Холодного грудневого ранку 1986 р. над новим чернігівським аеропортом сипав дрібний дощ. У небі почувся гуркіт моторів літака. На землі його з нетерпінням чекали, адже це був перший технічний рейс, яким випробовувалась готовність летовища до роботи.
Та ось двокрила машина виринула з-за хмар, зробила коло і пішла на посадку. Нею керував командир екіпажу Київського об'єднаного авіазагону В.П. Бунін. Незабаром гвинти зупинилися, і техніки наземної служби поставили колодки під колеса. Підкотили трап, відчинилися двері, й члени приймальної комісії на чолі з заступником начальника Українського управління цивільної авіації В.В. Улибишевим ступили на землю'. Перший рейс закінчився успішно, і аеропорт розпочав свої трудові будні.
Та повернімося до витоків авіації на Чернігівщині. Перша посадка була здійснена у 1937 р. поблизу с. Халявин, а на місці другої в 60-х рр. виник перший в області аеропорт у с. Количівка. У 1959 р. був здійснений перший рейс Чернігів - Новгород- Сіверський на літаку "АН-2". У Количівці звели аеровокзал, технічні будівлі, злітні смуги.
Пік розвитку авіації припав на другу половину 70-х рр.: обсяг перевезень пасажирів сягнув до 100 тис. чоловік на рік, але паралельно виникала нагальна потреба перенесення аеропорту в зв'язку з пересіканням у повітряних лініях рейсових зльотів зі зльотами курсантів льотного училища у с. Півцях. З 1974 р. починаються пошукові роботі, ландшафтні експертизи, виміри сили пересікання вітрів. Усі члени комісії зійшлись на одному - перенести летовище на шестовицькі лани. У п'ятнадцяти кілометрах від Чернігова у 1975 р. розпочалося будівництво нового летовища, на яке було виділено близько 12 млн. крб. (для порівняння - зведення будинку на сорок квартир на той час коштувало 140 тис. карбованців). З 1983 р. вкладаються злітно-посадочні смуги, споруджуються технічні будівлі, розпочинається будівництво аеровокзального комплексу, яке було закінчене в травні 1989 р. Тоді ж з Количівки до Шестовиці було повністю перебазовано авіапідприємство.
Новий Шестовицький аеродром був зданий в експлуатації0 13 грудня 1989 р. Він мав обладнану злітно-посадочну смугу довжиною 2200 м для прийому повітряних суден вагою до 75 тон і розраховану на літаки "АН-24", "ЯК-40", "ТУ-134", "ЯК-42". Чернігівська злітно-посадочна смуга в свій час приймала навіть великий чотирьохмоторний "АН-12". Поряд з нею існувала ще одна, менша смуга, виключно для літаків "АН-2". Сучасний аеровокзал мав з пропускну здатність 400 чоловік на годину, базу для обслуговування і ремонту авіатехніки, висококваліфікований персонал2.
Крім транзитних пасажирських перевезень, чернігівські авіатори були задіяні в народному господарстві: за рік з повітря оброблялося понад 1 млн. га землі, і не лише в Україні. Чернігівські експедиції, чисельністю до 10 літаків, обробляли поля в Казахстані, Таджикистані та інших регіонах СРСР. Крім того, літаки були задіяні в санітарній авіації, при патрулюванні лісів, допомагали рибінспекції, ДАІ. Лише спеціальних асфальтованих майданчиків в області нараховувалося понад 40. Значно виросла протяжність повітряних ліній, які сполучали Чернігів з іншими містами. Якщо в 1960 р. послугами авіації в Чернігівській області користувались 520 чоловік, то в 90-х рр. щоденно перевозили 590-620. Летовище в Шестовиці дало можливість ефективніше використовувати авіатехніку: завантаженість літаків у середньому зросла на 500-600 кг3.
Налагоджена робота авіапідприємства багато в чому залежала від професіоналізму персоналу, який нараховував близько 600 чоловік, частину з яких становили місцеві жителі. Багато хто з мешканців Шестовиці пам'ятає зведення та роботу аеропорту4.
Але з часом економічні негаразди дедалі більше підрізали крила авіаторам Придесення. Вже через десять років летовище призупиняє свою роботу. З 1998 р. зі злітних смуг більше не злітають в небо літаки. Це було зумовлено високою вартістю пасажирських і транспортних перевезень, близьким сусідством таких великих аеропортів, як Бориспіль і Жуляни, зростанням витрат на ремонт і паливно-мастильні матеріали (собівартість однієї льотної години для невеликого літака "АН-2" становить 1500 грн.)5.
Зрештою аеропорт був переданий у комунальну власність міста. Тим не менше сума бюджетного боргу зростала: лише борг за податок на землю складав понад 2 млн. грн.6
Аеропорт занепадав. Працівники летовища 3 роки не отримували заробітної плати, у зв'язку з чим у 1998 р. в суді розглядалось 63 позови щодо її невиплати. Половина працівників висловлювала недовіру адміністрації"7.
У 1998 р. з метою покращення фінансового становища підприємства було вирішено істотно збільшити обсяг аероробіт, насамперед, за рахунок обробки сільгоспугідь. Крім того, планувалося відкрити митно-прикордонний пункт. Загальний прибуток мав становити близько 2 млн. грн. Щоправда, наміченого досягнути не вдалося - рік аеропорт закінчив зі збитками у понад 250 тис грн.8 На заваді постали відсутність замовлень з підживлення полів і видатків з обласного бюджету (упорядники останнього вважали такі витрати ризикованими), а також невирішено питання щодо отримання статусу транзитно-коридорної бази з Європи в Азію.
З огляду на це, заступник директора О.І. Шевченко зазначив, що Чернігівське авіапідприємство знаходиться у дуже скрутному фінансово-економічному стані, і якщо не буде вжито відповідних заходів, воно самоліквідується.
10 листопада 2002 р. був виданий наказ Міністерства транспорту України щодо реорганізації летовища, а вже 15 листопада усі працівники отримали повідомлення про звільнення.
Поступово майно аеропорту почало розграбовуватися, практично повністю зникла мала злітна смуга. Останні літаки "АН-2" були експортовані в Африку.
На сьогодні практично всі будівлі викуплені різними підприємствами. Лише незначна частина майна передана державному підприємству "Украерорух", яке обслуговує повітряні коридори, зокрема з Києва на Москву. І все ж таки, незважаючи на фінансові негаразди, існують реальні перспективи для відбудови аеропорту. Україна невпинно розширює міжнародні зв'язки, долає економічну кризу Враховуючи це, а також вигідне географічне розташування летовища поблизу корднів з Російською Федерацією та Республікою Білорусь, авіапідприємство може привабити вітчизняних і закордонних інвесторів.
____________________________________ Та ось двокрила машина виринула з-за хмар, зробила коло і пішла на посадку. Нею керував командир екіпажу Київського об'єднаного авіазагону В.П. Бунін. Незабаром гвинти зупинилися, і техніки наземної служби поставили колодки під колеса. Підкотили трап, відчинилися двері, й члени приймальної комісії на чолі з заступником начальника Українського управління цивільної авіації В.В. Улибишевим ступили на землю'. Перший рейс закінчився успішно, і аеропорт розпочав свої трудові будні.
Та повернімося до витоків авіації на Чернігівщині. Перша посадка була здійснена у 1937 р. поблизу с. Халявин, а на місці другої в 60-х рр. виник перший в області аеропорт у с. Количівка. У 1959 р. був здійснений перший рейс Чернігів - Новгород- Сіверський на літаку "АН-2". У Количівці звели аеровокзал, технічні будівлі, злітні смуги.
Пік розвитку авіації припав на другу половину 70-х рр.: обсяг перевезень пасажирів сягнув до 100 тис. чоловік на рік, але паралельно виникала нагальна потреба перенесення аеропорту в зв'язку з пересіканням у повітряних лініях рейсових зльотів зі зльотами курсантів льотного училища у с. Півцях. З 1974 р. починаються пошукові роботі, ландшафтні експертизи, виміри сили пересікання вітрів. Усі члени комісії зійшлись на одному - перенести летовище на шестовицькі лани. У п'ятнадцяти кілометрах від Чернігова у 1975 р. розпочалося будівництво нового летовища, на яке було виділено близько 12 млн. крб. (для порівняння - зведення будинку на сорок квартир на той час коштувало 140 тис. карбованців). З 1983 р. вкладаються злітно-посадочні смуги, споруджуються технічні будівлі, розпочинається будівництво аеровокзального комплексу, яке було закінчене в травні 1989 р. Тоді ж з Количівки до Шестовиці було повністю перебазовано авіапідприємство.
Новий Шестовицький аеродром був зданий в експлуатації0 13 грудня 1989 р. Він мав обладнану злітно-посадочну смугу довжиною 2200 м для прийому повітряних суден вагою до 75 тон і розраховану на літаки "АН-24", "ЯК-40", "ТУ-134", "ЯК-42". Чернігівська злітно-посадочна смуга в свій час приймала навіть великий чотирьохмоторний "АН-12". Поряд з нею існувала ще одна, менша смуга, виключно для літаків "АН-2". Сучасний аеровокзал мав з пропускну здатність 400 чоловік на годину, базу для обслуговування і ремонту авіатехніки, висококваліфікований персонал2.
Крім транзитних пасажирських перевезень, чернігівські авіатори були задіяні в народному господарстві: за рік з повітря оброблялося понад 1 млн. га землі, і не лише в Україні. Чернігівські експедиції, чисельністю до 10 літаків, обробляли поля в Казахстані, Таджикистані та інших регіонах СРСР. Крім того, літаки були задіяні в санітарній авіації, при патрулюванні лісів, допомагали рибінспекції, ДАІ. Лише спеціальних асфальтованих майданчиків в області нараховувалося понад 40. Значно виросла протяжність повітряних ліній, які сполучали Чернігів з іншими містами. Якщо в 1960 р. послугами авіації в Чернігівській області користувались 520 чоловік, то в 90-х рр. щоденно перевозили 590-620. Летовище в Шестовиці дало можливість ефективніше використовувати авіатехніку: завантаженість літаків у середньому зросла на 500-600 кг3.
Налагоджена робота авіапідприємства багато в чому залежала від професіоналізму персоналу, який нараховував близько 600 чоловік, частину з яких становили місцеві жителі. Багато хто з мешканців Шестовиці пам'ятає зведення та роботу аеропорту4.
Але з часом економічні негаразди дедалі більше підрізали крила авіаторам Придесення. Вже через десять років летовище призупиняє свою роботу. З 1998 р. зі злітних смуг більше не злітають в небо літаки. Це було зумовлено високою вартістю пасажирських і транспортних перевезень, близьким сусідством таких великих аеропортів, як Бориспіль і Жуляни, зростанням витрат на ремонт і паливно-мастильні матеріали (собівартість однієї льотної години для невеликого літака "АН-2" становить 1500 грн.)5.
Зрештою аеропорт був переданий у комунальну власність міста. Тим не менше сума бюджетного боргу зростала: лише борг за податок на землю складав понад 2 млн. грн.6
Аеропорт занепадав. Працівники летовища 3 роки не отримували заробітної плати, у зв'язку з чим у 1998 р. в суді розглядалось 63 позови щодо її невиплати. Половина працівників висловлювала недовіру адміністрації"7.
У 1998 р. з метою покращення фінансового становища підприємства було вирішено істотно збільшити обсяг аероробіт, насамперед, за рахунок обробки сільгоспугідь. Крім того, планувалося відкрити митно-прикордонний пункт. Загальний прибуток мав становити близько 2 млн. грн. Щоправда, наміченого досягнути не вдалося - рік аеропорт закінчив зі збитками у понад 250 тис грн.8 На заваді постали відсутність замовлень з підживлення полів і видатків з обласного бюджету (упорядники останнього вважали такі витрати ризикованими), а також невирішено питання щодо отримання статусу транзитно-коридорної бази з Європи в Азію.
З огляду на це, заступник директора О.І. Шевченко зазначив, що Чернігівське авіапідприємство знаходиться у дуже скрутному фінансово-економічному стані, і якщо не буде вжито відповідних заходів, воно самоліквідується.
10 листопада 2002 р. був виданий наказ Міністерства транспорту України щодо реорганізації летовища, а вже 15 листопада усі працівники отримали повідомлення про звільнення.
Поступово майно аеропорту почало розграбовуватися, практично повністю зникла мала злітна смуга. Останні літаки "АН-2" були експортовані в Африку.
На сьогодні практично всі будівлі викуплені різними підприємствами. Лише незначна частина майна передана державному підприємству "Украерорух", яке обслуговує повітряні коридори, зокрема з Києва на Москву. І все ж таки, незважаючи на фінансові негаразди, існують реальні перспективи для відбудови аеропорту. Україна невпинно розширює міжнародні зв'язки, долає економічну кризу Враховуючи це, а також вигідне географічне розташування летовища поблизу корднів з Російською Федерацією та Республікою Білорусь, авіапідприємство може привабити вітчизняних і закордонних інвесторів.
1. Москаленко В. Новий аеропорт: Репортаж // Деснянська правда. - 1986. - 28 вересня; Бушай В. Перший рейс // Деснянська правда. - 1986. - 9 грудня.
2. Кондратенко Е. У Черниговского аэропорта есть будущее: так считает и. о. директора государственного предприятия "Аеропорт Чернигов" Н. Коломиец // Пульс недели. - 2002. - 29 августа.
3. Шевченко А. На вахті - авіатори // Деснянська правда. - 1995. - 1 жовтня.
4. Із запису розмови з колишнім сільським головою І.Г. Скрибченком - серпень 2007 р.
5. Кондратенко Е. У Черниговского аэропорта...
6. Борзенець В. Уже і Чернігівський аеропорт склав крила // Робітнича газета. - 2002. - 19 грудня.
7. Мазепа О. Чернігів підніме в небо або геній, або пройдисвіт // Гарт-1999. - 7 травня.
8. Там само.
Немає коментарів:
Дописати коментар