Зайченко Віра Володимирівна (01.01.1938 р.н.) – народилася в с. Масани (нині в межах Чернігова). Член Національної Спілки майстрів народного мистецтва України, заслужений працівник культури Української РСР, кавалер ордена княгині Ольги ІІІ ст., лауреат обласної премії імені М. Коцюбинського (2006) та премії Національної Спілки майстрів народного мистецтва України. Вона є автором наукової праці «Вишивка козацької старшини ХVІІ–ХVІІІ століть», регіональним редактором журналу «Родовід». Відома дослідниця декоративного мистецтва, вишивальниця.
По закінченні 7-річної школи в Новому Білоусі, навчалась у Чернігівському медичному училищі, за направленням поїхала в Луганську область, працювала фельдшером на шахті. Повернувшись 1957 року в Чернігів, навчалась на загальнонауковому факультеті ЧДПІ, після розформування якого була переведена на історичний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. Доленосним для Віри Володимирівни, уже дипломованого учителя історії та суспільствознавства, стало знайомство з відомим істориком, археологом і краєзнавцем Мотроною Автономівною Попудренко – її запросили на роботу до Чернігівського історичного музею. Працювала молодшим науковим співробітником, завідувачем методичного відділу, вченим секретарем музею. Крім того, Віра Володимирівна співала у хорі камвольно-суконного комбінату, стала солісткою фольклорного ансамблю, створеного Владиславом Бойком при музичному училищі ім. Л. Ревуцького. В 70-х роках співала в дуеті з Катериною Арап, солісткою Чернігівського районного Будинку культури – удвох виступали в різних районах з програмою «Мамині пісні». Ці пісні записав свого часу Олександр Довженко від своєї матері. Великих успіхів досягла Віра Зайченко у вивченні чернігівського фольклору та етнографії, зокрема козацької вишивки. Очолила створений за її ініціативи музей народно-декоративного мистецтва Чернігівщини, який розмістився в Катерининській церкві. Музей запровадив для відвідувачів екскурсії-концерти та лекції-концерти, в ході яких Віра Володимирівна виконувала народні пісні. Автор краєзнавчих досліджень, виданих окремими книжками: «Село Новий Білоус та його округа»(2003), «Новобілоуська метрична книга та її персоналії» (2012), «Село Масани, яким воно було» (2013).
Немає коментарів:
Дописати коментар