Під час авіанальоту бомбардувальників 19 вересня 1943 р. більша частина Шестовиці була знищена. Серед суцільного моря пожеж і руйнацій, людських страждань і болю, стояв на узвишші в центрі села храм Святого Миколая. Побитий осколками снарядів і куль, він зберігся, вижив у нещадному вирі війни.
Збудований козаками ще за часів Богдана Хмельницького та двічі відроджений (у 1772 та 1878 рр.) храм Святого Миколая протягом трьохсот років залишався осередком духовності, православної християнської віри та й просто був окрасою села.
Збудований козаками ще за часів Богдана Хмельницького та двічі відроджений (у 1772 та 1878 рр.) храм Святого Миколая протягом трьохсот років залишався осередком духовності, православної християнської віри та й просто був окрасою села.
Досліджуючи старожитності Чернігівської єпархії, храм відвідав архієпископ Філарет (Гумілевський).
У стінах цього храму виховувався син місцевого священика Пилип Семенович Морачевський - письменник, драматург, перекладач. Саме він уперше переклав українською мовою Святе Писання.
Скільки подій і людських доль промайнуло перед цим мовчазним свідком історії... Звідси колись вирушали у походи наші славні прадіди-козаки. У його стінах перед святими образами молились і сповідались представники багатьох поколінь односельців. Приходили люди до храму вінчатись і хрестити дітей, славили народження і воскресіння Христа. Проводжали звідси й в останню Дорогу. Гіркі сльози панщини, епідемії холери, буремні роки революцій, колективізацію, Голодомор і трагедію війни - усе бачив храм і все чув...
У
60-х рр. XX ст. його було зруйновано! Розрито могили священиків, зведено
магазини, сараї, "пивнушки". Сплюндровано - та не знищено!
Ще
довгі 20 років після руйнації храму залишався вірний вірі Христовій і своїй
справі, людина чистої душі й серця останній священик Шестовиці Єфрем
Балдовський. Незважаючи на гонін- ня і утиски, він продовжував свою святу
місію.
І
хоча церква святого Миколая в середині 60-х рр. XX ст. була повністю
зруйнованою, а на місці хатинки, в якій жив Єфрем Балдовський, утворено
звалище, хочеться вірити, що дух козаччини, дух відродження оживе в нашій
пам'яті і наших серцях. А образ святого Миколая Чудотворця завжди буде оберегом
шестовицької землі, нашого рідного села.
Давно
вже стихли церковні дзвони, травою-бур'яном поросло місце, де стояла церква.
Немов дорогоцінні перлини розсипались поміж людей вцілілі залишки-реліквії
Шестовицького храму: частина бібліотеки, кілька ікон. Навіть дерев'яний зруб, з
якого свого часу побудували колгоспну контору, не згорів у полум'ї пожежі 2003
р.
Але
найбільшою цінністю для села мабуть є глиняна ікона X ст. із зображенням
Миколая Чудотворця, знайдена у Шестовиці під час археологічних розкопок 1983 р.
Віримо, прийде
час, коли засяють під променями сонця над неосяжними просторами Принесення
святі хрести храму Святого Миколая Чудотворця.
Джерело: Ярошенко Ю. Шестовицький храм Святого Миколая / Юрій Ярошенко // Село над Десною - Шестовиця : збірник статей і матеріалів /
відп. ред. О. Б. Коваленко. - Ніжин : Аспект-Поліграф, 2009. - С. 219-220.
Немає коментарів:
Дописати коментар