Містечко Седнів - мала батьківщина Іллі Шрага

Наталія Шарпата

     На високих зелених крутогорах, над річкою Снов - красується це славне в історії України містечко, розкриває щирі обійми кожно­му, хто завітає до нього. Можна припустити, що так само привітно зустріли седнівці у першій половині XIX ст. лікаря - німця із Сак­сонії, доктора медицини Липського університету Людвіга Шрага, який на запрошення родини Лизогубів приїхав на Чернігівщину і став на довгі роки їхнім домашнім лікарем. Мабугь, ніколи не думав Л. Шраг, що залишиться він у Седневі назавжди, що саме тут, в українській землі знайде вічний спокій.
    Ймовірно, що лікаря привабила розкішна природа, але насампе­ред гостинність родини Лизогубів, які згодом стали його добрими й щирими друзями. У Седневі знайшов Л. Шраг і своє кохання: він одружився з дівчиною з роду Колодкевичів, яких ще звали Писа­ренками, бо один з Колодкевичів служив колись писарем, - як по­відомив у своїй "Автобіографії"" І. Шраг [1, с. 40]. Неподалік від будинку Лизогубів, на території їхнього маєтку, Л. Шраг отримав будинок для проживання, де й оселився з дружиною. У книзі про седнівські старожитності, написаній на початку XX ст., є згадка, що укріплений вал із ровом тягнеться до садиби І. Л. Шрага, але цілісність його вже порушена [2, с. 14]. 

   У1847 р. у молодої пари народився хлопчик, якого назвали Іллею, бо побачив світ він через декілька днів після шанованого у народі свята св. Іллі. В майбутньому йому судилося стати відомим на Чернігівщині та по всій Україні діячем громадсько-політичного та національно-визвольного руху другої половини XIX - початку XX ст.

   С. Єфремов у відомому некролозі, присвяченому пам'яті І. Шрага, справедливо писав: "Не було, певне, на Україні свідомої людини, яка не знала б Шрага й не поважала його, як мало хто із селянства на Чернігівщині не чув про "велику Шрагу" - свого по­всякчасного заступника й оборонця, якого двері були раз у раз од­чинені для всіх, хто потребував оборони і допомоги. Як гро­мадянин народився небіжчик за тих часів, коли люди найбільше шукали гармонії духа й силкувалися витворити гармонію ту і в житті кругом себе й вірили, що це можливо, що це неминуче"   [ 1, с. 162-163].

    На все життя зберіг І. Шраг любов до своєї малої батьківщини, вдячність за щасливі роки дитинства.

    Ми звикли до того, що історію країни пишуть у столицях, але робиться вона значною мірою на місцях: у маленьких містах, містеч­ках, селах. "Робилась" вона й у Седневі, причому в усі часи існуван­ня цього населеного пункту. В 40-60-х рр. XIX ст. тут було цікаве й повнокровне життя, яке впливало на формування свідомості допит­ливого й розумного підлітка. І. Шраг сам визнавав потужний вплив родини Лизогубів, з якою малий Ілля був тісно пов'язаний і місцем проживання, і працею батька, і дружбою з дітьми, адже сини Анд­рія Лизогуба були майже його однолітками. Уже в ранньому ди­тинстві цим молодим людям були прищеплені ідеї добра, справед­ливості, порядності. Прикладом для наслідування стало старше покоління Лизогубів.

    Як відомо, містечко Седнів дісталося нащадку славного козаць­кого роду Іллі Івановичу Лизогубу, колишньому полковнику кавалер­гардського полку, учаснику Бородінської бигви і битви під Лейпцигом у спадок. За мужність та відвагу, виявлені у Бородінській битві, його нагородили золотою шпагою. І. Лизогуб не стояв осторонь і суспіль­но-політичного життя того часу. Після його смерті було знайдено до­кумент, який підтверджував приналежність офіцера до таємної ма­сонської ложі "З'єднаних слов'ян" [3, с. 137]. Його хоробрості була віддана шана і у Седневі. В родовому маєтку на честь перемоги над Наполеоном Бонапартом був збудований місток з червоної цегли, який зберігся і нині й називається "Червоний мостик".

   Ілля Лизогуб був одружений з дочкою фельдмаршала графа Гудовича- Елизаветою Іванівною. В 1821 р. подружжя остаточно переїхало жити до Седнева. Своїх дітей вони не мали, а тому в ро­довому маєтку майже цілорічно жив брат І. Лизогуба Андрій Івано­вич з родиною. На відміну від старшого брата він не мав бажання бути військовим, по закінченні Московського університету, якийсь час перебував на цивільній службі, але й вона не припала йому до серця. Після одруження з Надією Дмитрівною Дунін-Борковською, А. Лизогуб перебирається до батьківського маєтку і присвячує себе господарству [3, с. 139]. У подружжя народжуються діти, які росли оточені любов'ю і турботою не тільки батьків, але й родини дядь­ка. Погляди старшого покоління Лизогубів відзначалися лібераль­ними та гуманістичними ідеями. Двері їхнього маєтку були завжди відкриті для гостей. Бажаним гостем Лизогубів був Тарас Шевчен­ко, який принаймні двічі відвідав Седнів, кожного разу зупиняючись у Лизогубів. Кобзар обох братів любив і шанував, але помітніший слід в його житті залишив Андрій Іванович. Саме він був одним із небагатьох, хто не залишив поета в біді, коли Шевченка було за­арештовано. Незважаючи на заборону листування, він не тільки пи­сав листи в Орську фортецю, де Шевченко потерпав від солдатчи­ни, але й допомагав йому фарбами, папером, грішми [4, с. 155].
   Лизогуби й самі зналися на мистецтві. Відомо, що Ілля і Андрій Івановичі самі, без сторонньої допомоги, розписали церкви в Сед- неві й Куликівці. Пізніше хрещеник Іллі Івановича І. Шраг дав таку характеристику братам Лизогубам: "Лизогуби були, як на той час, дуже видатні люди, культурні, добре освічені" [1, с. 40]. Вона, як бачимо, повністю збігається із висновками сучасних дослідників.
   Усі свої найкращі людські якості, свої чесноти - любов до ближ­нього, уміння співпереживати, порядність А. Лизогуб передав сину Дмитру, якого цар відправив на ешафот. Але це сталося згодом, а поки що безжурно минали дні дитинства. Крім братів Лизогубів, І. Шраг як товариша дитячих ігор згадував Миколу Колодкевича - свого двоюрідного брата по материнській лінії, а також синів місце­вого священика Миколу та Василя Добровольських [ 1, с. 41 ]. Вони разом навчалися, гралися, ділилися своїми заповітними мріями.
   Той дух, який панував в родині Лизогубів, суттєво вплинув на формування Іллі Шрага. Незважаючи на те, що родина, коли сину виповнилося 13 років, переїхала до Чернігова, він ніколи не поривав зв'язок із Седневом, тим більше, що його мати після смерті чолові­ка Л. Шрага знову повернулася жити до цього містечка. У 1869 р. Шраг був виключений з Петербурзького університету за участь у студентському заворушенні й відправлений до Седнева під поліцейсь­кий нагляд [5, с. 21 ], і з цього часу вже надовго не покидав Чернігів­щини. Дякуючи допомозі добрих людей, молодому вигнанцю поща­стило знайти роботу в Чернігові.
   На жаль, збереглося дуже мало джерел, які б дали точну інфор­мацію про перебування Шрага та його власної родини у Седневі. Батьківський будинок, який він успадкував по смерті матері, вико­ристовувався як дача. Родичі І. Шрага засвідчили, що принаймні раз у рік - на святого Іллі (20 серпня за старим стилем) - сім'я І. Шрага та численні друзі збиралися у Седневі, щоб привітати іменинника.
    Помер І. Шраг у 1919 р. Його ім'я, що глибоко шанувалося су­часниками, було несправедливо забуте і довгий час навіть не згаду­валося.
    Сьогодні І. Шраг після довгих років замовчування повертається не тільки в історію України, але й на свою малу Батьківщину.

    За часів незалежної України написано чимало праць про життє­вий шлях та громадсько-політичну діяльність І. Шрага, його прізви­ще носить одна із вулиць Чернігова, проведено декілька Шрагівських читань. У 2007 р. з нагоди 160-річчя від дня народження на будинку Седнівської селищної ради була відкрита меморіальна дошка, яка навічно вшанувала ім'я нашого видатного земляка. Хочеться вірити, що написані далекого 1919р. слова С. Єфремова про І. Шра­га: "Напевно, в пам'яті людській останеться він надовго, як зразок ідеального громадянина, невсипущого працівника та особисто прекрасної людини - щасливе поєднання внутрішнього благородства з околишньою величністю" [1, с. 163] будуть сприйняті нашими су­часниками як заклик до подальшого вивчення життєвого шляху дія­ча, активнішої пропаганди його справ і доробку.

_______________

1.І. Л. Шраг. Документи та матеріали / упоряд.: В. М. Шевченко та ін. -Чернігів, 1997.

2.  Сапон В. Седнів: історико-краезнавчі етюди. - Ніжин, 2004.

3.  Самохіна Н. Рід Лизогубів в історії України // Містечко над Сновом: збірник статей і матеріалів. - Ніжин, 2007. - С. 124-150.

4.   Шарпата Н. Тарас Шевченко у Седневі // Містечко над Сновом: збірник статей і матеріалів. - Ніжин, 2007. - С. 150-159.

5.  Демченко Т. Батько Шраг. - Чернігів, 2008.

Джерело: Шарпата Н. Містечко Седнів - мала батьківщина Іллі Шрага / Наталія Шарпата // Шрагівські читання : збірник статей і матеріалів / відп. ред. О. Коваленко. - Чернігів: Лозовий В. М., 2011. - С. 4-8.