Шестовицький храм Святого Миколая

    Під час авіанальоту бомбардувальників 19 вересня 1943 р. більша частина Шестовиці була знищена. Серед суцільно­го моря пожеж і руйнацій, людських страждань і болю, стояв на узвишші в центрі села храм Святого Миколая. Побитий осколками снарядів і куль, він зберігся, вижив у нещадному вирі війни.
    Збудований козаками ще за часів Богдана Хмельницького та двічі відроджений (у 1772 та 1878 рр.) храм Святого Миколая про­тягом трьохсот років залишався осередком духовності, православної християнської віри та й просто був окрасою села.

    Свого часу дружина чернігівського полковника Якова Лизогуба Агафія подарувала церкві Євангеліє (друк 1647 р.) з написом: "Надала єя милость пана Агафія Лизогубові, полковникова черні­гівська на храм шестовицький року 1709".
   Досліджуючи старожитності Чернігівської єпархії, храм від­відав архієпископ Філарет (Гумілевський).
    У стінах цього храму виховувався син місцевого священика Пи­лип Семенович Морачевський - письменник, драматург, перекладач. Саме він уперше переклав українською мовою Святе Писання.
    Скільки подій і людських доль промайнуло перед цим мов­чазним свідком історії... Звідси колись вирушали у походи наші славні прадіди-козаки. У його стінах перед святими образами мо­лились і сповідались представники багатьох поколінь односель­ців. Приходили люди до храму вінчатись і хрестити дітей, славили народження і воскресіння Христа. Проводжали звідси й в останню Дорогу. Гіркі сльози панщини, епідемії холери, буремні роки ре­волюцій, колективізацію, Голодомор і трагедію війни - усе бачив храм і все чув...

    У 60-х рр. XX ст. його було зруйновано! Розрито могили священиків, зведено магазини, сараї, "пивнушки". Сплюндровано - та не знищено!

   Ще довгі 20 років після руйнації храму залишався вірний вірі Христовій і своїй справі, людина чистої душі й серця останній священик Шестовиці Єфрем Балдовський. Незважаючи на гонін- ня і утиски, він продовжував свою святу місію.

   І хоча церква святого Миколая в середині 60-х рр. XX ст. була повністю зруйнованою, а на місці хатинки, в якій жив Єфрем Бал­довський, утворено звалище, хочеться вірити, що дух козаччини, дух відродження оживе в нашій пам'яті і наших серцях. А образ святого Миколая Чудотворця завжди буде оберегом шестовицької землі, нашого рідного села.

    Давно вже стихли церковні дзвони, травою-бур'яном поросло місце, де стояла церква. Немов дорогоцінні перлини розсипались по­між людей вцілілі залишки-реліквії Шестовицького храму: частина бібліотеки, кілька ікон. Навіть дерев'яний зруб, з якого свого часу по­будували колгоспну контору, не згорів у полум'ї пожежі 2003 р.

   Але найбільшою цінністю для села мабуть є глиняна ікона X ст. із зображенням Миколая Чудотворця, знайдена у Шестовиці під час археологічних розкопок 1983 р.

   Віримо, прийде час, коли засяють під променями сонця над неосяжними просторами Принесення святі хрести храму Святого Миколая Чудотворця.

 Джерело: Ярошенко Ю. Шестовицький храм Святого Миколая / Юрій Ярошенко // Село над Десною - Шестовиця : збірник статей і матеріалів / відп. ред. О. Б. Коваленко. - Ніжин : Аспект-Поліграф, 2009. - С. 219-220.