понеділок, 22 лютого 2016 р.

Літопис Ведильцівської громади

Андрій Курданов

1619 р. – у грамоті польського короля Сигізмунда ІІІ згадується річка Ведильці (Горобець С. Заснування і походження назв сіл Чернігівського району. – Чернігів, 2014. – С. 88–89).

1633 р. – Ведильці згадуються в грамоті польського короля Владислава ІV (Кондратьєв І.В. Любецьке староство (ХVІ – середини ХVІІ ст.). – Чернігів, 2014. – С. 303).

1712 р. – російський цар Петро І видає грамоту про затвердження за Києво-Печерською лаврою “села Навоз с перевозом, Мнев, Пакуль с руднями, мельницею и папернею, Ведылки, Карховка и дер. Ковпыто”.

1729 р. – “Генеральное следствие о маетностях Черниговского полка”: “деревня Ведилцы – 63… двора”. 

1732 р. – з ревізії Чернігівського полку: “в деревне Ведилках дворец преезжий монастиря Киево Печерского”.

1742 р. – у списку водиних млинів Чернігівського полку згадуються водяны млини при Нових Ведильцях та Старих Ведильцях (Лазаревский А. список водяных мельниц Черниговского полка (1742) // Зап.Черн.гу. стат. Комитета. – 1872. – Вып.5–6. – С. 121–122).

1754 р. – з опису річок Чернігівського полку: “речка Пакуле вишла с под села Антонович, з тамошних лесов (з урочища прозываемого лесу Грабище), над оною поселение село Пакуль, деревня Ведилце, в оной деревне мелници две…”.

1755 р. – складається “Опись Киевопечерской Лавры волости Пакульской маетностей 1755 года февраля 13 дня при перемене бывшего в той волости Управителя иеромонаха Давида учинена, и какое число в той волости разных наличностей оного Давида отобрано, и вновь определенному в ту волость Городничему Иеродиакону Мирону по сей описи ведомства и досмотре отдано…”, де описуються господарства в деревнях Ведильці та Малійки.

1767 р. – “Обозрение Румянцевской описи…”: “Д. Ведилцы. Крестьянских дворов – 45… Д. Молейки, при р. Пакулке. Крестьянских дворов – 8, владения Киевопечерской лавры”.

1781 р. – “Описание Черниговского наместничества”: “Деревня Ведильцы, владения Киевопечерской лавры, расстоянием от села Корховки в 3 верстах, от села Покули в 5 верст. Положение имеет от Чернигова на западной стороне, по берегу речки Пакулки, на низком и частию на бугристом месте, при пуще; на речки Пакулки две плотины о четырех амбарах, о 6 котлах. В сей деревне подданных монастырских – 57 - - 102. До сей деревни лесов изобильно; сенокосов же и земли пахотной весьма мало. Обыватели здешние нанимают пахотную землю из копи, у жителей сел Козла, Андреевки, Жеведь и других, а сено косят близ реки Днепра на лугах по отводу волости Пакульской; при упражнении их в хлебопашестве делают диоготь, дрань и продают в степные места.

Деревня Малейки того ж владения, от села Пакуле в 12, от деревни Борок в 1 1/2 в., от деревни Ведилец в 2, от Корховки в 4 в., на низком ровном месте. В деревне посполитых – 14 - - 18”.

1787–1919 рр. – Покровська церква села, нове приміщення церкви збудовано в 1836 р. “старанием прихожан”. Парафіяльний літопис ведеться з 1876 року. У 1905 році відзначається наявність бібліотеки. Церковно-парафіяльне попечительство діє з 1865 року.

Священики: Павло Петровський (1865–1890), Іван Якович Каришев (1890–1914), І.С. Батиданов (до 1929 р.). Псаломники: Яків Дмитрович Неговський (1827), Григорій Петрович Смельницький (1846–1880), Опанас Федорович Киселевич (1851–1895), Яків Дмитрович Неговський, народився в с. Ковпита (1895–1919), Павло Волевач (з 1919 р.), Т.Е. Глухенький (до 1929 р.). Голова парафіяльного попечительства волосний старшина селянин Авксентій Рослий (1869). Голова попечительної ради селянин Микола Блашкун (1874). Церковний староста селянин Пантелемон Миколайович Яковенко (1899–1905) та селянин Гордій Клепацький (1914).

1833 р. – селяни потерпають від неврожаю.

1847–1853 рр. – лісничий Пакульського лісництва Стоцький організовує селян на боротьбу з сипучим піском чим врятовує село Ведильці від занесення піском.

1875–1907 р. – про мешканців села на сторінках губернських газет та архівних справ: унтер-офіцер Стефан Федорович Яковенко (1875), служащий в с. Ведильці поліцейський Максим Іванованович Бордович (1879), народилися близнюки Тимофій та Андрій у солдата Євстафія Зиновійовича Кобенка та Агафій Григорівни (1880), народилися Наталія та Лизавета у селян Пилипа Семеновича Коваленка та Марії Яківни (1880), народились Яків та Іван у селян Федіра Савича Рослого та Параскеви Сергіївна, Трофим та Марія у селян Федора Карповича Коваля та Меланії Калінникової (1886), народились Федір та Христина у селян Давида Омеляновича Рака та Агафії Демидівни (1887), народились Ісидор та Олена у селян Леонтія Лукича Хрола та Наталії Демидової (1888), народилися Варвара та Катерина у селян Сергія Фомича Яковенка та Євдокії Кіндратівни, народилися Митрофан та Федір у солдата Микити Ваильовича Кобенка та Меланії Пилипівни (1890), народились Марія та Ульяна у солдата Данила Єфимовича Березняцького та Марії Дмитрівни (1891), народилися Анастасія та Ірина у селян Никифора Івановича Будченка та Уляни Стефанівни, Віра та Надія у солдата Дмитра Пилиповича Сергієнка та Пелагеї Захарівни (1892), Спиридон Матвійович Лутченко 42 років з Ведилець проходить військову службу в 6-й роті 2-го флотського ЇЇ Величності Королеви Еліонів екіпажі (1892), померла 77-річна селянка з Ведилець Євгенія Тимофіївна Живчиха (1892), Захарій Стефанович Корж 47 років з Ведилець проходив військову службу рядовим 12-го Гренадерського Його Імператорської Високості Наслідника Цесаревича полку (1893), народились Тихон та Аксилина у селян Іллі Васильовича Яковенка та Феодори Матвійовни (1898), помер 82-річний Домініан Микитович Циндук (1898), унтер-офіцер з Малійок Костянтин Акимович Фрол (1820–1898), народилися Григорій та Іван у селян Івана Дмитровича Яковенка та Акулини Петрівни (1899), селянин Трофим Борисович Яковенко (1900), піший урядник 3-го стану 2-ї дільниці селянин Степан Іванович Пинчук (1900), народилися Тетяна та Анна у селян Мирона Васильовича Лещенка та Марії Ігнатіївни (1903), народилися Варвара та Катерина селян з д. Осняки Тараса Івановича Ягняша та Марії Григорівни (1903), житель с. Ведилець міщанин Євсій Михайлович Гордовський (1904), селянин Є.С. Рослий (1907), народилися Федір та Параскева у селян Григорія Тимофійовича Кирзуна та Анни Климової (1909), народилися Яків та Параскева у селян Андрія Михеєвича Бусла та Анастасії Григорівни (1909), народилися Федір та Надія у селян з д. Малійки Тихона Макаровича Шкеля та Васси Омелянівни (1909), помер 88-річний селянин з Ведилець Стефан Ігнатович Кабенок (1909), народилися Іван та Анна у селян Йосипа Тимофійовича Яковенка та Наталії Трофимівни (1914), померла 88-річна селянка з Ведилець Дарія Андріївна Дрань (1914), прапорщик Харитон Борисович Рослий (1918).

1876–1913 рр. – у с. Ведильці (1511 душ) 1 жовтня 1876 року почала діяти церковно-парафіяльна школа: “Учит в школе дьячек, а священник наблюдает… Зимой “в гулящее время” училось около 15 мальчиков, девочки ни одной”, 1880 р. – початкова, 1882 р. – земська школа відкрита в приміщенні колишнньої розправи 1840 року будівництва (нове приміщення збудовано в 1900 р.). У 1889 р. школа в с. Ведильці відзначалась “правильною постановкою учебного дела, вполне удовлетворительными успехами во всех группах”. У 1912 р. у д. Малійки відкрито школу. В 1913 р. навчальний рік у Ведильцях розпочався 7 жовтня, а завершився в 1914 р. – 28 березня. У Малійках – 23 вересня та 14 квітня. У 1896/97 навчальному році школу відвідувало 64 учня: І група – 21, ІІ группа – 30, ІІІ группа – 13. Навчає один вчитель. У 1896 році в шкільній бібліотеці знаходилось 519 книжок (користувались: 37 учнів та 41 дорослий), у 1904 році – 600. 1896/97 навчальний рік розпочався 2 листопада, а завершився – 21 березня.

Земські вчителі с. Ведильці: Єфим Ілліч Григоренко (1882–1896), Яновський (1885–1887), Катерина Георгіївна Лупикина (1896–1906), Олександра Семенівна Громаковська (1906), Олександр Олександрович та Марія Федорівна Полосмак (1909–1912), Лариса Флегонтовна Резникова та Дарія Андріївна Рожаліна (1912–1913). Попечитель школи – Микола Михайлович Подольський (1901). Земські вчителі с. Малійки: Ольга Львівна Сидорська (1912), Надія Василівна Столиця (1913).

1877–1878 рр. – мешканці села Ведильці, що загинули під час російсько-турецької війни 1877–1878 рр.: 17-й Архангелогородський піхотний полк, загинули у липні 1877 р. – Прокопій Денисович Духнов; 12-й Астраханський гренадерський полк, пропали безвісти 28 листопада 1877 р. при взятті Плевни – Харитон Данилович Яковенко.

1885–1897 рр. – у с. Ведильці народилося 114, а померло 59 людей (1885), а в 1897 р. – 149 та 105.

1886 р. – історичний журнал “Киевская старина” друкує матеріал “К истории семейных разделов у крестьян”, де розміщено вислів селян села Ведильці: “Чем труднее времена, тем больше деляться: при недостатках больше перекоров, особенно как пришлось добывать хлеб заработками” (№ 3, с.595–596).

1887 р. – преосвященний віддвідав село та церкву.

1899–1900 рр.
– у зібраних матеріалах про чернігівських старців зустрічаємо запис про сліпого бандуриста з с. Ведилець “калеки-перехожего” Кіндрата Самійленка, який виконує пісню “Печаевска Божа Матер”.

1900 р., 29 червня
– газета “Черниговские губернские ведомости” повідомили, що 28 травня та 1 червня в селі Ведильці випав град величиною з лісний горіх.

1901 р., 23 липня
– газета “Черниговские губернские ведомости” повідомили, що “градом в с. Ведильцах уничтожено до 15 дес. ржи и 300 дес. гречи”.

1906 р. – у с. Ведильці відкрито народну бібліотеку.

1911 р. – у с. Ведильці визначено приміщення для розведення породистих свиней, для чого на кошти повітового земства придбані один кнур та свинка.

1916 р., 24 червня – газета “Черниговская земская неделя” повідомляла: “Большой пожар. 23 мая в селе Ведильцы, Черниговского уезда, произошел пожар, причем огнем уничтожены жилые и надворные постройки 24 домохозяев”.

1916 р. – у районі с. Ведильці ведуться роботи по укріпленню пісков та оврагів.

1918 р., 8 вересня – газета “Черниговская земля” повідомляє про самогубство 75-річного М.С. Коваленка з Ведилець.

1919 р., 22 січня – приймаються заходи проти бандитизму, який мав місце в с. Ведильці вніч на 19 січня.

1919 р., 14 лютого – від сільревкому с. Ведильці П.Ю. Фрол обраний делегатом повітового з’їзду від усіх сільревкомів Пакульської волості.

1919 р., 16 березня – на з’їзді сільревкомів Пакульської волості в с. Ведильці відбувся контреволюційний виступ – син священника агітував проти радянської влади.

1919 р., 20 квітня
– головою Ведильцівської сільради працює П.Ю. Фрол, який в січні 1920 року буде мобілізований до лав Червоної Армії.

Голови Ведильцівської сільради: П.Ю. Фрол (1919), Василь Сергійович Серий (1921), П.Є. Фрол (1924), Євстафій Маркович Воробей (1924), Семен Потапович Кот (1925), В.С. Серий (1925), Омелян Дем’янович Ворох (1926), Мостипан (1927, газета), Пилип Остапович Кабенок (1930), Григорій Якович Фрол (1931), М. Василенко (1936, архів СБУ, справа № 102-П, арк.46), Музиченко (1938, архів СБУ, справа № 697-П, арк.35 зв.), Микола Петрович Циндук (1939, архів СБУ, справа № 28977-П, арк.7 зв.; справа № 12345-П, арк.67), Андрій Туровець (до 1941 р., архів СБУ, справа № 12345-П, арк.89), Микола Михайлович Самойленко (з 21.09.1943 р., архів СБУ, справа № 12345-П, арк.3), Митрофан Васильович Яцко (січень 1944, архів СБУ, справа № 12674-ОФ, арк.6), Іван Омелянович Ворох (1944), Микола Олексійович Гербредер (1945–1947), Іван Прокопович Пеньковець (1947–1948), М.О. Гербредер (1948/1950–1951), Федір Романович Ворох (1951–1961), Микола Іванович Шпилька (1961–1962), Володимир Федорович Кабенок (1962–1966), Марія Зотівна Фрол (1967–1973), Марія Федорівна Живець (1973–1976), Микола Васильович Бусел (1976–1992), Олег Васильович Богуш (1992), М.Ф. Живець (1992–1998), Віктор Дмитрович Мельник (1998–2002), Валентин Миколайович Кузьменко (з 2002 р.); голови Малійківської сільради – Трофим Павлович Макаренко (1931), Степан Степанович Максименко (1944).

Голова Малійківської сільської ради: Трохим Макаренко (1931 р., 12 квітня).

1919 р., 1 травня – членами сільради с. Ведильці обрані П.Ю. Фрол, Ф.М. Живець, Н.Р. Паньковець, Я.І. Коваленко, Микита Йовченко, А.І. Рослий.

1919 р., 28 грудня – на загальних зборах жителів села обрано Ведильцівську сільську раду.

1919 р. – “в 1919 г. банда “Махно” проходила через с. Ведильцы, а затем через Мньов и за Днепр в Минскую губернию”.

1919 р. – у селі Ведильці діють школа для дорослих, хата-читальня та бібліотека.

1920 р., 28 квітня
– на загальних зборах жителів села створено сільську земельну комісію.

1920 р., 19 серпня – на загальних зборах жителів села відбулись перевибори членів сільської ради.

1920 р. – у с. Малійки діють бібліотека та хата-чительня.

1921 р., 27 березня – на загальних зборах жителів села прийнято постанову “Про ліквідацію Червоного фронту та перебудову роботи Ведильцівської сільради на мирні рейки”.

1921 р., 3 квітня – у с. Ведильці проходить продовольча розверстка.

1921 р., 18 листопада – на загальних зборах жителів села обрано новий склад Ведильцівської сільської ради.

1922 р. – у січні відкрито школу лікбезу при сільській школі, організовано сільське споживче товариство, в якому налічувалося 1350 членів.

1922 р., 13 січня – газета “Красное знамя” повідомляє про те, що “24-го декабря в с. Ведильцы, во время облавы на воров и бандитов – раскрыта кража, в которой приняло участие 11 чел. Последние задержаны, при чем 1 из них оказался известным бандитом, бежавшим из Губчека”.

1923 р. – у с. Ведильці 499 господарств, населення – 2104; д. Малійки – 150 господарств та 910 населення.

1923 р., 14, 22 червня – газета “Красное знамя” повідомляє про те, що “в Ведильской даче Пакульского леснич-ва… свил себе прочне гнездо сосновый шелкопряд… Особой комиссией… обследованы пораженные участки 10–12 летнего молодняка. Одновременно отмечено появление в этих районах истребителей соснового шелкопряда – тахины, ктырей и жужелицы. Комиссией преданы суду помощники лесничего – Пакульского и Руднянского районов, а также ряд обездчиков и лесников, допустивших распространение вредителей”.

1923 р., 6 жовтня – газета “Красное знамя” повідомляє: “В Черниговском окрземуправлении в настоящее время имеется 11 дел по внутреселенному землеустройству, с общей площадью в 18480 десятин. Землеустраиваются села: Петруши, Рогожча, Ведильцы, Топчиевка, Ковпита, Выбли, Антоновичи, Жадиничи, Глузды, Пески и Друцкое. К частичной подготовке этих дел будет приступлено еще до наступления зимы”.

1923 р., 18 листопада – газета “Красное знамя” друкує лист сількора Карловича з Ведилець: “В селе Ведильцы Пакульского района, проживает некий Рослый Виктор, служивший в свое время в гетманской варте, за что при перевыборах он был лишен избирательного права. Селяне незаможники возмущены тем, что Рослый, имея предприятие – “вовноческу” служит еще в Райзу, в песчано-овражном отделе. Есть много незаможников, которые с большим успехом и преданностью делу исполняли бы эту работу. Незаможники просят обратить на этот факт внимание”.

1924 р., 16 лютого – газета “Красное знамя” у рубриці “Красный суд” друкує повідомлення “Забыли, когда родились”: “13 февраля Нарсуд 1-го участка рассмотрел дело граждан Ф. Колювашко из с. Губарей и Ф. Романчука из с. Ведильцы, обвиняемых в том, что они, начиная с 1919 г., до сих пор уклонялись от призыва, всеобуча и всех переучетов. На суде обвиняемые отговаривались, что они будто бы не знали года своего рождения и что никто из властей не требовал их к военной службе. Суд, рассмотрев это дело, приговорил Ф. Колювашко к лишению свободы 1 год и конфискации части имущества на 10 рублей золотом, а Ф. Романчука на 6 месяцев и конфискации имущества на 5 рублей золотом. Когда осужденные отбудут наказание, их направят в ряды Красной армии для прохождения военной службы”.

1924 р., 27 лютого – на загальних зборах жителів села створено комісію по розкуркулюванню, боротьбі з самогоноварінням.

1924 р., листопад – голова Ведильцівського комітету незаможніх селян Михайло Тимофійович Музиченко, голова сільськогосподарського колективного товариства Єфим Ілліч Яковенко, голова правління КООП Федір Матвійович Живець.

1924–1930 рр. – завідувачем Ведильцівською школою працює Ірина Федосіївна Куксина (1924 р., жовтень), а в жовтні 1930–1937 рр. – Захарій Степанович Головацький, 1885 р.н., м. Кедень (Польша) (архів СБУ по чернігівській області, справа № 14948-п, ч.ІІ, арк.14).

1924 р. – працювало 43 кустарні підприємства, у т.ч. 25 вітряків, 10 просорушок і крупорушок, 7 олійниць та сезонний цегельний завод. Набули поширення ремесла: шевське, кравецьке, столярне, ковальське, виготовлення валянок. Відкрито маслобійний завод.

1925 р. – у с. Ведильці відновлено довоєнні посівні площі, досягнуто рівня врожайності 1913 року, зросло поголів’я худоби. Селяни стали середняками. Зросли площі під картоплею, льоном, коноплями, люпином. Населення обслуговується райлікарнею. У початковій школі навчалося 160 учнів і працювало 4 вчителі.

1925 р. – у с. Малійки діє школа для неписемних.

1925 р., 23, 24 жовтня – газета “Вечерний выпуск” (додаток до “Червоного стягу”) повідомляє: “В селе Ведильцы, Козлянского района, двумя злоумышленниками была открыта стрельба из отрезов. Оба стрелявшие задержаны милицией. Во время задержания между стрелявшими и милицией завязалась перестрелка, в результате которой один из стрелявших – житель с. Малеек, Довжицкого района, А.И. Кузьменко был ранен милиционером в ногу” (23 жовтня); “На улице в с. Видельцах неизвестным злоумышленником выстрелом из отреза убит житель этого села Серафим Дронь. Личность убийцы не установлена” (24 жовтня).

1925 р., 29 жовтня – газета “Червоний стяг” повідомляє: “Міліція зарештувала чотирьох бандитів у с. Ведильці, Козлянського р., що стріляли по ній, коли міліція на Покрову робила труси. Бандити – мешканці с. Малеєк, Довжицького р. Міліція затримала також карного бандита П. Блудиша, що утік з бупр’у”.

1926 р., 10 січня – газета “Червоний стяг” друкує лист сількора Мастепана: “Помітно добру хазяйську руку сільради в селі Відильцях, Козлянського р. – одремонтовано школу, впорядковано сільраду, в ній тепер тепло й чисто. Поруч у хаті-читальні є газети й журнали, на стінках плакати. Приємно тепер зайти до ради та читальні!”. Також повідомляється: “Намагались обокрасти кооператив злодії в селі Ведильцях, Козлянського р. Коли сторожа почала кричати, злодії побили їх, але мусили тікати”.

1926 р., 14 січня – газета “Червоний стяг” повідомляє: “Смушхи забрали двоє озброєних бандитів із чибарні в селі Ведильцях, Козлянського р. Увечері вони під’їхали підводою до чибарні, вибили вікно й стріляли в робітника, що працював там, але він утік. Смухів забрано на 600 кар.”.

1926 р., 28 січня – редакція газети “Червоний стяг” у рубриці “Почтова скринька” повідомляє сількору Мастипану: “Про попів та дяків не містимо – незрозуміло. Пишіть краще про раду, комнезам, взагалі радянську роботу на селі” (про попів 11 лютого).

1926 р., 15 квітня – газета “Червоний стяг” повідомляє: “Жертви повіді. В с. Ведільцях, Козлянського р. під час переправи через річку втопилися три дівчини-селянки”.

1926 р., 16 травня – газета “Червоний стяг” у рубриці “Нотатки оливцем” друкує віршований жарт Комара “Купаються” та не каються”: “Біля села Малійки, Довжицького р., несправний місток через річку Пакульку. Нещодавно там “купався” почтар Семирозум, – у воді розкисли 11 карб., марки та книжки. З допису П. Шолоха.

З того мосту Семирозум
Бовтнув з марками і з возом…
Певне, міст би “ремонтнули”,
Як би й сільрадчики плигнули…”

1927 р., 27 січня – газета “Червоний стяг” повідомляє: “У с. Ведильцях, Козлянського р., згоріли будівлі Івана, Андрія та Романа Яковенків. Збитки 2600 карб.”.

1927 р., 12, 17 лютого – газета “Червоний стяг” повідомляє про хід перевиборів сільських рад у Козлянському районі: “на вибори сільрад з’явилась така кількість виборців… Видільської – 46 процентів виборців, з них 40 проц. жінок” (12 лютого); “По Ведільській сільраді (Козлянський район) виборці додали нових кандидатів, де-яких з них, досить гарних обрали до сільради, інших забалатировали”.

1927 р., 15 лютого – газета “Червоний стяг” у рубриці “Суд” друкує статтю “Пограбовання” про розбійний напад мешканців с. Малійки на свого односельця, де вказується рішення суду: “присудив їх до позбавлення волі зі строгою ізоляцією на 5 років кожного, з конфіскацією майна та поразкою у правах після звільнення на 2 роки кожного”.

1927 р., 29 березня – газета “Червоний стяг” друкує лист сількора Єль з Ведилець “Дров немає”: “Цього року гроші на паливо для шкіл Козлянського р. було видано головам сільрад. Під великим тиском зав.школи, голова сільради восени закупив був сажень дров. Цієї кількости вистачило не надовго. Далі вчителі мусили вирохувати паливо в голови. Тепер доводиться купляти по возику дров та платити дорожче, ніж коли б придбали гуртом. А холод загрожує припиненням навчання”.

1927 р., 29 червня – зі статті Горидовського “Козлянське селянство та загрози Чемберлена” в газеті “Червоний стяг”: “Останні міжнародні події розбуркали селянство нашого району. Скрізь по селах було проведено доповіді про міжнародне становище СРСР на загальних зборах селян. Селяни висловлюють найрішучий протест проти вбивства т. Войкова й проти всіх намагань капіталістів зірвати нашу мирну працю. Ось деякі уривки з селянських резолюцій:

– Як один станемо на захист СРСР і за першим закликом підемо до бою з буржуазією, щоб захистити нашу рад-владу (село Ведильці)”.

1927 р., 14 липня – газета “Червоний стяг” друкує лист голови сільради Мостипана: “Село наше не відстає від інших. На сході після доповіді про небезпеку війни представників Н-ского полку та райпарткому, а також промов де-кількох селян, вирішено зібрати доброхітні пожертви на літака. Крім того, 40 душ вирушило з лопатами на залізницю, щоб зароблені гроші теж відрахувати до фонду відповіді Чемберленові”.

1927 р. – у матеріалах Б. Луговського зустрічаємо відомості про чернігівських старців і жінок, які під час ярмарок заробляли на життя виконанням пісень, грою на кобзі та лірі. Серед них згадуються каліки-перехожі та жінки-співачки з Пакульської волості: Тетяна “Насата Талахвай” з Веділець… В репертуарі Тетяни… “Сын Багародици”, “Младійонец”, “Лазар”, “Востужице тело” (Параска), “П’ятниці” (12 п’ятниць). Тепер майже не співає. Іван Козлянський… Має 60 “годов”, учень Веділянського Якова (“воун бандурист був і учень Герасима з Камаровки –ле Любеча”). Якав “годов двадцять п’ять, єк помер. Я в єго учивсь – меніє було тринадцять гадов… Я один у його вчивсь. Був три годи. А Кандрат ведієльський був учень Кирила Крутоуса… Якав грать мене не вчив, только спевать…”.

1928 р. – у користуванні 301 селянського господарства с. Ведильці 2028 десятин орної, 500 сіножаті, 291 присадибної та 824 десятини іншої землі, діє Малійківське машинно-тракторне товариство.

1928 р. – у селі Ведильці працює 3 школи і 2 гуртки по ліквідації неписьменності, якими керували вчителі Е.П. Левицька, І.О. Мельникова, І.Ф. Куксина та активісти села М.Х. Перепеча, З.С. Головацький.

1928 р., 6 січня – газета “Червоний стяг” повідомляє: “На піскуватому грунті також і більша частина поля громад сел Ведильці та Ковпита. За царату ці села жили бідно. Тепер селяни почали потроху вводити культуру на свої поля, сіють лубин і мають врожаї, яких “ще не чули й не бачили” – так кажуть старі діди”.

1928 р., 28 лютого – газета “Червоний стяг” друкує лист сількора Мітла з Ведилець “Реалізували цілком”: “Розповсюдження облігацій позики зміцнення селянського господарства переведено в нас добре. На село припало облігацій на 750 карб. За перші три дні реалізували облігацій на 700 карб. Тепер уже всі облігації реалізовано. Коли буде додано йще – сподіваємося розповсюдити, бо селяни охоче набувають облігації.

– Робітники допомогли державі, коли набували позику індустріалізації, а нам теж треба підтримати сільське господарство, – кажуть громадяни”.

1928 р., 13 червня – газета “Червоний стяг” повідомляє про те, що в грудні минулого року від підпалу згоріла клуня Федора Романчука та про завершення розгляду в Чернігівському окружному суді цієї справи. Суд визнав провину брата Федора Романчука Дмитра “й присудив його до позбавлення волі на два роки 6 місяців, з позбавленням прав після звільнення на 1 рік”.

1928 р., 24 серпня – газета “Червоний стяг” повідомляє: “За постановою пленуму Козлянського РВК’у, за неявку на пленум та залишення його до закінчення без важливих причин, винесено сувору догану головам сільрад: Ведільської – т. Живцю, Малійковської – т. Криволапу…”.

1928 р., 23 вересня – газета “Червоний стяг” повідомляє про те, що 11 січня ц.р. в с. Ведильці місцеві жителі побили господиню хати та її сина. Окружний суд покарав винних.

1929–2001 рр. – створено ТСОЗ, який наприкінці 1930 року реорганізовано в артіль “Червона зірка” (1931 р., 2 листопада; 1967 р., 16 лютого). У 1934 році створено ще одну артіль ім. Маркітана (з 1939 р. ім. Комінтерна). У 1935 р. колгоспи добилися непоганих успіхів, особливо “Червона зірка”. Його було занесено на обласну Дошку пошани. Тут збирали з гектара по 16 цнт зернових, 7 цнт льоноволокна, 8 цнт льононасіння, по 250–280 цнт картоплі. У 1950 р. обидва колгоспи об’єдналися в артіль “Червона зірка”.З 2001 р. – ПОП “Червона зірка”. У 1947 році в с. Малійки діяв колгосп “Паризська комуна”.

1929 р., 6 лютого – газета “Червоний стяг” повідомляє про те, що в с. Ведильці відбулася сільська виробнича нарада, де обговорили “плян засівної кампанії й засоби підвищення врожайності”.

1929 р., 10 лютого – газета “Червоний стяг” друкує статтю “Козлянщина обирає господарів села”: “Того ж 3 лютого переобрали Малійківську сільраду. Прибуло на вибори 435 виборців, з них 207 жінок – 72,9 проц. Обрали до сільради 14 чол., з них 4 жінки. Всі безпартійні, членів КНС 10 профспілок – 1. На кандидатів обрано 4 чол., з них 1 жінка – безпартійні. Членів КНС – 2, профспілки – 1. На кандидатів 3 селян, безпартійних, з них 1 член КНС. Спостерігалась активність жіноцтва – майже 50 проц. присутніх на зборах були жінки. Чоловіки до жіночої кандидатури ставились гарно. Провалили кандидатуру самогонника.

Також переобрали Ведільську сільраду. Виборців було 748, з них 288 жінок. На членів обрано 30 чол., з них 3 жінки – 29 селян та 1 вчителя. У складі сільради всі безпартійні, членів КНС – 17, профспілок – 2. На кандидатів обрано – 7 селян, з них 4 члени КНС. До ревкомісіі обрано 3 чолов. – 2 селян та 1 вчителя”.

1929 р., 16 лютого – газета “Червоний стяг” у рубриці “Суд” друкує інформацію з Чернігівського окружного суду “Підпалив через сварки”.

1929 р., 9 березня – газета “Червоний стяг” повідомляє про огляд роботи сільських комнезамів, який організував Козлянський райКНС: “І самі члени КНС до звітів президії не всюди поставилися серйозно, діловито, мало було критики роботи, мало давали пропозицій президіям надалі, як у селах Пльохові та Ведильцях”.

1929 р., 23 березня – газета “Червоний стяг” повідомляє, що вночі проти 11 березня на станції Малійки поранили керівників Скугарського СОЗ’у.

1929 р., 26 березня – газета “Червоний стяг” повідомляє: “На зборах бідноти 9-го березня було багато середняків, а бідняків мало. Вислухали доповіді управи товариства, інструктора про сучасне завдання споживкооперації. Обговорили кандидатури до управи. Ухвалили рекомендувати до неї між іншим й гр-н Фрола Григорія та Фрола Герасима, хоч останній нещодавно крамарював у селі, перешкоджав кооперації й йому тільки останнім часом повернули виборче право. Рекомендували їх, мовляв, за їхні “комерційні здібності”. Але такі люди, безперечно, не дбатимуть за інтереси бідноти, людність їм не довірятиме й доброго проводу під них чекати не сподівайся”.

1929 р., 29 червня – газета “Червоний стяг” друкує повідомлення з Ведилець: “Школа в нашому селі, як і всі школи, навчає дітей. Але якщо ви зайдете до школи, то вас дуже здивують написи на стінах. Великими літерами написані на стінах брудні слова, і на це ніжте не звертає уваги. Бачать ці написи діти, бачать і дорослі громадяни, коли в школі бувають збори. Зауважували на неприпустимість цього вчителеві, а він каже, що це зробили лікнепів ці й не вживає ніяких заходів. Хіба ж можна таке припускати в школі? Слід вжити заходів, щоб такого надалі не було”.

1930 р., 2 січня – газета “Червоний стяг”, що села Козлянського району готуються до весняної сівби, зростає попит на штучне угноєння: “Селяни Кархівки, Ведильців і Мньова вдвоє збільшили використовування торфу, як підстилки худобі на гній. Це збільшить угноєну площу”.

1930 р., 7 квітня – газета “Червоний стяг” друкує повідомлення М. Стеченка з с. Малійки “Виправ поганий початок, тов. голово” про діяльність новообраного голови КНС А. Кузьменка.

1930 р., 16 серпня – газета “Червоний стяг” друкує повідомлення: “Пленум Ведильської сільради, Козлянського району, висловив догану з оголошенням у пресі членові сільради Музиченкові М.Т. за систематичне нез’явлення на засідання сільради”.

30-ті рр. ХХ ст. – з історії будівництва залізничної дороги: “Давали название станции и разъездов в честь крупных населенных пунктов, которые были ближе к ним. Например, станция Малейки находится от села Малейки в 9 км, хотя в 3 км находится село Борки”.

1931–1943 рр.
– необгрунтовано репресовані:

Блудший Андрій Васильович (1920 р.н.) – с. Ведильці, освіта початкова. Проживав за місцем навчання, курсант Білоцерківського піхотного училища. Заарештований 22.08.1942 р. За вироком ВТ Томського гарнізону від 29.09.1942 р. за ст. 58-10 ч.2 КК РРФСР засуджений до позбавлення волі у ВТТ на 10 років. Реабілітований 12.12.1991 р. (Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Чернігівська область. – Чернігів, 2011. – Кн.3. – С.365).

Блудший Демид Федорович (1873–1931) – с. Ведильці, одноосібник, реалібітований в 1989 р.

Болсуновський Іван Арсентійович, 1889 р.н., с. Бехи Коростенського р-ну Житомирської обл., українець, освіта початкова. Проживав на ст. Малейки Чернігівського р-ну, черговий по станції. Заарештований 23.04.1938 р. За вироком лінійного суду Південно-Західної залізниці від 11.01.1941 р. за ст.54-10 КК УРСР засуджений до позбавлення волі на 5 років. Реабілітований 31.08.1962 р. (Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Чернігівська область. – Чернігів, 2011. – Кн.3. – С.397–398).

Виповський Григорій Миколайович (1893 р.н.) – народився в с. Карпилівка Любенського району Полтавської області, освіта середня. Проживав у с. Ведильці, бухгалтер. Заарештований 22.06.1938 р. За вироком Чернігівського облсуду від 01.06.1939 р. за ст.ст. 54-10 ч. 1, 54-11 КК УРСР виправданий (Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Чернігівська область. – Чернігів, 2011. – Кн.3. – С.518).

Ворох Омелян Дем’янович (1881 р.н.) – народився в с. Ведильці, освіта початкова. Проживав у с. Ведильці, робітник лісництва. Заараштований 09.11.1943 р. за ст.54-1 “а” КК УРСР 12.07.1944 р. справу припинено. Реабілітований 23.01.1998 р. (Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Чернігівська область. – Чернігів, 2011. – Кн.3. – С.561).

Головацький Захар Степанович (1885–1937) – народився в гміні Кодень Більського повіту Люблінського воєводства, Польща, освіта середня. Проживав у с. Ведильці, вчитель. Заарештований 12.01.1937 р. за ст.54-10 ч.1 КК УРСР. 23.05.1937 р. справу закрито. З-під варти звільнений 14.05.1937 р. Заарештований 23.09.1937 р. За постановою “двійки” від 04.11.1937 р. за проведення антирадянської агітації застосована ВМП. Розстріляний 14.11.1937 р. у м. Чернігів. Реабілітований 28.08.1989 р., 27.11.1997 р. (Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Чернігівська область. – Чернігів, 2012. – Кн.4. – С.311–312).

Гончаров Пилип Максимович, 1894 р.н., х. Роїщенська Слобода (приєднано до с. Роїще) Чернігівського р-ну, українець, освіта середня. Проживав у с. Малійки Чернігівського р-ну, директор школи. Заарештований 19.05.1933 р. За постановою особливої наради при Колегії ГПУ УСРР від 05.09.1933 р. за ст.ст. 54-2, 54-11 КК УСРР позбавлений волі на 3 роки умовно. Реабілітований 31.08.1989 р. (Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Чернігівська область. – Чернігів, 2012. – Кн.4. – С.328).

Дрань Петро Миколайович (1890 р.н.) – народився в с. Ведильці, освіта початкова. Проживав у с. Ведильці, без певних занять. Заарештований 11.09.1937 р. За постановою “трійки” при УНКВД по Чернігівській області від 15.09.1937 р. за проведення антиколгоспної агітації ув’язнений до ВТТ на 10 років. Відбував покарання у Північному залізнодорожньому ВТТ. Реабілітований 30.08.1989 р. (Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Чернігівська область. – Чернігів, 2012. – Кн.4. – С.515).

Душенок Тетяна Кузьмівна (1920 р.н.) – народилася в с. Ведильці, малописьменна. Проживала у с. Ведильці, домогосподарка. Заарештована 12.05.1951 р. За вироком Чернігівського облсуду від 28.07.1951 р. за ст.ст. 54-10 ч.2, 54-11 з санкції 54-2 КК УРСР засуджена до позбавлення волі у ВТТ на 10 років. Реабілітована 21.12.1992 р. (Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Чернігівська область. – Чернігів, 2012. – Кн.4. – С.546).

Дьяченко Олександр Іванович (1896 р.н.) – народився в с. Ведильці, освіта початкова. Проживав у смт. Седнів, лісник. Заарештований 01.08.1938 р. За вироком Чернігівського облсуду від 01.06.1938 р. за ст.ст. 54-10 ч.1, 54-11 КК УРСР виправданий (Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Чернігівська область. – Чернігів, 2012. – Кн.4. – С.551).

Живець Андрій Іванович (1872–1931) – с. Ведильці, одноосібник, 1931 р., реалібітований в 1989 р.

Іван Арсентійович Болсуновський (1889–1941) – працював на станції Малійки стрілочником, реалібітований в 1962 р.

Кобенок Сидір Андрійович (1886–1937) – с. Ведильці, одноосібник, реалібітований в 1989 р.

Коваленко Іван Захарович (1878–1938) – с. Ведильці, колгоспник с. Александрівка, Сладковський район, Омська область, заарештований 19.02.1938 р., засуджений трійкою Омського УНКВС 04.03.1938 р., реалібітований в 1958 р. Книга памяти Тюменской обл. lists.memo.ru/d16/f364.htm

Корж Єгор Демянович (1866–1938) – с. Ведильці, селянин с. Александрівка, Сладковський район, Омська область, заарештований 19.02.1938 р., засуджений трійкою Омського УНКВС 04.03.1938 р., реалібітований в 1958 р. www.memo.ru/memory/tumen/tumen_10_3.htm

Корзун Олексій Григорович (1897–1937) – с. Ведильці, одноосібник, реалібітований в 1966 р.

Кузьменко Макар Михайович (1874–1933) – с. Малійки, робітник, реалібітований в 1989 р.

Мастепанова Марія Іванівна (1894–1942) – с. Ведильці, працювала огородницею в Каменськ-Кульському колгоспі Акмолінської (Целіноградської) області. Зарештована 01.09.1941 р. Акмолінським обласним судом 26.02.1942 р. по ст. 58-10 УК РРФСР засуджена до 7 років позбавлення волі у виправних трудових лагерях. Реабілітована 06.01.1989 р. www.ssu.gov.ua/sbu/doccatalog/document?id=71733

Мостипан Овсій Олександрович (1865–1931) – с. Ведильці, одноосібник, 1931 р., реалібітований в 1989 р.

Самійленко Михайло Денисович (1912–1936) – с. Ведильці, колгоспник, реалібітований в 1989 р.

Яковенко Андрій Петрович (1885–1937) – с. Ведильці, пастух колгоспу “13 років Жовтня” с. Парчивка, Атбасарський район, Північно-Казахстанська область, заарештований 02.11.1937 р., засуджений трійкою УНКВС по Північно-Казахстанській області 14.11.1937 р., реалібітований в 1989 р. www.ssu.gov.ua/sbu/doccatalog/document?id=71733

Яковенко Трохим Борисович (1872–1937) – с. Ведильці, малограмотний, без певних занять (без определенных занятий), мешкав у х. Горохівський, Полтавський район, Омская область. Заарештован 14.11.1937 р. за контрреволюційну діяльність, засуджений до вищьої міри покарання, розстрілян 23.11.1937 р., похований в м. Омськ. Реалібітований 28.09.1988 р. Книга памяти Омской обл. lists.memo.ru/d38/f297.htm

1931 р., 5 березня – районна газета “Червоний стяг” друкує повідомлення про те, що кервництво Малійківської сільради перешкоджає проведенню весняної посівкомпанії: “Треба рішуче вдарити по шкідникам колективізації, геть вигнати ворогів колективізації з сільради та притягти їх до права”. Повідомляється, що голова сільради Макаренко потурає куркулям та підкуркульникам, заявляв наступне: “У нас куркулів не має, всі бідні!”. Подібний матеріал “Сільрада потурає куркульні” друкується і 12 березня.

1931 р., 9 березня – районна газета “Червоний стяг” друкує повідомлення за підписом ліквідатор Р.: “Кепсько у нас з ліквідацією неписьменности. Не всі неписьменні та малописьменні залучені до лікнепнавчання. В приміщенні лікнеппункту холоднеча, учні не мають зошитів та олівців, немає також гасу. За таких умов виконати плян лікнепроботи неможливо”.

1931 р., 29 березня – районна газета “Червоний стяг” друкує повідомлення Філотова “Організовано, урочисто демонстрували готовність до весняної сівби”: “С. Малійки. 26/ІІІ після підготовної роботи відбувся спробний виїзд у поле. Спробний виїзд перетворився на врочисту демонстрацію бідняцько-середняцьких мас села. Селяни с. Борок, Малійківської сільради, зявилися організовано, з червоними прапорами. Малійківці теж в призначений час були на своїх місцях. Знайшлися охочі, що під гармошку та бубен навіть почали танцювати. Після летючого мітингу біднячка х. Борок Заика Настя подала заяву про вступ до колгоспу. Огляд реманенту показав, що колгоспівський реманент справний на 100 процентів. Тільки 3 плуги одноосібників комісія визнала за непридатні. 29 плугів – ще в ремонті”. Газета повідомляє, що в Малійках сторена сільськогосподарська артіль: “селянство цих сіл теж усвідомило, що тільки колективом можна поліпшити свій добробут”.

1931 р., 7 квітня
– районна газета “Червоний стяг” повідомляє: “C. Малійки. Сільрада була засмічена підкуркульницькими елементами, зовсім не провадила боротьби з куркулем. Після дотермінового переобрання сільради новий склад її по-бойовому взявся до роботи. За тиждень з 17 до 25/ІІІ виявлено десять експертних господарств, 12 господарств, що підлягають оподаткуванню, як 7-ми процентники. В наслідок посилення роботи сільради – є зрушення щодо колективізації. Організована с.-г. артіль, що об’єднує 15 господарств. Мобілізуючи бідняцько середняцькі маси на боротьбу з куркулем, наша сільрада перетворюється в бойовий штаб колективізації”.

1931 р., 5 травня – районна газета “Червоний стяг” відзначає, що колгосп в Малійках спільно з одноосібниками розпочав весняну сівбу раніше за всіх.

1931 р., 19 травня – районна газета “Червоний стяг” друкує статтю про те, що Ведильська сільрада невиконує фінансових планів: “Ведильським сільрадникам слід жорстоко нагадати, що недбалість у виконанні фінансових плянів є прояв правого опортунізму на практиці. Слід негайно натиснути на заможню верхівку та примусити її сплатити борги, податки”.

1931 р., 25 травня – районна газета “Червоний стяг” критикує колгоспи і ведильцівський також за те, що вони не мають стінних газет.

1931 р., 9, 27 червня – районна газета “Червоний стяг” повідомляє, що ведильський колгосп “Червона зірка” “по-вдарному закінчив поління городини та техкультур. Ведильські колгоспники взяли на громадський буксир села Мньов, Малійки, допомогли їм закінчити весняний сів. Жіночі бригади Ведильської артілі “Червона зірка” допомогають сусіднім селая… Райколгоспспілка в першу чергу мусить дати молотарку Є, якої зараз колгосп потребує” (27 червня).

1931 р., 15, 19 вересня – районна газета “Червоний стяг” повідомляє, що на Червону дошку за завершення осінньої сівби знесені села Малійки та Ведильці (15 вересня). Також ці села на Червоній дошці за виконання річного плану хлібозаготівлі (19 вересня).

1932 р. – у с. Ведильці діє семирічна школа, напередодні війни тут налічувалося 400 учнів і 22 вчителі.

1932 р., 26 квітня – районна газета “Червоний стяг” друкує повідомлення С. Стерина: “Комсомольський осередок села Ведильці усвідомив свої завдання по підготовці та проведенню третьої колгоспної весни. Серед колгоспників комсомольці провели масово-роз’яснювальну роботу перед святом першої борозни, залучено до колгоспу 6 одноосібних господарств. У колгоспі утворено наскрізні бригади, до яких доведено виробничі плани, які виконуються на засадах соцзмагання та ударництва. В перший день весняних робіт бригада т. Фрола перевиконала свої завдання. В кожній бригаді є комсомольці, котрі працюють зразково. Є також кмсомолець-бригадир. Під керівництвом комсомольського осередку до посівкампанії і в проведенні сівби бере піонерська організація, проводячи агітаційну роботу серед батьків за необхідність скоротити строки посівкампанії. Учні-піонери збирали попіл, різне добриво. Нещадно бореться комсомольский осередок проти ледарів, зривачів, п’яниць, суворо карає їх. Сівба у Ведильцях розпочалася 17 квітня. Комсомольці – в перших лавах працівників сільськогосподарської вирообничої кампанії”.

1932 р., 25 червня – районна газета повідомляє, що колгосп “Червона зірка” передовий в районі, а 25 червня в Харкові відкрився І-й Всеукраїнський зліт кращих колгоспних бригадирів, на якому з Чернігівщини делегатом був бригадир Яковенко з колгоспу с. Ведильці.

1932 р., 14 жовтня – зі звернення секретаря бюро Чернігівського райпарткому: “Пример коммунистов Карховки, Ведилец, Малеек, Навозов, Пльохова, Роища и особенно Макишина, сумевших за последние дни заготовить многие тысячи пудов хлеба по единоличниках, свидетельствует насколько действительно бездействовали коммунисты даже таких крупнейших парторганизаций сел как Ивашковка…” (Горобець С. Петрушин за часів Голодомору 1932–1933 років. – Ніжин, 2005. – С.40).

1932 р., 23 жовтня – газета “Червоний стяг” друкує список селян “злісних зривачів” хлібозаготівлі з с. Малійки, які занесені на Чорну дошку: одноосібники Матвій П. Сусимко, Іван Є. Кузьменко, Микола Р. Кузьменко, І.О. Пономаренко, Дмитро С. Кузьменко, Іван Попок, Семен Кузьменко, Захар Кулавець, Сергій Шкельт, Сергій Максименко, Іван Брик, Пантелій Яцько, Омелько Приставка.

1932 р. – діє Малійківська сільська рада.

1932–1933 рр. – неоминув Голодомор і Ведилець. За даними Державного архіву Чернігівської області, згідно актових записів про смерть громадян, які заповнювалися в сільраді, ці страшні роки забрали життя 102 жителів – їх прізвища занесені до книги “Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні. Чернігівська область” (стор.559–561).

1933 р., 22 січня – із спецзведення Чернігівського відділу ДПУ до міськкому КП(б)У про побиття селян сіл Чернігівського району під час примусового вилучення хліба: “В селах… Ведильцы… и многих других зафиксирован ряд фактов присвоения бригадами отобранного в бесспорном порядке имущества” (Голодомор 1932–1933 рр. на Чернігівщині: влада та народ. Збірник документів. – Чернігів, 2008. – С.170).

1933 р. 28 березня – районна газета повідомляє, що Туровець обраний делегатом ІІ Всесоюзного з’їзду колгоспників-ударників.

1933 р., 16 червня – газета повідомляє, що кращим сільським головою з весняної сівби визнано Ведильцівського сільського голову Духно.

1933 р., 18 червня – обласна газета “Більшовик” друкує статтю “Переможці”: “Взимку 1931 року в с. Ведильці організувалася артіль “Червона зірка”. Об’єдналося 74 бідняцько-середняцьких господарств. Весна й літо упертої праці дали блискучі наслідки господарювання. Озимину сіяли 200 колективізованих господарств.

Тепер у колгоспі 321 господарство. Борючись за організаційне зміцнення колгоспу, колгоспники вичистили із свого колгоспу куркульську нечисть – Рослого, Дрозда, Драня, Будченка та інших.

Клясовий ворог бачив, як зростала “Червона зірка”. Ентузіязм колгоспників став на дорозі куркулям. Спалили куркулі клуню колгоспу із хлібом. Коней почали красти. Підкуркульник Яковенко Тит повів розкладницьку роботу. Він два рази входив до колгоспу і знову виходив. Намагався потягти із собою колгоспників, хотів колгосп розвалити. Викинули його колгоспники геть із колгоспу.

Позбавившись куркулів та підкуркульників, артіль розгорнула будівництво. Збудовано 2 стайні, клуню, майстерню, 2 навіси для реманенту, будинок для бригад тощо.

Артіль має 1600 га землі. Надранню сівбу почали 25 березня. Посіяли 18 га. Сівбу повнотою закінчили 11 червня. Всього посіяно 999 га.

У колгоспі 9 бригад. Найкраще працювала бригада Рудого. На неї рівнялася бригада Самійленка. Кращі із кращих ударники сівби в бригаді Рудого – орачі Дрань Іван, Бусел Петро, Мостіпан Максим. В бригаді Самійленка найкращі ударники – Приходько Іван, Фрол Роман і Циндук Семен.

На зльот прибув голова артілі Туровець і ударники Приходько, Блудший, Коваленко, Шолох Ганна, Дошкун Марія та інші.

Вони розповідають зльотові про свої досягнення, про боротьбу за більшовицький колгосп і за заможних колгоспників.

Делегати розповідають, як сумлінно працюють колгоспники, щоб одержати 4,5 кгр.хліба й 8 кгр.картоплі за трудодень”.

З повідомлення про зліт колгосників-ударників Чернігівської приміської смуги: «Колгоспник Сірий (колгосп ім. Маркітана, с. Ведильці) притягнув до себе увагу цілого зльоту. Колгоспники з великою увагою вислухали повідомлення т. Сірого про наймолодший колгосп в області, який організували 28 травня ц.р. без насіння і який з честю та повнотою вивершив плани весняної засів кампанії.

– Під час організації колгоспу у Ведильцях окремі підкуркульники базікали: нічого не вийде, бо коли немає насіння, так і не буде.

– Але вийшло, – каже т. Сірий, – і тепер в колгоспі не 8 господарств, а 28.

Колгоспу вже не вистачає землі, ми порушили питання про збільшення площі піднявши цілину. Цілком закінчивши полільну кампанію озимих культур, колгосп по-ударному готується зібрати перший колгоспний врожай”.

1933 р., 2 липня – у газеті “Колгоспна перемога” повідомляється, що за виконання у виначений термін осінньої сівби та дострокове виконання хлібопоставки державі, за форсування зяблевої оранки і належну підготовку до зимівлі та розвиток тваринництва, підвівши до нього достатню кормову базу, преміювали голову ведильцівського колгоспу “Червона зірка” Туровця – 150 крб., голову ведильцівського колгоспу імені Маркітана Сірого – 75 кр.

1933 р., 11 липня
– Чернігівська приміська смуга 1-ю в області виконала план мобілізації коштів.

1933 р., 5 серпня – обласна газета “Більшовик” друкує матеріали про поставки державі картоплі, критикується організація роботи по відвантаженню картоплі на станції Малійки з боку завідувача овочевим пунктом Шаповаловим. Друкується стаття “Добре устаткувати зсиппункти – бойове завдання”. 15 серпня про незадовільну роботу на овочевому пункті в газеті розміщена стаття “Дощ псує овочі”.

1933 р., 8 серпня – на засіданні бюро Чернігівського МПК відзначається відставання сіл у сіно здачі (Ведильці – 10,4%) та оголошується догана головам сільрад, головам колгоспів та секретарям парторганізацій (Ведильці – “Червона зірка”): “Востаннє попередити всіх секретарів партосередків, голів сільрад та колгоспів, шо коли до 25 серпня небуде закінчено виконання всіх планів заготівлі сіна, до останніх буде застосовано суворих партрепресій” (Горобець С. Петрушин за часів Голодомору 1932–1933 років. – Ніжин, 2005. – С.72–73).

1934 р. – у с. Ведильці відкрито будинок колективіста і бібліотеку.

1934 р., 1 травня – за повне виконання плану з посіву зернових, за гарну якість посівних робіт колгосп “Червона зірка” (голова правління Туровець, парторг Василенко, друкується їх фото) занесено на Дошку Пошани.

1934 р. – перший секретар партійного осередку у с. Ведильці Я.П. Фрол (Чернігівський облдержархів, ф.14, оп.1, спр.220, арк.3).

1935 р., 15 лютого – обласна газета “Більшовик” друкує матеріал про залізничну станцію Малійки.

1935 р., 5 березня – обласна газета “Більшовик” повідомляє, що знатна людина колгоспу ім. Маркитана Василь Андрійович Туровець обраний делегатом на другий Всесоюзний з’їзд колгоспників-ударників від колгоспів Чернігівської приміської смуги.

1935 р. 1 травня – районна газета “Колгоспна правда” повідомляє, що в с. Ведильці організований новий колгосп з 20 селянських господарств.

1935 р., 15 травня – районна газета “Колгоспна правда” повідомляє, що у селі організовано фізкультурний майданчик.

1935 р. – колгосп «Червона зірка» занесений на обласну Дошку пошани (1967 р., 16 лютого).

1935 р., 22 вересня – районна газета “Колгоспна правда” повідомляє, що в Ведильцях заводять птахівничу ферму, її організатором та ініціатором є комсомолець, сількор, бригадир тваринницької бригади Іван Корзун.

1937 р. – почав діяти ФАП.

1937 р., 12 грудня – районна газета друкує статтю “Оновлене село”, про розвиток с. Ведильці за 20 років радянської влади: “раніше було бідняків 300 господарств, а землі вони всього мали 665 десятин, а 35 господарств куркулі – мали 935 десятин. Тоді в школі вчилось небільше 50 дітей, та й ті кидали навчання на 2 рік, бо в батьків не вистачало коштів дитині на придбання одягу та взуття, а навчались здебільш попівські та куркульські діти. В селі були церква та шинок... За двома колгоспами закріплено 3223 га землі, мають по автомашині, достатнє агрономічне обслуговування, що вечора молодь збирається до колбуду і розвиває своє самодіяльне мистецтво, ставить п’єси, співає пісні, танцює. У неповній середній школі вчиться щороку 500 дітей. Зростають молоді кадри із колгоспного села – 28 командири Червоної Армії, 19 трактористів, 5 шоферів, 22 чоловіки – керівники соціального виробництва, вчителі, лікарі”.

1938 р. – начальником Малійківської залізничної станції працює Іван Григорович Сакун: “Пассажиров много у нас бывает когда базарный день, а в обычные дни их мало ” (Архів СБУ по Чернігівській області, справа № 6702-П, арк.29, 130, 166 зв.).

1938 р., 23 жовтня – обласна газета “Більшовик” друкує статтю Івана Прищепи “За високий виробіток льоноволокна”: “У колгоспі “Червона зірка” (с. Ведильці) до приїзду стахановок льонарства Житомирської області тт. Седлецької Тофілії Антонівни та Остапчук Василини Лаврентіївни переробки льону організовано не було. Льонотіпальний агрегат для переробки не був пристосований.

15 жовтня тт. Седлецька та Остапчук, які прибули до колгоспу, допомогли бригадирові-льонозаводу т. Коваленку відрегулювати льонотіпальні колеса Санталова і особистим прикладом показали, як треба на них працювати, щоб одержати високоякісне волокно.

Тт. Седлецька та Остапчук, працюючи на тіпальних колесах Санталова, за дві години виробили 11 кілограмів високоякісного льоноволокна. Змагаючись з стахановками Житомирщини, колгоспниці Дрань Ганна та Коваленко Ганна за такий же час натіпали 10 кілограмів льоноволокна 9-го номера.

17 жовтня відбулася нарада колгоспниць артілі “Червона зірка” та артілі “Паризька комуна”, які працюють на переробці льону. Після розповіді житомирських стахановок тт. Седлецької та Остапчук про те, як вони домоглися високих норм виробітку на переробці льону та як треба боротися за сталінський урожай льону, колгоспниці цих колгоспів склали між собою договір на соціалістичне змагання, зобов’язавшись до славної ХХІ річниці Великої Жовтневої революції закінчити переробку і здачу льоноволокна державі.

Колгоспниці Коваленко Ганна, Мостепан Ориша, Воробей Ганна, Приходько Ганна, Дрань Ганна з артілі “Червона зірка” та колгоспниці Сусленко Олена з артілі “Паризька комуна” змагаються між собою за щоденний виробіток 30–35 кілограмів льоноволокна”.

1939–1940 рр. – уродженці с. Ведильці учасники радянсько-фінської війни: Бусел Іван Юхимович, 1915 р.н., вибув з села у 1946 р.; Мамлялюк Василь Парфенович, 1915 р.н. (похозяйственная книга Ведильцевского сельского совета 1944–1946 гг.).

1939 р. – директором Ведильцівського райлісгоспу працює Наум Тихонович Швед, 1902 р.н., який народився в Тупичівському районі Чернігівської області. Завідувачем клубу с. Ведильці працює Пилип Михайлович Самойленко, 1920 р.н. (Архів СБУ по Чернігівській області, справа № 28977-П, арк.18, 26).

1940 р.
– у селі працювало дві крамниці, розширився асортимент товарів. Обидва колгоспи мали дитячі ясла. В селі створено винищувальний батальон з 150 чоловік для виявлення парашутистів-диверсантів. Понад 150 чоловік пішло до лав Червоної Армії.

1941р., 3 червня – районна газета повідомляє, що колгосп “Паризька комуна” с. Малійки почав будувати ставок і пташник.

1941 р., 6 вересня – село окуповано німецько-фашистськими загарбниками.

1941–1943 рр. – з допиту Миколи Ананійовича Рослого: “Немецких властей там не было в течении 2–3 месяцев, а по истечению этого времени был избран бургомистром Коломиец Моисей Антонович и старостой Яковенко Михаил Аксенович… Примерно в конце марта месяца 1943 года или в начале апреля партизанские соединения находившиеся в лесах вытеснили немецкие гарнизоны из соседних сел. В который момент приезжали и к нам в село, где командир партизанского отряда Таранущенко проводил сборы граждан на которых сказал, что я должен быть нелегальным председателем совета и выполнять если будет нужно требования партизан. После чего уехали, обещали быть на 1-е Мая, но не приехали. Через некоторое время крупные силы немецко-мадьярских частей вновь отбили у партизан гарнизоны и стали учинять расправы над мирным населением, а также разбили партизанский отряд. Бывшие в лесах партизаны стали возвращаться в село. После учиненной расправы население обратно стало уходить в леса организовываясь в партизанские отряды…” (архів СБУ, справа № 12345-П, арк. 111–111 зв.).

1941 р., вересень-жовтень – з допиту поліцая з с. Ведильці: “ Районная полиция и комендатура находились в Михайло-Коцюбинском районе, в селе Карховка была кустовая полиция и немецкий хозяйственный комендант. В селе Ведильцы 800–850 дворов. После оккупации немцами нашего села Ведильцы, по указанию немцев была организована сельская община во главе которой был назначен односельчанин Живец Петр… народ в общине на немцев не хотел работать, отлынивал от работ под всякими предлогами…” (архів СБУ, справа № 567-ОФ, арк. 12 зв., 13, 14).

1941 р., грудень – для арешту двох комуністів села Ведильці з м. Чернігів приїхав німецький комендант міста Тураш (архів СБУ, справа № 12674-ОФ, арк. 12).

1943 р., березень – у селі знаходився штаб партизанського загону ім. М.М. Коцюбинського під командуванням М.М. Таранущенка: “В селе Ведильцы Михайло-Коцюбинского района большинство жителей принимало активное участие в различных формах борьбы с немецкими оккупантами, 56 жителей села находились в партизанских отрядах, 22 работали связными, 275 человек оказывали содействие партизанам в их борьбе, обеспечивали питанием, одеждой, медикаментами, в селе было 15 партизанских явочных квартир. Озлобленные оккупанты в селе Ведильцы сожгли 642 дома, расстреляли и замучили 594 жителя”. У бротьбі з ворогом брали активну участь і діти. Так, Іван та Микола Мостипани, Андрій Самійленко допомагали поширювати листівки, газету “Правда” (В тилу ворога: Документи і матеріали про участь партизанів Чернігівщини в боротьбі проти фашистських загарбників (1941–1945). – Чернігів, 1994. – С.67–68; Шляхом комунізму. – 1977 р., 12 травня; Книга Скорботи України. Чернігівська область. – т.5. –Чернігів, 2007. – С. 28).

1943 р., 27 лютого, 3 травня – с. Ведильці оточено каральним загоном. Окупанти обливали будинки горючою сумішшю і спалювали разом з жителями. З 800 хат частково вціліло лише 50. 16 лютого понад 230 чоловік карателі зігнали в колгоспній стайні, облили бензином і спалили, а 3 травня розстріляли ще 400 мирних жителів (1970 р., 12 березня; 1996 р., 21 вересня). Всього кати знищили 800 чоловік (архів СБУ, справа № 12345-П, арк. 113; справа № 567-ОФ, арк.2, 10 зв., 20, 94). Під час окупації вигнали до Німеччини 89 людей (1977 р., 12 травня). с. Малійки – під час окупації знищено 15 чоловік, спалено – 175.

1943 р., 21–23 вересня – радянські воїни 360 сп 8 сд 17 ск 13-ї гвардійської армії та 77 гв.сд 61-ї армії визволяли Ведильці та Малійки.

Зі спогадів генерала І.І. Людникова: “Мы успешно продвигались к Припяти... А в тылу наших войск еще кипел бой за освобождение Чернигова. Действия противника явно противоречили здравому смыслу. Угрожая штабу корпуса и его коммуникациям, гитлеровцы предпринимали контратаки на Видельцы, на левом берегу Днепра… И теперь, на Днепре, проанализировав еще раз обстановку и данные разведки, я пришел к выводу, что атаки противника на Ведильцы носят демонстративный характер... С наступлением темноты нам стало известно, что из района Ведильцы немцы отходят и переправляются через Днепр севернее железнодорожного моста у Губичей”.

1943 р., 5 жовтня – з нагородного листа про нагородження орденом Вітчизняної війни ІІ ст. сержанта, командира відділення роти зв’язку 78 сп 74 сд 13-ї армії Клименко Микола Федорович (1923 г.р.): “Во время боя в деревне Малейки 23.9.43 г. тов. Клименко командовал отделением роты связи. Своим отделением он обеспечивал связью 2 стр. батальон. Когда батальон оставил свой зянятый рубеж тов. Клименко со своим отделением не струсил, а мужественно под огнем врага выполнял поставленную боевую задачу. Связь работала беспрерывно и точно. Имеющие порывы и повреждения быстро устранялись. В бою смел и решителен. Специальное дело знает хорошо. На протяжении всей операции благодаря умелой расстановки сил, правильной организации связи, командование получало своевременно данные о противнике, что дало возможность успешному завершению операции”. Герой Радянського Союзу (16.10.1943). (ЦАМО РФ, ф.33, оп.686044, д.3287, номер записи в базе данных – 19736194).

1943 р., 21–22 вересня – на посаду голови Ведильцівської сільради вступив М.М. Самойленко: “Мне как председателю сельсовета было рекомендовано райисполкомом о снятии с должности председателя колхоза, т.е. бывшего старосты общины Корж Петра Ефимовича” (архів СБУ, справа № 12345-П, арк. 26).

1943 р., 4 листопада – у приміщенні контори колгоспу (розміщувалась у будинку Марії Миколаївна та Ольги Григорівни Пеньковець) пострілом через вікно смертельно поранений голова колгоспу ім. Комінтерна Борис Федорович Бегун – 1905 р.н., уродженець Полтавської області, головою колгоспу обраний з двох кандидатур у жовтні 1943 р., помер у Ковпитському госпиталі, похований в с. Ведильці. Зі свідчень дружини Олени Аркадіївни: “В 1941 году осенью, когда немцы наступали на Чернигов, недалеко от села я была со своей подругой Ворох Марией в лесу, где и обнаружила лежавшим контуженого красноармейца Бегун Бориса, который в результате перешел к нам в хату и проживал укрываясь от немцев недели две, по истечению указанного времени несколько поправился и заявил, что поскольку фронт еще недалеко он решил перейти линию фронта с таким расчетом, чтобы обратно попасть к советским войскам и ушел с нашей квартиры… примерно в декабре м-це 1941 года Бегун сильно в слабом болезненном состоянии прибыл обратно в наше село ко мне и как говорил, что при выходе к советским войскам он немцами был задержан в Кременчуге и направлен в лагерь военнопленных в Полтаву, откуда вместе с другими по ходатайству какого-то Черниговского старосты был освобожден как больной и решил придти к нам. С тех пор он стал проживать в нашем доме и я стала жить с ним как с мужем. Проживая со мной при оккупации немцами он все время работал на поле в общине, т.е. сеял и пахал… поддерживал связь с партизанами, которые приходили из леса в нашу хату и летом 1943 года… муж мой ушел в лес в партизаны и вернулся обратно в село после отступления немцев” (архів СБУ, справа № 12345-П, арк. 1, 3, 7 зв., 18–18 зв.).

1943–1953 рр. – головами сільгоспартілей працюють: голова колгоспу Микола Андрійович Туровець, 1909 р.н., заступник голови сільради, командир винищувальної групи (архів СБУ, справа № 12345-П, арк. 23); “Паризької комуни” (с. Малійки) – Іван Омелянович Ворох (у січні 1944 р., архів СБУ, справа № 12674-ОФ, арк. 6), Пилип Романов, “Червона Зірка” (с. Ведильці) – Михайло Петрович Корзун, імені Комінтерна (с. Ведильці) – Микита Пилипович Кобенок (похозяйственная книга Ведильцевского сельского совета 1944–1946 гг.). У 1953 р. голова правління колгоспу “Червона Зірка” Михайло Микитович Тарасенко (ф.141, оп.1, спр.6, арк.19).

1944 р., вересень – підписуються акти-списки про облік матеріальних збитків, нанесені під час німецько-фашистської окупації: по с. Ведильці – збитки на 21 млн. 724,313 крб.; по с. Малійки – 20 млн. 850,270 крб. Після війни із загальної кількості населення 1375 осіб, залишилось лише 73 чоловіки віком від 16 до 60 років.

1944–1946 рр. – одноосібнки: Ворох Дмитро Дем’янович (1884 г.р.), Калита Марія Іванівна (1904 р.н.), Кобенок Кузьма Іванович (1890 р.н.), Ковальчук Іван Назарович (1907 р.н.), Ковальчук Пантелій Я. (1889 р.н.), Куливець Ганна Григорівна (1888 р.н.), Мастепан Мотя Пилипівна (1900 р.н.), Росла Варка Омелянівна (1880 р.н.) (похозяйственная книга Ведильцевского сельского совета 1944–1946 гг.).

1944 р., 24 червня – районна газета повідомляє, що відновлює роботу господарство малійківської торфяної артілі ім. Першого Травня. Під керівництвом Петра Рудниченка ковалями і машинистами відремонтовано один агрегат.

1944 р.
– у с. Ведильці працює секретарем сільради колишня партизанка Галина Музиченко (архів СБУ, справа № 12345-П, арк.18 зв.), вчителька Тетяна Дмитрівна Живець, 1917 р.н. (архів СБУ, справа № 12744-ОФ, арк.68),

1945 р., 9 травня – Ведильцівській сільській раді вручено перехідний червоний прапор РК КП(б)У та райради за успішне виконання планів збору готівкою нової позики.

1945 р., 17 серпня – витяг з протоколу засідання виконкому М.-Коцюбинської райради, де розглядалось питання “Про проведення показового будівництва по селу Ведильці на вконання постанови Черніговского обласного виконкому та бюро обкому КП(б)У від 24 липня 1945 р.”: “Провести показательное строительство по селу Ведильцы как село заслуженное перед Родиной в деле разгрома немецких оккупантов за что и оно пострадало” (ф.217, оп.1, спр.1, арк.5).

1946 р., 22, 25 грудня – на загальних зборах колгоспників колгоспів “Червона Зірка” та ім. Комінтерна заслуховується доповідь інженера райбудвідділу Пилипенка та затверджується проект благоустрою с. Ведильці (ф.217, оп.1, спр.1, арк.27).

1946 р., 26 грудня – “Облсільпроект” Чернігівского обласного управління склав проект часткового впорядкування існуючої планіровки, благоустрою та забудови села Ведильці. Із записки інженера райбудвідділу Пилипенка обласному управлінню в справах колгоспного та сільського будівництва: “Для востановления села Ведильцы в помощь прикрепляются следующие сельсоветы М.-Коцюбинского р-на: 1) Карховский, 2) Плеховский, 3) Шибириновский, 4) Андреевский, 5) Зайчанский. Село Ведильцы расположено от райцентра на расстоянии 7 км. Ближайшая ж/дорожная станция Малейки – 8 км. Грунтовая магістраль П-го класса Чернигов – Чернобыль проходит на расстоянии 6 км. Глубина залегания грунтовых вод 3–4 метра. Структура грунтов – суписки.

В селе Ведильцы расположены два колхоза: “Червона Зірка” и имени Коминтерна. До войны село Ведильцы имело 560 хозяйств колхозников (Во время немецко-фашистской оккупации выбыло и уничтожено по колхозу имени Коминтерна – 80 хозяйств и по колхозу “Червона Зірка” – 47 хозяйств. Всего – 127 хозяйств, арк.33). В настоящее время село Ведильцы имеет 522 хозяйства. Из них по колхозу “Червона Зірка” – 255 хозяйств и по колхозу имени Коминтерна – 267 хозяйств.

В колхозе “Червона Зірка” было до войны: скотный двор – один на 100 голов коров. Свинарников – 2 на 200 голов. Овчарников – один на 300 голов. Бригадных конюшен – 3. Колхоз “Червона Зірка” имеет пахотной земли – 1379 га, лугов – 183 га, лесных площадей – 4 га, неудобной – 126 га. На территории колхоза “Червона Зірка” был клуб на 400 мест, контора колхоза, сельсовет, сельмаг, небольшая средняя школа и мед.пункт.

В колхозе имени Коминтерна до войны было скотных дворов 2 на 200 голов коров, свинарников 2 на 200 голов, овчарных – один на 500 голов, контора колхоза, паровая мельница и столярно-плотницкая мастерская. Колхозе имени Коминтерна имеет пахотной земли – 1512 га, лугов – 233 га, лесной – 46 га, неудобной – 187 га.

В настоящее время по селу Ведильцы мужчин – 411 душ, женщин – 715, подростков – 218, детей – 344, престарелых – 135. Единоличников: мужчин – 7, женщин – 10.

До войны колхоз “Червона Зірка” имел кирпичный завод о двухкамерной напольной печью с средней выработкой кирпича в сезон 300 тыс. Юго-восточнее села Ведильцы, где был расположен кирпичный завод, залегает оло-красной глины площадью 30–50 га глубиной с толщиной залегания слоя от 2-х до 4-х метров, что дает возможность организовать производство строительного кирпича, самана, а возможно и черепицы. На территории колхоза имени Коминтерна также залегает слой строительной глины (красной) северо-восточнее села Ведильцы, площадью до 50 га, что также дает возможность организовать производство кирпича, самана и др.

Через село Ведильцы проходит речка Пакулька быстрым течением воды. Русло речки имеет ширину 3–5 метров, глубину 1,5 до 2 метров с крутыми берегами, что дает возможность при сооружении плотины использовать для механизации и электрификации с. Ведильцы. В окрестностях села Ведильцы расположены болота, богатые зарослями тростника и камыша, которые возможно использовать на строительный материал. В болотах есть большие запасы торфа, который можно использовать для обжога кирпича и для строительства” (ф.217, оп.1, спр.1, арк.5–8).

1947 р., 30 березня – районна газета повідомляє, що за наполегливе виконання постанови уряду, якою забов’язано Тсоавіахімівські організації виявити залишені міни і боєприпаси та ліквідувати їх загрозу для мирного населення, інструктор районної ради Тсоавіахиму Кіндрат Андрійович Фрол (проживає в с. Ведильці) нагороджений орденом Червоної зірки.

1947 р., 15 червня – районна газета повідомляє, що в с. Ведильці до жовтневих свят будується гідроелектростанція, керує будівництвом демобілізований воїн Яків Павлович Фрол.

1947 р. – до цього року фельдшером Ведильцівської меддільниці працює Валентина Іллівна Бордонос, 1925 р.н. (похозяйственная книга Ведильцевского сельского совета 1944–1946 гг.).

1954 р., 7 лютого – з протоколу загальних зборів колгоспників: “Мозговой Ст.Ст. указал в своем выступлении, что порядок в колхозе отсутствует по вине массово пьянке руководства колхоза… Корж И.В. сказал, что правление колхоза в 1953 году работало не практически, а теоритически, что привело до малоценного трудодня… Постановили: единогласно избрать председателем колхоза с оплатой согласно Постановления Совета Министров СССР и ЦК ВКП(б) от 09.07.1950 г. Мринского Михаила Калистратовича… посадить сад не меньше 10 га” (ф.141, оп.1, спр.9, арк.45-48).

1954 р., 18 березня – з протоколу засідання правління колгоспу: “Выступил председатель колхоза т. Мринский М.К., который в своем выступлении сказал, что финансовое состояние нашего колхоза очень тяжкое, а нужно приобретать инвентарь и оборудование для нашего колхоза. А поэтому нам необходимо немного реализовать на рынке или другим организациям овса, так как овес на семена непригодный, для фуража оставить нужное количество, а в количестве 20 тонн продать… Выступил член правления т. Тукун Иван Тимофеевич, который сказал, что состояние нашего хозяйства находится в тяжелом экономическом и хозяйственном состоянии, которое сложилось ввиду того, что наш колхоз сильно пострадал во время немецкой оккупации. За послевоенные годы мы не смогли своими средствами восстановить наше хозяйство и перспектив восстановления и достигнуть требований поставленных сентябрьским Пленумом ЦК КПСС, мы имеем много долгов государству деньгами и натурой, которое и в дальнейшем будет сильно тормозить развитие нашего хозяйства и угрожать несправляться с задачами, которые партия ставит перед колхозами. Мое предложение командировать председателя колхоза т. Мринского М.К. обратиться с ходатайством в Совет Министров СССР о списании с нашего колхоза долгов и оказании нашему колхозу помощи с тем, чтобы мы могли выполнять решения партии и правительства о сельском хозяйстве” (ф.141, оп.1, спр.9, арк.8 зв - 11).

1954 р., 22 серпня – Малійківську та Ведильцівську сільські ради об’єднано в одну Ведильцівську сільську раду з центром в селі Ведильці.

1954–1970 рр. – відкрито клуби в селах Ведильці та Малійки (1954 р., 19 грудня), у 1965 р. збудовано сучасне приміщення Будинку культури в с. Ведильці. 1966 р.: зав.сільклубом с. Ведильці А.О. Кобенок (ф.217, оп.1, спр.202, арк.6); 1967 р.: зав.сільклубом с. Малійки Михайло Єгорович Попок (ф.217, оп.1, спр.212, арк.11); 3 лютого – у Малійківському клубі кіно буває рідко, кіномеханік Сергієнко (ф.217, оп.1, спр.212, арк.12); 1969 р.: зав.сільклубом с. Ведильці М.Ю. Колонтай (ф.217, оп.1, спр.229, арк.8); зав сільклубом с. Малійки Пономаренко (ф.217, оп.1, спр.229, арк.25 зв); зав.сільклубом с. Ведильці Блудша Віра Пилипівна (ф.217, оп.1, спр.229, арк.55); кіномеханік с. Ведильці Корж (ф.217, оп.1, спр.229, арк.59); 1970 р.: кіномеханік Г.І. Будченко (ф.217, оп.1, спр.240, арк.36).

1954 р., 17 листопада – з доповідної записки заступника начальника УКГБ при Раді міністрів УРСР по Чернігівській області Седака в Чернігівський обком КПУ про діяльність релігійних громад: “В 1949 году один из бродячих церковников из гор. Ростов-на-Дону создал в селе Ведильцы группу “ИПЦ”, куда втянул около 15 человек, в том числе двух комсомольцев (Рослая Марина и Рослая Галина). Приверженцы “ИПЦ” села Ведильцы на своих сборищах проводили активную антисоветскую работу, восхваляли дом Романовых, клеветали на советскую действительность, распродали все свое имущество (коров, свиней, кур), перестали работать в колхозе. В том же 1952 году организаторы и руководители этой монархической группы были репрессированы, однако оставшиеся их связи по-прежнему проводят свою враждебную работу и в колхозе не работают. Агитационно-пропагандистская работа в селе Ведильцы стоит на низком уровне, вследствие чего к группе “ИПЦ” примкнули даже комсомольцы”. У 1958 році фіксується інформація про істинно-православних та нові групи… у с. Ведильці… (7 осіб)… (Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Чернігівська область. – Чернігів, 2010. – Кн.2. – С.382–383; Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Чернігівська область. – Чернігів, 2011. – Кн.3. – С.44).

1955–1976 рр. – село Ведильці радіофіковане (1955–1956 рр.); у 1963 році село Ведильці має автоматичну телефонну станцію (1963 р., 2 лютого; 1965 р., 11 травня); з протоколу засідання правління колгоспу від 22 серпня 1968 р.: “По первому вопросу о работе радиоузла, отчитался старший радист Самойленко В.О., который сказал, что всех радиоточек по колхозу 510. Работают все за исключением у Малейках” (ф.141, оп.1, спр.107, арк.11); друкується лист мешканців села Малійки: “Може хоч газетне слово вплине на товаришів, причетних до роботи радіо. У нашому селі Малійки воно мовчить уже півроку. А нині ж важко уявити життя без радіо” (1975 р., 5 грудня); “Як повідомив редакції начальник Чернігівського ЕТВЗ тов. Шаповалов, винуватці покарані у дисциплінарному порядку. Нині радіо у вказаному населеному пункті працює нормально” (1975 р., 25 грудня); друкується лист жителів села Ведильці: “Ось уже більше як півроку в селі Ведильцях ми не чуємо радіопередач… Від редакції. З питанням, коли ж буде говорити радіо в селі, ми звернулися до працівників Михайло-Коцюбинської АТС... іде реконструкція нової електролінії. Після, коли будуть оновлені опори, приступимо до ремонту і радіолінії…” (1976 р., 25 листопада).

1956 р., 24 січня – з протоколу засідання правління колгоспу: “О построении кирпичного завода в колхозе “Червона Зірка” слушали председателя колхоза т. Мринского М.К., он сказал, что мы в своем колхозе сможем сделать завод, который сможет выготовлять только сырец кирпич, но я договорился с мневским председателем колхоза Жачек построит кирпичный завод совместно на мневской территории… Решили: построить свой кирпичный завод в 1956 году на своей территории” (ф.141, оп.1, спр.14, арк.3).

1957–1966 рр. – у конторі колгоспу “Червона зірка” встановлений телевізор (1957 р., 27 жовтня); “Все більшим попитом серед трудівників села Ведилець користуються меблі, радіоприймачі, телевізори та інші добротні речі у місцевому сільмазі. На знімку: доярка Анастасія Матвіївна Мельник (друга зліва) вибирає телевізор. Фото А. Тищенка” (1966 р., 16 серпня); зі статті А. Свєчкіна: “Коли в село приходить вечір, односельці збираються групами на телевізор. А їх зараз близько сотні по селу. Господар, що має голубий екран, привітно зустрічає гостей, зручніше розсаджує їх, ділиться враженням про побачене: змагання на першість з футбола або цікавий кінофільм, виступ митців. Чинно поклавши на коліна трудові руки, глядачі відкривають свої серця назустріч прекрасному” (1967 р., 3 червня).

1957–1964 рр. – у центрі села встановлено пам’ятник на могилі 12 радянських воїнів, які полегли при визволенні села в 1943 р. (1957 р., ЗУ380-25-1165): Агилов Рашит (1914–23.09.1943) – родился Китабский р-н, Кашкадарьинская обл., Туркменистан, рядовой 78 сп 74 сд. Убит в бою, похоронен в пгт М.-Коцюбинский (кн.2, с. 48; ЦАМО РФ, ф.58, оп.18001, д.1074 – похоронен в с. Малейки); Киселев Михаил Федорович (1923–23.09.1943) – родился в с. Козулок, Петровский р-н, Ставропольский край, РФ, рядовой 78 сп 74 сд. Убит в бою, похоронен в с. Малейки (ЦАМО РФ, ф.58, оп.18001, д.1074; значится в паспорте памятника пгт М.-Коцюбинское); Могомедов Магомед (1923–23.09.1943) – родился в г. Аральск, Кзыл-Ординская обл., Казахстан, рядовой 78 сп 74 сд. Убит в бою, похоронен в с. Малейки (ЦАМО РФ, ф.58, оп.18001, д.1074; значится в паспорте памятника пгт М.-Коцюбинское); Поляков Сергей Семенович (1918–23.09.1943) – родился в д. Филиппово, Духовщинский р-н, Смоленская обл., РФ, рядовой 78 сп 74 сд. Убит в бою, похоронен в с. Малейки (ЦАМО РФ, ф.58, оп.18001, д.1074; значится в паспорте памятника пгт М.-Коцюбинское); Рахимов Собир (1913–25.09.1943) – родился в с. Тала-Базар, Анги-Арыкский р-н, Хорезмская обл., Узбекистан, рядовой 78 сп 74 сд. Убит в бою, похоронен в с. Малейки (ЦАМО РФ, ф.58, оп.18001, д.1074).

Встановлено пам’ятник на 2-х братських могилах жертв фашизму (1964 р.).

1957 р., 7 листопада – районна газета повідомляє, що в колгоспі “Червона зірка” запрацював найбільший в М.-Коцюбинському районі завод первинної обробки льону, щозміни завод перероблює 3–3,5 т соломки, що дає 700–800 кг волокна.

1958 р., 3 лютого – на загальних зборах колгоспників колгоспу “40 лет Октября” села Малійки задоволення прохання колгоспників про їх приєднання до колгоспу “Червона Зірка” села Ведильці. Проти голосувало 50 чоловік (ф.141, оп.1, спр.19, арк.55 зв-56).

1958–1971 рр.
– за селом Ведильці, біля лісу, відкрився грибоварний пункт. За перші три дні роботи сюда поступило від населення понад 1000 кг грибів (1958 р., 13 липня); районна газета друкує повідомлення: “У розпалі грибний сезон. На приймально-грибоварному пункті Ведильцівського лісництва йде заготівля цінного харчового продукту. На знімку: (зліва направо) робітниці Ганна Ульянівна Руда та Олександра Лаврентіївна Кисла за приготуванням грибів. Фото Ю. Олійника” (1971 р., 2 жовтня).

1958 р., 24 грудня – у колгоспі “Червона зірка” пущена в роботу олійниця, одержана перша продукція власного колгоспного виробництва.

1959 р., 1 травня – на правлінні колгоспу прийнято рішення про преміювання 139 колгоспників “которые показуют пример в работе” (ф.141, оп.1, спр.24, арк.12-13).

1960 р., 12 січня – на кошти сільгосппартілі в селі побудовано колгоспну баню, діє в 1965 році.

1960–1990 рр. – споруджено колгоспний пологовий будинок (1960). У 1974 році збудовано нове приміщення ФАПу. Районна газета друкує статтю М. Зеляка “Наш Пантелій Панасович” про фельдшера с. Ведильці Пантелія Панасовича Крутоуса (1962 р., 24 серпня та 1963 р., 16 лютого); відзначається робота завідувача ФАПом с. Ведильці П.П. Крутоуса (1970 р., 20 червня).

Завідувачка ФАПом с. Малійки та пологовим будинком Л.Г. Лугина (1966–1967) (ф.217, оп.1, спр.202, арк.5; спр.212, арк.5); завідувачка пологовим будинком с. Ведильці З.О. Росла (1966–1969) (ф.217, оп.1, спр.202, арк.7; спр.229, арк.37 зв). 1970–1973 рр. – завідувачка пологовим будинком с. Ведильці Надія Савківна Король (ф.217, оп.1, спр.239, арк.14 зв); з протоколу засідання виконкому 6 лютого 1973 р.: “У звязку з негодністю родильного будинку не підлягає ремонту і закрити з 01.01.1973 р., зав.родильним будинком Н.С. Король перевести на посаду патронатної акушерки” (ф.217, оп.1, спр.269, арк.7 зв-8). Друкується повідомлення А. Свєчкіна: “Понад два десятки років працює фельдшером-акушером в селі Ведильцях Зинаїда Олексіївна Росла. Вона – хороший спеціаліст, а ще більше в неї благородство душі. Немало батьків щасливі за своїх діток завдяки Зинаїді Олексіївні. І вона часто буває в них бажаною гостею. Всім малятам у селі вона друга мати” (1969 р., 14 червня). У вересні 1972 р. відкрито нове приміщення медпункту в с. Малейки (1972 р., 26 вересня); районна газета повідомляє, що в Малійках немає фельдшера (1990 р., 13 січня).

З довідки сільської ради про місцевий ФАП (2002 р.): “Збудований в 1974 р. За суми самоопадкування жителів с. Ведильці згідно генерального плану забудови села Ведильці. Розташований на березі р. Пакулька, біля споруди посаджений парк. Завідувачем працював Крутоус П.П. Акушеркою працювала Король Надія, а потім Васюк Г.К. З 1990 по 1996 рр. Завідувачкою працювала Васюк Г.К., а акушеркою Росла Л.В. З 1996 р. Завідувачкою працює Росла Л.В., а акушеркою Колеснік Н.І.”

1961 р., 11 травня – у колгоспі “Червона зірка” став до ладу цех по виробництву місцевих будівельних матеріалів, випущено першу партію шлакоблоків.

1961 р., 13 червня – районна газета друкує статтю “Репортаж з Ведилець” про механізацію в колгоспі.

1961 р., 12 листопада – з протоколу засідання правління колгоспу: “По первому вопросу выступил председатель колхоза т. Мринский М.К., который сказал, что нужно послать на заготовку лесоматериала в Архангельскую область 40 человек с отработкой 2-х месяцев и отработать каждому за 2 месяца не менше 60 рабочих дней. Колхозникам, которые будут работать на заготовке леса и выполнят нормы выработки, колхоз отпускает по выбору 7 м3, без выбора 10 м3 по ценам по которым получает колхоз. Колхоз выплачивает командировочные за каждый день по 1 рублю” (ф.141, оп.1, спр.29, арк.27 зв).

1962–1963 рр. – районна газета повідомляє, що в колгоспі приділяється увага механізації трудомістких процесів на тваринницьких фермах – ведуться роботи по спорудженню нової доїльної установки типу “Карусель”, яка значно полегшить працю доярок (1962 р., 14 липня); у новому приміщенні корівника встановлена доїльна установка карусельного типу (друкується фото) – ідея придбання механізму приналежить голові колгоспу М.К. Мринському, якій запозичив її з поїздки у Краснодар (1962 р., 3 серпня); “Зараз механік колгоспу «Червона зірка» Іван Яковенко ввімкне струм – і почне діяти доїльна установка «карусель». За годину всі корови будуть видоєні. Фото А. Тищенка” (1963 р., 12 січня).

1962 р. – районна газета друкує фото передовиків виробництва: ланкової Ганни Блудшої на обласному семінарі кукурудзоводів (1962 р., 22 червня, 8 серпня), доярки Ганни Рослої (1962 р., 15 грудня), тракториста Івана Яковенка та свинарки Галі Блудшої (1962 р., 22 грудня), трактористів Олександра Циндука, Миколи Блашкуна, Михайла Рака та бригадира тракторної бригади Івана Шевченка (1962 р., 25 грудня), свинарки Раїси Циндук (1962 р., 28 грудня).

1962–2005 рр. – школа с. Ведильці стає закладом середньої освіти (1962), у ній навчається 437 учнів та працює 30 вчителів (1971). Рада Міністрів УРСР прийняла постанову про присвоєння школі ім’я Героя Радянського Союзу Андрія Федоровича Блашкуна (1966 р., 12 квітня). 1967–1970 рр. – директори Малійківської 8-річної школи Л.М. Червоненко, М.Т. Тарухно (ф.217, оп.1, спр.208, арк.7; спр.239, арк.7). 1973 р. – голова батьківського комітету Ведильцівської школи В.Г. Богдан (ф.217, оп.1, спр.269, арк.11).

Медалісти школи: В.П. Приходько, Г.В. Пономаренко, О.А. Ряба, М.В. Росла, М.О. Железняк, Є.А. Будченко (1967), В.П. Дрозд, І.І. Ковальчук, О.А. Найдьон, В.О. Жолобецька, О.В. Кононенко, У.І. Кирильченко (1968), В.М. Яковенко, З.Г. Захаренко, О.П. Крутоус, О.О. Семирозум (1969), М.М. Живець (1975), В.В. Блгдан, С.М. Мринська (1980), Т.А. Сіра (1993), М.М. Духно (1998), Н.В. Жолобецька (2005).

1962–1980 рр. – друкується фото автолавки М.-Коцюбинської райспоживспілки (завідувач Петро Петрович Сизий) у льонарів колгоспу (1962 р., 4 серпня); виконком Ведильцівської сільради інформує про те, що “під час догляду за посівами кілька разів на поля виїжджали працівники продовольчого магазину… тричі була автолавка з райспоживспілки” (1980 р., 10 липня).

1962–1970 рр. – районна газета повідомляє: “щодня на Малійківський приймальний пункт М.-Коцюбинської райзаготконтори прибуває півсотні автомашин з різних колгоспів району з картоплею державі” (1962 р., 29 вересня); “Гаряча пора настала для заготівельників. Заготівельно-збутова база коцюбинського куща розташована на станції Малійки. В цей час на перевалочний пункт одна за одною підходять машини, навантажені ранньою картоплею, огірками. З колгоспів «Шлях Ілліча», ім. Димитрова, «Червоний Жовтень» та інших за останні дні надійшло 60 тонн картоплі – для жителів Севастополя. А мешканці Москви та Свердловська, мабуть, не раз згадали теплим словом колгоспників Чернігівського району, смакуючи солоними огірками. Адже в ці міста вже відвантажено понад 40 тонн солінь. Щодня з колгоспів «Червоний прапор», «1 Травня», ім. Коцюбинського та інших надходить на переробку до 10 тонн свіжих огірків. Овочі відвантажуються прямо з плантацій, отож їх треба швидко й якісно обробити, відсортувати та засолити. Добре працюють тут і учениці Пльохівської середньої школи Ніна Король, Валя Булах та Валя Галенок. Не можна не згадати й бондарів О. Семирозума та М. Тарасенка, які подбали, щоб вчасно заготовити бочкотару. Всіма роботами на засолюванні овочів керує В.І. Івашко. А допомагають робітникам механізми: машина для миття огірків, транспортери” (1970 р., 11 серпня); начальник бази станції Федір Савченко (1966 р., 7 травня).

1962–1998 рр. – районна газета повідомляє про трудові здобутки колгоспників: свинарка Р.К. Циндук стала переможцем районного соціалістичного змагання (1962 р., 12 жовтня); у рубриці “Герої весни” друкується фото ланкової Марії Приходько (1964 р., 16 травня); статтю завідувача фермою І. Мозгового “Наша Опанасівна” про свинарку Галину Опанасівну Крутоус (1966 р., 16 липня); відзначається робота комбайнера Г.І. Блудшого (1966 р., 21 липня); стаття А. Свєчкіна про долю колгоспниці Наталії Леонтіївни Коваленко (1966 р., 20 вересня); грамотою обкому комсомолу відзначена комсомолка Паша Росла (1968 р., 24 жовтня); районна газета друкує фото учасників пленуму райкому комсомолу, секретар комсомольської організації колгоспу Марія Живець на фото зліва (1968 р., 24 жовтня); серед кращих тваринників колгоспу відзначаються доярки К.І. Музиченко, І.Д. Блудша, Г.П. Фрол – в їх групах найвищі надої (1969 р., 13 вересня); на засіданні пленуму райкому КПУ відзначається робота керівника механізованої ланки колгоспу “Всесвітній Жовтень” Героя Соціалістичної Праці О.Я. Дмитренка, його послідовників у колгоспах району та Івана Рослого з Ведилець (1969 р., 24 травня); районна газета друкує склад механізованих ланок по вирощуванню високих урожаїв картоплі та ведильцівської: Іван Степанович Рак, Іван Федорович Рослий, Михайло Олексійович Рак (1970 р., 19 березня); краща свинарка – Валентина Кабенок (1972 р., 20 січня); на заслужений відпочинок урочисто провели доярку Килину Георгіївну Стародуб, яка 30 років трудового життя віддала роботі на молочній фермі (1977 р., 15 лютого); відзначаються колгоспи району, які швидкими темпами перебирають картоплю і ведильцівський також (1978 р., 1 квітня); “По тисячі і більше грамів прибавляли щодоби у живій вазі тварини, яких доглядають… Іван Федорович Чухно” (1979 р., 15 лютого); відзнаки переможців Всесоюзного соціалістичного змагання провідних професій колгоспів: за 1978 рік – оператор машинного доїння корів Г.І. Кузьменко нагороджена швейною машиною (1979 р., 19 квітня); районний штаб гласності повідомляє про хід жнив: Олександр Данилович Шиш жаткою ЖВН-6 впорав 104 гектари; денний виробіток – 10 га (1979 р., 18 липня); за 1979 рік – дільниця тваринництва нагороджена холодильником, тракторист Володимир Аврамович Самійленко нагороджений велосипедом (1980 р., 1 травня); друкується повідомлення оперативного штабу про хід збирання хлібів. Відзначається жаткар Микола Іванович Корзун, який домігся вищого виробітку за день – 25 га (1980 р., 2 серпня); комбайном СК-6 Микола Пантелійович Самійленко з початку жнив зібрав колосові на 52 гектарах, а за день – 18. Жаткар Микола Іванович Корзун поклав у валки зернові на 38 гектарах, а за п’ять днів – на 142 (1980 р., 5 серпня); за 1981 рік – оператор машинного доїння Катерина Петрівна Василина нагороджена туристичною путівкою по Радянському Союзу, оператор по відгодівлі великої рогатої худоби Ніна Митрофанівна Максименко нагороджена електросамоваром та чайним сервізом (1982 р., 18 травня); комсомольсько-молодіжний колектив колгоспу (ланкова Катерина Василина) зайняв третє місце в районному соціалістичному змаганні поступившись іванівцям (1983 р., 22 березня); відзначаються трудівники колгоспу “Червона зірка”, які викопали картоплю на 16 гектарах (1985 р., 1 жовтня); за підсумками районного змагання тваринників друге місце за травень серед майстрів по виробництву м’яса великої рогатої худоби присуджено Валентині Василівні Сергієнко, яка одержала середньодобовий приріст 681 грам при зобов’язанні 545 грамів, що складає 125 процентів (1986 р., 21 червня); за підсумками районного змагання тваринників за червень та ІІ квартал оператор по відгодівлі великої рогатої худоби Віра Петрівна Ворох посіла друге місце – одержала середньодобовий приріст 957 грам при зобов’язанні 700 грамів, що складає 138 процентів (1986 р., 24 липня); колгосп відзначається на заготівлі зеленої маси (1986 р., 14 та 19 серпня); колгосп відзначається на збиранні картоплі (1986 р., 9 вересня); третє місце в районному змаганні операторів по виробництву м’яса великої рогатої худоби за ланкою під керівництвом Катерини Миколаївна Рослої, де середньодобові прирости досягли 841 грам (1986 р., 16 грудня); дільниця № 2 по виробництву мяса великої рогатої худобу (зав.дільницею Андрій Семенович Музиченко), де одержано середньодобовий приріст 672 грами при повному збереженні поголів’я, визнана переможцем районного соціалістичного змагання за 4 квартал 1988 року (1989 р., 25 лютого); збиральний екіпаж на чолі з Іваном Івановичем Ворохом визнано переможцем (друге місце) у районному соціалістичному змаганні на збиранні картоплі за період з 11 по 17 вересня (1989 р., 3 жовтня); на збиранні хліба комбайном СК-5 “Нива” переможцем визнається Микола Іванович Корзун (1992 р., 29 липня, 5 серпня); головний зоотехнік Василь Іванович Ворох нагороджений Почесною грамотою райдержадміністрації (1997 р., 14 листопада); керівник сільгосппідприємства В.Ю. Дешко відзначений грошовою премією райдержадміністрації по підведеним підсумкам весняно-польових робіт у районі (1998 р., 13 червня).

1962–1990 рр. – районна газета друкує статтю М. Зеляка “Щасти Вам” про весілля тракториста Івана Івановича Хабла та доярки Раїси Максимівни Триголос (1962 р., 4 грудня); “Минулий суботній день для Ніни Самійленко та Петра Бараненка запам’ятається на все життя. Ще б пак! Саме в цей день вони створили нову сім’ю, вирішили спільно крокувати по життєвих хвилях. Вони запам’ятають його ще й тому, що реєстрація шлюбу проходила урочисто, піднесено, по-новому. А відбулась вона у сільському будинку культури, у колі багатьох земляків, друзів, знайомих, родичів. Під звуки музики зайшли і стали на рушничок долі жених і наречена. Їх тепло вітала голова сільради Марія Фрол, побажала щастя, злагоди. А потім багато хорошого, доброго зичили Ніні і Петру друзі, рідні, знайомі” (1971 р., 4 березня); повідомлення М. Ригеля: “На комсомольське весілля, що відбулося минулої неділі у Ведильцівському будинку культури, зійшлося майже все село. Молодих щиро поздоровили правління і партійна організація колгоспу «Червона зірка». Надійшла вітальна телеграма з райкому партії, їх особисто вітав перший секретар райкому комсомолу Микола Петренко. А побралися цього недільного дня ватажок комсомольсько-молодіжної механізованої ланки Валентина Іванівна Шеверова і робітник нафтогазорозвідки, її односелець Микола Костянтинович Блажкун. Молодий комуніст, перший ватажок механізованої дівочої ланки в районі, делегат XVII з’їзду ВЛКСМ Валентина Шеверова за кілька років, що минули з того часу, як закінчила школу, здобула високий авторитет і шану за сумління, працьовитість, за вміння підняти молодь колгоспу і села на будь-яку, навіть найважчу справу. Добре слово іде в селі і про комсомольця Миколу Блажкуна. Правління колгоспу подарувало молодим холодильник. Підніс коштовний подарунок і профспілковий комітет колгоспу. Весілля перетворилось у справжнє свято всього села” (1974 р., 21 листопада); друкується повідомлення секретаря виконкому сільської Ради Валентини Коваль: “Позавчора на рушники щастя відразу стали три ведильцівські пари – діти колгоспників. Це – шофер колгоспу імені Коцюбинського Анатолій Литвин та завідуюча Ведильцівського відділення зв’язку Валентина Молофій, шофер Іван Кузьменко та швачка Ніна Кузьменко, шофер Микола Пеньковець та студентка Чернігівського медучилища Ганна Живець. Урочиста церемонія обряду одруження проходила у Будинку культури. В своїх білосніжних нарядах особливо гарними і ніжними були наречені. Шлюбний ритуал вміло проводили родичі наречених. Поздоровлення, побажання, подарунки з боку рідних, близьких, друзів, товаришів по работі. Свої обрядові пісні молодожонам присвятив хор Будинку культури” (1977 р., 7 листопада); друкується повідомлення заступника голови колгоспу В. Сирая: “У нашому селі Ведильці дві хороші новини. Колгоспний пасічник Микола Кульбачний одружується на Інні Калиті. Обоє трудяться на селі. Микола після закінчення технікуму отримав призначення до нашого колгоспу «Червона зірка» і ось уже другий рік відає колгоспною пасікою. А Інна – художній керівник сільського Будинку культури. Хороший настрій також і у подружжя Миколи та Наталії Кобенок. Колгосп виділяє новий будинок з чотирьох кімнат та господарськими будівлями. Скоро молода сім’я справить новосілля. Микола трудиться в колгоспі механізатором, а його дружина – тваринником. Обоє роботящі, завзяті. І, як кажуть в таких випадках, хай у новому домі у них буде і щастя, і радості, немов у повній чаші” (1990 р., 3 липня).

1962 р., 14 грудня – районна газета повідомляє, що в колгоспі “Червона зірка” працює свій льонопереробний завод, і олійний, і по виробництву шлакоблоків, і своя грибоварня (до речі, ведильцівські гриби знають Москва і Ленінград): “І комплексна механізація по переробці кормів та роздачі їх худобі, і весь ремонт всіх сільськогосподарських машин, починаючи від заміни якоїсь гайки і кінчаючи холодною і гарячою обкаткою моторів, проводиться в колгоспі. Тут більше ста механізаторів різних профілів, руками ведильцівських умільців змонтована і пущена в дію в цьому році доїльна установка карусельного типу”.

1962–1969 рр. – районна газета друкує статтю А. Рідного, І. Остапенка “Комуніст Михайло Мринський” (1962 р., 25 грудня); голова колгоспу М.К. Мринський виступив на нараді передовиків сільського господарства району (1968 р., 28 грудня); голова колгоспу ввійшов до складу районної ради колгоспів (1969 р., 25 грудня).

1962 р. – у селі 670 дворів (Путівник “Чернігівщина”, 1962 р.).

1963–1966 рр. – районна газета повідомляє, що у третьому кварталі Ведильці одержать електроенергію (1963 р., 2 лютого); друкує критичного листа І. Шорох з с. Малійка: «Погано дбають про завершення електрифікації віддаленого села Малійки електрики і керівники місцевого колгоспу «Червона зірка». Як підводили електролінію до місцевої школи, одноразово підключили і декілька дворів. А решта – чекайте, нема, мовляв, проводів. Хто й дістане проводи, не дочекається, поки приїде електрик. Час би вже подбати про електроосвітлення всіх будинків нашого села. Обіцяли ж, що в 1966 році воно буде повністю електрифіковано” (1966 р., 19 липня).

1963 р., 2 лютого – районна газета повідомляє, що в районі підтримано ініціативу колгоспників сільгоспартілі “Червона зірка”, які взяли на себе конкретні забов’язання по достроковій сплаті всіх фінансових платежів.

1963 р., 28 квітня – з протоколу загальних зборів колгоспників: “ІІ. О соединении колхозов “Червона Зірка” и “Украина”. 1.Выступил председатель колхоза тов. Мринский М.К.… 2.Слушали выступление председателя сельского совета тов. Кобенка В.Ф., который сказал, что по рекомендации Черниговского парткома о соединении колхозов “Червона Зірка” и “Украина” вопрос поднятый правильно, поскольку колхоз “Червона Зірка” мало имеет пахотной земли и причем плохой, а рабочей силы в нас много, колхоз “Украина” имеет много пахотной земли хорошей (чернозем), а рабочей силы они имеют мало, а поэтому нам будет выгодно соединиться… 6.Слушали выступление председателя Черниговского райисполкома тов. Лысенка, который отметил, что поскольку в колхозе “Червона Зірка” мало пахотной земли и причем плохой, у Вас нет никакого роста в сельском хозяйстве и особенно низкая продуктивность животноводства, а поэтому решение Черниговского парткома правильное. Так что колхозники колхоза “Червона Зірка” выиграют, и я заверяю, сказал Лысенко, что оплата трудодня колхозникам при соединении не уменьшится, а увеличится, если зерно до этого времени колхозникам на трудодень почти не начислялась, то при соединении это будет улучшено” (ф.141, оп.1, спр.47, арк.58 зв-59).

1963–1990 рр. – депутатами Чернігівської районної ради обрані: Михайло Калістратович Мринський (1955, 1963), завідувачка птахофермою, голова виконкому Ведльцівської сільської ради Марія Зотівна Фрол (1955, 1967, 1969, 1971), доярка Параска Сергіївна Хабел (1963), Василь Миколайович Скоробагатий (1963), агроном Володимир Гнатович Богдан (1965), ланкова Меланія Степанівна Борисенко (1965), завідувач відділом народної освіти Григорій Григорович Самійленко (1965), інструктор Чернігівського райкому КПУ Григорій Пилипович Ядута (1967), голова комітету народного контролю Олександр Максимович Коношевич (1967), голова районної планової комісії, а згодом секретар виконкому Чернігівської районної ради Микола Олександрович Стецько (1969, 1971, 1973), голова народного контролю Чернігівського райвиконкому Дмитро Дмитрович Федоритенко (1969, 1971, 1973, 1975), тракторист Іван Опанасович Сергієнко (1973), агроном колгоспу Ольга Василівна Маховик (1975, 1977), прокурор Чернігівського району Борис Михайлович Скрипка (1975), голова виконкому Ведильцівської сільської ради Микола Володимирович Бусел (1977, 1980, 1982), Ольга Василівна Блашкун (1980), технік штучного запліднення сільськогосподарських тварин Марія Андріївна Блудша (1977), оператор машинного доїння корів Валентина Іванівна Мельник (1980, 1982), головний бухгалтер колгоспу Вікторія Петрівна Блашкун (1982), керуючий Михайло-Коцюбинським виробничим відділенням сільгосптехніки Іван Петрович Роговий (1985), оператор машинного доїння корів Валентина Іванівна Мельник (1985), водій колгоспу Володимир Миколайович Ворох (1985), завідувач відділенням колгоспу ім. Герасименка Анатолій Павлович Буренок, проживає в с. Лукашівка (1990), директор М.-Коцюбинського міжгосподарського комбікормового заводу Микола Миколайович Ворох (1993), на зборах виборців села Ведильці висунуто кандидатом у депутати районної ради заступника голови Чернігівської районної державної адміністрації Василя Миколайовича Дорошка (1994 р., 13 травня); директор Чернігівського держлісгоспу Віктор Романович Буйденко (1995).

1963–1964 рр. – районна газета друкує повідомлення старшої піонервожатої Н. Симончук: “163 трудівниці колгоспу “Червона зірка” – свинарки і доярки, телятниці і ланкові – були нагороджені 8 березня правлянням артілі. Хорошим подарунком мамам і старшим сестрам на свято був великий концерт школярів. З великим успіхом виступив хор старших класів, який виконав пісні “Пролягла доріженька”, “Їхав козак за Дунай”, “Ой дівчина по гриби ходила”. Бурхливи оплесками нагородили глядачі виконавців хореографічної сценки “На кукурудзяному полі”, танців “Яблучко”, “Коломийки”, декламаторів” (1963 р.14 березня); “При Ведильцівській середній школі організовано учнівський ансамбль, який виступає з концертами не тільки перед трудівниками свого, а й сусідніх сіл. Для його учасників колгосп придбав красивий одяг. Нещодавно учасники його виступали перед учнями та колгоспниками сіл Кархівка, Мньов. В програмі концерту пісні «Марш комуністичних бригад», «Бухенвальдський набат», «Мальчишки» та інші. Учениці Галина Росла та Лариса Кононенко майстерно виконують танець з балету П. І. Чайковського «Лебедине озеро»” (1963 р., 16 червня); “Про піонерів Ведильцівської школи, а особливо про загін імені Павлика Морозова, можна сказати: це справжні юні тімурівці. Піонери з цього загону допомагають своїм підшефним Т. К. Ткач, Д. В. Корж, В. С. Блашкун та М. Н. Блудшій по господарству. Вони їм і дров нарубають, і води принесуть, і сніг з двору повикидають – хіба ж мало справ знайдеться працьовитим рукам? Наші четвертокласники одними з перших включилися в гру «Зустрічай вимпел», в їх маршрутному листку вже з’явились перші помітки” (1964 р., 11 лютого).

1963–1991 рр. – на районну дошку Пошани занесені: ланкова Є.С. Клановець (1963 р., 10 листопада), ланкова Г.С. Блудша– виростила по 197 цнт. картоплі з гектара на площі 20 га (1964 р., 3 листопада; 1965 р., 29 квітня; 1966 р., 1 травня), доярка В.І. Горянова – надоїла по 2.367 кг молока на корову (1965 р., 4 листопада), бригадир комплексної бригади А.С. Лутченко – виростив насіння льону по 4,6 цнт, волокна – по 8,2 цнт з гектара на площі 70 га (1965 р., 4 листопада), доярка Г.Д. Блудша, телятниця О.Б. Старостюк, технік штучного осіменіння А.П. Рослий, ланкова М.С. Борисенко, ланкова Г.Я. Яковенко, ланкова Н.Я. Кабенок, бригадир рільничої бригади І.А. Кабенок (1966 р., 6 жовтня), свинарка Г.А. Крутоус (1967 р., 27 квітня), бригадир рільничої бригади І.А. Кабенок (1967 р., 2 листопада); доярка М.А. Блудша (1968 р., 3 листопада; 1972 р., 27 квітня, 31 жовтня), зоотехнік М.В. Бусел (1969 р., 29 квітня, 1 листопада), бригадир комплексної бригади А.С. Музиченко (1970 р., 18 квітня, 31 жовтня; 1971 р., 28 жовтня), доярка Г.В. Росла (1973 р., 1 листопада), ланкова механізованої ланки В.І. Блашкун (Шеверова) (1974 р., 27 квітня, 2 листопада; 1975 р., 26 квітня, 4 листопада; 1976 р., 29 квітня; 1981 р., 5 листопада), оператор машинного доїння корів Г.В. Росла (1976 р., 28 жовтня; 1977 р., 26 квітня), шофер колгоспу О.М. Приходько (1977 р., 1 листопада; 1978 р., 29 квітня), робітник Ведильцівського лісництва Чернігівського лісгоспзагу М.В. Симончук (1978 р., 4 листопада), комбайнер М.П. Самійленко (1978 р., 4 листопада), тракторист Д.К. Блашкун (1979 р., 28 квітня, 3 листопада; 1980 р., 29 квітня), оператор по відгодівлі великої рогатої худоби В.Д. Циндук (1981 р., 28 квітня, 4 листопада), головний бухгалтер колгоспу В.П. Блашкун (1983 р., 28 квітня; 1985 р., 28 квітня), головний зоотехнік В.І. Ворох (1991 р., 1 травня).

на районну Дошку пошани за поданням оперативного штабу занесені: 1980 р.: М.І. Корзун – жаткою ЖВН-6 з початку жнив поклав у валки хліба на площі 310 гектарів, за вчорашній день скосив 28 гектарів при нормі 19,6 (13 серпня, 14 серпня – 324 га, 15 серпня – 144 га, 29 серпня – 454 га, 30 серпня – 484 га); М.П. Самойленко – комбайнер, з початку жнив обмолотив хліба на площі 185 гектарів (22 серпня, 24 серпня – 196 га, 27 серпня – 237 га, 28 серпня – 264 га); 1981 р.: Чуб Григорій Іванович – трактором Т-54 і саджалкою СН-4Б за день посадив картоплю на площі 7 гектарів при нормі 4,8; з початку садіння він впорав 57 га (25 квітня, 30 квітня – за день – 13,5 га); 1982 р.: з перших днів садіння картоплі впевнено тримають лідерство в колгоспі Григорій Іванович Чубар та Микола Семенович Ковальчук – з початку виходу в поле вони вже посадили картоплю на площі 129 гектарів, вчора змінну норму виконали: посадили бульби на площі 8 гектарів при нормі 4,5 гектара (8 травня); на честь механізатора Валентини Іванівни Блашкун біля контори правління колгоспу на флагштоці піднято червоний прапорець. Такої честі вона удостоїлась за ударну працю на кукурудзяному полі, де вона розпушувала міжряддя. Трактором ЮМЗ-6 і культиватором КРН-4,2 вона впорала 18 гектарів при змінному завданні 14,7 (15 червня); найкращих результатів серед жаткарів за перші десять днів досяг механізатор Михайло Олексійович Дрань, який жаткою ЖСК-4 поклав у валки хліба на площі 240 гектарів (6 серпня), на косовиці хлібів на 127 процентів виконав денну норму Микола Пантелійович Самойленко та Микола Іванович Малофій. На честь їхньої трудової перемоги піднято прапорець біля контори колгоспу (19 серпня); з початку масового збирання картоплі 25 гектарів картопляного лану записали на свій рахунок механізатори Іван Іванович Ворох та Іван Андрійович Романчук. Комбайном ККУ-2 вони викопують картоплю на площі 2,5 гектара при завданні 1,25 гектара (9 вересня), правофлангові змагання (2 жовтня); переможцем в районному соціалістичному змаганні на збиранні картоплі визнано екіпаж картоплезбирального агрегату ККУ-2 (Т-70) у складі комбайнера Миколи Івановича Духна та тракториста Григорія Михайловича Мостепана, який за першу десятиденку з площі 26 гектарів накопав 338 тонн картоплі (18 вересня); 1983 р.: відзначається екіпаж у складі Михайла Олексійовича Драня та Миколи Федоровича Блашкуна. Жаткою ЖВН-6 вони виконали денну норму на 120 процентів (1983 р., 9 липня); Перше місце у колгоспі «Червона зірка» за минулий день здобув комбайновий екіпаж у складі Миколи Івановича Корзуна та Миколи Івановича Драня. Хлібороби підібрали валки із площі 18,2 гектара і виконали заплановане на 121 процент (1983 р., 21 липня); екіпаж картоплярів колгоспу у складі Миколи Івановича Духна та Григорія Михайловича Мостепана: “Комбайном ККУ-2 протягом світлового дня трудівники впорали замість запланованих 1,2 гектара крохмалистиї 3-гектарну ділянку. Результати їх самовідданої праці – 58 тонн бульб. Норму екіпаж виконав на 250 процентів”. Також відзначаються і 10 вересня. А 17 вересня відзначаються механізатори Микола Пантелійович Самойленко та Микола Іванович Малофей: “Протягом світлового дня трудівники впорали 2,75-гектарну площу крохмалистої. Екіпаж видав з бункера 63 тонни бульб і виконав доведене завдання на 220 процентів” (1983 р., 6 вересня).

1963–1993 рр. – районна газета друкує матеріали про колгосп: статтю М. Приходько “Мрії дівочі” про трудівниць комсомольсько-молодіжної ланки (1964 р., 1 травня); статтю секретаря парткому П. Андроника “В турботі про молодих комуністів” (1964 р., 15 серпня); друкується стаття З. Федорук “Девіз молодих” про звітно-виборні збори комсомольців колгоспу (1964 р., 27 жовтня); матеріали рейдової бригади “Будуть господарями слова” про підготовку до збирання врожаю (1966 р., 2 липня); відзначається, що в колгоспі “Червона зірка” ріст валової продукції в порівнянні з 1967 роком становить 131 процент (всього по району – 109), збільшилось виробництво продукції: виробили на 24,4 центнерів більше м’яса, кожний гектар картопляної площі дав 153 центнери (1969 р., 5 квітня); відзначаються господарства району і ведильцівський також, які вчасно готують якісне насіння бульб до садіння (1970 р., 11 квітня); у колгоспі на перебирання картоплі щодня виходить 300 трудівників (1978 р., 21 березня); колгосп достроково виконав план виробництва та продажу сільгосппродукції (1977 р.); колгосп вчасно підготував площі до сівби озимих (1980 р., 11 вересня);

друкується стаття В. Коваля з критикою на адресу механізаторів: “Бо вони, як розписуватись у відомості на одержання зарплати, так завжди першими – позачергово лізуть… А ось як механізувати навантаження добрив у колгоспі «Червона зірка» с. Ведильці, щоб колгоспники не натруджували рук ломами і лопатами, так їх тут наче корова язиком злиже…” (1963 р., 21 березня); колгосп критикується за низький рівень надоїв (1963 р., 13 квітня, 18 травня); друкується лист вчителя фізькультури М. Шпильки про зрив виступу спортивної команди по вині зав.господарством колгоспу: “Він обдурив учнів: щоб не взяти їх, поїхав спеціально іншим шляхом. Від нашого села до М.-Коцюбинського 18 кілометрів, і, звичайно, пішки ми не змогли прибути туди на змагання. Він обдурив дітей, бо йому, очевидно, не дорога і спортивна честь свого села (1963 р., 14 травня); у рубриці “Рейд сількорів” друкує матеріал “На самопливі” про недоліки у підготовці механізаторів до жнив. А 25 липня сількори І. Листопад та М. Шекун друкують на сторінках газети лист голові колгоспу М.К. Мринському про недоліки в проведенні жнив (1963 р., 29 червня); на розширенному засіданні бюро райкому КПУ критикується колгосп за незадовільну роботу по виробництву і продажу молока державі (1970 р., 7 липня); критикуються окремі господарства району і ведильцівський колгосп також за не виконання своїх соціалістичних зобов’язань по виробництву зернових (1972 р., 12 лютого); за санітарний стан приміщень дитячого закладу (1972 р., 20 червня); за зменьшення рівня надоїв (1975 р., 4 січня); зменьшили продаж молоко продукції (1978 р., 9 лютого); критикується керівництво колгоспу за те, що вантажні машини з зерном, які відправляються в Чернігів до комбінату хлібопродуктів, у дощ не вкриті (1979 р., 27 липня); відзначається, що за роки десятої п’ятирічки в ряді колгоспів району і в ведильцівському бджільництва не залишилось зовсім (1981 р., 4 липня); колгосп критикується за пасивну позицію щодо розвитку бджільництва (1982 р., 11 серпня); критикується колгоспна стінна газета (1984 р., 21 червня); у колгоспі не виконується план протиепізоотичних заходів (відповідальний М. Халимон) (1991 р., 7 лютого); матеріал про роботу профспілкових організацій сільгосппідприємств, де відзначається, що голова профспілки колгоспу с. Ведильці повернув до райкому профспілки путівки на оздоровлення (1991 р., 11 квітня); районний відділ статистики повідомляє, що найнижчі заробітки у колгоспі… середньомісячний заробіток… “Червона зірка” – 180 карбованців (1991 р., 30 липня); за статистичними даними найнижчий заробіток в господарствах “Червона зірка” 1295 тис. крб. (за третій квартал) (1995 р., 4 листопада);

команда колгоспу зайняла третє місце на районних змаганнях з легкої атлетики, відзначився Г. Греченко з метання диска (1968 р., 6 червня); колгоспний колектив фізкультури став першим на серед колективів фізкультури на фініші районної спартакіади, відзначаються спортивні досягнення Юзефа Сорокопуда (1969 р., 9 серпня); сільська велосипедна команда змагається на фінальних змаганнях сільських спортивних ігор у М.-Коцюбинську (1970 р., 9 червня); на районних змаганнях з шахів перше місце зайняла команда сільгосппідприємства (М. Антоненко, Г. Греченко). По підсумках зимової спартакіади у загальнокомандній боротьбі перше місце у спортсменів с. Ведильці (1971 р., березень); на районному шаховому турнірі колгоспна команда посіла третє місце (1972 р., 17 лютого); на районних змаганнях сандружин і санпостів серед кращих стінгазет і ведильцівського колгоспу (1982 р., 8 червня).

1963 р., 31 серпня – у новому восьмикімнатному приміщенні розпочнуть навчання учні, збудоване на кошти сільгосппідприємства.

1963 р., 21 вересня – зі статті в районній газеті: “Село Ведильці. Воно зникло під час Великої Вітчизняної війни. Фашисти спалили живцем сотні жителів і залишили попіл на місці будинків колгоспників. Настав вересень 1943 року. Прийшло визволення на Чернігівщину. Повернулися з перемогою партизани, солдати з фронту. І знову відродилося село. На згарищі хлібороби поставили ще кращі будинки, звели тваринницьке містечко й інші будови. Не впізнаєте Ведильці тепер, якщо знали їх до війни”.

1963 р., 22 вересня – районна газета повідомляє про зустріч з партизанами: “У ці вересневі дні відбуваються зустрічі молоді з ветеранами минулої війни, учасниками партизанського руху. На знімку: Зустріч М. М. Таранущенко з піонерами та школярами села Ведильці”. Про зустріч з колишніми партизанами районна газета повідомляє 14 травня 1977 р.

1963–1969 рр. – у 1967 р. в с. Малійки відкрито бібліотеку (1967 р., 9 вересня). У сільській рада діють дві бібліотеки, в яких налічується 15 тисяч книг. У 1967 р. завідувачі сільськими бібліотеками с. Ведильці В.П. Блудша, Ольга Вікторівна Хропата (ф.217, оп.1, спр.212, арк.11; ф.217, оп.1, спр.212, арк.52) та с. Малійки О.П. Лисюк (ф.217, оп.1, спр.212, арк.21); у 1969 р. зав.сільбібліотекою с. Ведильці Катерина Іванівна Рижа (ф.217, оп.1, спр.228, арк.24).

1964 р., 28 січня – на районній нараді передовиків сільського господарства колгосп відзначається за добрі врожаї картоплі в 1963 році (також 14 березня).

1964 р., 13 лютого – районна газета друкує повідомлення В. Приходька про лижні змагання школярів: “Оголошення про лижні змагання, вивішене в коридорі Ведильцівської школи, прочитали всі школярі. А в неділю на старті набралось чимало юних спортсменів: кожен хотів спробувати свої сили. Об 11-й годині перша група лижників (учні 6–7 класів) розпочала боротьбу за звання чемпіона школи на дистанції 3 км. Цей почесний титул завоював Іван Тукун. А п’ять кілометрів найшвидше пройшов восьмикласник Петро Романчук; Михайло Рак був першим на 10-кілометровій трасі. Переможці одержали нагороди”.

1964 р., 24 березня – районна газета друкує листа Ф. Лазарєва: “Весна шостого року семирічки неабияка. Це весна інтенсифікації і хімізації сільського господарства. До неї старанно готуються хлібороби колгоспу «Червона зірка». Ланка Марії Клюйко з малійківської рільничої бригади зобов’язалася виростити на площі 17 гектарів по 150 центнерів картоплі з кожного. Щоб добитись такого врожаю, жінки активно включились у заготівлю та вивезення органічних добрив. На кожен гектар під картоплю уже відправлено по 42 тонни торфогнойових компостів. Приклад для інших на цих роботах показують Наталія Сусленко, Ганна Кулівець, Ніна Максименко, Параска Кузьменко, Катерина Пискун і тракторист Михайло Кузьменко”.

1964 р., 12 травня – районна газета друкує статтю агронома М. Ошерова: “В нашому колгоспі «Червона зірка» щороку під льон відводяться великі площі. Ось і в цьому році посіяли його 420 гектарів. Щоб у стислі строки по добре заправленому ґрунту посіяти цю цінну технічну культуру, хлібороби старанно готувалися: механізатори надійно відремонтували і перевірили техніку, колгоспники підготували насіння. На сівбі льону правофланговими були трактористи І.Ф. Яковенко, М.В. Корж. Вони виконували змінні норми на 200–247 процентів. На широких просторах зазеленіли дружні сходи. Колгоспники приступили до другого етапу битви за врожай – догляду за посівами”.

1964 р., 16 травня – районна газета друкує матеріал “Герої весни”: “Члени комсомольсько-молодіжної ланки колгоспу «Червона зірка» зобов’язалися виростити по 300 центнерів картоплі з кожного гектара. По кукурудзі намітили рубіж – по 70 центнерів зерна. Щоб бути господарем свого слова, молодіжна першою впоралась з садінням картоплі. Зараз готує площі під кукурудзу. На знімку: ланкова Марія Приходько. Фото А. Тищенка”.

1964 р., 19 травня – районна газета друкує подяку жителя с. Ведильці Й. Тхорюка учням 5 “а” класу за допомогу: “Шановна редакціє! Я хочу розповісти всім читачам газети про чуйних і хороших піонерів-тімурівців – учнів Ведильцівської школи. Сталося так, що, повернувшись на роботу після операції, я деякий час не міг займатися важкою фізичною працею. А тут якраз треба було дров для бані нарубати. На допомогу прийшли учні 5 «А» класу зі своєю вожатою. Багато можна розповідати про їхні діла. Адже вони взяли під свій контроль всі будинки, де живуть літні колгоспники, допомагають їм по господарству. Велике вам спасибі, юні ленінці. Бажаю і надалі бути такими ж активними і працьовитими”.

1964 р., 4 липня – Микола Пеньковець з Ведилець надсилає свої вірші до районної газети.

1964 р., 9 липня – районна газета друкує матеріал сількора Ф. Лазарєва про трудові успіхи колгоспників: “Вийдеш на луки колгоспу «Червона зірка» – залюбуєшся. Куди не глянь – шепочуться з вітром запашні трави. Щоб впоратись з сіном до жнив, хлібороби ще в кінці червня дружно взялися за заготівлю кормів. Особливо радують успіхи колгоспників рільничих бригад, які очолюють тт. Музиченко і Мозговий. Тут уже вся трава лежить у покосах. Зараз хлібороби зайняті на сушінні та скиртуванні сіна. На косовиці трав добре трудяться Василь Сусленко, Данило Кузьменко, Олександр Кузьменко та інші. Вони завжди перевиконують норми”.

1964 р., 25 серпня – районна газета друкує матеріал З. Ольховик про хід збирання картоплі в колгоспі: “Зараз найбільш сприятлива пора для збирання картоплі. В артілі «Червона зірка» під цією культурою зайнято чи не найбільшу площу в районі – 580 гектарів. Впорати весь урожай за години, не допустити втрат – таке завдання поставили хлібороби. У колгоспі масово розпочали збирати картоплю ранніх сортів. Викопано її понад 110 гектарів. На державні пункти колгосп відправив більше 540 тонн”.

1964 р., 1 жовтня – районна газета друкує повідомлення В. Рослого: “Минулої п’ятниці в клубі села Ведильці відбувся концерт. Його підготували для хліборобів студенти музичного училища. Палкими оплесками нагородили слухачі Олексія Усенка, який проспівав «Бухенвальдський набат» та пісню «Солдаты не спят». Тепло сприймали присутні й виступи інших учасників: Анатолія Лося, Миколи Марченка, Михайла Чередниченка.Під бурхливі оплески голова сільради Володимир Федорович Кабенок подякував учасникам концерту за хороший відпочинок, побажав їм успіхів у навчанні”. Від редакції: “Як повідомив редакції директор Чернігівського музичного училища В.І. Полевик, студенти в ці дні працюють в колгоспах, допомагаючи хліборобам. А у вільний від роботи час вони виступають з концертами. Молодих музикантів радо зустрічають в усіх селах, куди вони приїздять з концертами”.

1964 р., 22 жовтня – районна газета друкує статтю М. Кота: “Напруженим був минулий тиждень для учнів Ведильцівської школи. На їхньому стадіоні відбувалися змагання, присвячені XVIII Олімпійським іграм. Спортсмени змагалися за перехідний кубок. Рівно о 10-й годині команди вишикувались на стадіоні. Директор школи В.П. Кононенко поздоровив учасників з відкриттям спартакіади, побажав їм успіхів у боротьбі за почесний трофей. Першими на бігові доріжки виходять учні 5–7 класів. Звання чемпіона школи на дистанції 60 метрів завоював шестикласник Михайло Блудший. На старті стометрівки учні старших класів. «Хто ж буде переможцем?» – хвилюються болільники. А ось і він – це учень 10 класу Віктор Рудний, який першим пересікає лінію фінішу. Гостра боротьба розгорілася в естафетному бігу. Одну десяту секунди програла переможцям команда десятого класу. Не можна не сказати і про наших шкільних Брумелів – це десятикласники Марія Найдьон та Борис Дрань. На 5 метрів 15 сантиметрів стрибнув у довжину Генадій Кононенко. Захоплюючими були і змагання з штовхання ядра та метання диску. Тут краще від інших виступили одинадцятикласники: Валя Блудша, Іван Крутоус, Люда Живець та інші. Дружна команда випускників стала володаркою кубку 1964 року”.

1964 р., 10 грудня – районна газета друкує матеріал А. Степаненка про підготовку в колгоспі до нового сільськогосподарського року: “У колгоспі «Червона зірка» зібрали непоганий урожай картоплі, цукрових буряків. Серед агрозаходів, що забезпечили врожайність, неабияке значення мала старанна заправка ґрунту. У нинішньому році внесено добрив 38.112 тонн. Боротьбу за високий урожай наступного року у Ведильцях саме з цього й розпочали. Включившись у місячник по заготівлі та вивезенню органічних добрив на поля, в колгоспі відтранспортували їх 16.520 тонн. Під урожай наступного року вже є по 3,1 тонни органічних на кожен гектар ріллі”.

1965–1979 рр. – районна газета друкує повідомлення Т. Биковець: “Мине два місяці, і навчальний рік фінішує, а поки що учні розпочали останню чверть. На батьківських зборах, які відбулися у Ведильцівській школі, мова йшла про те, як краще організувати навчально-виховний процес, щоб з хорошими результатами закінчити рік. На цих же зборах стояло питання про літню виробничу практику школярів” (1965 р., 8 квітня); друкується повідомлення організатора позакласної та позашкільної робити школи А. Куций “Батькам – педагогічну майстерність”: “Ось уже понад п’ятнадцять років у Ведильцівській середній школі працює народний університет педагогічних знань, яким керує досвідчена вчителька Г.В. Чаус. Велику допомогу дістають тут батьки, які вчаться правильно виховувати дітей, тримаючи тісний зв’язок з школою. Регулярними слухачами університету є понад сто батьків. На заняттях перед ними виступають кращі вчителі нашої школи. Цікаво пройшло останнє в цьому році заняття. Перед слухачами університету з цікавою лекцією – “Вихавання дітей у сім’ї Ульянових” виступила вчителька біології Г.Д. Кононенко. Батьки поділилися досвідом виховання своїх дітей, внесли пропозиції щодо дальшого пожвавлення роботи університету, запропонували питання, які б хотіли вивчити в наступному навчальному році” (1977 р., 17 травня); друкується повідомлення вчителя М. Гусар про те, що 21 жовтня в школі відбулося перше в навчальному році заняття університету для батьків – присутньо 125 батьків (1977 р., 27 жовтня); друкується лист члена батьківського комітету Р. Мельник: “Недавно у приміщенні Ведильцівської середньої школи відбулося перше засідання новообраного батьківського комітету, який очолює головний агроном колгоспу В.Г. Богдан. Про стан навчально-виховної роботи у 4 класі доповів класний керівник П.І. Приходько. Вихователь шкільного інтернату В.І. Льодовий розповів про умови життя вихованців інтернату, про роботу шкільної їдальні. Класні керівники 5–7 та 8 класів звернули увагу на сім’ї, в яких батьки мало уваги приділяють вихованню своїх дітей. Перед батьками виступив директор школи В.П. Кононенко” (1977 р., 13 грудня); відбулось перше в цьому році засідання заняття університету поширення педагогічних знань батьків (1979 р., 27 жовтня).

1965 р., 25 червня
– з протоколу засідання правління колгоспу: “Слушали информацию председателя колхоза тов. Мринского о внедрении хозрасчета, который сказал, что хозрасчет вопрос очень важный, поэтому мы решили разобраться на правлении колхоза. Но к сожалению не все бригадиры даже знают закрепленные за ними площади, а поэтому бухгалтерии колхоза нужно более требовать с подчиненных лиц. Ежемесячно, чтобы вывешивали показатели о валовых доходах бригад ферм, а так же затраты. Обязать бухгалтерию за невыполнение требований подавать докладные и виновных будем наказывать” (ф.141, оп.1, спр.66, арк.42).

1964 р., 24 липня – районна газета друкує повідомлення В. Савенка: “У колгоспі «Червона зірка» під льоном зайнята велика площа – понад 400 гектарів. Хлібороби багато доклали праці, щоб виростити високий урожай поліського шовку: землю удобряли, старанно доглядали рослини. Зараз головне – вибрати льон, не дати висипатись зерну. Разом з сонцем виходять жінки в поле. На льонових ділянках можна бачити і учнів і престарілих бабусь. Всі прагнуть якнайшвидше впоратись з цією трудомісткою роботою. На площі 140 гектарів льон стоїть у бабках”.

1965–1969 рр. – стало до ладу нове приміщення дитячих ясел (1965), районна газета друкує фото колгоспних дитячих ясел: “У колгоспі «Червона зірка» в минулому році стало до ладу нове приміщення дитячих ясел, окраса села Ведилець. В ньому виховується 35–40 дітей. А в гарячу пору масових польових робіт цей дитячий заклад відвідує і більше малят. Для них створені хороші умови. В приміщенні впадають у вічі ряди ліжок, засланих білосніжними простирадлами: колгосп придбав для малюків одяг, біленькі панамки. А щоб діти почували себе як вдома – про це дбає весь невеликий колектив ясел: і завідуюча Ганна Самойленко, і вихователька Марія Самойленко, і няня Валентина Крутоус, і повар Надія Блудша. На знімку: у колгоспних яслах. Фото А. Тищенка” (1966 р., 11 серпня); критикується колгосп, який не забезпечив дітей іграшками та педагогічними посібниками, погано налагоджено харчування (1968 р., 6 червня); “Нещодавно в колгоспі «Червона зірка» відкрили ясла. Керівники колгоспу потирали руки. Ще б пак! Стільки ж для дітвори зробили – обладнали карусель, завезли пісочку… Прийшло до ясел 41 дитя колгоспників. Тільки б дякувати, пісень співати керівним дядям, а вони зразу в плач. Як їх не заспокоювали, а вони своєї… Виявляється, ліжечка тут поставили для 27, а чотирнадцяти діткам відпочивати порекомендували на ніжках, тринадцяти ж не дісталось рушничків. А вже що посуду, іграшок недостає, то про це й говорити не доводиться. Не подбало правління і про дитяче меню. Ось і 29 липня діти не попили ні чайку, не побачили ні компотів, ні киселів. Забули їм доставити дяді і свіженьких овочів. А на подвір’ї ясел стоять ще з того року поламані гойдалки. Отож і невесело ведильцівським дітлахам” (1969 р., 12 серпня).

1965 р., 2 листопада
– районна газета друкує текст та фото В. Грабовецького: “Хороший передсвятковий настрій у молодих колгоспників четвертої бригади колгоспу “Червона зірка”. Бригада вийшла переможцем у переджовтневому змаганні, за що відзначена грошовою премією. На знімку (зліва направо): Г.М. Сергієнко, О.Ф. Дрань, В.С. Блашкун, М.Я. Бусел, ланкова Є.Р. Яковенко і Г.С. Макаренко”.

1965–1976 рр. – у с. Ведильці відкрито відділення зв’язку (1965), у 1967 р. завідувачкою працює Мринська Любов Опанасівна та 4 листоноші: три по с. Ведильці, один – у с. Малійки (ф.217, оп.1, спр.212, арк.51; довідка про поштове відділення 2002 р.). У 2002 році завідувачкою працює Гребінник Валентина Андріївна.

Районна газета друкує текст і фото листоноші І. Клевця: “Він почав працювати в Кархівці, нині Федір Андрійович Живець обслуговує село Ведильці. Його дільниця – 235 дворів, в яких живуть хлібороби. І в кожного з них знайдеться добре слово на адресу листоноші, як і в нього на всіх вистачає добра і турботи.

– Завжди вчасно рознесе газети, журнали, листи, перекази, – говорять його передплатники. А слюсар-зварювальник колгоспу І.Я. Фрол доповнює: “Старанна він людина, завжди прагне якомога швидше принести радість”.

І так уже двадцять два року. Заслуженим авторитетом користується Федір Андрійович і серед колег. На нього рівняються у роботі: адже плани по передплаті він завжди перевиконує. За високі показники в роботі удостоєний звання ударника комуністичної праці” (1976 р., 6 травня).

1965–1975 рр. – у селі працює швейне ательє (1965), у с. Ведильці побудовано майстерню побутового обслуговування (1969 р., 1 січня); у 1969 р. завідувачкою комбінатом побутового обслуговування с. Ведильці Т.Д. Живець (ф.217, оп.1, спр.229, арк.40 зв); відзначається, що першість серед сільських швейних майстерень за колективом з Ведилець, який очолює В.П. Блудша (1975 р., 17 червня).

1966–1968 рр. – районна газета повідомляє, що в недавно збудований просторий, світлий будинок тваринника завезли кіноапаратуру: “В новому році під час перерв господарі ферм зможуть подивитися кінофільми” (1966 р., 1 січня); друкується лист М. Шульги: “Недавно я приїхав у Ведильці. Прожив більше місяця і побачив, що єдиним культурним заходом для трудівників тут є кіно. Але й кінофільми дивитися не можна через поганий звук. Не розбереш жодного слова. У наш час у Ведильцях кіно на рівні «німого»! Я розпитував людей, чи писали вони про це, чи повідомляли дирекції районної кіномережі. «Писали, кажуть, та толку з того мало». Мабуть, у Ведильцях скоро відмовляться й зовсім ходити до кіно. Що тоді робитимуть кінофікатори з планом?” (1966 р., 16 квітня); друкується лист Г. Хропатої: “В газеті за 12 вересня цього року читачі віддалених сіл підняли питання про поліпшення їх кінообслуговування. До редакції продовжують надходити листи з інших віддалених сіл, де не все гаразд із кінопоказом. У селі Малійки вже давно не демонструються кінофільми. Навіть забули, коли востаннє було в нас кіно. Приїздили і цього року кінофікатори, обіцяли налагодити цю справу, та нічого не зрушилося місця. Від редакції: гірша справа з налагодженням кінообслуговування в селі Малійки. Приміщення тут зовсім не пристосоване для кінопоказу, кінобудка примітивна – небезпечно в протипожежному відношенні. Про все це складалися акти. Але, як бачите, нічого не зроблено. Справа в тому, що правління колгоспу, керівники села Ведилець вирішили побудувати в Малійках новий клуб (перевезений із Сивок) і не затрачати даремно кошти на ремонт старого приміщення та спорудження кінобудки. І, мабуть, ще рік його будуватимуть, хоч і не раз уже і ми нагадували керівникам про необхідність прискорити завершення його будівництва. Від вас, товариші керівники села й колгоспу, залежить кінообслуговування населення віддаленого села Малійки” (1968 р., 3 жовтня).

1966 р., 18 січня – районна газета друкує матеріал про передову доярку: “Колгосп «Червона зірка» за показниками минулого року по надоях молока займає оту «золоту серединку» в районі. На корову надоєно по 1863 кілограми. Мало. Он Віра Горянова взяла від кожної корови своєї групи 2704 кілограми. Ото коли б у Ведильцях усі так працювали! На цьому знімку ви і бачите В.І. Горянову”.

1966 р., 5 лютого – з протоколу загальних зборів громадян сіл Ведильці та Малійки: “На протяжении 1965 года сельским судом было рассмотрено 18 дел, из них за мелкое воровство в колхозе 10, за самогоноварение 3 и за мелкое хулиганство 5. В Малейках товарищеский сельский суд хотя и избран, но он совсем не работал”. Головою товариського сільського суду с. Ведильці обрано Олексія Григоровича Кузьменка (ф.217, оп.1, спр.203, арк.10, 12).

1966 р., 8 лютого – з виступу голови сільської ради В.П. Кобенка на загальних зборах колгоспників: “Оплата за 1965 год колхозникам прекрасная, лучшая чем по соседних колхозах” (ф.141, оп.1, спр.80, арк.47).

1966 р., 6 березня – з протоколу загальних зборів колгоспників: “Слушали предложение колхозника Кузьменка А.Г. о разукрупнении колхоза “Червона Зірка” на два колхоза в связи с тем, что села Жукотки и Ведильцы размещены на расстоянии свыше 20 км, дорог нет, людей перебрасывать далеко и нет транспорта… Решили: просить исполком райсовета депутатов трудящихся согласиться с этим решением и возбудить соответствующее ходатайство перед облисполкомом” (ф.141, оп.1, спр.80, арк.51).

1966 р., 10 березня – районна газета повідомляє, що в с. Ведильці відкрилась ощадкаса – 49-а в районі, її послугами користуються жителі навколишніх сіл. Вже в перші дні вкладниками нової ощадкаси стали понад 40 чоловік. У 1970 р. завідувач ощадкасою Духно (ф.217, оп.1, спр.240, арк.23).

1966 р., 12 квітня – районна газета повідомляє: “З метою увічнення пам’яті радянських патріотів, воїнів, які проявили мужність і героїзм у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками в роки минулої війни, уряд нашої республіки присвоїв ряду загальноосвітніх шкіл Чернігівщини імена героїв Великої Вітчизняної війни. Ведильцівській середній школі присвоєно ім’я Героя Радянського Союзу Андрія Федоровича Блашкуна”.

1966 р., 13 липня – на засіданні виконкому сільської ради обговорюється обов’язкове рішення Чернігівського облвиконкому надруковане в газеті “Деснянська правда” від 21 червня 1966 р. “Про заходи по виявленню і знищенню колорадського жука”. З протоколу засідання виконкому: “Виконком сільської ради відмічає: колорадський жук є й на території колгоспу “Червона Зірка”. Боротьба з ним ведеться недостатньо. Бригадири до цього питання ставляться погано, дехто з них старається не виявляти очагів появлення колорадського жука. Школа теж не активну участь бере в цьому питанні… Вирішили: Створити негайно ланку по виявленню і знищенню колорадського жука. Попередити бригадирів, якщо вони будуть ухилятись від виявлення колорадського жука, то вони будуть суворо наказані” (ф.217, оп.1, спр.202, арк.18).

1966 р., 27 серпня – районна газета друкує матеріал економіста колгоспу М. Живець: “Колгосп «Червона зірка» вже впорав 189 гектарів картоплі із 405 га посаджених. На копання її масово вийшли всі бригади. Найкраще попрацювали колгоспники з четвертої рільничої, яку очолює А.С. Музиченко. З 90 гектарів приведено до ладу 70, з них 25 гектарів ранньої. Всю бульбу здано державі. Бригада М.З. Фрол з 72 гектарів викопала 33. Ця бригада щороку одною з перших закінчує збирання врожаю. Урожай картоплі в середньому складає по 125 центнерів з гектара. Та ми боремося однаково як за кількість, так і за якість продукції. Наше господарство вже здало в рахунок плану 550 тонн високоякісної картоплі. Причому 400 тонн взяв у нас «Сортнасіновоч» для інших господарств. Плануємо до 25 вересня із копанням та здачею картоплі державі справитися”.

1966 р., 2 жовтня – з протоколу загальних зборів колгоспників: “По первому вопросу выступил т. Мринский М.К., который сказал, что принятое ЦК КПСС и Советом Министров Союза ССР Постановление о переводе на гарантированную денежную оплату труда колхозников это еще одно наглядное проявление заботы партии и правительства о благосостоянии народа. Гарантированная оплата является большим стимулом в повышении производительности труда, рентабельности производства. Я предлагаю перейти на гарантированную денежную оплату. Общее собрание решило: 1) перейти на гарантированную денежную оплату с 15 декабря 1966 года; 2) принять рекомендованные для Полесья нормы выработки; 3) обязать т. Живец М.Ф. на всех бригадах вывесить новые нормы выработки до 1 декабря 1966 года” (ф.141, оп.1, спр.80, арк.59, 60).

1966 р. – на виконкомі сільської ради розглядається питання про хід виконання договору на соціалістичне змагання між Ведильцівською та Кархівською сільрадами (ф.217, оп.1, спр.208).

1966–1969 рр. – голова сількому с. Малійки Андрій Сергійович Музиченко (ф.217, оп.1, спр.204, арк.1; спр.212, арк.44; спр.228, арк.22 зв).

1966 р., 8 грудня
– районна газета друкує повідомлення А. Свєчкіна “Батьківський університет діє”: “Жителі села Ведильці вже звикли до того, що раз на місяць по місцевому радіо передається об’ява: “До уваги батьків! Сьогодні в приміщенні школи о 20-й годині відбудеться чергове заняття університету. Тема лекції…» Ось і цього разу, тобто ранком 2 грудня, батьки почули таку об’яву. А з настанням вечора ще задовго до початку занять приходили до школи батьки й матері учнів. Їх привітно стрічали вчителі, розмовляли про те, як вчаться їх діти, ділилися думками про краще виховання підростаючого покоління. Темою чергового заняття була бесіда про міжнародне становище. Її провів вчитель історії Григорій Єлисейович Греченко. З увагою слухали батьки про події, які відбуваються в Західній Німеччині, Китаї, В’єтнамі. Після лекції перед батьками виступив завідуючий навчальною частиною школи П.І. Приходько. Він коротенько проаналізував, як вчаться у другій чверті діти, як поводять себе в школі і поза школою. На закінчення присутні проглянули документальний кінофільм «Велика Вітчизняна війна”.

1967 р., 5 січня – з виступу першого секретаря Чернігівського райкому КПУ Л.І. Палажченка на загальних зборах колгоспників: “Для того, чтоб колхоз поставить на ноги колхозу нужно все силы использовать на вывозку удобрений, без навоза нет урожая, а без урожая нет навоза. Нужно удобрить 3 тыс. га пахотной земли и вся эта земля облагается налогами. А чтоб всегда были деньги в колхозе нужно вашему колхозу переработать льнотресты колхозам 3-4 на льнозаводе, побольше сеять кормовой свеклы, моркови, техникой тоже нужно помочь вашему колхозу” (ф.141, оп.1, спр.96, арк.49).

1967–1976 рр. – районна газета повідомляє, що за останні роки з’явилося 35 мотоциклів, 60 радіоприймачів, близько сотні телевізорів, 550 велосипедів, повна радіофікація, електрофікація (1967 р., 16 лютого); власниками телевізорів стали 153 сім’ї, 120 – висококласних приймачів, в кожному дворі велосипед, мотоцикл, моторолер (1970 р., 12 березня); друкується стаття голови Ведильцівської сільської ради Марії Живець “Мої Ведильці”, де відзначається: “Куди не глянь, піднімаються всюди телевізійні антени. Близько 150 чоловік мають мотоцикли й автомашини. Міцно увійшли в побут багатьох сімей газові плитки” (1976 р., 13 травня).

1967 р., 7 лютого – районна газета друкує матеріал вчителя А. Свєчкіна: “Я не знаю іншого твору, який би так впливав – кликав до активних дій юних читачів, як «Тімур і його команда» Аркадія Гайдара. Де тільки не зустрінеш юних тімурівців! І на вулицях села Ведильці можна спостерігати таку зворушливу картину: до престарілих, одиноких, хворих заходить група піонерів, а через деякий час вони вибігають з воріт з відрами в руках, розчищають від снігу подвір’я, рубають і носять дрова: в усьому допомагають управитися по господарству. На обличчях батьків теплі посмішки: «Це наші тімурівські команди, створені з ініціативи піонерської та комсомольської організацій середньої школи». В суворі зимові дні вони не забувають про тих, хто потребує допомоги. Учні 5 «а» класу Г. Живець, Н. Воробей, Н. Блашкун, 5 «б» – К. Шпилька, П. Музиченко та інші шефствують над господарством Настасії Андріївни Корж. Після снігопаду можна побачити, як Марійка Корж прочищає стежку до хати П. Бусел. Гарячими, теплими словами дякують піонерам жителі. Благородний Тімур крокує по селу”.

1967 р. – лісничий Ведильцівського лісництва І.О. Загаба (ф.217, оп.1, спр.212, арк.24).

1967 р., 1 серпня – районна газета друкує статтю А. Свєчкіна “Юні музиканти”: “Майже рік старанно готувалися до свого дебюту перед односельцями юні колгоспні музиканти. З вікон приміщення колишніх дитячих ясел неслися звуки духових труб – хлоп’ята посилено тренувалися. І ось вони йдуть по святковому селу, озброєні мідними інструментами, що виблискують на сонці. За ними – півсела всюдисущих хлопчаків. З німим захопленням дивляться вони на урочистих і схвильованих музикантів-ровесників. Розсілися в скверику. Навколо зосереджені обличчя односельців: «Покажіть, на що ви здібні. Чи варто витрачати на вас колгоспні кошти», – висловлюють їх погляди. І ось оркестр спочатку невпевнено, а потім уже спокійно заграв вальс «На сопках Маньчжурії». З кожним новим зіграним музичним твором серця односельців добрішали. Попливли танцюючі пари. А музиканти вже розійшлися, грають хвацько. Екзамен був витриманий з честю”.

1967 р., 11 листопада – районна газета повідомляє: “Сьогодні трудівники села ще могутніше розправили свої плечі, ще впевненіше стала їх хода. 50-річчя Великого Жовтня колгоспники зустріли достойними трудовими подарунками. Всі соціалістичні зобов’язання, які взяв колгосп «Червона зірка» в ювілейному році, виконані, а по окремих видах продукції перевиконані. Плани по продажу молока, картоплі значно перекрито. 6 листопада школа дала великий святковий концерт для колгоспників. Радісно відсвяткували люди 50-річчя Жовтня”.

1968 р., 9 січня – з виступу на загальних зборах колгоспників представника райкому КПУ В.П. Дорошенка: “В части механизации нужно в колхоз купить картоплеуборочный комбайн, чтобы облегчить труд женщин” (ф.141, оп.1, спр.106, арк.48).

1968 р., 28 березня – районна газета повідомляє: “Хлібороби артілі «Червона зірка» вирішили підживити озимі з допомогою авіації. Авіатори Чернігівського аеропорту пішли назустріч колгоспникам. Кілька днів літак розсівав на озимих органо-мінеральну суміш. Оброблено кілька сот гектарів посівів. За день літак робив по 27 вильотів. На знімку: командир екіпажу комуніст М.А. Сухарєв. Фото В. Інютіна”.

1968 р., 16 квітня – районна газета повідомляє: “У колгоспі «Червона зірка» проведено протруювання майже всього насіння ярих зернових і технічних культур. Протруюванням займається група колгоспниць з чотирьох чоловік, яка пройшла спецнавчання по проведенню цих робіт. На знімку: Надія Блудша за протруюванням насіння льону. Фото М. Букатого”.

1968 р., 5 травня – районна газета друкує лист А. Свєчкіна: “Звання «хороша людина» не встановлюється жодною академією світу, якимось декретом, постановою уряду, його стверджує мудрий народ. Рядова трудівниця колгоспу «Червона зірка» Віра Євдокимівна Росла мало кому відома. Але, близько пізнавши її, я відношу її до найкращих людей. Незважаючи на жорстокі удари долі (невдале одруження, смерть єдиного любимого сина, передчасну самотність) вона не перенесла свого горя на людей, не замкнулася від них. Навпаки, в силу своєї природної товариськості вона пішла до них, розвіваючи своє горе. І по цей день ця задушевна жінка високо несе звання хорошої, чуйної людини”.

1968 р., 4 липня – з протоколу засідання правління колгоспу: “Слушали информацию председателя колхоза тов. Мринского, который сказал, что после раздачи огородов колхозникам в урочище “Круг”, колхозники захватили самовольно больше выданной площади на 50%. По указанию правления колхоза утром 4 июля 1968 года было поручено активу колхоза пойти на место и перенести изгородь из захваченной площади. Отдельные активисты указание правления колхоза выполнить отказались” (ф.141, оп.1, спр.107, арк.3).

1968 р., 9 липня – районна газета друкує матеріал І. Доньця: “Прийшла вона, очікувана пора сінозбирання. А до неї трударі артілі «Червона зірка» готувалися старанно: косарки полагодили, люди чітко знали свої обов’язки. Безкрає море шовковистих трав. У господарстві їх понад 700 гектарів. Вийшли в поле косарі, механізатори. Широко розгорнулося соціалістичне змагання за кращий виробіток. Робота по заготівлі запашного корму для худоби велася в комплексі. На перших скошених гектарах на пекучому сонці трави швидко підсихали. Їх складали в копиці. Через кілька днів вивершувались стоги. Можна сказати, що колгосп уже впорався з сінозбиранням – воно в стогах”.

1968 р., 17 жовтня – повідомляється, що ватажок механізованої ланки Іван Рослий, який з честю справився із трудовими зобов’язаннями, одержав новий потужний Т-74.

1968 р., 31 жовтня – районна газета друкує статтю І. Богдана: “Близько 150 чоловік – юних хлібодарів, механізаторів зібрались в будинку тваринників колгоспу «Червона зірка» на свої урочисті збори. Серед присутніх і гості – воїни чернігівського гарнізону, люди з посивілими скронями, комсомольці 20–30-х В.М. Коваль, І.М. Приходько, П.І. Приходько. З поздоровленнями на адресу сьогоднішніх ювілярів, молодих господарів ланів, ферм артілі виступив секретар парткому І.М. Донець. Юних поздоровили у своїх виступах комсомолець 20-х років В.М. Коваль, військовослужбовець чернігівського гарнізону тов. Гончар. З доповіддю на урочистих ювілейних зборах виступив член КПРС М. Шпилька. Кращим комсомольцям, переможцям ювілейного змагання, у цей вечір були вручені грамоти райкому комсомолу. Їх одержали молодий механізатор, колишній випускник середньої школи Володимир Сергієнко, телятниця Марія Ширай, доярка Марія Блудша. Комсомольці прийняли листа-клятву, в якому говориться, що юнь Ведилець і надалі не посоромить хліборобські родини, буде завжди в числі звитяжців змагання. Учасники художньої самодіяльності середньої школи порадували присутніх великим концертом”.

1968 р., 12 грудня – витяг з рішення загальних зборів колгоспників: “Отвести во временное пользование Черниговской нефтегазоразведовательной экспедиции земельный участок из общественных пахотных земель колхоза площадью 3,5 га для строительства разведывательной скважины № 4 Ведильцевской площади и подъездной дороги к ней” (ф.141, оп.1, спр.106, арк.57). А вже 6 липня 1971 р. районна газета друкує критичний матеріал: “Чимало землі раніше не використовуваної в колгоспі «Червона зірка» цієї весни зорано й засіяно. Але залишаються ще гульові гектари. У двох місцях площею 4 гектари після бурових вишок не приведено в порядок раніше використовуваного колгоспного поля з вини Чернігівської нафторозвідки. Порозгортали тут землю, позалишали різні предмети. Хто ж повинен приводити все це в порядок?”

1969 р., 10 січня – з виступу на загальних зборах колгоспників представника райкому КПУ І.С. Дейнека: “В докладе председатель колхоза тов. Мринский назвал цифру, что на 01.01.1969 г. имеется на счетах денег 214 тысяч, это очень приятно и для колхозников”. З виступу колгоспниці Марії Блудшої: “у нас на каждую женщину попадает до 1 га картофеля и убирать ей очень тяжело, и она обходится очень дорого для колхоза. Правлению колхоза нужно выделить средства на покупку картофелеуборочных комбайнов. Агрономам колхоза нужно вести решительную борьбу с пырьем на полях”. Витяг з рішення загальних зборів: “Значительно улучшилось финансовое состояние колхоза, за истекший год получено денег от реализации продукции 872 115 тыс.руб. при плане 805 500 тыс.руб., от полеводства получено 477 378 тыс.руб., что составляет 111% планируемой суммы, от животноводства 316 167 тыс.руб., что составляет 91% от плана. В результате улучшения финансового положения колхоз приобрел в 1968 году: тракторов – 5, комбайнов зерновых – 2, картофельный – 1, льономолотилок – 2, навозоразбрасывателей – 3, автомашины – 2, построили свинарник на 41 голову, сепараторный пункт, пункт искусственного осеменения, сушарку и др. Себестоимость производимой продукции остается высокой, так, например, себестоимость 1 цнт. молока составляет 16 руб. при реализационной цене 11 руб.” (ф.141, оп.1, спр.119, арк.46-49).

1969 р., 27 лютого – районна газета друкує повідомлення А. Свєчкіна: “Хлібороби ведильцівського колгоспу «Червона зірка» назвали своїми кандидатами в депутати сільської Ради кращих молодих виробничників. Серед них комсомолки телятниця Марія Ширай, доярка Марія Блудша, працівник сільради Євдокія Блашкун, продавець сільмагу Валя Корзун, помічник бригадира рільничої бригади Микола Малик. Агітатори, політінформатори розповідають людям про їх трудові досягнення, громадську діяльність, закликають віддати за них свої голоси в день виборів 16 березня”.

1969 р., 4 березня – у с. Ведильці відбулась зустріч виборців з кандидатом у депутати обласної ради, першим секретарем райкому КПУ Л.І. Палажченком. Тут же кандидати в депутати до районної і Ведильцівської сільської ради зустрілися зі своїми виборцями.

1969 р., 17 квітня – районна газета друкує повідомлення М. Березенко: “Марія Степанівна Мозгова вже п’ять років працює дояркою в колгоспі «Червона зірка». В нинішньому, старанна трудівниця по одержаних показниках піднялася на сходинку вище і стала в шеренгу кращих тваринниць. Від кожної з 15 корів за березень вона надоїла по 169 кілограмів молока”.

1969 р., 13 травня – районна газета друкує статтю М. Зарічного: “Тридцять чоловік нараховує загін будівничих колгоспу «Червона зірка», який очолює досвідчений тесля-столяр Микола Корж. Велику роботу виконує будівельна бригада, неоціненну допомогу подає колективам механізаторів, рільників. Це теслі виготовили шість тракторних саней, що з успіхом використовувались на транспортуванні добрив, п’ять волокуш для перевезення сіна. Для кожної колгоспної новобудови виконують будівничі замовлення. Для новобудованого корівника теслі виготовили 115 дерев’яних коробок. Їхніми руками зроблені і всі дерев’яні деталі для бані, будинку культури, клубу в Малійках. З теплотою відзиваються в колгоспі про членів бригади Миколу Туровця, Андрія Соломаху, Федора Яковенка, Степана Мозгового та інших”.

1969 р. – голова сільського товариського суда с. Ведильці О.Г. Кузьменко: “Голова сільського суду тов. Кузьменко з вогником ставиться до своїх обов’язків. Всі матеріали, які надійшли до сільського суду, розглянуті своєчасно і рішення суду виконані” (ф.217, оп.1, спр.229, арк.15-16).

1970 р., 6 січня – районна газета друкує повідомлення: “Славно потрудились минулого року механізатори колгоспу «Червона зірка». Вони допомогли хліборобам виростити непогані врожаї зернових, овочевих культур, картоплі. Механізатори надали значне полегшення в праці тваринників. Нові плани у ведилян на 1970-й, ленінський рік. І пліч-о-пліч з хліборобами за нові здобутки боротимуться колгоспні механізатори. А щоб не підвела колгоспна техніка, її треба надійно відремонтувати. Трактористи і комбайнери приступили зараз до ремонту потужних машин, причіпного інвентаря. На знімку: тракторист Михайло Пеньковець за ремонтом трактора ДТ-20. Фото С. Тасиця” (1970 р., 6 січня).

1970 р., 20 січня – районна газета друкує повідомлення: “Льонозавод колгоспу «Червона зірка» щодоби переробляє 18–20 тонн трести. За минулий рік артіль отримала за переробку льонотрести 850 тисяч карбованців. Вже понад 10 років працює на заводі слюсарем Федір Піскун. На знімку: Ф. М. Піскун”.

1970 р., 27 січня – з виступу представника райкому КПУ Д.Д. Федоритенка на загальних зборах колгоспників: “В целом колхоз, а вместе с тем его труженики, поработали не плохо, получив доход 1 млн. 61 тыс. рублей. Однако еще в работе правления колхоза имеются недостатки, которые нужно устранять. Имеются еще отдельные колхозники, которые плохо относятся к труду. А поэтому ниже районных показателей получен урожай картофеля, зерновых, а также производство молока, мяса на 100 га с/г угодий, хотя по сравнению с прошлым годом все показатели увеличены” (ф.141, оп.1, спр.130, арк.42-42 зв.).

1970–1978 рр. – районна газета відзначає роботу сількорів і також Анатолія Свєчкіна з Ведилець (1970 р., 26 лютого); друкується матеріал про районний зльот активістів преси і дозорців та фото його учасників. На фото перший зліва секретар партійної організації колгоспу М.Т. Ригель (1978 р., 16 березня).

1970 р., 12 березня – на сесії сільради прийнято рішення підняти клопотання про нагородження медаллю на честь 100-річчя В.І. Леніна: Коваль Василь Мартинович – 26 років працював учителем ведильцівської школи, Будченко Надія Андріївна – 30 років працювала в колгоспі на різних роботаї і завжди показувала хороший приклад (ф.217, оп.1, спр.240, арк.16-16 зв).

1970 р., 21 травня – районна газета друкує повідомлення обліковця тракторної бригади М. Малофія: “Славно трудяться в ювілейному році хлібороби Ведилець. Все робиться для того, щоб виростити високі врожаї всіх сільськогосподарських культур. З особливим старанням працюють колгоспні механізатори. Днями трудівники нашого колгоспу «Червона зірка» закінчили садіння картоплі на всій 350-гектарній площі. На цій роботі добре потрудились трактористи Михайло Пилипович Самійленко, Михайло Олексійович Рак та Василь Іванович Клепацький. Механізатори Іван Миколайович Духно та Дмитро Іванович Мельник недавно повернулися з площі майбутнього льону. Поліський шовк трудівники нашої артілі вирощують на 260 гектарах”.

1970 р., 9 липня – районна газета повідомляє: «Колгосп «Червона зірка» придбав комбайн нової марки «Таганрожец СШ-75». На знімку: Михайло Клепацький готує машину до жнив. Фото А. Скляра”.

1970 р., 14 липня – районна газета друкує повідомлення: “Коли побуваєш на тракторному стані, в майстернях і на токах колгоспу «Червона зірка», побачиш багато різнорідної техніки. Тільки-но з’явиться якась новинка сільськогосподарської техніки, яка полегшує працю трудівників ланів, правління артілі піклується про те, щоб вона з’явилася у їхньому господарстві. Ось і на цьому знімку ви бачите слюсаря Григорія Івановича Блудшого з своїм братом Миколою, які готують для переробки зерна електромагнітну зерноочисну машину. Фото А. Скляра”.

1970 р., 18 липня – районна газета повідомляє: “На околиці Ведилець зводиться просторе білокам’яне приміщення. Це – корівник на 800 голів дійного стада. У ньому встановлюється сучасна механізація. Будівництво ведеться силами колгоспу. Виростають новобудови побутового і культурного значення. Пройде зовсім мало часу, і придніпровське село прикрасить чудовий палац – будинок культури на 400 місць. Незабаром стане до ладу приміщення побуткомбінату. Щоб росло і квітло рідне село, чимало зусиль докладають члени будівельної бригади, яку очолює Михайло Юхимович Ширай”.

1970 р., 15 серпня – районна газета друкує листа М. Блудшого: “Дружно включилися механізатори артілі «Червона зірка» у жнива. Адже треба було зібрати 500 гектарів озимини. Правління і партійна організація тримали під своїм контролем роботу механізаторів. Кожної п’ятиденки підводили підсумки. Першість на жнивах тримав М.П. Самійленко, який працював разом з своїм сином. Одночасно з цим готуємо площі під озимі. Щодня на оранці працює два-три трактори. Не забуваємо й про насіння. Проводиться його очищення та доведення до кращих посівних кондицій”.

1970 р., 18 серпня – районна газета повідомляє, що льотчики цивільної авіації (командир Юрій Борисович Стеценко, пілот Володимир Володимирович Солонов) виконують для колгоспів району та ведильцівського також великий комплекс робіт: підживлюють лукі, борються з шкідниками картоплі. Також колгоспам району допомогають бригади Котівської ПМК-210: піднімають целинні землі, здійснюють будівельні роботи (фото 13 квітня 1978 р.).

1970 р., 14 листопада
– районна газета повідомляє: “У колгоспі «Червона зірка» з допомогою шефів – колективу Чернігівського заводу залізобетонних конструкцій «Облміжколгоспбуду» збудовано цех по виготовленню залізобетонних виробів. Ці конструкції широко використовуються на будівництві тваринницьких приміщень. На знімку: готова продукція. Фото Ю. Олійника” (1970 р., 14 листопада); “Велике будівництво ведеться у колгоспі «Червона зірка»: тут зводяться нові фермівські приміщення, інші господарські споруди. Частину будматеріалів виготовляють тут-таки, на місці. На цьому знімку ви бачите завод по виготовленню бетонованих перекрить, які поступають на будівельні майданчики господарства. Фото О. Тасиця” (1974 р., 8 червня).

1970 р., 26 грудня
– відзначаються найкращі успіхи у районному змаганні комбайнерів картоплезбиральних комбайнів Іван Федорович Рослий – на вітчизняному комбайні ККУ-2Д зібрав 84 гектари, а на кожному було по 114 центнерів бульб.

1970–1977 рр. – у 1970 р. голова жіночої ради села А.У. Росла (ф.217, оп.1, спр.240, арк.6); друкується повідомлення голови сільської ради М. Фрол: “Першими відвідувачами нововідкритого будинку культури села Ведильці цього разу були жінки-колгоспниці. Відбулися загальні збори, на яких звітувала жіноча рада за свою роботу у 1970 році. З доповіддю виступила голова жіночої ради вчителька Ведильцівської середньої школи Г.Д. Кононенко. Вона говорила про трудові здобутки наших жінок у колгоспному виробництві, про роль жінки-матері в сім’ї, у вихованні молодого покоління. Доповідач відзначила кращих трудівниць, жінок, які користуються в селі високою шаною. Це Уляна Олексіївна Мельник, Марія Платонівна Богдан, Катерина Романівна Кабенок та багато інших. І недарма їх одностайно обрано до складу жіночої ради. Виступаючі звернули увагу на те, що деякі жінки соромлять весь жіночий колектив колгоспу. Були внесені пропозиції повести рішучу боротьбу з тими, хто не бере участі у колгоспному виробництві, не приділяє належної уваги вихованню своїх дітей” (1971 р., 4 лютого); у будинку культури вчителька Г.Д. Кононенко прочитала лекцію про роль жінки на сучасному етапі розвитку суспільства (1977 р., 31 березня); “Делегація на зльоті жінок з колгоспу “Червона зірка”. (Зліва направо оператор машинного доїння корів Дарія Яківна Кузьменко, її колега секретар комсомольської організації Ніна Блудша, секретар парткому колгоспу Михайло Тимофійович Ригель та голова жіночої ради господарства Ганна Денисівна Кононенко). Фото В. Федорченка” (1979 р., 20 лютого).

1971 р., 6 березня – на засіданні правління колгоспу приймається рішення про преміювання 203 колгоспниць на честь міжнародного свята 8 березня (ф.141, оп.1, спр.138, арк.8–11).

1971–1975 рр. – в колгоспі “Червона зірка” працює районна школа передового досвіду по вирощуванню високих врожаїв льону (1971 р., 27 березня); на базі сільгосппідприємства відбувся семінар керівників колгоспів і спеціалістів сільського господарства (1974 р., 22 червня); відбувся районний семінар по заготівлі кормів, сівбі озимих і збиранню кукурудзи на зерно та картоплі. З 1976 року колгосп спеціалізується по вирощуванню елітної картоплі (1975 р., 14 серпня).

1971–1972 рр. – районна газета повідомляє, що ланковий механізованої ланки Іван Рак рапортує Чернігівському райкому КПУ про завершення садіння картоплі на 70 гектарах: “Посадку проведено гребневим способом. Члени ланки доповідають, що не пошкодують своїх зусиль, щоб вибороти взяте зобов’язання – накопати на кожному гектарі по 200 цнт бульб” (1971 р., 29 квітня); комбайнер А.І. Рак визнан переможцем (вручено першу премію та перехідний червоний вимпел) змагання серед механізаторів району на збиранні картоплі за другу декаду вересня (1972 р., 26 вересня); “Високих успіхів на збиранні картоплі добиваються механізатори колгоспу «Червона зірка». Як ми вже повідомляли, за підсумками змагання механізаторів району, зайнятих на копанні картоплі, у другій декаді вересня завоював перехідний Червоний прапор комбайнер цього колгоспу Антон Ілліч Рак. Він зібрав картоплю з 22 гектарів. Хорошим помічником у нього був його однофамілець Іван Степанович, який користується заслуженим авторитетом у колгоспників. Кілька днів тому за дорученням бюро райкому КП України кращому механізатору колгоспу «Червона зірка» А.І. Раку вручив перехідний червоний вимпел і грошову премію член бюро райкому партії І.А. Оліферовський. На знімку: Антон Ілліч (справа) та Іван Степанович Раки біля свого агрегату. Фото О. Тасиця” (1972 р., 30 вересня).

1971 р., 2 листопада – за рішенням бюро райкому КПУ і виконкому райради на районную Дошку пошани занесено колгосп “Червона зірка” (голова колгоспу М.К. Мринський, секретар партійної організації М.Т. Ригель), який в першому році дев’ятої п’ятирічки виборов високі врожаї картоплі – 175 цнт.

1972–1982 рр
. – районна газета друкує зведення райуправління сільського господарства про кращих доярок району, де відзначаються ведильцівські колгоспники: М.А. Блудша – за грудень 1971 р., за грудень, березень, квітень (шоста з 41 доярки району), травень, червень, липень, жовтень, листопад 1972 р., за січень, лютий 1973 р.; Г.І. Мироненко – за лютий 1972 р.; К.І. Музиченко – за серпень, вересень 1972 р.; листопад 1978 р., за жовтень, листопад 1980 р.; Г.В. Росла – за березень, квітень, травень, червень, липень, вересень, грудень 1973 р., за вересень, жовтень 1974 р.; за березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень 1975 р., за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 1976 р.; Г.Д. Блудша – за серпень, листопад 1973 р.; за вересень 1977 р., за березень 1981 р.; Г.В. Циндук – на 1 грудня 1973 р.; за липень 1978 р., за грудень 1978 р., за лютий, квітень 1979 р., за лютий, березень, квітень 1980 р., за лютий, квітень 1981 р.; Д.П. Кузьменко – за січень, лютий 1974 р.; А.М. Бендик – за квітень 1974 р.; Н.П. Яковенко – за березень, травень 1974 р.; О.В. Куливець – за червень 1974 р.; Іван.О. Кузьменко – за липень, серпень, листопад, грудень 1974 р., за січень, квітень 1975 р.; В.С. Кравченко – за лютий 1975 р.; Г.І. Самойленко – за жовтень 1975 р., за червень, серпень 1978 р.; Л.П. Пономаренко – за листопад 1976 р.; Г.С. Макаренко – за грудень 1976 р., за січень, лютий, березень, червень, липень 1977 р.; М.І. Куливець – за квітень 1977 р.; Р.К. Продченко – за травень 1977 р.; Л.П. Пономаренко – за серпень 1977 р.; Г.С. Мозгова – за жовтень, листопад 1977 р.; Н.С. Корж – за грудень 1977 р.; Г.І. Кузьменко – за січень 1978 р., за січень, березень, травень, червень, на 1 серпня (дев’ята по району), серпень, вересень, жовтень, листопад 1979 р., за грудень 1979 р., за січень 1980 р.; В.І. Сергієнко – за лютий 1978 р.; Д.Я. Кузьменко – за березень, травень 1978 р.; В.В. Яковенко – за квітень 1978 р.; М.С. Ворох – за вересень, жовтень 1978 р., за серпень 1982 р.; В.І. Ковальчук – за травень, червень, серпень, вересень 1980 р.; В.І. Помазна – за грудень 1980 р.; В.В. Ткач – за січень 1981 р.; К.П. Василина – за травень, червень, липень 1981 р., за травень, червень, липень, вересень, листопад 1982 р.; Н.П. Яковенко – за серпень, вересень, жовтень, листопад 1981 р., за 1981 рік; М.С. Кузьменко – за січень 1982 р.; Н.М. Кузьменко – за лютий 1982 р.; В.І. Корж – за березень 1982 р.; Є.І. Яковенко – за квітень 1982 р.; Г.І. Циндук – за жовтень 1982 р.

Кращі відгодівельники колгоспу серед господарств району: Ф.Х. Пеньковець – за листопад 1977 р., за січень, березень, за 15 днів квітня, листопад 1978 р., за червень, на 1 серпня, жовтень 1979 р., за червень 1980 р., серпень, вересень (перша в районі) 1981 р., за листопад 1982 р.; П.І. Пласкун – за грудень 1977 р.; І.М. Живець – за грудень 1977 р. (третя в районі), за 15 днів січня, за 15 днів березня 1978 р.; М.І. Дрань – за квітень 1978 р.; К.С. Мозгова – за травень, червень 1978 р., за жовтень 1981 р., за 1981 рік; П.І. Блашкун – за липень 1978 р., за квітень 1982 р.; І.Ф. Чухно – за серпень, вересень, жовтень (шоста в районе), грудень 1978 р., за січень (четверта по району), за березень, травень, серпень (третя по району), вересень, листопад, грудень 1979 р., за квітень, жовтень, листопад 1980 р.; О.П. Соломаха – за лютий, квітень 1979 р., за березень 1981 р., за липень, серпень 1982 р.; В.С. Мостепан – за січень 1980 року, березень 1980 р., за квітень 1981 р., за січень, жовтень 1982 р.; І.І. Сергієнко – за лютий 1980 р.; Л.П. Пономаренко – за травень 1980 р.; О.П. Кулинець – за серпннь 1980 р.; Н.П. Тиханович – за вересень 1980 р.; Л.Д. Циндук – за січень 1981 р., за червень 1982 р.; Г.А. Блудша – за травень 1981 р.; Т.С. Тихонович – за червень, липень 1981 р.; В.П. Воробей – за листопад 1981 р.; М.І. Бусел – за лютий 1982 р.; Г.І. Блашкун – за березень 1982 р.; Г.С. Ширай – за травень 1982 р.; М.І. Хропата – за вересень 1982 р.

1972 р., 5 березня – на загальних зборах колгоспників приймається рішення про зменьшення присадибних ділянок господарствам колгоспників “главы или члены которых ушли на побочные заработки без разрешения правления колхоза”. У списку на зменьшення присадибних ділянок 33 особи (ф.141, оп.1, спр.148, арк.12).

1972 р., 28 березня – районна газета повідомляє: “Весняним полем іде трактор. За кермом агрегата – механізатор Павло Пилипович Бусел. Підживлення ґрунту в колгоспі «Червона зірка» буде проведено вчасно. На знімках: тракторист П.П. Бусел; розкидач мінеральних добрив у роботі. Фото О. Тасиця”.

1972 р., 27 червня – районна газета в матеріалі до Дня радянської молоді за успіхи в роботі з гордістю називає імена молодих тваринників району і Марію Блудшу також.

1972 р., 13 липня – на засіданні правління колгоспу затверджують посаду водія: “В связи с получением автомобиля “Москвич” утвердить должность шофера с окладом 80 рублей. Утвердить водителем гр. Ригель Станислава Михайловича с 12 июля 1972 года” (ф.141, оп.1, спр.148, арк.40 зв).

1972 р., 15 липня
– районна газета відзначає кращі свиноферми колгоспів району і ведильцівський також.

1973–1985 рр. – на засіданні правління колгоспу 19 січня 1973 р. прийнято рішення про занесення до колгоспної Книги Пошани С.І. Рослого, Р.К. Циндука, Федора Назаровича Пеньковця, Уліту Микитівну Сергієнко (ф.141, оп.1, спр.158, арк.5–7). На загальних зборах членів колгоспу 8 лютого 1985 р. прийнято рішення про занесення до Книги Пошани Івана Яковича Бусла, Валентину Іванівну Блашкун та Іллю Леонтійовича Сусленка (ф.141, оп.1, спр.289, арк.58 зв.).

1973 р., 13 березня – районна газета друкує повідомлення завідувачки Малійківським сільмагом Ганни Кузьменко: “Жителі нашого села активно включилися у продаж і здачу яєць державі. Особливо слід відзначити Юхима Савелійовича Кузьменка. Ще до кінця січня він продав 150 штук яєць. Приклад іншим показує також бригадир комплексної бригади Микола Олексійович Кузьменко, який уже здав більше сотні яєць. Добре здає продукцію також Олексій Максимович Сусленко. Хочеться, щоб і інші громадяни села брали приклад з цих товаришів”.

1973 р., 7 червня – районна газета друкує повідомлення В. Кобенка: “Кінець навчального року став пам’ятним для десятикласників Ведильцівської середньої школи ще й тим, що вони як переможці місячника по збору металевого брухту одержали путівку до столиці республіки. Юнаки та дівчата оглянули місто, побували в зоологічному музеї, на стадіоні, біля пам’ятника Вічної Слави. Особливо всім сподобалась і запам’яталась ця екскурсія, бо це їх остання шкільна екскурсія”.

1973 р., 5 листопада – згідно рішення правління колгоспу до колгоспної Книги Пошани занесені: голова колгоспу Михайло Калістратович Мринський, пенсіонерка І.Ф. Самойленко, доярка Є.І. Музиченко, доярка М.І. Яковенко, а згодом – Валентина Іванівна Блашкун, Павло Пилипович Бусел, Микола Іванович Духно, Олександр Михайлович Приходько, Ганна Іванівна Самійленко, Меланія Степанівна Борисенко, Марія Семенівна Фрол, Ганна Василівна Росла, Ольга Іванівна Живець, Ганна Опанасівна Крутоус, Катерина Іллівна Музиченко.

Нагороджені знаком «Переможець у соціалістичному змаганні в 1973 р.”: Г.В. Росла, Г.Д. Блудша, М.І. Яковенко, Є.І. Музиченко, А.В. Кузьменко, Л.П. Пономаренко, Н.М. Максименко, О.П. Соломаха.

На колгоспну Дошку Пошани занесені: Ф.Н. Пеньковець, М.І. Фрол, Г.В. Росла, В.І. Шеверова, М.І. Яковенко, К.І. Музиченко, М.І. Дрань, І.В. Клюйко, Є.І. Сіра, О.О. Шевченко, М.С. Борисенко, Г.П.Крутоус, Г.І. Блудший, М.Г. Попок, М.Х. Орел, І.Я. Бусел, І.Н. Михалінець, К.А. Мастепан, Г.Д. Блудша, У.М. Сергієнко, Н.Г. Авраменко (ф.141, оп.1, спр.159, арк.15–17 зв.).

1973 р. – з колгоспів районів ведильцівський відзначається як “господар свого слова” у змаганні за виконання особистих зобов’язань завідувачів фермами (М.О. Кузьменко) (1973 р., 20 лютого); відзначається, що колгосп добре виконує замовлення держави на продаж картоплі (1973 р., 20 вересня); у виконанні народногосподарського плану по реалізації м’яса дані по ведильцівському колгоспу серед інших подаються в розділі “вони попереду” (1973 р., 11 жовтня); відзначається, що колгосп та інші вісім господарств району закінчили копання, виконали завдання по продажу картоплі державі (1973 р., 13 жовтня).

1973 р., 28 липня – районна газета в рубриці “Відзнака героям жнив” повідомляє, що рішенням бюро райкому КПУ та райвиконкому по підсумкам чергового етапу жнив відзначено ударну працю комбайнера Миколи Григорович Циндука, який за п’ятиденку зібрав 60 гектарів хлібів.

1973 р., 13 жовтня – районна газета друкує повідомлення голови колгоспу М.К. Мринського: “В переддень свята працівників сільського господарства нам приємно повідомити, що наше господарство успішно виконало народногосподарський план по продажу картоплі державі. 1479 тонн картоплі. Саме стільки належало нам реалізувати цієї продукції. Завдання виконано успішно”

1974 р., 3 січня – колгосп нагороджений грамотою райкому КПУ та райвиконкому за збільшення виробництва і заготівель картоплі.

1974 р., 2 лютого – района газета повідомляє: “Зима не дає перепочинку механізаторам. Успіх завтрашньої сівби вирішуватимуть машини і механізми. Для того, щоб працювали вони без затримки, чаклують сьогодні в ремонтних майстернях механізатори. На знімку: комбайнер І.Я. Мельник та тракторист І.І. Ворох у ремонтній майстерні”.

1974 р., 16 лютого – районна газета друкує повідомлення: “Ганна Панасівна Крутоус – ветеран у сім’ї тваринників колгоспу «Червона зірка». Понад двадцять років торує вона стежку на свиноферму господарства. Змінюється характер праці тваринників, вона стає легшою, все більше механізмів надходить у поміч трудівницям, та незмінним залишається сумління жінки, її відданість обраній професії. Нині Ганна Панасівна працює ланковою, як найдосвідченішій доручили їй подруги очолити свій невеликий колектив. На знімку: Г. П. Крутоус. Фото О. Тасиця”.

1974 р., 23 квітня – ватажок комплексної комсомольсько-молодіжної ланки колгоспу “Червона зірка” Валентина Шеверова обрана делегатом ХVІІ з’їзду ВЛКСМ.

1974 р., 24 жовтня – районна газета друкує статтю К. Степанець: “Бажані гості завітали до вихованців Ведильцівської школи. Це Герой Радянського Союзу Микита Гнатович Туровець з дружиною, голова колгоспу М.К. Мринський та голова сільради М.Ф. Живець. У школі проводилась святкова лінійка, на якій Микита Гнатович розповів учням про буремні роки війни. Особливо цікавою була його розповідь про участь у визволенні України. Ветеран війни побажав учням хороших успіхів, висловив надію, що вони будуть достойними спадкоємцями слави батьків і дідів. Піонери вручили гостям букети квітів. На згадку про цю зустріч учні сфотографувалися разом з гостями”.

1974 р., 5 листопада – на засіданні правління колгоспу прийнято рішення про занесення на колгоспу Дошку Пошани тракториста Ф.Н. Пеньковця, шоферів М.І. Фрола, О.О. Шевченка, І.Я. Бусла, оператора Г.В. Рослу, трактористку В.І. Шеверову, комбайнера М.П. Самойленка, трактористів О.Г. Полякова, М.І. Дрань, І.В. Клюйка, В.І. Блудшого, телятниць Є.І. Сіру, Н.М. Максименко, ланкову 2-ї бригади М.С. Борисенко, свинарку Г.П. Крутоус, кузнеца І.Ф. Самойленка, фуражира М.Г. Попка, зварювальника І.Н. Михалінця, ланкову 3-ї бригади К.А. Мастепан, бригадира 1-ї бригади М.О. Кузьменка, доярку Н.Г. Авраменко (ф.141, оп.1, спр.167, арк.22).

1974 р., 19 грудня – районна газета повідомляє: “Іван Назарович Михайленець дванадцять років працював у кузні колгоспу «Червона зірка». Два роки тому взяв у руки зварювальний апарат. Потрібну і важливу справу робить газоелектрозварник у ці зимові дні, коли ремонтується сільськогосподарська техніка, ставиться на лінійку готовності. На знімку: І.Н. Михайленець”.

1975 р., 10 квітня – районна газета критикує сільські ради району і ведильцівську також за незадовільний санітарний стан: вулиці забруднені, завалені лісоматеріалом, не всі колодязі впорядковані.

1975 р., 13 травня – відзначається, що в колгоспі опанували технологію виробництва монокорму. А вже 1 липня районна газета друкує повідомлення секретаря парторганізації колгоспу М. Ригеля: “Ще торік ми задумали освоїти виготовлення нового виду кормів – монокорму в брикетах. Придбали спеціальний прес. На сушарці пропускаємо ячмінь у стадії молочно-воскової стиглості, а потім після змелювання пресуємо його в брикети. Брикети добре розчиняються у воді і є хорошим, поживним кормом для худоби. Звичайно, брикети можна робити не лише з одного ячменю, їх можна компонувати з інших культур. Ми підрахували свої можливості, дійшли висновку, що за день можна зробити 6 тонн кормових брикетів. Роботу біля пресів вирішили організувати в дві-три зміни. Удосконалюємо процес виготовлення нового виду корму”.

1975 р., 17 травня – на загальних зборах колгоспників кандидатом у депутати Чернігівської обласної ради висунуто голову Чернігівського райвиконкому П.М. Буренка (ф.141, оп.1, спр.174, арк.59–60).

1975 р., 5 листопада – на засіданні правління колгоспу прийнято рішення про занесення на колгоспу Дошку Пошани трактористів Ф.Н. Пеньковця, В.І. Блажкун, А.Ф. Кондратько, І.В. Клюйка, О.Г. Полякова, М.І. Духна, шоферів І.М. Яковенка, І.Я. Бусла, О.О. Шевченка, комбайнера М.П. Самойленка, кузнеца-пенсіонера І.Ф. Самойленка, доярок Г.В. Рослу, М.М. Кузьменко, І.О. Кузьменка, телятниць Н.М. Максименко, Є.І. Сіру, скотаря С.І. Кобенка, робітницю льонозаводу Є.А. Рак, ланкових К.А. Мастепан, М.С. Борисенко, фуражира М.Г. Попка (ф.141, оп.1, спр.176, арк.25–25 зв.).

1975 р., 7 листопада – районна газета друкує повідомлення секретаря сільської ради В. Коваля: “Напередодні свята Жовтня громадськість Ведильців урочисто проводжала молодих шоферів, трактористів, слюсарів, тваринників на службу в ряди Радянської Армії. Вечір «Непереможна і легендарна» відкрив голова колгоспу М.К. Мринський. Про трудові успіхи допризовників, їх вклад у зростання колгоспу розповів секретар партійної організації М.Т. Ригель. Учасники вечора побажали хлопцям бути відмінниками бойової та політичної підготовки і після армії повернутися в рідний колгосп. На закінчення відбувся концерт”

1976 р., 13 січня – у статті завідувача райвно М. Гаценка відзначаються школи району та ведильцівська також в яких добре поставлена робота по виконанню навчальних планів і програм, засвоюнню учнями навчальних матеріалів.

1976 р., 7 лютого – районна газета друкує повідомлення секретаря парторганізації колгоспу М. Ригеля про створення в колгоспі нової механізованої ланки: “Кілька днів тому ще одна механізована народилася у Ведильцях. Її ватажком стала кандидат в члени КПРС Алла Федорівна Кондратько. До складу ланки увійшли випускники школи, комсомольці Віктор Фрол, Григорій Чоботар та Володимир Самійленко. Молодіжний колектив у першому році десятої п’ятирічки боротиметься за 280 центнерів картоплі на кожному з ста гектарів та за 75 цнт зерна кукурудзи на 150-гектарному масиві”.

1976 р., 23 квітня – на засіданні правління колгоспу вирішено з преміальних грошей виділити гроші на закупівлю велосипедів (один велосипеди коштують 51 кр.35 коп. та 53 крб.15 коп.) для колгоспників І.В. Клюйка, І.Ф. Пеньковця, А.В. Кондратько, М.Ф. Кобенка, Ф.Н. Пеньковця, А.К. Примаченка, М.М. Коржа, А.В. Коломійця, В.М. Фрола, В.П. Блашкун (ф.141, оп.1, спр.184, арк.25–25 зв.).

1976 р., 1 травня – районна газета друкує листа лісничого Ведильцівського лісництва Т. Бондаря: “Минулої суботи трактористу Ведильцівського лісництва Миколі Петровичу Токарю вручено орден Трудового Червоного Прапора. Цієї високої нагороди сумлінний трудівник удостоєний за чесну багаторічну працю. Передсвяткову радість розділив із ним весь наш колектив. Адже спільними зусиллями в колгоспах «Червоний прапор», «Червона зірка» та «Шлях Ілліча» посаджено цього року вісім гектарів березових лісосмуг, закінчено лісокультурний комплекс робіт, розвішано 250 шпаківень”.

1976 рр., 4 травня – районна газета друкує повідомлення Г. Потапенка: “Для хліборобів колгоспу «Червона зірка» свято Першотравня стало справді трудовим: з ранку закипіла робота, а до обіду на кількох останніх із 300 гектарів було закінчено садіння картоплі. А ввечері – урочисте свято в будинку культури. З доповіддю перед ведилянами виступив учитель А.В. Куций. Голова колгоспу М.К. Мринський вручив подарунки передовикам виробництва. Десять з них того вечора стали володарями велосипедів. І ще одне торжество припало на цю дату: хлібороби проводжали до лав Радянської Армії шістьох юнаків. Всім їм вручено подарунки. З напутнім словом до майбутніх воїнів звернувся директор школи В.П. Кононенко. Від імені молоді юнаків привітала художній керівник будинку культури Наталія Гавриленко. А учасники художньої самодіяльності порадували земляків концертом”

1976 р., 8 травня – районна газета друкує фото ветеранів війни: “Буремні роки смертельного двобою з гітлерівськими загарбниками назавжди закарбувалися в пам’яті Семена Федоровича Самійленка (зліва) і Олексія Калениковича Крутоуса. Разом боронили рідну землю від фашистських зайд у партизанському загоні, разом на заслуженому відпочинку у Ведильцях”.

1976 р., 18 травня – районна газета друкує текст та фото передовика колгоспу: “Хліборобський стаж у Михайла Івановича Сергієнка невеличкий. Трудова біографія – на кілька рядків. Після служби в лавах Радянської Армії повернувся в свої рідні Ведильці продовжувати трудові традиції батьків. Працелюбство, сумлінність молодого хлопця запримітили в правлінні колгоспу “Червона зірка” і запропонували йому очолити другу рільничу бригаду. Спокіний, урівноважений, він своєю щирою любов’ю до землі показує приклад усім членам бригади. Вчасно і якісно колектив другої рільничої провів весняно-польові роботи. У лютому ватажка бригади партійна організація колгоспу прийняла кандидатом у члени КПРС. Він своєю активною трудовою діяльністю утверджує високе й почесне право носити звання комуніста”.

1976 р., 27 травня – районна газета друкує повідомлення І. Михайленко: “В останні роки навчального року піонери Ведильцівської школи під керівництвом Анатолія Васильовича Куцого провели свято на природі. Допомагали юним у підготовці класні керівники Г.В. Чаус, В.І. Притиковська, М.М. Півень, а також художній керівник будинку культури Н.І. Гавриленко. Учні співали піонерські пісні, особливо відзначились п’ятикласники. На галявині розгорнулись ігри, атракціони. Хлопці грали в футбол. У конкурсі на кращий обід переміг шостий клас. Закінчилось свято великим піонерським вогнищем”.

1976 р., 14 серпня – районна газета друкує повідомлення головного агронома колгоспу В. Богдана про хід збирання врожаю: “Наше господарство йде в числі тих, хто організовано веде косовицю й обмолот зернових культур. Серед механізаторів розгорнуто змагання за швидке і якісне проведення важливої кампанії. Першість серед жниварів утримує жаткар Олексій Пантелійович Самійленко, який скосив у валки колосові на площі 348 гектарів. В середньому за день ця цифра збільшується на 25–30 гектарів. Так же добре трудиться і його брат Микола Пантелійович, який водить на ланах потужну “Ниву”.

1976 р., 21 вересня
– районна газета друкує текст і фото І. Павленка: “Чотири роки працює комсомолка Галина Корзун бібліотекарем Ведильцівської сільської бібліотеки. Часто її можна побачити в полі, на току, в кормодобувників з новими книгами і свіжими газетами. Кожний день випускає вона календар трудової слави «Хто попереду».

1976 р., 10 листопада – неподалік села відкрито меморіальний комплекс Слави в пам’ять про воїнів-односельців, які загинули під час Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. Відбувся урочистий мітинг. Меморіал відкрив перший секретар Чернігівського райкому партії Л.І. Палажченко. Районна газета друкує статтю В. Берегового “Пам’ять про односельців” (1977 р., 12 травня).

1977 р., 1 січня – районна газета друкує повідомлення П. Григоренка “Переможці конкурсу”: “За високі показники по створенню і використанню культурних пасовищ у 1975 році колгосп “Червона зірка” нагороджено Почесною Грамотою Міністерства сільського господарства СРСР. Зараз у цьому господарстві є вже понад 200 гектарів культурних пасовищ. Їх створили на малопродуктивних угіддях, гектар яких раніше давав 50–60 центнерів зеленої маси. Нині ж ведиляни одержують з кожного гектара поливних пасовищ понад 400 центнерів кормової маси”.

1977 р., 1 січня – районна газета друкує повідомлення директора будинку культури Н. Блудшої: “У Ведильцівському будинку культури відбувся тематичний вечір “Хвала творцям високих врожаїв”, присвячений вшануванню передовиків колгоспу “Червона зірка”. Голова колгоспу М.К. Мринський вітав передовиків караваєм, спеченим з борошна нового врожаю, розповів про результати праці, про рубежі колгоспу. Потім перед присутніми виступили кращі люди колгоспу: ланкова К.А. Мостепан і тракторист І.В. Клюйко. Голова колгоспу вручив їм цінні подарунки, а учасники художньої самодіяльності подарували концерт”.

1977 р., 15 січня – районна газета “Шляхом комунізму” друкує результати змагання колгоспів “Червона зірка” та “Шлях Ілліча” (с. Кархівка) у першому році десятої п’ятирічки.

1977 р., 26 березня – на засіданні правління колгоспу затверджено рішення ради бригади “По вспашке усадьб колхозников и граждан с. Ведильцы и Малейки”. Згідно цього рішення встановлено шість черг за якими колгоспники та мешканці сіл одержують можливість обробити колгосною технікою свої земельні ділянки (ф.141, оп.1, спр.193, арк.10–12).

1977 р., 31 березня – районна газета друкує листа головного агронома колгоспу В. Богдана: “Організовано розпочали весняні польові роботи механізатори колгоспу. Гвардійці полів уже підготували близько 200 гектарів площ для сівби вівса, 40 гектарів – для льону. А вчора механізатори Іван Васильович Клюйко, Іван Федорович та Михайло Назарович Пеньковці вивели свої сівальні агрегати для сівби вівса. Посіяні перші гектари і цим самим започатковано урожай ювілейного”.

1977 р., 6 червня – з протоколу засідання правління колгоспу: “По первому вопросу слушали председателя райсполкома т. Бригнец А.Н. Товарищи, Вы наверное все знаете, где сейчас Ваш председатель колхоза т. Мрынский М.К. Нам токо вчера стало известно, что Мрынского в хозяйстве нет. Но как он ушел в отпуск этого нам неизвестно. Бросил все хозяйство и уехал на два месяца, никому ничего не передал, а так просто оставил все и уехал. Это конечно со стороны председателя колхоза не хорошо так делать. Ведь положение дел в колхозе очень сложное, а сам председатель относится к этому не серьезно. На эти два месяца нам нужно сейчас избрать председателя колхоза. А предлагаю на должность председателя колхоза т. Ригель М.Т. (голосовали единогласно). С сегодняшнего дня председателем колхоза будет Ригель М.Т. По всем вопросам нужно обращаться к нему” (ф.141, оп.1, спр.193, арк. 27–27 зв.).

1977 р., 12 серпня
– з протоколу зборів уповноважених членів колгоспу (присутньо 178 чол.): “Слушали информацию 2-го секретаря РК КП Украины т. Чикилевского. Бюро РК КП Украины поручило мне присутствовать на собрании уполномоченных Вашего колхоза на котором обсудим вопрос о поведении председателя колхоза т. Мрынского М.К. Сегодня в 7.00 утра, в конторе колхоза мы провели партийное собрание на котором рассмотрели вопрос “О злоупотреблении служебным положением в корыстных целях т. Мрынского М.К.”. Партийное собрание постановило с должности председателя колхоза т. Мрынского снять. Мрынский допускал злоупотребление служебным положением. По сигналам колхоза и некоторых предприятий прокуратура проверила и все факты подтвердились. В колхозе проведена комплексная ревизия с октября месяца 1976 года по июнь 1977 года. За эти восемь месяцев были нарушения финансово-хозяйственной деятельности колхоза. Тов. Чикилевский В.А. зачитал акт ревизии (акт прилагается).

Выступили: т. Мрынский М.К. В этих всех фактах, которые зачитал 2-й секретарь РК КП Украины т. Чикилевский В.А. никакого воровства и присвоения денег не наблюдалось. На счет машин, что мы ремонтировали, то они наши шефы, которые дают нам цемент и железо. За 23 года своей работы в колхозе кому я, что причинил или оскорбил, то прошу извинить и простить.

5. Чикилевский В.А. А сейчас нам нужно избрать председателя колхоза. На должность председателя колхоза управление сельского хозяйства и РК КП Украины рекомендует главного агронома к-за им. Войкова т. Корецкого Александра Васильевича. Работая 6 лет главным агрономом в колхозе им. Войкова т. Корецкий показал себя как способный специалист.

Голосовали за Корецкого А.В. единогласно.

Корецкий А.В. В тяжелом положении остался колхоз. Но нам колхозникам нужно хорошо потрудиться и тогда все планы и обязательства мы выполним” (ф.141, оп.1, спр.193, арк. 58–59 зв.).

1977 р., 19 липня – районна газета повідомляє, що станом на 11 липня район справився з продажем ранніх овочів. Відзначається, що найбільший вклад у це внесли ряд господарств і ведильцівський колгосп також.

1977 р., 23 липня – районна газета друкує повідомлення секретаря партійної організації колгоспу М. Ригеля “Правофлангові” про хід збирання льону в колгоспі. Відзначаються передовики виробництва молодий механізатор Григорій Іванович Шуба, комбайнер Михайло Пилипович Самійленко. За підсумками роботи їм вручено перехідний червоний прапорець. Друкується фото Г.І. Шуби. Фото М. Комка.

1977–1978 рр. – районна газета друкує текст та фото Миколи Комка: “Обабіч дороги на житньому лані курсував агрегат. На його містку – Микола Миколайович Корж. Механізатор косив на звал цю культуру і, як розповів секретар партійної організації колгоспу “Червона зірка М.Т. Ригель, незважаючи на складність роботи, виконував і перевиконував доведені норми виробітку. Працює Микола Миколайович разом з молодим трудівником Олександром Рослим. На честь їх трудових звершень біля контори колгоспу майорів прапорець трудової слави. Екіпаж поклав у валки зернові на площі 150 гектарів. А останні дні жниварі працюють на новому комбайні “Нива”, яким скосили й обмолотили хліба майже на 100 гектарах. Добре трудяться механізатори. На знімку: комбайнер колгоспу “Червона зірка Микола Миколайович Корж і його помічник Олександр Рослий” (1977 р., 2 серпня); “У складних умовах ведуть боротьбу за великий хліб третього року п’ятирічки члени екіпажу зернозбирального комбайна колгоспу “Червона зірка” Микола Миколайович Корж та Олександр Михайлович Рослий. Механізатори зобов’язалися зібрати хліб з площі 220 гектарів і намолотити 440 тонн зерна” (1978 р., 5 серпня).

1977 р., 16 серпня – районна газета “Шляхом комунізму” повідомляє, що загальні збори колгоспу увільнили від обов’язків голови колгоспу М.К. Мринського. Головою колгоспу обрано Олександра Васильовича Корецького, який до цього працював головним агрономом колгоспу ім. Войкова.

Протягом 60–80-х рр. урядовими нагородами СРСР відзначені 36 передовиків сільського господарства та трудівників села:

орден Леніна: Михайло Калістратович Мринський – голова колгоспу “Червона зірка” (1958);

орден Трудового Червоного Прапора: Меланія Степанівна Борисенко – ланкова (1973), Михайло Калістратович Мринський – голова колгоспу (1973), Микола Петрович Токар – тракторист Ведильцівського лісництва (1976), Ганна Василівна Росла – оператор молочнотоварної ферми (1977);

орден “Знак Пошани”: Ганна Василівна Росла – доярка (1973), Федір Назарович Пеньковець – тракторист (1975), Валентина Іванівна Шеверова – трактористка (1975), Олексій Михайлович Приходько – водій автомашини (1977), Катерина Іванівна Мозгова – майстер по виробництву молока (1986);

орден Трудова Слава ІІІ ст.: Микола Іванович Духно – тракторист (1977), Ганна Іванівна Самійленко – оператор колгоспу (1977), Іван Миколайович Яковенко – водій автомашини колгоспу (1978);

медаль “За трудову доблесть”: Віра Іванівна Горянова – доярка (1966), Меланія Степанівна Борисенко – ланкова (1966), Андрій Сергійович Музиченко – бригадир (1966), Ніна Митрофанівна Максименко – колгоспниця (1971), Катерина Іллівна Музиченко – майстер по виробництву молока (1973, 1982), Іван Васильович Клюйко – тракторист (1973), Михайло Тимофійович Ригель – заступник голови колгоспу (1973), Микола Пантелійович Самойленко – комбайнер (1976), Панас Миколайович Сергієнко – тракторист (1977), Григорій Іванович Чубар – тракторист (1978), Валентина Миколаївна Мельниченко – майстер по виробництву молока (1986), Валентин Миколайович Кузьменко – колгоспник (1991 р., листопад);

медаль “За трудову відзнаку”: Ганна Давидівна Блудша – доярка (1966), Іван Аркадійович Кабенок – бригадир (1966), Павло Пилипович Бусел – тракторист (1972), Ольга Петрівна Соломаха – тваринниця (1973), Володимир Федорович Кабенок – бригадир (1973), Микола Олексійович Кузьменко – бригадир (1975), Катерина Андріївна Хропата – колгоспниця (1978), Анатолій Іванович Литвин – водій автомобиля (1986);

медаль “За доблесну працю в Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.”: працівники Малійківської торфорозробки – різчики Євдокія Іванівна Клюйко, Олександр Іванович Приходько, Гарпина Сергіївана Шкель та стельщик Марія Олексіївна Гречка (1946), Марія Давидовна Блашкун, Варвара Аркадіївна Фрол (1947), Галина Петрівна Мажуга (1948);

медаль “Ветеран праці” (1985): Ганна Яківна Мозгова, Анастасія Іванівна Мозгова, Марина Миколаївна Сусленко, Ганна Іванівна Асмаковець, Ганна Харитонівна Кот, Марія Сергіївна Блудша, Марія Яківна Яковенко, Катерина Кузьмінівна Кабенок, Марія Семенівна Самойленко, Марія Пилипівна Мастепан, Микола Григорович Воробей, Ніна Яківна Кабенок, Варвара Іванівна Живець, Параскева Йосипівна Сергієнко, Ганна Григорівна Дрань, Марія Григорівна Самойленко, Ганна Іллівна Шагалей, Надія Андріївна Соломаха.

1977 р., 17 вересня – серед кращих комбайнерів господарств району відзначається М.І. Дрань (9 з 39 комбайнерів; 24 вересня – 7 з 39 комбайнерів).

1977 р., 18 жовтня – у районній газеті друкується стаття секретаря партійної організації колгоспу М. Ригеля про перевиконання змінної норми виробітку на оранці механізаторами Іваном Васильовичнм Клюйком, Михайлом Назаровичем Пеньковецем, а також добре попрацювали на вивезенню піску бульдозеристи Володимир Аврамович Самійленко та Олександр Панасович Приходько.

1977 р., 20 жовтня – районна газета друкує повідомлення бригадира тракторної бригади М. Старостюка про те, що в колгоспі вирішено всю техніку відремонтувати до Нового року. Друкується фото досвідчених механізаторів Михайла Самійленка, Миколи Драня та Андрія Примаченка за ремонтом сівалок. Фото Ю. Олійника.

1977 р., 25 жовтня – районна газета друкує повідомлення учениці Валентини Рослої: “Комсомольці нашої, як і всі радянські люди, готуються гідно зустріти 60-річчя Великого Жовтня. З хорошими показниками у навчанні та праці підходять до славного ювілею Катерина Ганжа, Сергій Приходько, Леонід Порох, Людмила Кравченко, Микола Зінченко та інші. Уже декілька неділь підряд, у вихідні дні, допомагаємо місцевому колгоспу “Червона зірка” перебирати картоплю. Змістовно проводимо і своє дозвілля. Часто в школі проходять вечори відпочинку, концерти, ранки, зустрічі з передовиками колгоспного виробництва, ветеранами Великої Вітчизняної війни”.

1977 р., 29 жовтня – районна газета друкує листа члена комітету комсомолу школи Валентини Рослої: “На вогник “Тобі, хліборобе”, який нещодавно відбувся у школі, прийшли кращі трудівники колгоспу “Червона зірка” – комуніст Ф.Н. Пеньковець, наставник молоді, ветеран виробництва І.В. Клюйко, передові механізатори А.І. Ковальчук, М.М. Корж, І.І. Чубар, К.В. Мостепан, О.М. Приходько, а також голова колгоспу О.В. Корецький, секретар партійної організації М.Т. Ригель і головний агроном В.Г. Богдан. Почесним гостям був піднесений коровай, спечений з хліба ювілейного року. З інтересом слухали присутні виступи переможців соціалістичного змагання, які розповіли про свою нелегку, але почесну роботу”.

1977 р., 12 листопада – районна газета друкує листа головного агронома колгоспу В. Богдана: “Використовуючи дні нинішньої осені, які сприяють проведенню сільськогосподарських робіт, ми стараємось якомога більше вивезти на лани органічної поживи. Велику допомогу господарству надають робітники Михайло-Коцюбинського відділення “Сільгосптехніка”. За день вони перевозять на поля, де культивуватиметься картопля, в середньому по 250–300 тонн добрив. Повним ходом іде розкидання органіки. Цю роботу досить успішно виконує ветеран колгоспного виробництва Михайло Назарович Пеньковець. Роботи по вивезенню і розкиданню добрив тривають. Маємо намір їх приорати під картоплю на 80 гектарах, якщо дозволять умови, – й на більшій площі”.

1977 р., 15 листопада – директор Чернігівського лісгопзагу В. Новодід у статті про лісове господарство відзначає: “Разом з науковими працівниками Києва, Білорусії наші лісоводи шукали більш раціональні шляхи знищення шкідників лісу. Вони звернулися до біологічного методу боротьби з ними. Досліди починалися у Ведильцівському лісництві. В природні умови були випущені паразити лісових шкідників. Починаючи з 1961 року, їх кількість збільшувалась. Разом з цим різко знизилась кількість гусениць пильщика. В 1965 році не лише в лісах Ведильцівського лісництва, але й у радіусі 100 кілометрів було знищено вогнища цих шкідників… влітку минулого року від непогашеної цигарки за одну годину згоріло 34 га чудових хвойних молодияків у Ведильцівському лісництві”.

1977 р., 29 листопада – районна газета друкує повідомлення вчителя М. Гусар: “Про підсумки роботи за першу чверть цього року, про завдання батьків по підвищенню виховання дітей говорилося на батьківських зборах, які відбулися у Ведильцвській середній школі. З доповіддю виступив директор школи В.П. Кононенко. Підвищенню відповідальності батьків за виховання дітей були присвячені виступи вчителів Г.С. Савченко, П.І. Приходька, фельдшера П.П. Крутоуса. Досвідом виховання дійтей в цей день поділилися батьки А.М. Приходько, В.І. Богдан, І.П. Яковенко. З концертом художньої самодіяльності перед батьками виступили вихованці школи”.

1977 р., 29 грудня
– районна газета друкує повідомлення секретаря комсомольської організації Наталії Ганжі про те, що комсомольці школи зібрали 16 тонн металобрухту, розповсюдили художньої і політичної літератури на суму 180 карбованців.

1978–1985 рр. – райком комсомолу започаткував спортивний кубок імені Героя Радянського Союзу Андрія Федоровича Блашкуна (1978 р., 2 лютого; 1980 р., 9 лютого); вдруге в районі проводився лижний крос на приз Блашкуна (1979 р., 10 лютого); повідомляється, що 15 лютого відбудуться районні змагання лижників на кубок Блашкуна (1981 р., 6 січня; 1985 р., 12 лютого).

1978–1979 рр. – створено державний ботанічний заказник місцевого значення “Ведильцівське” – 501 га, Пакульське лісництво (1978); державний гідрологічний заказник місцевого значення “Ведильцівський” – 251 га, сс. Пльохів, Ведильці, Кархівка – болотний массив у верхів’ї річки Пакульки, має важливе водоохоронне значення (1979).

1978 р., 4 березня – районна газета друкує фото: “Хороший настрій у механізаторів колгоспу “Червона зірка” Михайла Пилиповича Самійленка та Андрія Кириловича Приймаченка. Ще б пак! Сьогодні вони добре потрудились на ремонті сільськогосподарської техніки, яку незабаром виведуть на весняно-польові гони”.

1978 р., 7 березня – районна газета друкує фото та текст В. Городного: “Не так вже й давно прийшли трудитися у колгосп “Червона зірка” комсомольці Григорій Кабенок, Віктор Василина і Микола Фрол (на фото зліва направо). Правління колгоспу, партійна організація довірили їм сталеву техніку. Надворі ще лежить сніг, але молоді механізатори мріють про той час, коли виведуть на лани свою могутню техніку. Щоб вона працювала безвідмовно, не підвела в гарячий час, її надійно “лікують”.

1978 р, 18 березня
– повідомляється, що в колгоспи району та до колгоспу с. Ведильці надійшла нова техніка – зернові комбайни.

1978 р., 21 березня
– районна газета повідомляє та друкує фото передовика: “Багато завзятих механізаторів у колгоспі “Червона зірка”. Майже двадцать років сумлінно виконує різні завдання механізатор Михайло Пилипович Дрань. Нині на колективних ланах гостює весна. Незабаром загомонить на весь голос колгоспне поле, розпочнуться масові роботи. І Михайло Пилипович, як і всі інші трудівники, успішно готується до боротьби за щедрі врожаї”.

1978 р., 28 березня
– районна газета повідомляє, що гості з Чехословаччини відвідали школу: «Щиро раділи ми їм. За старою традицією зустріли українською піснею, вручили хліб-сіль на вишиваному рушнику… відбулась дружня бесіда… відбувся концерт шкільної художньої самодіяльності”.

1978 р., 1 квітня – районна газета друкує фото та текст В. Городного: “Багато років в колгоспі “Червона зірка” трудиться механізатором Василь Ілліч Блудший. Він ударник комуністичної праці. За високі показники в праці отримав значок “Переможець соціалістичного змагання 1977 року”. Нині він підвозить корми на тваринницьку ферму. Та незабаром досвідчений тракторист, як і інші механізатори гсподарства, працюватиме в полі”.

1978 р. – у листі до редакції районної газети учениці В. Рослої повідомляється, що в школі з успіхом пройшли предметні тижні з математики, літератури та біології (6 квітня); учні школи Н. Хропатий, Н. Самійленко, С. Косий, М. Хабло та інші одержали від колгоспу подарунки за те, що добре попрацювали під час п’ятої трудової чверті (9 вересня).

1978 р., 29 березня – на загальних зборах колгоспників з доповіддю про проект Конституції УРСР виступив голова Чернігівського облплану П.М. Буренок (ф.141, оп.1, спр.204, арк. 52).

1978 р., 27 квітня – районна газета повідомляє та друкує фото: “Одним з перших у районі організували пости якості в колгоспі “Червона зірка”. До сладу їх ввійшли спеціалісти господарства, рядові виконавці виробничих завдань. Члени постів постійно стежать за всім ходом польових робіт, надають практивну допомогу тим, хто сьогодні зайнятий на передньому краї боротьби за щедрі врожаї третього року десятої п’ятирічки. На знімку: завідуючий виробничою дільницею колгоспу Михайло Іванович Сергієнко та голова профспілкового комітету господарства Микола Андрійович Блудший перевіряють якість садіння картоплі”.

1978 р., 27 квітня – районний штаб гласності соціалістичного змагання визначив переможця на садінні картоплі: червоний прапор піднято на честь колгоспу “Червона зірка” – станом на 26 квітня тут посаджено 366 гектарів картоплі з 500.

1978 р., 6 травня – районна газета друкує фото та текст В. Городного: “Ударно трудиться в третьому році десятої пятирічки оператор по відгодівлі молодняка великої рогатої худоби з колгоспу “Червона зірка” комсомолка Катерина Мозгова. У ці травневі дні тварини з її групи щоденно прибавляють у вазі по 700–800 грамів”.

1978 р., 18 травня – районна газета друкує текст та фото В. Городного: “Швідкисними рейсами завжди відзначається у своїй роботі водій колгоспу “Червона зірка” Микола Володимирович Самійленко. Професії водія він уже присвятив п’ятнадцять років, любить автомашину, роботу. Майже щороку водій добивається високих показників у соціалістичному змаганні. Ось тому на його грудях красується значок “Переможець соціалістичного змагання 1977 року”.

1978 р., 1 червня – районна газета друкує фото та текст В. Городнього: “При комсомольській організації колгоспу “Червона зірка” діяв гурток комсомольского політнавчання “Політика КПРС – марксизм-ленінізм у дії” де пропагандистом Віталій Іванович Льодовий. Багато корисного винесли із занять слухачі. Набуті знання широко використовуватимуть у своїй практичній роботі”.

1978 р., 1 серпня – друкується повідомлення економіста колгоспу Марії Лашко: “У відповідь на рішення липневого Пленуму ЦК КПРС і Пленуму ЦК Компартії України трудівники нашого господарства дали слово вчасно виконати першу заповідь перед державою. На сьогодні вже доставлено з колгоспу у державні засіки майже 150 тонн зерна. Першим розпочав возити золоте збіжжя шофер Олександр Михайлович Калита. Минулої п’ятниці він одержав першу квитанцію за доставлений хліб, зробив того дня три рейси з Ведилець до Чернігова”.

1978 р., 19 серпня – районна газета друкує текст та фото В. Городного: “Добре жнивують механізатори колгоспу “Червона зірка”. У когорті їх продуктивно трудяться і Іван Михайлович Ковальчук та Володимир Михайлович Малофій. Вони, як і їх товариші по роботі, змагаються за те, щоб вчасно зібрати урожай”.

1978 р., 29 серпня – районна газета друкує текст та фото В. Городного: “Вчасно зібрали ранні зернові культури трудівники колгоспу “Червона зірка”. У цьому успіхові є велика заслуга і жниварів Михайла Олексійовича Драня та Івана Дмитровича Циндука…”.

1978 р., 29 серпня – районна газета друкує текст та фото В. Городного: “Десятки тисяч кілометрів наїздив автомашиною по польових дорогах рідного колгоспу Іван Миколайович Яковенко. Він щодня у дорозі. Цього року водій досить вправно трудився на вивезенні зерна від комбайнів на колгоспний тік, а з току на державний приймальний пункт. За ударну працю Батьківщина нагородила його орденом Трудової Слави третього ступеня”.

1978 р., вересень – районна газета відзначає колгосп на копанні картоплі (5 вересня); районний штаб гласності повідомляє про те, що прапор трудової слави біля приміщення райкому КПУ вдруге піднято на честь колгоспу “Червона зірка” – картоплярі цього господарства викопали бульби на 234 гектарах, це – ледь не половина доглянутої плантації (9 вересня); бюро райкому КПУ відзначило хорощу работу колгоспу на збиранні бульб (16 вересня), повідомляється про завершення копання картоплі в окремих колгоспах і в ведильцівському також (12 жовтня).

1978 р., 7 вересня
– з протоколу зборів уповноважених членів колгоспу: “Слушали информацию председателя колхоза т. Корецкого А.В. о вступлении колхоза в межколхозные предприятия сельского хозяйства: завод заменителя цельного молока, комбикормовый завод, объединение по эксплуатации электроустановок, инкубаторно-птицеводческой станции, комбинат коммунальных предприятий, агрохимобъединение и выборы представителей на собрание учредителей с правом решающего голоса и полномочиями для подписания от имени колхоза о создании межколхозных предприятий” (ф.141, оп.1, спр.204, арк. 65).

1978 р., 21 вересня – друкується текст та фото Ю. Олійника: “На збиранні крохмалистої в колгоспі “Червона зірка” працюють збирально-транспортні загони. Взявши на озброєння метод іпатовських трудівників, у Ведильцях домагаються відрадних результатів на копанні картоплі”.

1978 р., 14 жовтня – районна газета друкує текст та фото В. Городного: “В українському мільярді пудів зерна, засипаного в засіки Батьківщини, є частка праці і комбайнерів Івана Яковича Мельника та Миколи Івановича Малофія з колгоспу “Червона зірка”. З своїми товаришами по машинно-тракторному парку вони по-господарськи трудились на жнивах ударного року десятої пятирічки”.

1978 р., 16 листопада
– районна газета друкує статтю механізатора М. Воробей “Чернігівці в “Чернігівському”, де зазначається: “Дехто по дев’ять, а то й більше разів побував на просторах казахстанських степів, розорював перелогові і цілинні землі, водив зернозбиральні машини. Та чи не найбільше доклали праці для забезпечення країни цілинним хлібом Микола Яковенко, Іван Шалуха, Михайло Корж, Михайло Самійленко. У господарстві Івана Шалуху вважають майже корінним цілинником, адже хлібороб дев’ять сезонів працював на збиранні урожаю в радгоспах “Чернігівський”, “Жанаульський” Кокчетавської області. Всі, хто тоді брав участь у боротьбі за великий целінний хліб, показували самовіддані зразки праці. Весь світловий день працювали на збиранні зерна, возили його на елеватори. І як приємно, що додому ми поверталися не тільки стомленими, але й морально задоволеними. І понині зберігаються почесні грамоти за ударну працю на цілині”.

1979 р., 1 серпня – районна газета друкує текс та фото В. Федорченка: “Колгосп “Червона зірка” стишив темпи збирання хлібів. Нині він не числиться в передовиках. Але тут є свої герої жнив. Швидкісні рейси роблять молоді водії господарства Микола Коваленко та Володимир Сергієнко”.

1979 р., 22 вересня – повідомляється, що за комплексною раціоналізацією після капітального ремонту і реконструкції почав працювати магазин продовольчих товарів у Ведильцях.

1980 р., 11 січня
– з протоколу зборів уповноважених членів колгоспу: “Собрание уполномоченных членов колхоза решило: утвердить ударников коммунистического труда следующих: Яковенко Иван Николаевич, Литвин Анатолий Иванович, Рослый Александр Михайлович, Кудин Наталия Наумовна, Воробей Вера Петровна, Корж Евдокия Васильевна, Попок Парасковия Михайловна, Живец Анна Федоровна, Бусел Анна Ивановна, Фрол Мария Семеновна, Мастепан Мария Филипповна, Яковенко Елизавета Аксентьевна, Мастепан Екатерина Андреевна, Орел Мария Хотиновна, Дрозд Нина Ивановна, Блашкун Анна Актановна, Корзун Мария Яковлевна, Мозгова Анна Яковлевна, Старостюк Парасковия Алексеевна” (ф.141, оп.1, спр.225, арк.54–54 зв.).

1980–1990 рр. – виборці Ведильцівського виборчого округу назвали своїм кандидатом у депутати Чернігівського обласної Ради народних депутатів голову обласної планової комісії Петра Миновича Буренка (1980 р., 28 січня); повідомляється, що партійні збори колгоспу висунули кандидатом у делегати на ХХVІІІ обласну партконференцію другого секретаря обкому КПУ П.О. Мисника (1990 р., 21 квітня).

1980–1981 рр. – повідомляється, що в туристичну подорож потягом “Голуба Десна” по Закавказзю направились передовики виробництва господарств району, а серед них і передовики ведильцівського колгоспу (1980 р., 9 лютого); за великі трудові здобутки, досягнуті на жнивах-81, районний комітет комсомолу нагородив комбайнера Григорія Чубаря туристичною путівкою до Москви (1981 р., 15 серпня). У туристичну подорож по країні потягом “Голуба Десна” відправився механізатор Дмитро Костянтинович Блашкун (1981 р., 5 грудня).

1980 р., 1 березня – повідомляється, що у Малійках лікарі центральної лікарні П.В. Шаблій, І.Я. Березинець, М.П. Гуз прочитали лекції на медичні теми: «З інтересом прослухали їх тваринники, задавали запитання, на які одержали вичерпні відповіді”.

1980 р., 31 березня – з інформації секретаря Чернігівського райкому КПУ В. Чикилевського першому секретарю Чернігівського обкому КПУ М. Уманцю про проведення виборів до Верховної Ради УРСР і місцевих рад: “Анализ вопросов, заявлений, высказываний, поступающих идеологическим работникам от слушателей при проведении лекций, докладов, бесед, политзанятий… Часть населения, особенно женщин, волнует то, что в магазинах отсутствуют некоторые товары повседневного спроса, текстильные изделия из хлопчатобумажных тканей. Все чаще задаются вопросы: “Почему в продаже нет простых носков, женского белья?”… “Почему нет хозяйственного мыла и стирального порошка?” (…Ведильцы…). В письмах и заявлениях, поступающих в партийные, советские органы, редакцию районной газеты, трудящиеся по-прежнему жалуются на недостатки в работе, неправильное поведение и злоупотребление служебным положением отдельных руководителей, плохую работу автотранспорта, радио, телефонной связи (… Малейки…)…(Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Чернігівська область. – Чернігів, 2010. – Кн.2. – С.514).

1980 р., 24 травня – з протоколу зборів уповноважених членів колгоспу: “Слушали информацию председателя колхоза т. Корецкого А.В. о решении РИК № 15 от 24.01.80 г. об отнесении целинных болотных массивов к категории заповедных территторий” (ф.141, оп.1, спр.225, арк.56 зв.).

1980 р., 26 липня – повідомляється про діяльність районного агітпоїзда, який під час косовиці побував у селах району та в селі Ведильці. В обідню переву за півгодини колгосники мають змогу послухати лекцію та переглянути концерт культармійців.

1981 р., 3 лютого – з протоколу загальних зборів членів колгоспу: “Присвоить звание “Ударник коммунистического труда” за 1980 год таким колхозникам: Рак Евдокия Андреевна, Соломаха Надежда Андреевна, Самойленко Татьяна Ильинична, Коломиец Андрей Иванович, Чухно Иван Федорович, Цындук Лидия Дмитриевна, Пеньковец Григорий Иванович, Цындук Анна Ивановна, Мастепан Валентина Степановна. Подтвердить звание “Ударник коммунистического труда” в 1980 году колхозникам в количестве 41 человек” (ф.141, оп.1, спр.258, арк.60).

1982 р., 5 лютого
– з протоколу звітно-виборних зборів членів колгоспу: “Присвоить звание “Ударник коммунистического труда” за 1981 год таким колхозникам: Василенко Екатерина Петровна, Яковенко Нина Пантелеевна, Яковенко Евдокия Ивановна, Музыченко Екатерина Ильинична, Самойленко Анна Ивановна, Пеньковец Анна Васильевна, Мозгова Екатерина Ивановна, Мозгова Анастасия Ивановна, Циндук Петр Александрович, Живец Елена Григорьевна, Росла Мария Ильинична, Рак Антон Ильич, Шевченко Наталия Дмитриевна, Кабенок Елена Федоровна, Сергиенко Маихаил Ильич. Подтвердить звание “Ударник коммунистического труда” колхозникам в количестве 38 человек” (ф.141, оп.1, спр.251, арк.51).

1982 р., 6 лютого – районна газета повідомляє, що до колгоспів району та ведильцівського будуть завезені картоплесортувальні комплекси виготовлені в Німецькій Демократичній Республиці.

1982 р. – у центрі села споруджено адміністративне приміщення, проведено 6 км асфальтованих доріг.

1983 р., 18 січня – з протоколу загальних зборів членів колгоспу: “Присвоить звание “Ударник коммунистического труда” за 1982 год таким колхозникам: Ворох Владимир Николаевич, Самойленко Николай Пантелеевич, Калита Александр Михайлович, Ковальчук Евдокия Николаевна, Рослая Екатерина Николаевна, Коваленко Анна Михайловна, Коваленко Прасковия Ивановна, Шкель Анна Михайловна, Ворох Евдокия Петровна, Живц Иван Михайлович, Лесковец Павел Яковлевич, Кузьменко Надежда Николаевна. Подтвердить звание “Ударник коммунистического труда” колхозникам в количестве 49 человек” (ф.141, оп.1, спр.262, арк.60–60 зв.).

1983 р., 24 травня
– у матеріалі про благоустрій в сільрадах району критикується стан справ у Ведильцівській сільраді.

1983 р., 7 липня – районна газета повідомляє про районний чепіонат по футболу, де команда с. Ведильці “Зірка” зіграла внічію з командою ПМК-210.

1983 р., 19 липня – районна газета “Шляхом комунізму” повідомляє, що грамотою обласного управління сільського господарства із врученням путівки на ВДНГ СРСР нагороджено колгосп “Червона зірка”.

1984–1985 рр.
– за досягнення високих урожаїв картоплі на обласну Дошку пошани занесено колгосп “Червона зірка”: 212 центнерів – голова О.В. Корецький, секретар парторганізації В.Ф. Швець, голова профкому М.Ф. Живець, секретар комсомольської організації Н.І. Шалуха, а також за досягнення високих урожаїв льоноволокна та які одержали на кожні сто корів по 95 і більше телят (1984 р., 23 та 28 лютого, 15 березня), 210 центнерів – голова М.І. Шпилька, секретар парторганізації О.В. Блашкун, голова профкому М.Ф. Живець, секретар комсомольської організації Н.І. Шалуха (1985 р., 21 березня).

1984 р.
– з дисертації “Вещественный состав и коллекторские свойства девонских вулканических пород северо-западной части Днепровско-Донецкой впадины” (ВАК РФ 04.00.17, Геология, поиски и разведка нефтяных и газовых месторождений) кандидата геолого-мінералогічних наук Маргарити Олексіївни Альохиної: “Неуклонный рост потребления нефти и газа ставит перед геологами ответственную задачу по открытию новых месторождений. Последние десятилетия нашего столетия знаменуются значительным расширением исследований, связанных с изучением условий формирования и размещения месторождений нефти и газа. Одной из важнейших в нефтяной геологии является проблема коллекторов. В последнее время интерес ученых привлекают так называемые нетипичные коллекторы, представителями которых служат породы вулканического происхождения.

В Днепровско-Донецкой впадине – крупнейшей нефтегазоносной провинции Украины – дальнейшие перспективы открытия месторождений нефти и газа связаны с палеозойскими отложениями, прежде всего нижнекаменноугольными и девонскими. Примерно 1/5 разреза девонских отложений северо-западной части впадины составляют эффузивно-пиро-кластические породы, в которых в ряде скважин (Грибовая Рудня-1, Ладинка-3, 231 и др.) отмечены нефтегазопроявления. Успешное ведение поисково-разведочных работ в девонских отложениях возможно лишь при наличии данных о вещественном составе, характере распространения вулканических пород и их роли в формировании и размещении залежей углеводородов.

Объектом исследования был каменный материал, отобранный автором по 29 буровым скважинам, расположенным в северо-западной части Днепровско-Донедкой впадины. Для всех образцов были проведены минерало-петрографические исследования с использованием оптического метода (федоровского, иммерсионного), а также с параллельным определением физических параметров горных пород. Нами выполнено 1480 определений физических параметров вулканитов, изучено 270 нестандартных (больших) шлифов, пропитанных бакелитом. Минерало-петрографические особенности пород определялись с помощью различных современных методов: химического, рентгеновского, термического, электронной микроскопии и др. Описано около 500 шлифов горных пород. Особое внимание уделено изучению состава минералов, в частности вторичных, в процессе работы проведено 150 силикатных химических анализов пород и отдельных минералов. Для диагностики минералов выполнено более 70 рентгеновских определений.

На основании данных исследований в соавторстве с З.М.Ляшкевич и Т.В.Завьяловой были составлены рекомендации, переданные в адрес производственного объединения “Черниговнефтегазгеология” и Полтавского УБР, ведущих поисковые и разведочные работы на нефть и газ: “Палеовулканологические реконструкции Днепровско-Донецкой впадины и их значение для поисков полезных ископаемых на больших глубинах”…

Вулканические породы северо-западной части Днепровско-Донецкой впадины относятся преимущественно к коллекторам низких классов (1-1 класс) и лишь незначительная часть их входит в разряд пород со средними коллекторскими свойствами (1У класс). В ряде скважин (Ловинь-1, Седнев-ЗЮ, Брусилов-3, Пакуль-227) из-за отсутствия возможности фильтрации породы относятся к неколлекторам. Лишь в трех скважинах (Грибовая Рудня-7, Ивашки-3, Ведильцы-6) выделены маломощные покрышки, а в скважине Ведильцы-2 вся толща диабазов может служить экраном. Очевидно, вулканические породы нельзя относить подобно соленосным толщам к типу регионального флюидоупора, обеспечивающего закрытость перспективных подсолевых отложений региона. К такому выводу приводит не только наличие емкостно-фильтрационных свойств у вулканических пород, но и крайне неравномерные, быстро выклинивающиеся мощности вулканогенных толщ (табл. 4.6). Вулканические породы лишь иногда могут выполнять роль локальных покрышек” (www.dissercat.com/.../veshchestvennyi-sostav-i-kollektorskie-svoistva-de...).

1985 р., 8 лютого – з протоколу загальних зборів членів колгоспу: “Присвоить звание “Ударник коммунистического труда” за 1984 год таким колхозникам: Кузьменко Дария Яковлевна, Кравченко Варвара Семеновна, Кузьменко Мария Гавриловна, Пономаренко Лидия Петровна, Самойленко Екатерина Григорьевна, Блудшая Надежда Ефремовна, Бусел Мария Михайловна, Блашкун Парасковия Ильинична, Хропатая Мария Ивановна, Каменчук Мария Ивановна, Кузьменко Владимир Алексеевич, Дрань Владимир Иванович. Подтвердить звание “Ударник коммунистического труда” 55 колхозникам.

Занести на Доску Почета следующих колхозников: Михаленец Иван Назарович, Бусел Иван Яковлевич, Блашкун Дмитрий Константинович, Духно Николай Иванович, Блашкун Валентина Ивановна, Пеньковец Федор Назарович, Бусел Мария Михайловна, Коломиец Андрей Иванович, Кузьменко Екатерина Андреевна, Максименко Нина Митрофановна, Ворох Василий Иванович, Кузьменко Николаей Алексеевич, Мохговая Екатерина Ивановна, Бусел Анна Ивановна, Блудшая Надежда Ефремовна, Цындук Лидия Дмитриевна, Мельниченко Валентина Николаевна Литвин Анатолий Иванович” (ф.141, оп.1, спр.289, арк.58–59 зв.).

1985 р., 2 квітня – районна газета повідомляє, що в школі відкрито зал-музей бойової та трудової слави.

1986 р., 29 січня – з протоколу зборів уповноважених членів колгоспу: “Присвоить звание “Ударник коммунистического труда” за 1985 год следующим колхозникам: Ворох Марфа Сидоровна, Дробноход Анна Ивановна, Фрол Анатолий Иванович, Коваленко Прасковия Ивановна, Хоменко Мария Михайловна. Подтвердить звание “Ударник коммунистического труда” за 1985 год 57 колхозникам.

Занести на Доску Почета следующих передовиков: Бусел Мария Михайловна, Бусел Анна Ивановна, Пеньковец Федор Назарович, Духно Николай Иванович, Коломиец Андрей Владимирович, Блашкун Дмитрий Константинович, Кузьменко Мария Степановна, Мозговая Екатерина Ивановна, Мельниченко Валентина Николаевна, Кузьменко Николай Алексеевич, Ворох Василий Иванович, Бусел Иван Яковлевич, Корзун Иван Николаевич, Коменчук Мария Ивановна, Попок Николай Григорьевич, Максименко Нина Митрофановна, Коломиец Андрей Иванович, Цындук Лидия Дмитриевна.

Занести в Книгу Почета слудующих передовиков: Пеньковец Федор Назарович, Сусленко Александра Алексеевна” (ф.141, оп.1, спр.303, арк.58–58 зв.).

1986 р.
– на аеродромі “Малійки” базувалася армійська авіація, яка була залучена на ліквідацію наслідків авріїї на ЧАЕС. З книги Тома Кузнєцова “В небе Чернобыля”: “На вертолетах, прилетающих на аэродром “Певцы” в г. Чернигове и площадку “Кубок” после сброса грузов в реактор, стали появляться желтые пятна от радиации. Стало накапливаться большое количество вертолетов, зараженных и непригодных к полетам, после чего было принято решение с целью повышения радиационной безопасности личного состава пункт специальной обработки вертолетов с 1 мая 1986 г. переместить с аэродрома в Чернигове на лагерный аэродром “Малейки”. У подальшому, після завершення робіт, “Малійки” став настільки зараженим, що припинив своє існування (Кузнецов Т.Н. В небе над Чернобылем: Воспоминания офицеров Черниговского высшего авиационного училища летчиков. – Чернигов, 2007. – С. , 137, 151).

1986–1995 рр. – з повідомлень районної міліції: про відвідувачів міського медвитверезника (1986 р., 15 травня, 14 жовтня); критикуються жителі сіл Ведильці та Малійки за продаж односельцям самогону (1989 р., 18 лютого); за крадіжку мотоцикла ІЖ-3 у Малійках затримано місцевого жителя В.К. (1989 р., 2 вересня); повідомляється про самогонщиків діяльність яких зупинила міліція (1990 р., 22 березня); про працівника колгоспу, який прийшов на роботу в нетверезому стані (1990 р., 17 квітня); позбавлення прав керування кермом на рік (1991 р., 28 березня); про самогоноваріння та тих хто вештається по селу в нетверезому стані (1991 р., 25 квітня, 23 травня); злодій проник до магазину (1991 р., 17 вересня); у селі вкрали свиню (1994 р., 4 березня); у господарстві Івана Івановича Вороб’я з Ведилець виникла пожежа – згорів дах житлового будинка і частина майна. Збитку завдано на 30 тисяч карбовіанців (1992 р., 5 вересня); про пожежу на зерноскладі (1995 р., 23 липня).

1986 р., 31 травня – повідомляється, що силами колгоспу в селі Ведильці будується магазин.

1987 р., 6 лютого – з протоколу зборів уповноважених членів колгоспу: “Дрозд Мария Михайловна, заведующая опорным пунктом – На базе колхоза “Червона зірка” организовано Черниговский опорный пункт по семеноводству картофеля. В связи с переходом семеноводства картофеля на новую схему выращивания “Элиты” опрным пунктом, под урожай 1987 г. отобрано 55 тысяч клонов. В этом году мы начали работу по двум новым перспективным сортам – это “Свитанок” Киевский ранний сорт и Луговский – поздний сорт ” (ф.141, оп.1, спр.308, арк.4 зв.).

1989 р. – районна газета друкує повідомлення громадського кореспондента Н. Яковенка про святковий концерт: “Він відбувся у Ведильцівському Будинку культури. Перед глядачами виступили місцеві учасники художньої самодіяльності. Відкрив виступ хор, потім його змінив ансамбль дівчат, який має назву «Юність». У концертній програмі прозвучали українські і російські пісні, вірші. Вдало виконали танок «Вальс» Вікторія Руденок і Лариса Кабенок. Щиро аплодували ведиляни аматорам Галині Клепацькій, Катерині Ковальчук, Петру Грабовцю, Євдокії Шевченко та іншим” (1 січня); “У Ведильцівському Будинку культури правлінням колгоспу «Червона зірка» вручені цінні подарунки передовикам виробництва: М. М. Соломасі, М. І. Кузьменку, О. М. Кузьменку. М. М. Бусел та іншим. Потім відбувся концерт, де прозвучали українські і російські пісні, вірші, були виконані танці та сценки. Усім сподобався танець, який виконала учениця Л. Кравченко, щиро аплодували присутні ведучій і аматорам Є. Шевченко, Г. Кепацькій, П. Грабовій та іншим” (30 березня).

1989 р., 26 січня – повідомляється, що в селі Ведильці відкрито нову лазню.

1989 р., 26 січня – районна газета друкує повідомлення головного економіста колгоспу Івана Романовича Мостепана: “З початку року в колгоспі «Червона зірка» вивезено на поля 2850 тонн органічних добрив. Щодня загін родючості доставляє під майбутній урожай по 320–400 тонн поживи. Високопродуктивній роботі сприяє те, що в колективі підібралися знаючі, сумлінні водії і трактористи. Наприклад, навантажує органіку Володимир Абрамович Самійленко. Він так зумів організувати справу, що під його навантажувачем жодної хвилини не простоюють ні автомобілі, ні трактори. В свою чергу водії Володимир Іванович Дрань, Володимир Миколайович Ворох на великовагових КамАЗах забезпечують швидке транспортування. Стараються й трактористи Іван Панасович Сергієнко та Олександр Михайлович Рослий. Обидва возять органіку на тракторах К-750”.

1989 р. – районна газета друкує повідомлення громадського кореспондента М. Попка: “У Ведильцівському Будинку культури відбувся мітинг, присвячений вшануванню пам’яті загиблих у роки Великої Вітчизняної війни. Серед запрошених ветерани, вдови загиблих сіл Ведильці та Малійки, гості. На мітингу виступили голова правління колгоспу «Червона зірка» М.І. Шпилька, секретар парторганізації господарства П.В. Райський. Від імені вдів слово мовила пенсіонерка-колгоспниця Агафія Приходько. «Пам’ять повинна бути живою, – сказала жінка. – Ми не маємо права забувати про загиблих, але й не маємо права забувати про живих, про вдів, сиріт, матерів, ветеранів». На мітингу виступив також керівник відділку бригади села Малійки М. О. Кузьменко. Вдовам були вручені цінні подарунки. Перед присутніми свою мистецьку майстерність показав ансамбль Чернігівського педінституту «Сівери». Художній керівник якого баяніст П.Г. Зуб. Мертва тиша була в залі, коли линула пісня «Синочку мій», її написав сам Петро Григорович. Сподобалися виступи солістів Миколи Ворони, Сергія Товкача, Олега Трухана, Анатолія Сєрикова та інших. Після концерту вдів підвезли до пам’ятника-меморіала, де вони поклали вінок, виготовлений своїми руками. Були прочитані імена загиблих, що викарбувані на плитах” (16 травня); “Нещодавно працівники колгоспу «Червона зірка» провели до лав Радянської Армії двох юнаків-колгоспників Андрія Григоровича Коржа та Олександра Миколайовича Коломійця. А.Г. Корж працював у рідному колгоспі водієм. Здібний юнак. Любив свою професію, із задоволенням виконував будь-яку роботу. Гарного слова заслуговує і молодий механізатор О.М. Коломієць. Жителі села Ведильці проводжали хлопців в армію в урочистій обстановці. В сільському Будинку культури їм вручили цінні подарунки, подякували за працю, дали накази. Ось слова старого ветерана Володимира Васильовича Коваленка: «Будьте чесними, стійкими і принциповими, суворо дотримуйтесь військового Статуту. Здоровими, щасливими і змужнілими повертайтесь до батьків та рідного колгоспу». Колгосп виділив транспорт, яким підвезли призовників до військкомату” (8 червня); “В нашому колгоспі «Червона зірка» всі працюють зараз на заготівлі кормів для громадського тваринництва. І хоч в господарстві майже 350 гектарів під сінокосами та багаторічними травами, однак нинішнє літо не дуже радує кормазаготівельників. Значна частина площ вигоріла, а щоб зимівля була ситою, на умовну голову треба припасти сіна не менше 2 тонн, вдвічі більше сінажу. Правління колгоспу всіх механізаторів «перекинуло» на косовицю. Трудяться тут, як правило, досвідчені трактористи, водії. Приміром, Дмитро Костянтинович Блашкун, Михайло Михайлович Соломаха, Андрій Володимирович Коломієць на агрегатах КСК–100 та КС–2,1 з перших днів косовиці проявили ентузіазм в роботі, щодня перевиконуючи норми виробітку. Добре зарекомендував на роботах цього літа випускник школи, молодий механізатор Микола Рак, який скошував трави на КС–2,1. На сьогодні на більшій половині площ трави скошені. Нині пресують сіно і завозять під навіси. В господарстві закінчили міжрядний обробіток кукурудзи та буряків. На цих роботах відзначилися Іван Олексійович Яковенко та Григорій Михайлович Мостепан. Завдання вони виконали швидко, дотримуючись всіх технологічних та агрономічних вимог обробітку посівів” (20 червня).

1989 р., 16 травня – районна газета друкує повідомлення секретаря парторганізації колгоспу П. Райського: “Здається, позаду вже основні весняно-польові роботи. Зеленими килимами дружних сходів сільгоспкультур вкрились поля. Та напруга продовжується. Хлібороби розгорнули широким фронтом догляд посівів, уже тепер турбуються про те, як зібрати й зберегти вирощене. Чимала площа зайнята під картоплею – 340 гектарів польового масиву. Висаджені кращі районовані сорти бульб в добре заправлений поживою ґрунт. Сходи радують. Тепер справи за тим, щоб ретельно і старанно обробити міжряддя. Трудівники з цим не гаються. Підпушують міжряддя, знищують бур’яни, ведуть боротьбу з шкідниками, хворобами. Серед інших гвардійців полів на обробітку картоплі відзначається старанністю механізатор Іван Іванович Ворох, що водить ланами трактора МТЗ-80. Не залишається поза увагою тваринницька галузь. Нині благодатна пора для нарощування продуктивності тварин на зелених кормах. Це враховується. Обладнані два табори для великої рогатої худоби. Сюди переведені продуктивні стада корів як з Ведильцівської, так і з Малійківської тваринницьких дільниць – всього близько тисячі голів. В дії зелений конвейєр. Відведені площі для випасання, косимо трави для підгодівлі. В цьому відношенні неабияк виручає буркун. Він іде для худоби, що на відгодівлі. Косовицю КІРом вправно веде механізатор Володимир Олексійович Кузьменко. Для нарощування продуктивності у весняно-літній період використовуються всі резерви. Зокрема, частину відгодівельного молодняка в кількості 150 голів поставили на прив’язі в польових сівозмінах. Худоба стала швидше набирати вагу, прибавляти молоко. В ці дні надій від корови за день досяг 9,5 кілограма молока”.

1989 р., 8 липня – районна газета друкує повідомлення економіста колгоспу Г. Яковенка: “В нашому колгоспі «Червона зірка» є чимало механізаторів, яких по праву можна назвати кістяком хліборобського колективу. Де б вони не працювали, скрізь проявляють сумлінність, виконують намічені завдання якісно і понад норму. Приклади? Вони є. Приміром, в ці дні в господарстві повним ходом йде заготівля кормів для громадського тваринництва. Як кажуть, на ці роботи кинуто всі основні сили і техніку. На сьогодні справилися із заготівлею сінажу, маємо його в наших траншеях близько 1300 тонн при плані 1200 тонн. Виходить, постаралися наші механізатори Дмитро Костянтинович Блажкун, Володимир Іванович Рослий, Михайло Ілліч Сергієнко, Михайло Миколайович Блажкун. З перших днів заготівлі сінажу вони задіяні на цих роботах. Добре старалися, підготували, як і належить, техніку, показали зразки високопродуктивної праці. На їх честь біля колгоспної контори майорить червоний прапорець трудової звитяги”.

1989 р., 21 вересня – районна газета друкує повідомлення головного економіста колгоспу І.Р. Мостепана: “Серед механізаторів, зайнятих на копанні картоплі в колгоспі «Червона зірка», попереду Іван Миколайович Корзун та Іван Петрович Блажкун. З перших днів осінньо-польових робіт в полі вони впорали 30 гектарів і видали вже 750 тонн крохмалистої. Непоганих результатів домоглися Олександр Михайлович Рослий та Іван Дмитрович Ціндук. В господарстві їм одним з перших вручили новий високопродуктивний картоплекомбайн КПК-3 «Рязанець». Механізатори стараються, подають приклади сумлінної праці, дбають, щоб і техніка була постійно справною. На їх рахунку майже 450 тонн викопаної картоплі, а впорали вони 22 гектари. На КПК-3 «Рязанець» трудяться також механізатори Микола Пантелійович Самійленко та Михайло Олексійович Рак. З 13 гектарів вони викопали майже 300 тонн картоплі. Нині в господарстві копають ранню картоплю. Урожайність загалом непогана. На окремих ділянках накопують по 220 і більше центнерів на круг. Із всієї площі, а вона становить 340 га, на сьогодні майже половину впорано. В ці дні на сортувальних пунктах також кипить робота. Наш колгосп вирощує насіннєву картоплю. Тож тут її сортують, перебирають, готують під майбутній урожай”.

1989 р., 28 листопада – друкується повідомлення слухачки гуртка Н. Клепацької: “Цікаво і змістовно пройшов вечір російської мови та літератури у Ведильцівській середній школі. Організували і підготували його студенти-практиканти Ніжинського педагогічного інституту імені Гоголя Алла Борисівна Зражевець та Галина Костянтинівна Бульбух. Активну допомогу їм надали старшокласники Людмила Блашкун, Михайло Живець, Анатолій Воробей та Світлана Кравченко”.

1989 р., 5 грудня
– районна газета друкує повідомлення про засідання районної комісії по боротьбі з пияцтвом і районного штабу ДНД. Заслухана також інформація про хід виконання рішення райвиконкому від 12 травня 1989 року «Про роботу виконкомів Ведильцівської і Новоселівської сільських Рад народних депутатів по зміцненню соцзаконності і правопорядку, посиленню боротьби з пияцтвом і самогоноварінням». На засіданні були прийняті постанови, які скеровані на поліпшення соцзаконності в районі.

1989 р., 7 грудня
– відзначається добра робота по охороні пам’ятників у Ведильцях.

1990 р. – введено в дію дитячий садок на 45 місць.

1990 р., 10 березня
– на районному святі до Дня жінок згадують долю жінок-трактористок району, а саме Валентини Іванівни Блашкун з Ведилець та Галини Федорівни Бичек з Петрушина.

1990 р., 7 квітня
– повідомляється, що виконкому сільської ради виділено легкову машину М-412 ИЭ для продажу працівникам сільського господарства.

1990–1996 рр. – повідомляється, що до санаторію Кримського узберіжжя їдуть діти дошкільного віку з батьками Ведильцівської сільради (1990 р., 21 квітня); друкується повідомлення Н. Рослої: “За останній час учні Ведильцівської середньої школи непогано відпочили, зміцнили своє здоров’я на півдні України. 78 учнів молодших класів відпочивали у пансіонаті «Чорноморець», що в місті Бахчисарайську Кримської області. Старшокласники разом з учителями перебували у цей час в одеському будинку відпочинку «Червоні зорі»” (1991 р., 28 березня); “Школярі із Ведильцівської школи повернулись із Юрмали, де відпочивали. Біля Балтійського моря завжди прохолодно, до самої осені там «бархатний» сезон. Діти не тільки оздоровлялись в морських хвилях, дихали цілющим повітрям, а й були під наглядом лікарів” (1996 р., 19 червня).

1990 р., 15 травня
– на районних змаганнях юних інспекторів дорожнього руху перемогли Іван Метлик та Людмила Циндук.

1991 р., 19 квітня
– з протоколу загальних зборів членів колгоспу: “Слушали: Доклад председателя колхоза Шпильки Н.И. “О социальном развитии сел Ведильцы и Малейки”. На территории хозяйства расположено два населенных пункта с. Ведильцы и с. Малейки. В селе Ведильцы насчитывается 575 дворов, в селе Малейки – 186. В селе Ведильцы проживает 1395 человек, в селе Малейки – 383. В колхозном производстве принимает участие 537 человек, что составляет 30% от всего населения, проживающего на территории сел Ведильцы и Малейки. Трудоспособных работает в колхозе 347 человек.

На территории сел Ведильцы и Малейки проживает 777 пенсионеров. В организациях, учреждениях, находящихся в наших селах, работает 60 человек.

На территории сел расположены: два ФАПы, дом культуры, клуб, средняя школа, начальная школа, быткомбинат, магазины, отделение связи и т.д. В школах занимается 206 учеников. В селах проживает 92 дошкольнят. В учебных заведениях учится 5 стипендиатов.

Правление колхоза последнее время особое внимание уделяет социальному развитию населенных пунктов. В населенных пунктах построены и строятся дороги с твердым покрытием. Подрядным способом сделано асфальтирование улиц: им. Примакова, Первомайская, Мысливская в селе Ведильцы, в селе Малейки ул. Дружбы. Хозспособом асфальтирование сделано по ул. Механизаторов, им. Блашкуна, Зеленая, Советская, проулок Парковый, ул. Урожайная, ул. Ольховая. Построена баня в селе Ведильцы, детский садик, артскважина, котельная. Для школьников и молодежи села построен стадион, сделана спортплощадка. В селе Малейки построен и введен в действие магазин. Колхоз занимается строительством жилых домиков. Сделано уличное освещение.

Как мы видим, что проведена определенная работа. Но для социального развития села нам предстоит еще много что сделать. В настоящее время идут работы по строительству водопровода. В центре села начали делать водоем. Продолжаются работы по асфальтированию улиц. В селе Малейки строим баню.

Перед нами стоит важная задача – это газификация населенных пунктов. В этом году в первую очередь будет газифицировано 60 домов. Но для газификации нужны трубы, а с доставкой труб у нас имеются сложности. У нас нет своих кадров. Мы должны обучить электро-газосфарщиков, технадзора, печников. Колхозники должны оказывать помощь в этих работах.

В настоящее время делаем асфальтирование улиц, но улицы заужены некоторые, стоят заборы. Сельский совет устранился от этих работ, все переложено на колхоз. Мы и дальше будем продолжать асфальтирование улиц, будем строить водопровод.

Нам необходимо сделать садик, а существующий садик будет для дома престарелых. Будем делать спортзал со столовой в школе. И дальше будем продолжать заниматься строительством жилых домиков. Газификацию домов мы ставим и будем ставить на первое место.

Нам необходимо заниматься производственными участками. На производственных участках оборудовать бытовые комнаты, душевые.

Мы должны заботься о людях. Для тружеников колхоза открыт профилакторий. По мере возможности колхозникам выделяются путевки в санатории, дома отдыха. Выдаются деньги на оздоровление”.

Також на зборах прийнято рішення про виделення 10 тис. крб. для зміцнення матеріально-технічного оснащення хірургічного відділення обласної лікарні (ф.141, оп.1, спр.325, арк.54–56 зв.).

1991 р, 25 квітня – друкується повідомлення слухачки гуртка «Юний кореспондент», учениці 10 класу Н. Рослої: “Старшокласники нашої школи зустрілись з начальником інспекції у справах неповнолітніх РВВС, майором міліції Б. І. Рахманкуловим. У невимушеній розмові з неповнолітніми він говорив про те, як можна запобігти правопорушень. Свою оповідь він підтверджував конкретними фактами, говорив про те, що один необережний крок, ігнорування закону можуть привести до непоправного”.

1991 р., 30 квітня – районна газета повідомляє про роботу обласного фонду миру в Чернігівському району, який надає допомогу матерям, які мають дітей дошкільного віку на теріторії забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС по Ведильцівській сільраді.

1991 р., 25 травня – друкується повідомлення економіста колгоспу Г. Яковенка: “Механізатори колгоспу «Червона зірка» Іван Васильович Хоменко, Андрій Кирилович Примаченко, Андрій Володимирович Коломієць відзначилися при обробітку фунгіцидами озимих. Жито і пшениця в господарстві займають площу понад 800 гектарів. За лічені дні колгоспники впоралися з роботами. Почався також міжрядний обробіток картоплі. Микола Іванович Духно, Олександр Михайлович Рослий, Олексій Михайлович Кузьменко обробили крохмалисту в другий слід на площі в 160 гектарів”.

1991 р. – повідомлення з районного чепіонату по футболу: Киселівський “Агрофлакс” в гостях у важкому поєдинку з рахунком 3:2 переміг ведильцівський “Урожай” (23 травня), “Снов” (Седнів) – “Урожай” (Ведильці) – 0:2 (30 травня), “Урожай” (Ведильці) – “Кіровець” (Олишівка) – 2:2 (6 червня), “Промінь” (Слобода) – “Урожай” (Ведильці) – 0:2 (8 червня), “Нива” (Роїще) – “Урожай” (Ведильці) – 2:0 (29 червня), “Хвиля” (Киїнка) – “Урожай” (Ведильці) – 4:1 (11 липня), напружений поєдинок проходив у Ведильцях, де місцева команда “Урожай” приймала пісківський “Вимпел”. Суперники розійшлися мирно – 2:2 (13 липня), “Вимпел” (Піски) – “Урожай” (Ведильці) – 3:0 (27 липня). По підсумках першого туру змагань команда “Урожай” четверта (9 очків), входить до першої групи (10 команд). Одинадцятий тур: “Урожай” (Ведильці) – “Агрофлакс” (Киселівка) – 4:0 (22 серпня), “Урожай” (Ведильці) – “Бриз” (Смолин) – 4:0 (24 серпня), “Кіровець” (Олишівка) – “Урожай” (Ведильці) – 3:2 (19 вересня), “Урожай” (Ведильці) – “Промінь” (Слобода) – 2:1 (21 вересня), “Урожай” (Ведильці) – “Нива” (Роїще) – 1:3 (28 вересня), “Вимпел” (Піски) – “Урожай” (Ведильці) – 3:0 (5 жовтня).

1994 р.: “Колос” (Довжик) – “Урожай” (Ведильці) – 3:1 (29 квітня), “Урожай” (Ведильці) – “Вікторія” (Шибиринівка) – 2:2 (6 травня), “Імпульс” (Лісне) – “Урожай” (Ведильці) – 4:1 (13 травня), “Урожай” (Ведильці) – “Полісся” (Пакуль) – 2:4 (20 травня), “Антей” (Слабин) – “Урожай” (Ведильці) – 6:0 (27 травня), “Урожай” (Ведильці) – команда села Андріївка – 2:4 (3 червня), “Колос” (Ковпита) – “Урожай” (Ведильці) – 2:3 (10 червня), “Колос” (Довжик) – “Урожай” (Ведильці) – 3:0 (24 червня), “Урожай” (Ведильці) – “Імпульс” (Лісне) – 2:2 (5 липня), “Вікторія” (Шибиринівка) – “Урожай” (Ведильці) – шибиринівська команда не вийшла на поле (29 липня), “Полісся” (Пакуль) – “Урожай” (Ведильці) – 4:1 (12 серпня, має шостий з семи результат у другій групі – 19 очків), “Урожай” (Ведильці) – “Антей” (Слабин) – 7:1 (19 серпня), команда села Андріївка – “Урожай” (Ведильці) – 4:0 (26 серпня), “Урожай” (Ведильці) – “Колос” (Ковпита) – 5:2 (2 вересня, має в групі п’ятий результат – 24 очка).

1995 р.: “Сокіл” (Андріївка) – “Буревісник” (Ведильці) – 3:1 (20 травня), “Буревісник” (Ведильці) – “Полісся” (Пакуль) – 0:5 (24 травня), “Імпульс” (Лісне) – “Буревісник” (Ведильці) – 1:0 (31 травня), “Буревісник” (Ведильці) – “Кіровець” (Олішівка) – 2:2 (3 червня), “Буревісник” (Ведильці) – “Колос” (Довжик) – 3:6 (7 червня), “Полісся” (Пакуль) – “Буревісник” (Ведильці) – 6:2 (9 вересня), “Буревісник” (Ведильці) – “Імпульс” (Лісне) – 0:8 (16 вересня), вже втретє на гру не з’явились ведиляни, їх суперник дістав технічний виграш, з подальшої участі команда “Буревісник” до кінця чемпіонату району знята з розиграшу (4 жовтня).

1991 р. – друкується повідомлення головного економіста колгоспу І.Р. Мостепана: “У нашому колгоспі «Червона зірка» кормові буряки займають площу 40 гектарів. Враховуючи, що в господарстві робочих рук не зайвих, а культура досить вимоглива до обробітку і без рук не обійтися, правління колгоспу розподілило всю площу між колгоспницями, спеціалістами, залучило пенсіонерів, що виявили бажання допомогти. Вийшло так, що тим жінкам, які трудяться в господарстві по наряду, припало для обробітку по 50 сотих, хто трудиться на постійній роботі, має обробити 15 сотих, пенсіонерам, чоловікам-спеціалістам колгоспу припало по 10 сотих. Правління колгоспу передбачило й оплату за буряки. За тонну вирощених соковитих коренів, крім 20 карбованців, передбачено також 50 копійок за кожну прополену сотку, крім того, до села завезли півтори тонни цукру, який розподілятимуть між тими, хто трудиться в ці дні на бурякових плантаціях” (13 червня); “Цього літа Ведильцівському колгоспу «Червона зірка», можна сказати, не повезло. Над хлібними полями пронеслась буря, а потім часті дощі прибили урожай до землі. Пшениці засмітились бур’янами і зовсім вилягли. Так що нашим комбайнерам доводиться працювати не легко. Комбайн, по суті, косить хліба лише в одну сторону. Повертається назад, заходить у загінку і знову починає косити. Інакше не виходить. Люди стараються. Навіть при низькій урожайності, а зернових виходить на круг в середньому по 19 центнерів, ячменю і того менше: намолочують лише по 10 центнерів, окремі комбайнери мають на своєму рахунку вагомий намолот як для цього літа. Микола Іванович Корзун зі своїм помічником Григорієм Михайловичем Мостепаном на «Єнісеї» впорали 92 гектари і видали з бункера 174 тонни. Іван Миколайович Корзун зі своїм помічником Іваном Петровичем Блашкуном впорали площу 74 гектари і намолотили 74 тонн. Всього в «Червоній зірці» під зерновими 1150 гектарів. Третину площ колгоспники впорали” (8 серпня); “У Ведильцівському колгоспі «Червона зірка» під картоплею 240 гектарів. На сьогодні більше 150 гектарів впорали. Тут задіяно сім екіпажів. Найкращі результати у Івана Григоровича Вороб’я, який працює на двохрядному комбайні Є-684 з трактористом Іваном Івановичем Ворохом. З початку картопляних жнив обоє накопали понад 670 тонн. Поки що це найкращий результат серед механізаторів, які зайняті на збиранні крохмалистої. Урожайність не однакова, в залежності від сортів картоплі. Із сортів «Гатчинський», «Витязь», «Мавка», «Київський світанок» найврожайніше вродили два останні сорти: «Мавка» та «Київський світанок». Механізатори накопують в середньому на круг близько 200 центнерів. На підбирання бульб залучили учнів місцевої школи, пенсіонерів, колгоспників. Правління вирішило з оплатою: 30 відсотків від зібраної картоплі. Так що є можливість заробити і на цій роботі. Бо хто не лінується, за день навибирає в полі до центнера бульб” (24 вересня); “У ведильцівському колгоспі «Червона зірка» найприбутковішою галуззю цього року виявилась картопля. Із площі в 240 гектарів цієї осені накопали крохмалистої 4371 тонну. Частину її залишили для потреб господарства, а від реалізації державі 1776 тонн до колгоспної каси надійшло майже три мільйони карбованців. Чистий прибуток від картоплі становить понад 2 мільйони карбованців, а фактична рентабельність цієї культури найвища – 216 відсотків. Словом, картопля – прибуткова річ для колгоспу. Зрозуміло, в цьому найперша заслуга наших колгоспників, зокрема, механізаторів. Тут хочеться відзначити Івана Івановича Вороха, Івана Григоровича Вороб’я, Івана Миколайовича Корзуна та Івана Петровича Блашкуна. На копанні крохмалистої вони вибороли перші призові місця. До того ж, трудилися в полі з перших днів збирання врожаю” (5 грудня).

1991 р., 20 серпня – село Ведильці входять до зони посиленого радіоекологічного контролю: 30 % щомісячної грошової допомоги від мінімальної заробітної плати по республіці у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства, 20–30 % оплата праці громадян, які працюють на територіях радіоактивного забруднення.

1991 р., 3 жовтня – друкується стаття голови виконкому М. Бусла про сесію Ведильцівської сільської ради: “На сесії Ведильцівської сільської Ради народних депутатів, яка відбулася минулого тижня, розглядалися питання: про роботу дирекції місцевої середньої школи по підготовці до нового навчального року і роботи в зимових умовах. Доповідав про це народний депутат, директор В.Д. Мельник. Крім цього, сесія також розглянула питання про підняття над будинком виконкому сільради національного жовто-блакитного прапора України.

При розгляді першого питання і доповідач, і промовці зазначали, що школа в основному непогано підготувалася до зустрічі нового навчального року. Вчасно відремонтовані всі класні кімнати, інші приміщення, що необхідні для забезпечення навчально-виховного процесу. Школа забезпечена паливом.

Щодо шкільних кадрів. Важливо, що кожен з педагогічних працівників має вищу освіту, кваліфіковано веде уроки. Педагогічні кадри мають житло.

На сесії народні обранці зачіпали й такі важливі питання, як забезпечення шкільної їдальні необхідними продуктами для організації харчування учнів та про торгівлю.

Якщо шкільна їдальня в основному не відчуває нестачі продуктів для налагодження харчування учнів, то торгівля, зазначили депутати, зі своїми обов’язками по обслуговуванню школи не справляється і наполовину. Якщо раніше не виникало в батьків проблеми, де купити для своєї дитини шкільну форму чи інший одяг, то тепер тільки й чуєш: де взяти для дочки платтячко, костюмчик для сина. А ще треба дітей взувати. А в сільських магазинах не купиш ні черевиків, ні чобіток, ні іншого взуття. До перебудови майже все було, а зараз зникло без адреси. Правда, є. На «товкучці» в місті за «шалені» гроші можна все придбати. Там так хвацько всім необхідним торгують молодики, що тільки диву даєшся. Подив викликає ще й те, що цим молодим людям працювати б та й працювати, створювати національний прибуток, так вони взялися за перепродаж, пошук легкого карбованця. Все-таки нам необхідно зрозуміти, що сфера виробництва – то основа нашого існування і збагачення, а коли шарахатимемося в інші сторони, то зійдемо на таку мілину, з якої не так просто і буде виборсатися.

На сесії порушувалися й інші питання. В обговоренні доповіді виступали народні депутати – колишня вчителька, а нині пенсіонерка П.П. Мажуга, заступник голови місцевого колгоспу В.П. Михайлюк, завідуюча бібліотекою-філіалом К.П. Нестеренко, голова профкому колгоспу М.Ф. Живець, тваринники В.І. Халімон, М.М. Сусленко, інші.

У прийнятому рішенні по цьому питанню зосереджується увага на поліпшенні торговельного обслуговування учнівської молоді, на забезпеченні такого виховного процесу, щоб школа готувала справді хороші кадри для всіх сфер народного господарства.

Щодо підняття національного державного прапора, то сесія ухвалила: над будинком сільської Ради підняти жовто-блакитний прапор”.

1991 р., 14 листопада – останнім у районі серед нагороджених урядовою нагородою СРСР – медаллю “За трудову доблесть” – був колгоспник Валентин Миколайович Кузьменко.

1991 р., 14 грудня – друкується повідомлення головного економіста колгоспу І.Р. Мостепана: “Стійлове утримання худоби проходить цієї зими нелегко. І все через те, що маємо обмаль кормів, зокрема, концентратів. Однак, молочарська галузь не здає свої позиції. За одинадцять місяців вироблено 18868 центнерів молока при плані 17670 центнерів. Безумовно, в порівнянні з минулим роком, коли було в достатку концентрованих кормів, результати праці наших доярок були значно вищі. На жаль, проти минулого року колгосп «мінусує» на 1425 центнерів продукції. І все ж, люди працюють старанно. Особливо хочеться відзначити операторів машинного доїння Марію Миколаївну Ломонос, Валентину Миколаївну Циндук, Галину Іванівну Самійленко, Галину Володимирівну Циндук”.

1992 р., 7 січня – районна газета друкує статтю, де відзначається необхідність поєднувати можливості села по розвитку спорту на базі існуючих спортивних об’єктів або колгоспних або освітніх закладів, так як це робиться в селах… Ведильцях.

1992 р. – друкуються повідомлення юнкорів: учениці 8-го класу Л. Кабенок: “Вечір, присвячений Т. Г. Шевченку, відбувся у Ведильцівській середній школі. У ньому брали участь учні 5–11 класів. На цьому заході школярі детально прослухали біографію славного сина України, прочитали вірші Тараса Григоровича, виконали пісні на його слова. Для кожного із нас Шевченко став ще ближчим і дорогим” (11 квітня); учениці 8-го классу О. Яковенко: “Турбуються про природу учні Ведильцівської середньої школи. Вони у шкільній майстерні виготовили шпаківні, а потім розвісили їх на деревах. А нещодавно всі дружно вийшли на садіння дерев. Дбайливими дитячими руками посаджено берези, ялини, каштани” (18 квітня); учениці 8-го класу Л. Кабенок: “Вечір «Без верби, калини нема України» підготували і провели учні 6–11 класів Ведильцівської середньої школи. З цікавою програмою вони виступили перед своїми однокласниками, а також перед мешканцями сіл Ведильці і Малійки. Концерт сподобався і дорослим, і дітям” (29 квітня); учениці О. Яковенко: “Вечір, присвячений вчителям, відбувся у Ведильцівській середній школі. На ньому були присутні учні, вчителі місцевої школи, вчителі-пенсіонери, представники колгоспу. Перед присутніми із спогадами, побажаннями виступили вчителі-пенсіонери Іван Семенович Самійленко, Поліна Петрівна Мажуга, голова колгоспу «Червона зірка» Микола Іванович Шпилька та інші. Учасники художньої самодіяльності виступили з концертом. Учні співали пісні, декламували вірші, показували запальні танці. За солодким столом щиро і відверто йшла розмова дорослого покоління з молодими” (21 жовтня).

1992 р. – став до ладу водопровід. Районна газета друкує повідомлення юнкора О. Яковенко: “Торік у Ведильцях став до ладу водопровід. Проліг він по вулицях Туровця, Блашкуна, Дружби, Зеленій. Всього протягся водопровід на 3 кілометри. Цю хорошу справу і надалі будуть робити у населеному пункті” (1993 р., 27 березня).

1992 р., 14 квітня – районна газета друкує повідомлення головного агронома колгоспу В. Богдана: “У першому відділку колгоспу «Червона зірка», де керуючим Микола Олексійович Кузьменко, приступили до сівби льону. Ця прибуткова для господарства культура нинішнього року займатиме площу в 150 гектарів. Торік вона принесла колгоспній касі чималий прибуток. Із ранніми зерновими в господарстві вже впоралися. Ярий клин займає близько півтисячі гектарів. Але люди постаралися в роботі. Воно й не дивно. Кажуть же: «Сій овес в грязь – будеш князь». Вологи в ґрунті обмаль. А якраз великі площі ми відвели під овес – 135 гектарів, ячмінь – 160 гектарів. Трохи менше під люпин та вику. Здебільшого на цій ділянці робіт трудилися тракторист Іван Костянтинович Клепацький та сівачі Андрій Сергійович Музиченко і Іван Максимович Мостепан. Останні обоє вже на пенсії, але розуміючи, що в колгоспі робочих рук не вистачає, щодня ходили на наряд. Поспішають колгоспні трактористи з роботою і на полі, де буде крохмалиста. Поле велике: 240 гектарів. Вже вивезли на нього органіку і тепер її приорюють. Через кілька дні почнемо садити картоплю”.

1992 р., 3 червня – районна газета друкує повідомлення головного економіста колгоспу І.Р. Мостепана: “У ведильцівському колгоспі «Червона зірка» проводиться ефективний обробіток посівів. На плечі колгоспних механізаторів лягли турботи по внесенню гербіцидів, міжрядний обробіток картоплі, буряків, льону. Вже майже тиждень, приміром, на картопляному полі, яке цього літа займає 240 гектарів, трудяться колгоспні механізатори Микола Іванович Дрань, Олексій Михайлович Кузьменко, Михайло Олексійович Дрань. Кожен при нормі обробітку 10,7 гектара фактично за день обробляє до 15 гектарів картопляного поля. Добрим словом можна згадати Івана Івановича Вороха, котрий зайнятий обробітком посівів буряків. Працює він на МТЗ-80 в зчіпці з культиватором КРН-4,2. За день близько 13 гектарів площі ним завжди впорядковані. Дружно трудиться ланка механізаторів, яку очолює Іван Васильович Хоменко. Колектив трудиться на внесенні гербіцидів. Сам ланковий на МТЗ-80 в зчіпці з ОВТ-15 вносить препарат, а Андрій Кирилович Примаченко готує розчин, Андрій Васильович Коломієць підвозить воду”.

1992 р., 24 червня – районна газета друкує повідомлення головного агронома колгоспу В. Богдана: “Щоб зимівля громадської худоби була ситою, треба щонайменше припасти 1100 тонн сіна, 1200 тонн сінажу, багато інших кормів. Такі підрахунки зробила зоотехнічна служба нашого колгоспу «Червона зірка». Нині у господарстві усі сили на заготівлі сіна та сінажу. Конюшину та злакові – у траншеї. Майже на 100 гектарах повністю скосили трави. Роботи тут механізовані. Задіяли чотири косарки. Згрібали траву машини, стягували копички теж. А ось при скирдуванні сіна залучили до роботи наших пенсіонерів. Ніхто так в колгоспі не вивершить стогів, як Федір Нечипорович Приходько, Іван Миколайович Романчук, Василь Гнатович Шорох. На сінові дні вони ходять часто. Для тих, хто зайнятий на заготівлі сіна для громадського поголів’я, виділятимуться ділянки сінокосу”.

1992 р. – друкуються повідомлення головного економіста колгоспу І.Р. Мостепана: “У Ведильцях добре знають Анастасію Іванівну Самійленко, Марію Іванівну Кот, Єлизавету Іванівну Сіру, Мотрону Гнатівну Яковенко. Жінки усе своє життя протрудилися в колгоспі. Нині на заслуженому відпочинку, як ми кажемо. Про колгоспну роботу їм можна й не згадувати. Але не такої вони вдачі, щоб сидіти на призьбі. Тим більше, коли в господарстві немає робочих рук, а роботи доволі. В міру своїх можливостей кожна із них ходить на роботу по наряду. Наприклад, торік Марія Іванівна Кот виробила 226 виходо-днів. А Мотрона Гнатівна Яковенко ще й досі трудиться в колгоспній городній бригаді. Коли в господарстві розбивали на ділянки бурякові плантації, жінки виявили бажання попрацювати на них. І кожній виділили бурякові рядочки на 20 сотках. Вони пропололи свої рядки. В кожної і вдома роботи вистачає: город власний, живність в дворі. А ось трудяться сумлінно, бо в праці загартовані” (24 червня); “Крохмалиста в нашому колгоспі «Червона зірка» займає 240 гектарів. Ось уже п’ятий день, як колгоспні механізатори Микола Іванович Духно та Іван Миколайович Кабенок приступили до копання бульб. Поки що судити про врожайність рано, однак на перших гектарах накопують в середньому по 100 центнерів” (2 вересня); “Соковиті корені в «Червоній зірці» займали площу 45 гектарів. Нині поле вивільнили, з роботою справилися за три тижні. Згідно з рішенням правління колгоспу пайки виділяли всім: і рядовим колгоспникам по 42 сотки, і спеціалістам господарства по 22 сотки. Урожайність соковитих цієї осені в середньому по 400 центнерів з гектара, а на окремих площах вона становила 700 центнерів. Найпершою з роботою справилася Марія Михайлівна Бусел” (21 жовтня); “В п’ятницю в сільському Будинку культури вшановуватимуть кращих сільських трударів Серед 91 колгоспника, яких на правлінні вирішили преміювати за сумлінну працю цінними подарунками, хотілося б особливо відзначити Андрія Івановича Коломійця та Миколу Івановича Яковенка. Цього вечора вшановуватимуть також доярку Ганну Володимирівну Циндук, механізаторів Павла Пилиповича Бусела, Миколу Івановича Духно, Михайла Михайловича Соломаху, водіїв Олександра Миколайовича Вороб’я, Михайла Ілліча Сергієнка, Володимира Панасовича Сергієнка, інших” (13 листопада); “У ведильцівському колгоспі «Червона зірка» першими ознайомилися з рекомендаціями роздержавлення та приватизації земель колгоспні спеціалісти. На правлінні розробили положення стосовно нашого господарства. З інформацією про роздержавлення та приватизацію земель, роз’ясненням цього питання виступили на тваринницькій дільниці колгоспу, фермі № 1. Безсумнівно, процес складний і викликає у селян багато запитань. Однак люди проявляють інтерес” (5 грудня).

1992 р., 15 серпня – районна газета друкує повідомлення голови колгоспу М. Шпильки: “Комбайнер Микола Іванович Корзун зі своїм помічником Миколою Івановичем Дранем цього літа на «Єнисеї» намолотили понад 500 тонн зерна. В господарстві – це найкращий результат серед жниварів. Другий по намолоту на зернозбиранні син Миколи Івановича – Іван Миколайович Корзун. На комбайні «Нива» разом зі своїм помічником Іваном Петровичем Блажкуном вони намолотили на кілька десятків тонн менше. Однак результати вагомі. Словом, добре потрудилися на жнивах батько і син. В колгоспі уже відсвяткували обжинки. Зерновий клин, який цього літа займав площу понад 1000 гектарів, давав в середньому по 28 центнерів зерна з гектара. Для нашого господарства – це рекордний урожай”.

1992 р., 26 серпня
– друкується повідомлення завідуючої насіннєвим пунктом колгоспу Л. Сергієнко: “Поки що копають крохмалисту у Ведильцівському колгоспі «Червона зірка» на сортовій ділянці. Тут на площі в 13 гектарів вирощують для господарства елітні та суперелітні сорти картоплі, а саме: «Луговський», «Гатчинський», «Ласунчик», «Світанок», «ПОСТ-86», «Білоруський». Копають як у себе на городі – заступами, потім відбирають клубні у мішечки. На цій роботі зайняті жінки із ланки по первинному насінництву, 10 пенсіонерок і дві колгоспниці, котрим до виходу на пенсію ще треба потрудитися у господарстві. Окрім роботи у ланці жінки трудяться ще й на інших роботах у колгоспі, де є потреба у робочих руках”.

1992 р., 17 жовтня – дільничним інспектором на Ведильцівську та Мньовську сільради затверджено М.В. Чмута.

1992 р., 7 листопада – друкується повідомлення головного економіста колгоспу І.Р. Мостепана: “Нещодавно в нашому колгоспі провели на пенсію Ніну Тимохівну Коломієць, оператора машинного доїння корів. Хороша вона трудівниця: старанна, доброзичлива, уміє з людьми ладити. Я б сказав, у неї особлива тонка етика – свою трудову репутацію у чистоті тримати. Протрудилася Ніна Тимохівна на тваринницькій дільниці колгоспу понад дванадцять років. Професію її ні легкою, ні романтичною не назвеш. Це завжди недоспані ночі, важка фізична праця, бо по суті механізовано лише доїння. Однак, як і її ровесниці, котрі сьогодні на будь-якій фермі будь-якого колгоспу складають кістяк фермського колективу і для яких ось така буденна, часом неприваблива робота стала головним смислом життя, ніколи не жалілася на труднощі. Вона звикла до них. Бо коли в людини немає звички до роботи, працювати, скажімо, дояркою, вона довго не буде. Шукатиме роботу іншу, легшу. І їй завжди всякий труд важким здаватиметься... А от Ніна Тимохівна знайшла задоволення в роботі, піднялася над повсякденністю, розгледіла в професії оператора машинного доїння і творчість, і велику значимість. В тому і її гордість, і всі секрети досвіду, який виводив її в передовики. Правління колгоспу «Червона зірка» поздоровило Ніну Тимохівну Коломієць із значною подією в її житті і подарувало цінний подарунок”.

1993 р., 13 лютого – друкується повідомлення голови колгоспу М. Шпильки: “Серед кращих виробничників колгоспу «Червона зірка» на сьогоднішній день можна назвати механізаторів Дмитра Костянтиновича Блашкуна, Івана Івановича Вороха, Михайла Михайловича Соломаху, операторів машинного доїння корів Марію Миколаївну Ломонос, Валентину Михайлівну Циндук та рядових колгоспників Андрія Івановича Коломійця, Ніну Миколаївну Воробей, Ганну Михайлівну Коломієць”.

1993 р., 24 березня – друкується повідомлення заступника директора школи по виховній роботі В. Прядко: “У Ведильцівській середній школі відбулись «Українські вечорниці». Цей чудовий захід підготувала вчителька української мови та літератури, бібліотекар А. М. Блудша. Активну участь у ньому взяли учні старших класів. Вони підготували чудові українські пісні, гуморески, вірші. Господиня світлиці, учениця 10-го класу Людмила Чубар, запросила гостей до залу, де на столах були і вареники, і пиріжки, і печиво, і український узвар. Цей вечір сподобався всім”.

1993 р. – друкуються повідомлення головного економіста колгоспу І.Р. Мостепана: “У ведильцівському колгоспі «Червона зірка» поле під крохмалистою цього року займатиме 240 гектарів. Як бачите, площа велика, треба й багато насіннєвого матеріалу, щоб вчасно її запорати. Тож вже другий тиждень, як в господарстві перебирають картоплю. Щодня на перебиранні картоплі можна бачити колгоспних пенсіонерів, котрі, не рахуючись з часом і домашньою роботою, поспішають в цей весняний час на допомогу своєму господарству. Це Марія Іллівна Росла, Галина Василівна Підлісна, Ганна Гаврилівна Самійленко, Парасковія Степанівна Живець та інші. Бригада овочівників, яка підпорядкована агроному Ользі Василівні Блажкун, закладає в господарстві парники” (27 березня); “В колгоспі «Червона зірка» крохмалиста займатиме площу 240 гектарів. Щоб швидко впорати картопляне поле, треба завчасно підготовити не менше 1200 тонн насіннєвої картоплі. От і стараються в господарстві: щодня по 60–70 жінок в буртах перебирають насіннєві бульби, вибирають найкращі для садіння. Колгоспні механізатори почали підживлювати озимі. А багаторічні трави, які висіяні на 350 гектарах, вже підживили” (7 квітня); “У кого є власний город, перед тим і постало питання: чим його орати? У Ведильцях, наприклад, місцеве господарство взяло на себе частину витрат при оранці городів. Тут вирішили з колгоспників, інвалідів, вдів брати по 80 крб. за сотку, а якщо оратимуть кіньми, то й того менше: 25 карбованців. Для тих, хто живе у селі, а трудиться в іншому місці, визначено 160 карбованців за сотку городу, а при оранці кіньми, відповідно, 50 карбованців” (14 квітня).

1993 р., 14 квітня – друкується повідомлення М. Воронько: “У Ведильцівському колективному сільгосппідприємстві на сьогодні посіяно ранніх зернових на площі 220 гектарів. Одночасно з цією роботою тут підживили озимі і готують площі під ярі культури. З перших днів роботи в полі можна бачити на культивації механізатора Михайла Михайловича Андрушака, котрий на Т-150 бездоганно виконує всі наряди. Однолітні трави висіває на ДТ-75 Микола Петрович Назаренко”.

1993 р., 22 травня
– районна газета повідомляє, що у Ведильцівському лісництві трапилося загоряння молодого лісу. Завдяки зусиллям пожежників його вдалось погасити.

1993 р. – друкується повідомлення голови правління сільгосппідприємства М. Шпильки: “Не набагато, та все-таки надої молока зросли, відколи дійну череду почали випасати на культурних пасовищах. Віднині, приміром, доярка щодоби надоює від корови в середньому близько 8 кілограмів молока. Чотири череди громадського поголів’я в колективному сільськогосподарському підприємстві «Червона зірка». Це майже 800 голів. Доглядають їх 12 пастухів. В господарстві виділили автомобіль, щоб доставляти на пасовища воду. Пастухи слідкують, щоб і лизунчик був, і щоб своєчасно перегнати череду на свіжі трави. За добу у «Червоній зірці» надоюють в середньому понад 5 тонн молока” (26 травня); повідомлення бухгалтера сільгосппідприємства М. Блудшої: “У ведильцівському колективному сільгосппідприємстві «Червона зірка» на 15 гектарах посходили бурячки, які треба своєчасно і прорвати, і прополоти. В господарстві робочих рук не вистачає. На допомогу колгоспницям прийшли пенсіонери. Приміром, Марія Іллівна Росла, Ганна Василівна Підлісна, Ганна Іллівна Шагалій та інші жінки взяли по 20 і більше соток бурячків і обробляють їх. До речі, жінки все своє життя протрудилися в господарстві і нині, коли мають повне право на заслужений відпочинок, по можливості надають посильну допомогу своєму господарству” (26 травня).

1993 р., 5 червня – друкується повідомлення бухгалтера сільгосппідприємства Т. Коломієць: “У Ведильцях майже 600 дворів, і через кожен двір утримують корову. Ведильчани продають державі лишки молока. І хоча за літр його оплачують 65 карбованців, дешевше й значно за буханець хліба, однак здавачів по селу багато. Бо керівники тамтешнього колективного сільгосппідприємства «Червона зірка» щороку виділяють і сінокоси, і земельні ділянки тим, хто продає молоко державі з власного двору. Виходить, вигода обопільна. Все-таки лишки молока, особливо влітку, завжди знаходяться. А кому зайвим буде або сінокіс, або земельний наділ?! Щодня у Ведильцях до приймального пункту надходить понад 600 літрів молока від здавачів. А ось з лишками м’яса вийшло непорозуміння. Майже 100 голів телят реалізували ведильчани, але не своєму господарству, а приїжджим покупцям із Андріївки та Михайло-Коцюбинського. Закупівля проводилася по ціні від 250 до 280 карбованців за кілограм живої ваги. Бажаючих продати теля з власного двору було багато”.

1993 р., 9 червня – друкується інформація про стан справ з газифікацією Ведилець: “Введення в дію газопроводу планувалося торік в четвертому кварталі. Але роботи ще багато. Для пуску газу необхідно ввести перший пусковий комплекс, який складає 9,5 кілометра. Вже вкладено повністю газопровід високого тиску, залишилося зварити 200 погонних метрів трубопроводу середнього тиску. До будівництва газопроводу низького тиску не приступали. Необхідно також змонтувати в селі шафову установку, виконати монтаж ГРП і зробити обв’язку запланованих житлових будинків”.

1993 р. – друкуються повідомлення громадського кореспондента районної газети І.Р. Мостепана: “В колективному сільгосппідприємстві «Червона зірка» зернові колосилися на 1100 гектарах. Віднині жнива в господарстві завершуються, намолочено зерна приблизно 1850 тонн. Середня врожайність 25,5 центнера з гектара. Як і в попередні роки, відзначилися на зернозбиранні комбайнер Олександр Михайлович Рослий, який з помічником Іваном Дмитровичем Циндуком на комбайні СК-5 «Нива» намолотили 300 тонн зерна. За результатами намолоту, за ними йдуть Іван Миколайович Корзун з помічником Іваном Петровичем Блажкуном, котрі жнивували теж на «Ниві» і видали з бункера 277 тонн збіжжя. Третій результат у Миколи Івановича Корзуна і Михайла Семеновича Ковальчука. Цей екіпаж жнивував на «Єнисеї» і добився намолоту 272 тонн зерна” (18 серпня); “Мешканці Ведилець невдовзі у своєму розпорядженні матимуть трьохгектарне повноводе водоймище. Споруджується воно в долині, через яку протікає річка Пакулька. Водоймище не тільки буде в змозі забезпечити господарські потреби мешканців села у воді, а й стане надійним екологічним регулятором. Словом, очищатиме повітря, зробить його чистим, прозорим і цілющим. Будують водоймище гідромеліоратори з ПМК-210” (30 листопада); “ На поля колективного сільгосппідприємства «Червона зірка» щороку під майбутній урожай вивозили понад 40 тисяч тонн органіки. Як правило, саме на цей час наші механізатори відтранспортовували її не менше, як 20 тисяч тонн. Решту органічних добрив вивозили на поля після нового року. На жаль, через нестачу пального в господарстві на сьогодні не вивезено жодної тонни органіки під врожай майбутнього року. По суті техніка стоїть на приколі, а механізатори в роботі не задіяні. А ось чи вдасться надолужити прогаяне?” (14 грудня).

1993 р. – друкуються статті юнкора Л. Кабенок: “Хоч і пройшли роки, але люди пам’ятають про страшний голодомор, який лютував на Україні в 1932–1933 роках. Про нього повинне знати і нинішнє підростаюче покоління. А тому у Ведильцівській середній школі пройшла лінійка пам’яті голодомору. Вчитель історії Леонід Іванович Лапай на численних документальних фактах розповів про штучний голодомор. За допомогою монтажу учні відтворили страшні картини знущання над українським народом” (2 жовтня); “Відходять у минувшину страшні роки Великої Вітчизняної війни. Подвиги воїнів незабутні. Їм вдячні потомки за врятовану землю, за мирний спокій. Шанують у нашому селі ветеранів. Часто і вони навідуються у школу, щоб зустрітись з молоддю, розповісти про грізні роки. Ось і нещодавно ми тепло приймали фронтовика Семена Федоровича Самійленка. Він розповів про свою участь у визвольній місії, про бойових побратимів, закликав берегти мир” (6 жовтня).

1994 р., 14 жовтня – повідомляється, що після авіарії на ЧАЕС на базі Мекшунівського та Ведильцівського лісництв організовано Славутицьке.

1994 р., 14 жовтня – районна газета друкує повідомлення Т. Чубар: “У ведильцівському колективному сільгосппідприємстві «Червона зірка» соковиті та цукристі корені займають 40 гектарів. Здавалося б, ніби й невелика площа. Проте, зважаючи на нестачу робочих рук в господарстві, правління вирішило розподілити площу під буряками між усіма працюючими. Одержали ділянки і ті, хто ходить на роботу по наряду, і спеціалісти та службовці ксгп «Червона зірка». Словом, сьогодні всі на буряках. По мірі можливостей допомагають господарству і пенсіонери. По 24 сотки буряків виділено спеціалістам, всім іншим по 50 соток. Спеціалісти в основному трудяться на плантації під цукристими. Постаралися й наші механізатори. Приміром, плоскорізами вони підкопали цукрові буряки і людям залишилося лише зібрати. Прямо з поля сировина поступає до Носівки. Перша бригада завершує роботу. Її вміло організував бригадир Володимир Павлович Михайлик. Ходять на роботу і наші пенсіонери. Наприклад, Марія Михайлівна Бусел, Лідія Андріївна Дрань, Марія Миколаївна Шпилька, Марія Іванівна Кот трудилися і на льоновому полі, і сьогодні на буряках”.

1994 р., 12 листопада – на зборах уповноважених колгоспників задовольнили заяву голови колгоспу М.І. Шпильки та обрали на цю посаду заступника голови колгоспу ім. Коцюбинського (с. Ковпита) Володимира Юрійовича Дешка.

1995 р., 15 лютого – районна газета друкує повідомлення голови виконкому Ведильцівської сільради М. Живець: “Нещодавно на території Ведильцівської сільської Ради організовано три молокоприймальних пункти. Два з них у Ведильцях і один у Малійках. Незважаючи на те, що у Малійках мешкає менше населення, ніж у Ведильцях, продають тут молока державі по 40 кілограмів щодня, у Ведильцях же по 30 кілограмів. Сільською Радою визначено і кращого здавача. Це Самійленко Галина Іванівна, мешканка Ведилець, яка щодня здає по 3 літри якісного молока. Тож можна сказати, що справи з закупівлею молока поступово налагоджуються” (15 лютого); “Валентина Іванівна Блашкун – всіма знана і шанована жінка не лише в нашому селі. Бо вона – трактористка, майстриня, добра і лагідна мати. Працює вже багато років нарівні з чоловіками і не поступається їм ні в чому. Тому і відзначає у цей святковий день її правління колективного сільськогосподарського підприємства «Червона зірка» цінним подарунком. Такої ж честі удостоєно і доярок господарства Валентину Степанівну Мостепан, Галину Володимирівну Циндук, Марію Михайлівну Сусленко, телятницю Марію Миколаївну Ломонос та трудівницю з рільничої бригади Євдокію Петрівну Ворох. Всього ж у господарстві нагороджено цінними подарунками в честь свята весни і краси 140 славних жінок” (7 березня).

1995 р., 18 березня – волейболісти з с. Ведильці перемогли у фінальних змаганнях ІV спортивних сільських ігор.

1995 р., 11 березня
– за підсумками роботи сільрад району в 1994 році відзначено позитивні наслідки в організаційно-масовій роботі Ведильцівської сільради.

1995 р., 12 квітня – районна газета друкує повідомлення секретаря виконкому Ведильцівської сільради В. Ширай: “В житті бувають такі дні, такий час, яких ніхто і ніколи не зітре в пам’яті людській. Як і ті події, що відбувались у роки Великої Вітчизняної війни. Особливо нині, у переддень Великої Перемоги, коли до визначної дати готується все людство. Ще раз про це нагадують багатьом моїм землякам і пам’ятні нагрудні знаки «50 років звільнення України», якими нагороджуються учасники бойових дій. Одержали їх Володимир Федорович Кабенок, Іван Семенович Самійленко, Ганна Панасівна Голуб, Панас Миколайович Сергієнко, інші. Всього 58 чоловік по нашій сільраді. Одержали і знову згадали молодість свою буремну, що водила по важких шляхах-дорогах воєнного лихоліття”.

1995 р., 6 травня
– районна газета друкує повідомлення спортивного оглядача В. Проскуріна: “ Святково було у Ведильцях на стадіоні. Болільники скучили за футбольними поєдинками, а тому стартова гра місцевого «Буревісника» із смолинським «Колосом» викликала великий інтерес. Спочатку господарі володіли ініціативою. На 15 хвилині вони відкрили рахунок. Гості лише у другому таймі змогли з кутового зрівняти рахунок. Влучно пробив захисник Іван Кот. Однак за десять хвилин до закінчення поєдинку господарі знову додали в рахунку. Йде остання хвилина матчу. Футболісти «Колоса» всією командою атакують. І домагаються свого, зрівнюють рахунок – 2: 2”.

З повідомлення В. Берегового: “Торік ведильцівський «Буревісник» виступив не досить вдало на першості району з футболу. Однак, відчувався деякий прогрес у грі команди. Здавалось би, що і в нинішньому розиграші ведиляни зроблять крок вперед. Та вийшло навпаки. Команда виступає вкрай невдало і займає передостаннє місце. І в останній зустрічі вдома «Буревісник» з розгромним рахунком 5: 0 програв терехівській «Чайці»” (24 червня).

1995 р., 7 червня – районна газета друкує повідомлення бухгалтера сільради О. Мозгової: “В понеділок з нашого села пішов служити в українську армію ще один юнак. Рідні, близькі, друзі і знайомі провели на службу Віктора Самійленка. А перед ним трохи раніше пішли відбувати свій священний обов’язок наші земляки Микола Метлик, Валерій Фрол та Сергій Хропатий. В усіх на проводах лунали пісні, грали музики, бо то хлопці йшли служити в рідну армію свою. Щасти їм в нелегкій, але почесній справі”.

1995 р., 13 вересня – районна газета друкує повідомлення секретаря Ведильцівської сільради В. Ширай: “Хочеться від імені всіх жителів села подякувати нашому голові Володимиру Юрійовичу Дешку за те, що розв’язав болючу проблему. Обмолотити зерно – це мрія, яка народжується в селянина ще в той день, як він засіває ниву. Сьогоднішні труднощі з технікою, пальним, зубожіння колгоспів роблять ту мрію майже недосяжною. Тільки достигне хліб, вже всі в тривозі: як би «загнати» комбайна до себе на город, і шкоди було від таких маневрів більше, ніж треба. Комбайн більше переїжджав, ніж молотив: суматоха, і розмови, і нікому спокою. Тепер всі знають ціну за обмолот: комбайн – як зайшов на яку вулицю – молотить всім підряд. Всі спокійно чекають черги. Таким чином вже майже всі прибрали копи з городів, засипали зерно в засіки. З транспортом теж вирішується питання просто – плати гроші в касу – і вези що тобі потрібно: дрова чи брикет. Розповідаю про це, бо думаю: знадобиться цей досвід іншим”.

1995 р., 13 грудня – відкриття газопроводу в с. Ведильці.

1995 р., 30 грудня
– у Ведильцях відкрито новий продуктовий магазин.

1996 р., 26 лютого – районна газета друкує повідомлення секретаря виконкому Ведильцівської сільради В. Ширай: “Як тільки надійшла вказівка проводити щеплення проти дифтерії, медпрацівник Ведильцівського ФАП Г. К. Васюк приступила до справи. Щоб в строк завершити цю важливу роботу і економно витрачати препарат, вона після прийому хворих організувала щеплення безпосередньо за місцем проживання ведильчан. Оформити необхідні записи в журналах їй допомагає санітарка М. Г. Самійленко. За три дні проведено щеплення 180 чоловік. Люди, які чули про страшні наслідки дифтерії, які піклуються про своє здоров’я і тих, хто їх оточує, задоволені такою оперативною діяльністю медиків. На належному рівні проведено роз’яснювальну роботу в ксгп «Червона зірка». Наскільки дозволяє фінансовий стан господарства, правління колективного господарства підтримує медицину. Цього разу виділили кошти на придбання одноразових шприців. Певну допомогу надає і М.-Коцюбинська лікарня. Добре організувала роботу по щепленню проти дифтерії завідуюча ФАП с. Малійки В. І. Самійленко”.

1996 р., 22 червня – друкується повідомлення колишнього класного керівника 11-«А» класу Г. Греченка: “Червень подарував довгождану зустріч випускникам 1966-го року Ведильцівської середньої школи. Тридцять літ минуло з тих пір, як мої вихованці розлетілись-роз’їхались зі шкільного гнізда. Хвилювався, адже промайнув такий серйозний відтинок часу і посріблив скроні моїм колишнім вихованцям. Зустрічались ми у древньому Чернігові біля пам’ятника легендарному Богдану. З усіх куточків України прибували однокласники. Серед них і фермери з вчителями, і працівники торгівлі та водії, і науковці. Приємно мені було розмовляти з дорогими серцю друзями, бачити, що стали вони гідними людьми. Звичайно, була пам’ятна поїздка у Ведильці, щирі розмови і хвиля спогадів. До нових зустрічей, рідні!”.

1996 р., 14 серпня – друкується повідомлення соціального працівника Галини Блудшої: “Всі знаємо, що нині важко всім, особливо людям похилого віку. Бо куди, як кажуть, не кинь, всюди клин. Тому і сільська Рада, і правління нашого колективного сільськогосподарського підприємства «Червона зірка» особливу увагу приділяють всім одиноким і престарілим (а таких у нас тридцять чоловік), яких обслуговуємо ми, соціальні працівники. Завдяки голові ксгп Володимиру Юрійовичу Дешку всім уже завезено на зиму паливо у вигляді торфобрикету та дров. Нікому не відмовлено в транспортних засобах. За це ветерани висловлюють йому щиру подяку”.

1996 р., 23 листопада – у с. Малійки проведено газ.

1997 р., 6 вересня – районна газета друкує повідомлення В. Ковальчук: “Вчора працівники сільської Ради та Будинку культури робили подвірний обхід-об’їзд жителів нашого села, котрі дають, хто скільки може, картоплю для потреб районної лікарні. Люди знають, що нині, щоб вижити, треба все робити всім миром. Тому, спасибі, і допомагають чим можуть”.

1997 р., 27 грудня – районна газета друкує інтерв’ю із завідувачкою Ведильцівським відділенням зв’язку Тамарою Миколаївною Шпилькою: “Жителі нашого села і Малійок, яке ми теж обслуговуємо, люблять читати газету. Вона щономера вміщує цікаві і злободенні матеріали. Особливо кілька вдалих публікацій було наприкінець цього року. Це зацікавило наших односельців і вони активно включились у передплатну кампанію. У наступному році газету «Наш край» одержуватимуть 243 передплатники. Приємно зазначити і те, що газета йтиме у кожен другий двір. 27 років працюю у відділенні, а такої активності передплати «районки» ще не було жодного разу. До речі, порівняно з минулою передплатною кампанією тираж «районки» зріс вдвоє. Значна заслуга в тому, що так організовано пройшло агітування «Нашого краю», й наших листонош Марії Миколаївни Духно, Валентини Іванівни Кулівець, Валентини Іванівни Духно та Марії Степанівни Ковальчук”

1998 р., 16 травня – шкільний духовий оркестр взяв участь у параді духових оркестрів, який відбувся в Михайло-Коцюбинську.

1998 р., 23 травня – районна газета вміщує співчуття від виконкому сільради, колективу середньої школи, правління колгоспу, колективу працівників відділення зв’язку та колгоспу с. Андріївка з приводу смерті колишнього вчителя школи Миколи Івановича Шпильки.

1998 р., 19 вересня – районна газета повідомляє про підведення підсумків трудового змагання на сівбі озимих зернових під урожай 1999 року, де переможцем вказано екіпаж Івана Олександровича Яковенка, який зайням третє місце серед односівальних агрегатів.

1998 р., 5 грудня – районна газета повідомляє, що до Ведилець повернулись Юрій Ковальчук та Віктор Клепацький, які чесно відслужили дійсну службу в Збройних Силах України.

2000 р., 21 вересня
– у с. Ведильці відбувся районний мітинг-реквієм, присвячений 57-м роковинам визволення Чернігівщини від німецько-фашистських окупантів за участю голови районної ради М.П. Прилипка.

2001 р., 7 січня
– відновлена діяльність церкви святої Покрови, розібраної до 1941 року.

2001 р., травень – у комплексі заходів, передбачених розпорядженням облдержадміністрації від 29.01.2001 р. № 42 “Про проведення щорічного огляду-конкурсу по благоустрою і озелененню населених пунктів”, в області проводились місячники весняної та осінньої посадки дерев. По результатах місячника весняної та осінньої посадки дерев найактивніші колективи визнані переможцями огляду-конкурсу, а саме: на другому місці – Ведильцівська середня школа Чернігівського району і Красносільська середня школа Борзнянського району, учні яких відповідно посадили 14,0 та 5,0 га лісових культур на землях лісового фонду.

2001 р., 23 серпня – до 10-ї річниці Незалежності України Почесною грамотою райдержадміністрації нагороджено доярку ПОП “Червона зірка” Валентину Михайлівну Хропату.

2002 р., 7 липня – у с. Ведильці вперше відзначили День села.

Катерина Богуш

Записи до Літопису Ведильцівської територіальної громади
(2003–2013 рр.)


2003 рік

14 лютого – учасники художньої самодіяльності села взяли участь в огляді художніх колективів району в с. Пакуль.

15 лютого – 6 грудня – в районній газеті «Наш край» в рубриці «80 золотих сторінок» друкується матеріал про Ведильцівську сільську раду (15 лютого); стаття К. Богуш «Свято вдалося» про День села (26 липня); у статті Г. Адруг «Вони хочуть і вміють жити повноцінно» розповідається про інвалідів с. Ведильці (6 грудня).

27 лютого – працювала виїзна приймальня заступника голови райдержадміністрації І.І. Коробка.

22 березня – делегація Ведильцівської територіальної громади присутня на урочистих зборах та святковому концерті, присвячених 80-річчю утворення Чернігівського району, що проходили в Чернігівському обласному драматичному театрі ім. Т.Г. Шевченка.

9 травня – в с. Ведильці біля пам’ятника Невідомому солдатові відбувся мітинг до Дня Перемоги. Покладені вінки до братської могили та до Меморіалу Слави.

13 травня – в селі створено громаду «Розвиток» по сприянню діяльності ПРООНівської громади відродження населених пунктів території, що зазнала радіоактивного забруднення в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

6 липня – на шкільному стадіоні села відбулося свято «День села». Були відзначені кращі вулиці, кращі садиби села. Розігрувалась безпрограшна лотерея, на святі були присутні гості з Чернігова – гурт «Диво».

22 серпня – представники територіальної громади взяли участь у районному святі з нагоди 12-ї річниці Незалежності України, яке проходило в смт. М-Коцюбинське, та представили на ньому виставку умільців села.

22 вересня – відбувся мітинг, присвячений 60-й річниці визволення Чернігівщини від німецько-фашистських загарбників.

29 вересня – жителі с. Ведильці приймали поважну делегацію комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи: голова комітету Руденко Геннадій Борисович та ін. члени Комітету, координатор системи ООН, постійний представник ПРООН в Україні Даглас Гарднер, працівники міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, з міністерства охорони здоров’я, представники Чернігівської обласної державної адміністрації, ЗМІ. Про жителів села і виїзне засідання комітету Верховної Ради написано в газеті «Голос України» у статті Якова Кальченка «Революційно – за дві гривні» (4 жовтня).

3 жовтня – делегація вчителів школи присутня на районному святі до Дня працівників освіти.

15 листопада – делегація працівників ПОП «Червона зірка» присутня на районному святі до Дня працівників сільського господарства. Почесною громадою райдержадміністрації нагороджено трактористку ПОП «Червона зірка» Блашкун Валентину Іванівну. Подарунками від райдержадміністрації нагороджені головний бухгалтер ПОП «Червона зірка» Блашкун Вікторія Петрівна та водій ПОП «Червона зірка» Ворох Володимир Миколайович.

Протягом року – продовжено газифікацію села – на вулицях ім. Туровця і Зеленій в 9-ти будинках в грудні місяці запалав голубий вогник. В школі відбулися свята «Останнього дзвоника» (31 травня), випускний вечір (21 червня), свято «Першого дзвоника» (1 вересня), лінійка, присвячена пам’яті А.Ф. Блажкуна (27 листопада). Народилися: Самійленко Павло (10 січня), Возинська Катерина (15 січня), Колесник Владислав (23 травня), Коломієць Ольга (4 червня), Хоменко Вадим (11 жовтня), Мельник Данило (14 грудня), Фрол Дмитро (22 грудня). А за рік відсвяткували весілля подружжя Коваленків (6 вересня) і Духно (20 грудня).

2004 рік

29 січня – відбулися загальні збори громадян села, на яких були розглянуті основні напрями соціально-економічного розвитку села.

14 лютого – учасники художньої самодіяльності Будинку культури взяли участь в огляді художньої самодіяльності колективів району в с. Пакуль.

7 березня – духовий оркестр під керівництвом М.Ю. Василенка брав участь у Звіті аматорів художньої самодіяльності Чернігівського району в обласному драмтеатрі ім. Т.Г. Шевченка.

9 травня – в селі відбулося свято «Згадаймо всіх, хто поліг на війні – доземно вклонімось нині живим». Ветеранам Великої Вітчизняної війни Самійленко Семену Федоровичу та Тхарюку Йосипу Пилиповичу вручені нагрудні знаки «Партизан України». Покладені вінки до пам’ятника Невідомому солдатові, до братської могили та до меморіалу Слави. Районна газета друкує статтю Катерини Богуш «Слухали Землянку» у Ведильцях».

4 липня – відбулося свято День села. У програмі свята: концерт з Чернігова, спортивні змагання, конкурси, безпрограшна лотерея розігрувалась. Спонсорську допомогу надали директор ПОП «Червона зірка» Дешко В.Ю., приватний підприємець Пархоменко А.В. Районна газета про свято друкує статтю Катерини Богуш «Зерно і солому брали додому» (10 липня).

7 серпня – районна газета друкує статтю Григорія Потапенко «Ведиляне молотять, Кархівці очікують».

12 серпня – працювала виїзна приймальня голови районної ради Кубрак М.М. Основні питання, які хвилювали жителів села: газифікація населеного пункту, водопостачання, телефонізація, ремонт електромережі. Районна газета друкує статтю П. Команди про виїзну приймальню (14 серпня).

21 серпня – представники територіальної громади взяли участь у районному святі з нагоди 13-ї річниці Незалежності України, яке проходило в смт Коцюбинське, де представляли на ньому виставку умільців села.

Серпень – за зайняте ІІ місце на збиранні зернового урожаю 2004 року за період з 10 по 20 серпня 2004 року Вороха Володимира Миколайовича, водія ПОП «Червона зірка» нагороджено Почесною грамотою районного управління сільського господарства та продовольства і райкому профспілки працівників АПК.

21 жовтня – відбувся мітинг, присвячений 60-й річниці визволення України від німецьких загарбників. На мітингу був присутній голова ради районної організації ветеранів Власенко Петро Юхимович. Від військкомату ветеранам війни були присвоєні звання: капітана Самійленко Семену Федоровичу, ст. лейтенанта Самійленко Івану Семеновичу, мол. лейтенанта Сірому Івану Даниловичу.

19 листопада – в школі завідуючий відділом освіти Литвин М.Б. вручив учням футбольні м’ячі, від приватного підприємця Зацерковного – теплі рукавички. Також були вручені подарунки від християнської місії.

Листопад – оголошена подяка на районному урочистому засіданні, присвяченому Дню працівників сільського господарства, трактористці ПОП «Червона зірка» Блашкун Валентині Іванівні. Подарунками від райдержадміністрації нагороджені: водій Сергієнко Михайло Ілліч, тваринниці ПОП «Червона зірка» Пеньковець Ганна Василівна та Сусленко Марія Михайлівна.

4 грудня – учениця 11 класу Жолобецька Наталія на районній олімпіаді з історії зайняла ІІ місце.

Випускниця школи Примаченко Марина отримала диплом учасника загальнодержавного конкурсу з історії «Шляхами століть», який проходив під егідою Євро-кліо – Європейської асоціації з викладання історії і суспільних наук.

В школі відкрився комп’ютерний клас. Відповідно до програми «Комп’ютерний клас в сільській школі» Міністерство освіти і науки України забезпечило школу комп’ютерами в кількості 5 штук в комплекті.

31 жовтня – жителі села взяли участь у виборах Президента України: із загальної кількості виборців 808 чол., взяли участь у голосуванні 639 чол., або 79%. Найбільшу кількість голосів отримав кандидат у Президенти В.А. Ющенко – 245 голосів, Янукович В.Ф. – 213 голосів, Мороз О.О. – 107 голосів.

5 листопада – делегація громади «Розвиток» взяли участь в районному форумі «Розвиток громадських організацій у рамках діяльності «ЧПВР ПРООН в Чернігівському районі».

21 листопада – під час проведення другого туру голосування результати наступні: Віктор Ющенко – 396 голосів, Віктор Янукович – 214 голосів.

26 грудня – під час проведення переголосування результати виборів наступні: Віктор Ющенко – 435 голосів, Віктор Янукович – 128 голосів, проти всіх – 15, недійсних – 14.

Протягом року – продовжено газифікацію села: по вулиці Новій підключено до газової мережі – 11 будинків, по вулиці імені Подвойського – 12 будинків, провулок Річний – 4 будинки, провулок Урожайний – 3 будинки. В селі Малійки: вул. Першотравнева – 4 будинки, пров. Колгоспний – 5 будинків.

Завершено проект громади «Розвиток» та ПРООН ремонт та обладнання ФАПу загальною вартістю 23259 грн. (внесок ПРООН 16800 грн.). Внаслідок цього проекту проведено поточний ремонт та завезено медичне обладнання (електрокардіограф, акушерський та гінекологічний комплект, набір для немовлят, інгалятор та ін.). Районна газета друкує статтю Володимира Клименко «Від ПРООНу є допомога району» (йдеться про результати діяльності громади «Розвиток та ПРООН»).

Протягом року народилося 4 немовлят. Це Стовп’яцька Аліна, Фрол Євгенія, Духно Руслана, Рак Дмитро.

Померло 43 громадян.

Жителька села виграла в лото «Забава» 485 тис. грн.

2005 рік

1 лютого – відбулися загальні збори жителів села. Перед односельцями виступив сільський голова Кузьменко В.М. Проблеми, які хвилювали людей – це газифікація вулиць, перезалуження пасовищ, викорінення самогоноваріння. Виступив із звітом про свою роботу депутат районної ради Клюка В.В. В своєму виступі він зазначив, що райдержадміністрація на газифікацію вулиці Центральної виділила 20 тисяч гривень, на перезалуження пасовища 22 тисячі гривень.

Лютий – продовжувалась газифікація села: підключено до газової мережі вулиця Перемоги. У червні місяці – вулиці Блашкуна і Механізаторів, у вересні – вулиці Центральна, Примакова, Коцюбинського, Комка, Щорса, Сонячна, пров. Парковий. Також проводились роботи по газифікації вулиці Першотравнева в с. Малійки, в грудні було підключено 20 будинків. Всього газифіковано 186 будинків в с. Ведильці та 40 будинків в с. Малійки.

17 березня – відбулася вахта Пам’яті, присвячена 60-ти річчю великої Перемоги. Присутні: завідувач відділом культури Кудрик М.В., начальник відділу освіти Литвин М.Б., голова районної ради ветеранів Власенко П.Ю., фотокореспондент «Нашого краю» Марухненко П.

23 березня – на районному святі працівників культури в Чернігові керівнику шкільного духового оркестру Василенку М.Ю. вручена Почесна грамота районної державної адміністрації.

9-го травня – відбувся мітинг, присвячений 60-роковинам Перемоги над фашистською Німеччиною. Покладені вінки до пам’ятника Невідомому солдатові, до Братської могили та до Меморіалу Слави.

10 липня – відбулося свято День села. Гості свята – гурт «Диво» з м. Чернігова. Найстаріша жителька села 98-річна Блашкун Анастасія. Відзначено найкраще подвір’я Дрань Володимира Івановича. Районна газета друкує статтю А. Курданова «У Ведильцях святкували День села» (16 липня).

Серпень – на початку навчального року посаду директора школи обійняла Лапай Любов Дмитрівна, завуч – Колесник Тамара Петрівна.

30 грудня – школу відвідали керівник апарату райдержадміністрації Ярослав Андрієнко, депутат райради Олександр Мисюра, які вручили подарунки учням школи від народного депутата В. Ступака. В ході розмови з адміністрацією школи були розглянуті питання щодо поліпшення опалення школи.

Протягом року – померли почесні громадяни села, ветерани війни Самійленко Іван Семенович та Крутоус Пантелій Панасович. Всього за рік померло 38 чоловік, народилось 9 немовлят.

2006 рік

9 лютого – відбулися збори громадян села. З доповіддю про зроблене і про намічене на 2006 рік виступив сільський голова Кузьменко В.М. У своїй доповіді він зазначив, що станом на 01.01.06 в селі налічується 913 чол. (за пропискою). Фактично проживає 830 чол., з них працюючих – 215, в ПОП «Червона зірка» працює 70 чол. У Малійках зареєстровано 190 чол., фактично проживає – 140. На зборах присутні: заступник голови райдержадміністрації Шпилька Ю.М., депутат райради Клюка В.В., начальник районного відділення зв’язку Раввін С.К. та ін. Питання, які піднімали жителі села: про опалення приміщення школи, про харчування школярів, про заміну електричних стовпів, про телефонізацію села та ін.

Березень – відбулися вибори народних депутатів до Верховної Ради України та місцевих рад. У виборах взяли участь 71% виборців. Найбільшу кількість голосів до ВРУ та місцевих рад народних депутатів набрав БЮТ. На посаду сільського голови було 2 кандидатури: Кузьменко В.М. та Колесник Т.П. За Кузьменка В.М. було віддано 473 голоси, за Колесник Т.П. – 156.

9 липня – відбулося свято День села. Виступав гурт «Диво», розігрувалась безпрограшна лотерея. Кращим подвір’ям в цьому році визнали подвір’я Липкан Є.П.

Серпень – делегація від громади їздила на святкування річниці Чернігівського району та Дня незалежності України. Возили на виставку вишивки, які демонструвались у гарно оформленій палатці. Був поставлений фрагмент українських вечорниць.

Серпень – вже другий рік житель с. Ведильці Моргун Олександр займає на обласних змаганнях звалювальників лісу перше місце. У конкурсі було 5 завдань: звалювання дерева, відокремлення сучків, монтаж нового ланцюга бензопили, розкрижування стовбура комбінованим різом і точне розкрижування. Нагороджений цінними призами (телевізор, мікрохвильова піч, грошова премія). Районна газета друкує статтю В. Берегового «Олександр Моргун – найкращий лісоруб» (12 серпня).

21 жовтня – районна газета «Наш край» друкує статтю «У Киїнці «рятують» демографічну ситуацію. Не відстають і у Ведильцях».

11 листопада – районна газета друкує статтю С. Несторенко С. і Н. Петровської «Думки з приводу» – інтерв’ю з жителькою с. Ведилець Г. Рослою до Дня працівників радіо, телебачення та зв’язку.

18 листопада – районна газета друкує статтю А. Федорченко «Єдина в районі трактористка» про нашу землячку Блашкун В.І.

Грудень – Почесною грамотою Чернігівської районної адміністрації та Чернігівської райради нагороджено сільського голову Кузьменко В.М. за особистий внесок у становлення та розвиток місцевого самоврядування, високопрофесійну сумлінну працю та з дня нагоди Дня місцевого самоврядування.

Протягом року – продовжувалася газифікація вулиць Ведилець та Малійок. У с. Ведильці було прокладено газопровід середнього тиску по вулиці Вільхова – 292 м, пров. Лісний – 226 м. По цих вулицях підключено до газової мережі 7 будинків. Також було прокладено газопровід по вулицях Сосновій та Першотравневій, де підключено по 1 будинку. У с. Малійки прокладено газопровід по вулиці Дружби та пров. Новий, де підключено 9 будинків.

У селі зареєстровано дві пилорами. Яковенко М.І. орендує приміщення в ПОП «Червона зірка», Коваленко Б.В. розташував свою пилораму на землі свого батька.

У 2006 році в селі захворіли на сказ дві корови. В череду забігла лисиця, як згодом виявилось, хвора на сказ і покусала двох корів. Була проведена вакцинація всіх корів, які є в селі.

В цьому році померли почесні громадяни села Кононенко В.П., Мринський М.К., Самійленко С.Ф., Бусел П.Ф. Померло – 49 чол., народилося – 13 діток.

Припало до вподоби наше село віруючим зі Славутича. Зокрема, церква «Жива віра» щосуботи приїжджає в село, розповідають про бога, про шкідливість куріння, наркоманії, вживання алкоголю, пропагують здоровий спосіб життя. Були гості зі США. Віруючі придбали для себе в селі будинок.


2007 рік

2 лютого – в приміщенні сільської ради відбулися збори представників села. В своїй доповіді сільський голова підняв питання благоустрою села, зміцнення правопорядку і соцзаконності. На зборах присутні: депутати райради Сердюк А.М., Дешко В.Ю., заступник голови РДА Горбань А.Т., представник з податкової інспекції Коломієць М.М., з райради Команда П.Є.

Населення наших сіл складає на 01.01.2007 р. у с. Ведильці – 910 чол., у с. Малійки – 190 чол.

28 березня – на інтернет-сайті “Воєнно-історичний форум Military Ukraine” розміщено повідомлення: “Мої предки-козаки, Крутивуси із села Ведильці (під Черніговом), і після ІІ світової носом крутили – дід мусив знайти дівку серед колишніх козаків”.

7 квітня – районна газета «Наш край» друкує повідомлення «До Ведилець прибув молодий фельдшер».

4 травня – в М.-Коцюбинській дитячій бібліотеці відбувся конкурс на звання кращого читача району серед учнів 6-х класів. З Ведилець на конкурс їздили 3 учні. Це Лапай Марина, Фунданич Іван та Швець Вікторія. Всі вони справили гарне враження на журі конкурсу, а Лапай Марина зайняла 1-е місце. Районна бібліотека випустила збірку поезій Лапай Марини «Промінчик сонця і добра».

11 травня – Марина Лапай блискуче перемогла на обласному конкурсі, де змагалися читачі з 25 районів області та з міста Чернігова. Із 60 максимальних балів вона набрала 60. На всі питання відповіла абсолютно вірно. За це вона була нагороджена цінними подарунками та головним призом конкурсу – поїздкою до Львова. Конкурс цей показували по обласному телебаченню і друкували в районній газеті статтю про переможницю.

19 травня – районна газета друкує статтю «Найкраща читачка області – з Ведилець».

4 липня – святкували у Ведильцях День села. На святі виступив сільський голова Кузьменко В.М., який розповів про розвиток села та його проблеми, назвав краще подвір’я року – Хабел Павла Сергійовича, який отримав в подарунок банку краски (фарби). Як завжди була безпрограшна лотерея. Запрошені артисти з Чернігова. Районна газета друкує статтю «Безпрограшна лотерея у Ведильцях» (14 липня).

13 серпня
– в селі працювала виїзна приймальна на чолі з начальником управління будівництва і архітектури області Павленком Володимиром Володимировичем, також був присутній районний архітектор Дмитрук О.І. На прийомі був актів села, керівники установ і організацій. Порушені питання газифікації та ремонту покрівлі школи, електропостачання, ремонту доріг.

Серпень
– делегація від громади їздила на святкування річниці Чернігівського району та Дня незалежності України. Також у серпні духовий оркестр з нашого села приймав участь у ІІ-му міжнародному фольклорному фестивалі національних культур «Поліське коло» і зайняв 2-е місце серед самодіяльних колективів. Нагороджений дипломом.

22 вересня –для участі в суботнику по прибиранню території біля меморіалу Слави в село приїхало 37 працівників ЧАЕС. Покошено траву, розчищено парк, домовились про відновлення пам’ятних табличок з прізвищами загиблих у роки війни. Жителі села дуже вдячні всім, хто приймав участь у суботнику, які без вказівок, по своїй добрій волі, не шкодуючи свого вільного часу, попрацювали біля меморіалу.

30 вересня – жителі села приймали участь у позачергових виборах до Верховної ряди України. Із загальної кількості 786 виборців у голосуванні взяли участь 490 чол. За БЮТ проголосувало 218 чол., Партію Регіонів – 100 чол., НУ-НС – 70 чол., Блок Литвина – 22 чол.

Жовтень – районна газета друкує статтю Л. Лапай «Козацький турнір у Ведильцівській школі».

20 жовтня – районна газета друкує статтю «Благодійний суботник у Ведильцях».

13 листопада
– інтернет-газета “Gorod.cn” розміщена інформація відділу податкової міліції Чернігівської МДПІ: “Нещодавно фахівці податкової міліції Чернігівського району спільно з сільською радою села Ведильці припинили «діяльність» місцевого жителя, який реалізовував прозору рідину з характерним запахом спирту за ціною по п’ять гривень за півлітрову пляшку. Під час огляду його помешкання виявлено та вилучено більше 50 літрів фальсифікованих алкогольних напоїв та спирту, що зберігалися з метою виготовлення алкогольних напоїв та їх подальшого збуту. Згідно проведеного дослідження було встановлено, що виготовлені алкогольні напої не відповідають вимогам державних стандартів та становлять загрозу життю та здоров’ю людей. На підставі зібраних матеріалів, відносно даного громадянина порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченими ч.3. ст.204 КК України (“Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів”). Крапку в цій історії поставить суд”.

15 листопада – завідувачка сільською бібліотекою Богуш К.П. делегат Першої районної краєзнавчої конференції, яка проходила в приміщенні Чернігівської райдержадміністрації.

Листопад – Почесною грамотою райдержадміністрації та райради з нагоди святкування Дня працівників сільського господарства нагороджено оператора машинного доїння ПОП «Червона Зірка» Сусленко Марію Михайлівну.

17 листопада – Лапай Марина зайняла І місце на районній олімпіаді по географії.

13 грудня – о 20 годині 30 хвилин опалювальна система школи була підключена до газової мережі. В селі ще також підключаються до газопроводу окремі подвір’я.

За рік померло 38 чоловік, народилося 10 дітей.

2008 р.

Дипломом лауреата районного огляду художньої самодіяльності нагороджений духовий оркестр села Ведильці під керівництвом Василенка М.Ю.

Подякою Чернігівської райдержадміністрації була відзначена з нагоди 85-річчя Чернігівського району Блашкун Валентина Іванівна.

5 лютого – у приміщенні сільської ради відбулися збори представників громадян села. З доповіддю виступив сільський голова Кузьменко В.М. В своїй доповіді він зазначив, що станом на 01.01.08 в селі зареєстровано 894 чол., дворів – 381, в Малійках зареєстровано 198 чол., дворів – 103. На території сільської ради газифіковано 271 оселю. Працює 3 пилорами. На початок 2008 року в ПОП «Червона Зірка» налічувалося 249 голів ВРХ, з них корів – 149. На зборах присутні: начальник відділу комунального майна райради Пархоменко Г.М., начальник загального відділу райради Команда П.Є., дільничний інспектор Петрик В.Л. Основне питання, яке хвилювало жителів села – як отримати «Юлину» тисячу з Ощадбанку.

24 квітня – районна газета «Наш край» друкує твори учениці нашої школи Лапай Марини та її біографію у рубриці «Проба пера».

8 травня – біля приміщення сільської ради відбувся літературно-тематичний захід «Ніхто не забутий, ніщо не забуте». На почесному місці сидів один-єдиний ветеран Сірий І.Д. Із восьми ветеранів лише він зміг дістатися до центру села, решта за станом здоров’я не змогли дійти до сільради. Ветеранам було вручено подарунки від ТОВ «Інтрансавтострой». До пам’ятників та братської могили покладені вінки та квіти.

17 травня – на 101 році життя пішла з життя найстаріша жителька села Блашкун А.С.

Травень – районна газета друкує статті С. Нестеренко «Дає наснагу батьківська земля» про молодих вчителів Циндук В.Г., Духно М.М., Сергієнко О.М. уродженців села, які після закінчення інституту повернулися працювати у рідне село (3 травня) та статтю «І на Амурі я садила чорнобривці» розповідається про нашу землячку Євдокію Липкан, про її любов до квітів та майстерність її як вишивальниці.

Весною пограбували магазин, злодіїв не знайшли.

14 червня – блискавка запалила господарські будівлі Калити Н.Є.

6 липня – відбувся День села. У зв’язку з дощовою погодою свято розпочалося у Будинку культури. Гості свята гурт «Диво» – Володимир і Світлана радують гостей свята не вперше. Сценарій свята як завжди: пісні, танці, конкурси, лотерея.

10 липня – в приміщенні сільської ради відбулася виїзна приймальня Чернігівської райдержадміністрації на чолі з головою В.Б. Брайком. Присутні також Драчко Л.В., Равін С.К., Петра В.П., інші, а також редактор районної газети «Наш край» Мастерова В.М. та журналіст Нестеренко С. Питання, що хвилюють людей – незадовільний стан електроопор, низька закупівельна ціна молока, безробіття, самогоноваріння, оплата за оренду земельних часток (паїв). Районна газета друкує статтю С. Нестеренко про проблеми Ведилець, що обговорювалися на засіданні виїзної приймальні (12 липня).

20 серпня – делегація у складі директора ПОП «Червона Зірка» Дешка В.Ю., сільського голови Кузьменка В.М., директора БК Коротич Н.І., Музиченка А.С, Блашкун В.І. брали участь у святкуванні 85-річчя утворення Чернігівського району у приміщенні драмтеатру ім. Т.Г. Шевченка у м. Чернігові.

27 серпня – секретарем виконкому призначено Духно М.М.

1 вересня – новим директором Ведильцівської ЗОШ І–ІІІ ст. призначено Петровського Д.В., за фахом історик, уродженець м. Чернігова.

21 вересня – делегація ветеранів війни Сірий І.Д. та Шолох В.І. на чолі з сільським головою Кузьменко В.М. брала участь у святкуванні Дня визволення Чернігівщини від німецьких загарбників.

5 жовтня – у Седневі відбувся фестиваль-ярмарок, літературно-мистецьке свято «Седнівська осінь», куди відбула делегація у складі Кузьменка В.М., Кузьменко Г.М., Богуш К.П., Коротич Н.І., Липкан Є.П. та Сергієнко Л.М. для участі у даному заході з вишивками та народними стравами. Разом з Ковпитою, Пакулем, Мньовом та Дніпровським був організований комплекс «Печерська вотчина», де спільними зусиллями була відтворена мальовнича картинка типового українського життя наших прадідів.

Жовтень – листопад – за ініциатіви в.о. голови Чернігівської райдержадміністрації В.Б. Брайка з метою ремонту Меморіалу Слави об’єднуються зусилля сільської громади та районних установ і організацій. Проводяться наради та роботи по обстеженню і укріпленню фундаменту пам’ятника.

листопад – обласні газети друкують інформацію управління з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області про те, що 5 листопада о 22 годині біля с. Ведильці сталася пожежа автомобіля Daewoo Lanos. Вогонь знищив автомобіль, власник автомобіля, 1976 року народження, загинув на місці пригоди.

20 грудня – обласна газета «Деснянська правда» надрукувала статтю Л. Пархоменко «Меморіали душ наших...» про аварійний стан нашого Меморіалу Слави, а також розповідається про трагедію нашого села, публікуються спогади свідків тих подій 1943 року, коли село було спалено, а жителі розстріляні та спалені живцем у колгоспній стайні.

2009 рік

5 лютого – відбулася 16 сесія 5 скликання депутатів Ведильцівської сільської ради. На сесії заслухали сільського голову про рік, що минув, головного бухгалтера Дробноход В.М. про бюджет, доходи і витрати, про запис до Літопису територіальної громади Богуш К.П.

3 лютого – у приміщенні сільської ради відбулися збори представників громадян села. Людей турбувало: молодь про роботу, старше покоління переймалося електричними стовпами, що висять на дротах, «Юлиною» тисячею, яку майже ніхто з селян не отримав. Сільський голова, говорячи про пожежну безпеку, запрропонував укласти з Славутицькою пожежною частиною договір на співпрацю у випадку пожежі. Для цього необхідно зібрати з кожного двору по 2 грн. на пальне. Також Валентин Миколайович попросив допомоги у жителів села на відбудову Меморіалу Слави. Вирішили зібрати по 10 грн. з двору.

Березень – духовий оркестр села Ведильці під керівництвом Василенка М.Ю. нагородили Дипломом першого ступеня за активну участь у районному огляді «Тобі, мій рідний краю, Чернігівщино», виконавчу майстерність та значний внесок у розвиток аматорського мистецтва.

8 травня – біля реставрованого Меморіалу Слави відбулося районне свято Перемоги. Відкрито меморіальні дошки сіл, що найбільше зазнали втрат і були спалені. На святі були присутні: губернатор Чернігівської області Хоменко В.М., мер Чернігова О.В. Соколов, в.о. голови райдержадміністрації В.Б.Брайко, голова райради Ф.М.Носенок, народний депутат М.В.Чечетов, гості з ЧАЕС та багато інших посадовців, а також ветерани війни з усього району. Були також військові з Гончарівська, прикордонники з Дніпровського. Представники сіл, які були спалені у роки війни – Ведильці, Пакуль, Смолин, Улянівка, Кувечичі, Мньов – представляли виставки в палатках. Районна газета “Наш край” друкує матеріал про свято «Зірка пам’яті над Ведильцями» (9 травня). У газеті «Чернігівський вісник» надрукована стаття П. Пархоменка «Аби реставрувати Меморал у Ведильцях, бригада будівельників півтора місяці ночувала у сільраді» (14 травня). Районна газета друкує звернення в.о. голови РДА Брайка В.Б. до жителів району з подякою відносно реставрації Меморіалу Слави у Ведильцях (16 травня). У цьому ж номері надрукована стаття Є. Тютюнник «Чи є в раю лопата» про сільських жінок-трудівниць, зокрема про Корзун Марію М.

Подякою Чернігівської райдержадміністрації нагороджено Ведильцівську територіальну громаду за активну участь у проведенні реставрації Меморіалу Слави та організації урочистих заходів в селі Ведильці з нагоди 64-ї річниці з Дня Перемоги.

29 травня у школі був останній дзвоник, де гостем був в.о. заступника голови райдержадміністрації А.Л.Курданов, який від імені адміністрації подарував випускникам книги.

Серпень
– наша делегація у складі директора будинку культури, художнього керівника та зав. бібліотекою їздили у Любеч на фестиваль слов’янської культури.

Жовтень – делегація від громади присутня на святі в Седневі «Седнівська осінь – 2009».

12 грудня – районна газета друкує статтю Н. Петровської «Не забуті державою», де йдеться про інвалідів району, в тому числі і про Авраменка Сергія з Малійок.

Протягом року – у селі працювала хлібопекарня, планувалася робота швейної майстерні. Підприємець зі Славутича намагався взяти в оренду приміщення лазні, але все це закрили, не встигнувши нічого заробить (лютий – квітень). Влітку цього року двоє жителів наших сіл викрали таксі в Славутичі, при цьому підрізавши водія. У підсумку розбили машину таксі та іншу автівку в селі Ведильці, а собі заробили строк порарання у вигляді позбавлення волі. В оселі Коржа І.Я. сталася пожежа. Мешканці села зібрали дя потерпілих кошти в сумі 3,5 тис. грн. ПОП «Червона Зірка» виділило шифер та інші матеріали для відновлювальних робіт.

2010 рік

11 лютого – відбувся схід села. З доповіддю виступив сільський голова. Станом на 01.01.2010 р. населення сіл Ведильці та Малійки становило 1058 чол., з них у Ведильцях – 874, у Малійках – 184 особи. Померло у 2009 році 38 чоловік, народилося 8 дітей. Проблемні питання, як і завжди, благоустрій територій, «точки», дозвілля молоді. Зима цього року видалася сніжною і суворою. Від снігу падали дахи на господарських будівлях. Дороги, завдяки виборам Президента України, чистилися декілька раз. Мабуть, якби не було виборів, то село потонуло б у снігах (20 березня ще лежав сніг і було холодно).

7 квітня – в обласному тижневику “Гарт” (№ 14) друкується стаття Ольги Мусій “19-летний мальчик покончил с собой из-за несчастной любви”: “Накануне Вербного воскресенья, 27 марта, в Черниговскую районную больницу из с. Малейки Черниговского района привезли 19-летнего Романа… с ножевым ранением в сердце. Не придумав другого способа доказать свою любовь 30-летней Антонине… из Славутича, парень вонзил нож себе в грудь”.

10 квітня – інтернет-сайт ЗОШ І-ІІІ ст. №1 м. Славутич повідомляє: “З ініціативи голови профспілкового комітету ДСП ЧАЕС Козлова Євгена Миколайовича молоді працівники підприємства та учасники молодіжної самоврядної дитячої організації «РУУШ» ЗОШ № 1 під керівництвом педагога-організатора Мацапури Ірини Анатоліївни провели трудовий десант щодо прибирання пам’ятника воїнам-визволителям у селі Ведильці”.

7 травня – у селі Ковпита відбулось урочисте відкриття Алеї слави, на якій розміщені матеріали про 13 Героїв Радянського Союзу, уродженців Чернігівського району, двоє з яких – наші земляки. Культпрацівники села, сільський голова, ветеран війни та родичка Героя були на цьому святі у складі делегації від територіальної громади с. Ведильці. Була організована виставкова палатка, на святі грав наш духовий оркестр.

9 травня – відбувся мітинг ветеранів біля Меморіалу Слави, приїхав привітати ветеранів заступник голови РДА А.Л. Курданов.

Травень – учениця 10-го класу Лапай М.Л. зайняла ІІ-е місце в конкурсі ім. П.Яцика і захищала честь школи на обласній олімпіаді.

14 липня – відбувся День села. Сценарій свята, як завжди: виступ чернігівських артистів, безпрограшна лотерея, різноманітні конкурси і розваги.

Липень – літо видалося дуже спекотним: спека до +40, на яблунях пеклись яблука, на стеблах – помідори, перець. Кукурудза посохла не встигнувши зав’язатись. Дощів було мало, хоч хмари навколо ходили частіше. 28 липня була сильна гроза і у Циндук Ганни Володимирівни згорів хлів.

25 жовтня – наша делегація відвідала «Седнівську осінь», яка традиційно проходить у нашому районі. Видовище надзвичайно яскраве і цікаве, на якому присутні обдаровані і талановиті люди. При мізерних коштах, які держава виділяє на культуру, вона живе і творить чудеса.

31 жовтня – відбулися віибори до місцевих рад. До сільської ради обрано 16 депутатів. До районної ради по мажоритарному виборчому округу (вчетверте) обраний кандидат від Партії регіонів Дешко В.Ю. Балотувались у районну раду ще Колесник Т.П. та Шпилька Ю.М. На посаду сільського голови обраний Кузьменко В.М., за якого віддали голоси 391 чоловік з 448 виборців, які взяли участь у голосуванні. До обласної ради виборці Ведильцівської територіальної громади підтримали начальника освіти і науки обласної державної адміністрації Заліського Анатолія Андрійовича (Партія регіонів).

11 листопада – обласний тижневик «Вісник Ч» друкує статтю про М.М. Ковальчука «Як Ковальчук хату поставив і що було потім».

3 грудня – в обласному тижневику «Гарт» друкується стаття А. Яновської «Зцілення» про Назарова Г.Є.

9 грудня – у приміщенні сільської ради проходила виїзна приймальна райдержадміністрації на чолі з заступником голови РДА Ганжею М.М. Також присутні: Чемерис Г.М. – заступник начальника УПСЗН Чернігівської РДА, Синько О.О. – начальник юридичного відділу РДА, Дмитрюк О.І. – головний архітектор району, Галаган В.Г. – директор ТОВ «Біокарт – Агро», яке утворене на базі ПОП «Червона Зірка» у серпні 2010 року. Люди порушували питання рейсового автобуса, поліпшення стану доріг села та під’їзних шляхів (зокрема з Мньову). Колесник Т.П. клопоталася про компенсації молодим вчителям вартості проїзду, а Василенко М.Ю. – про дітей, які навчаються у музичному училищі м. Чернігова щосуботи. Архітектор району повідомив, що бажаючі можуть скористатися пільговим кредитом під 3% річних для будівництва житла, газифікації, водопостачання та придбання сільськогосподарської техніки. Під час приймальні люди висловлювали побажання припинити роботу бару і вкотре просили закрити «точки».

15 грудня – відбулося засідання сільського виконкому, де розглянули питання розпорядку роботи бару, на якому вирішили заборонити продаж спиртних напоїв після 19.00.

Грудень – Подякою Чернігівської районної адміністрації та районної ради нагороджено секретаря Ведильцівської сільської ради Духно М.М. за високий професіоналізм та з нагоди Дня місцевого самоврядування. Районна газета друкує замітку М.М. Духно «На балу у Попелюшки» про виступ учасників театрального гуртка в школі під керівництвом Л.Д.Лапай.

Протягом року – померло 40 чоловік, народилось 10 дітей, з яких лише 5 дітей місцевих.

Національний Університет біоресурсів і природокористування України. Шупик Андрій Володимирович: “Місцевий досвід доглядових рубань та удосконалення застосування техніки і технології їх проведення у Ведильцівському лісництві ДП “Чернігівське лісове господарство” Чернігівської області. У магістерській роботі наведено результати досліджень та здійснено оцінку місцевого досвіду рубок догляду, а також запропоновано нові технологю та техніку догляду за лісом в сосняках ДП “Чернігівське лісове господарство” Чернігівської області.

2011 рік

12 січня – відбулася 3-я сесія 6-го скликання депутатів Ведильцівської сільської ради. З доповіддю виступив сільський голова Кузьменко В.М. У своїй доповіді він охарактеризував стан справ у селі та шляхи реалізації плану розвитку села на 2011 рік. Станом на 01.01.2011 р. населення Ведилець складає 854 чол.; Малійок – 166 чол. В порівнянні з 2010 р. чисельність населення зменшилася на 3,6 %. Кількість дворів у Ведильцях – 575, з яких 221 (38%) пустуючи або дачі, від 64 дворів залишилась тільки нумерація. Кількість дворів у Малійках – 200, з яких дачі і спустілі – 120 (59%).

19 лютого – районна газета «Наш край» друкує статтю Н. Петровської «Біокарт набирає силу», де розповідається про сільгосппідприємство.

8 березня – в приміщені сільської ради відбувся концерт, присвячений міжнародному жіночому Дню. В ньому взяли участь представники християнської церкви «Источник жизни» з м. Славутича. Концерт гарний, сміху було… Жаль, що людей було мало, тільки під кінець зібрались.

23 квітня – районна газета друкує статтю вчительки школи Л. Лапай, де розповідається про виступ театрального гуртка, яким вона керує. У вмінні розмовляти, грати казкових героїв та співати англійською змагались учні 1–7 класів.

9 травня – відбувся мітинг присвячений Дню Перемоги. Грав духовий оркестр, виступали учні школи. В селі залишились тільки два ветерани Великої Вітчизняної війни – це Сірий Іван Данилович та Мельник Василь Овдійович.

18 червня – Указом Президента України № 696/2011 завідувачу ФАПом Рослій Людмилі Володимирівні присвоєне почесне звання «Заслужений працівник охорони здоров’я України».

Червень – біля Меморіалу Слави відбувся урочистий захід, присвячений 70-річчю партизанського руху на Чернігівщині. Серед присутніх: голови ветеранських організацій з майже всіх районів нашої області, голова Чернігівської районної ветеранської організації Гапич А.В., директор заповідника «Чернігів Стародавній» А.Л. Курданов та інші поважні гості. Перед присутніми виступили: завідуюча бібліотекою Богуш К.П., яка розповіла про діяльність партизанського загону ім. Коцюбинського, про трагедію нашого села, яке повністю спалили фашисти, про Героїв Радянського Союзу А.Ф. Блашкуна, М.Г. Туровця. З привітаннями до присутніх звернулися учні школи, а потім всіх запросили до святкового столу.

10 липня – відбулося свято День села. Проходили, як завжди, конкурси, безпрограшна лотерея. На свято був запрошений діджей з м. Чернігів зі своєю апаратурою. Допомогу у проведенні свята надало ТОВ «БІокарт – Агро», а також фізичні особи, вихідці з нашого села – Бережний Віталій та син Липкан Є.П. – Василь, які придбали товари на 2 тис. грн. для призів.

20 серпня – в БК до 20-річчя Незалежності України був проведений святковий вечір «Живу, Україно, я тобою». Сприяли у його проведенні віруючі з м. Славутича. В програмі вечора були: пісні українських композиторів, сценки. Конкурси, вікторини. Сцена БК була святково прибрана рушниками і квітами.

24 серпня – в М.-Коцюбинському відбулося районне свято, присвячене Дню Незалежності. Стояло кілька палаток, в БК було урочисте засідання, багатьох нагороджували подяками, грамотами. Був присутній М.В. Чечетов, йому подарували вишиванку. В.М. Кузьменку вручили подяку за сприяння у розмінуванні полігону.

1 вересня – на святі Першого дзвоника були присутні голова Чернігівської РДА М.В. Кудрик та заступник голови РДА Л.О. Гаєвська, які подарували школі мотокосилку, а від імені ТОВ «Біокарт – Агро» – музичний центр.

15 жовтня – районна газета друкує статтю А. Курданова «Хроніка втрат земляків на фронтах Другої світової війни. Ведильці». В статті йдеться, як за допомогою інтернету можна відкрити історію війни через долі її учасників.

Жовтень – наша делегація їздила на фестиваль «Седнівська осінь». У складі делегації: сільський голова, директор БК, зав.бібліотекою, начальник ВОС та водій Рослий О.С. Традиційна палатка з вишивками, стіл з національними стравами. В програмі фестивалю: зустріч з очільниками області, району, видатними митцями України, концертна програми, виступи кіннотників, відкриття пам’ятника письменнику А. Казці.

19 листопада
– районна газета друкує статтю сільського голови В.М. Кузьменка «На вулиці Дружби – свято», де розповідається про ремонтні роботи дороги, що поводяться по вулиці Дружби, а також на дорозі Ковпита – ст. Малійки.

Листопад – до села від обласного центру був відремонтований автошлях та прокладено новий по вулиці Дружби (2,3 км).

25 листопада – по новій трасі проїхались народний депутат України Чечетов М.В., голова Чернігівської районної державної адміністрації М.В. Кудрик, начальник обласного автодору Кутузов. На одному з перехресть відбулася зустріч з активом села. Присутні подякували за дорогу і попросили відремонтувати дорогу через ліс, щоб можна було їхати до Славутича. Дорогу відремонтували, але неякісно.

3 грудня – районна газета друкує інтерв’ю з головою районної ради М.Б. Литвином «Щоб село у достатку жило», де згадуються словами вдячності працівники сільських рад, а також і наш секретар сільради М.М. Духно.

2012 рік

21 січня – районна газета “Наш край” друкує лист К. Богуш про акцію «Подаруй бібліотеці книгу».

3 лютого – у приміщенні сільської ради відбувся схід села, який пройшов спокійно. Постановили місцеві податки: само податок – 20 грн., за пасовище – 20 грн., на надзвичай ситуації – 20 грн., за трактори 25–100 грн.

Березень – початку весни ліквідовано Ведильцівське лісництво. TOB «Біокарт -Arpo» розпродало тваринницьку ферму.

6 березня – з виборцями села зустрічався народний депутат України В.Т. Корж (ВО «Батьківщина»).

7 березня – делегація жінок с. Ведильці відвідала драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка в Чернігові, де були присутні на концерті, присвяченому святу 8-го Березня.

9 травня – біля сільської ради відбувся мітинг присвячений Дню Перемоги. Грав духовий оркестр. Із 5 ветеранів на свято зміг прийти тільки І.Д. Сірий. Було покладено вінки до Меморіалу Слави і 3-х могил, розташованих на території сільської ради. Районна газета друкує статтю К. Богуш про святкові заходи (19 травня).

11 травня – у школі відбувся останній дзвоник. У зв’язку з футбольним чемпіонатом “ЄВРО-2012” він пролунав раніше.

8 липня – відбулося свято День села. Було багато гостей, адже скоро вибори до Верховної Ради. Було багато подарунків від кандидатів у депутати: від Владислава Атрошенка населенню роздавали олію, борошно, цукор, отрутохімікати для обробітку картоплі, Ведильцівському ФАПу подарував опалювальний котел, для будинку культури – «Караоке»; від Станіслава Прокопенка сільській раді подарували бензопилу, організували концерт силами артистів філармонійного центру.

3 серпня – в обласному тижневику “Весть” (№ 31) друкується стаття Марії Забіян “Миша живет в Ульяновке и собирается получать второе образование”: “18-летний Михаил Самойленко – прошлогодний участник акции “Помоги выпускнику попасть на школьный бал”. Парнишка жил в селе Ведильцы Черниговского района вместе с 69-летней бабушкой Анной Самойленко, в ее ветхом домишке. Папа умер, мама сыном не интересуется. Деньги на выпускной Мише нашлись. Кто-то из нардепов и партий выделил наличные, кто-то купил необходимое, а кто помог советом. Но главной проблемой семьи оставался дом в селе Ульяновка Черниговского района…”

9 серпня – у приміщенні сільської ради відбулася зустріч з кандидатом у депутати Верховної Ради України Станіславом Прокопенком.

30 серпня – делегація сільської громади взяла участь у відкритті нового навчально-виховного комплексу у Седневі.

1 вересня – у школі свято Першого дзвоника. До першого класу прийшло 8 учнів.

22 вересня – делегація сільської громади брала участь у районному святі до Дня визволення Чернігівщини в с. Ковпита.

29 вересня – делегація сільської громади з виставковим майданчиком присутня на літературно-мистецькому святі “Седнівська осінь-2012”

25 жовтня – у рамках проекту міжнародного співробітництва разом з асоціацією «Жест для них» був повністю реконструйований дитячий садок в селі Ведильці та придбані нові меблі. На відкритті дошкільного навчального закладу «Дзвіночок» присутні народний депутат України М.В. Чечетов, голова Чернігівської райдержадміністраціїх М.В. Кудрик, депутат Чернігівської обласної ради А.А. Заліський та багато інших поважних гостей. Згодом районна газета друкує статтю Н. Бушай «Дзвіночок для сімнадцяти малят».

28 жовтня – майже 66% виборців нашого села прийшли до сільських виборчих дільниць на вибори народних депутатів до Верховної Ради України. За «Батьківщину» проголосували 176 чоловік (39%), за Партію Регіонів – 93 чоловіки (20,5%), за Атрошенка віддало голосів – 209 чол., за Прокопенка – 92 голоси.

Грудень – з грудня випав перший сніг, зима видалася сніжною, сніг розтавав до середини квітня 2013 року. Протягом зими дроги чистилися 15 разів. Середина і кінець зими були холодними, вночі мороз досягав до -30 -33 С.

Протягом року – Моргун Олександр на обласному конкурсі зварювальників лісу зайняв І-е місце; Авраменко Сергій виборов II-е місце в Києві у змаганнях зі спортивного бального танцю на інвалідних візках з латиноамериканської програми у категорії «Комбо-1». Відзначений медаллю і дипломом.

На 100-му році життя померла Фрол Варвара Аркадіївна.

2013 рік

7 лютого – відбувся схід громадян села. Присутні в.о. голови райдержадміністрації Ганжа М.М., начальник відділу райдержадміністрації Михайловська Л.І., директор ТОВ” Біокард-Агро” Ігнатьєв М.Г. На 01.01.2013 р. зареєстровано 840 чол., постійно проживає 747 чол. У Малійках – 147 чол., проживає 160 чол. Дворів у Ведильцях – 560, дворів де постійно проживають – 344. У Малійках всього дворів – 200, де постійно проживають – 84. Людей цікавили питання: орендна плата за паї (“Біокард-Агро” виплачував за пай 230 кг. Якість зерна, відзначали люди, оцінене сільгосппідприємством по 2 грн. 50 коп. за кг., була погана), транспортне сполучення зі Славутичем, стан доріг, централізований вивіз сміття тра інші. На сході села встановили такі податки: самооблог – 20 грн., надзвичайні ситуації – 20 грн., податок на трактори від 25 грн. до 100 грн.

26 січня – на інтернет-сайті (www.analizfamilii.ru/familiya/Krutous/) Євген Крутоус викладає свою версію походження свого прізвища: “По легенде предок Крутоусов пришёл на Черниговщину с Запорожья. Єтимология (происхождение) фамилии чисто украинская двухсоставная, что было очень популярно у запорожцев! “Круты вус” – человек, который любит накручивать свои усы. Черниговской диалект изменил начальное “Крутывус” на “Крутоус”. Интересно, что есть похожие фамилии “Белоус”, “Синеус” (Брат Рюрика!). Крутоус Евгений, родился и вырос в Самаре. Мой дед Крутоус Иван Афанасьевич из Черниговского района, село Ведильцы”.

15 лютого – у зв’язку з випадком сказу в селі (у господарстві Васюків здохла собака від сказу), ветеринар Дубина Ю.М. робить подвірний обхід, дає вакцину проти сказу собакам і котам.

26 лютого – у приміщенні сільської ради відбувся захід “Т.Г. Шевченко: Я покохав її високою любов’ю”. Людей зібралось повний зал.

До свята 8 Березня в сільській раді відбувся вечір, присвячений Міжнародному Жіночому Дню.

16 березня – районна газета друкує статтю Л.Д.Лапай “Вінок Кобзарю”.

24 березня – на дворі хуртовина, сніг заввишки 1 м. Автобус не ходить, хліб не возять.

27 березня – знову йде сніг, хуртовина. Чистять дороги, сніг розтавав до середини квітня.

Квітень – сільський голова з працівниками сільської ради, бюджетних установ впорядковують кладовища, спилюють дерева, спалюють сміття.

23 квітня – на своїй сторіночці в інтернеті Максим Скварник зі Славутича повідомляє: “Последние полторы недели на работе куча всяких дел, а домой приходишь весь такой уставший, даже книжку нет времени почитать… Вот на днях выбирались с ребятами покататься на велосипеде. В итоге проехали ровно 30 км за 2 часа. Дорога была 65% асфальт, 35% грунт. Максимальная скорость 44,8 км/час (правда, с горочки). Маршрут: Славутич – Ведильцы – Малейки – Славутич. В итоге, первый раз был в Ведильцах и Малейках. Ведильцы ниче так в плане того, чтобы там иметь дачу”.

7 травня – у селі біля Меморіалу Слави відбувся районний захід присвячений Дню Перемоги та вшануванню 70-річної трагедії спалення села. Районна газета друкує матеріал про урочистий захід “Вклонімося великим тим рокам…” (9 травня).

На Івана Купала відбулося свято – День села, виступив з концертом сільський жіночий ансамбль, була безпрограшна лотерея. Серед гостей був присутній народний депутат України Атрошенко В.А.

1–8 липня – інтернет-видання повідомляє: “Ежегодный летний лагерь Анонимные Алкоголики Одесса в Чернигове. С 1 июля по 8 июля 2013 года в Чернигове, а точнее в заповеднике у с. Ведильцы Черниговского района будет проходить смена отдыха в палаточном лагере «Сонечко» для самых лучших друзей! В этом году также состоится три заезда в «Сонечко». Второй состоится сразу же после первого, то есть с 8 июля по 15 июля 2013 года. А третий состоится сразу же после второго, то есть с 15 июля по 22 июля 2013 года. Вас ждёт радушная встреча старых и новых друзей, горячие объятия и рукопожатия. Также в программе отдыха: Жаркие спортивные баталии; весёлые интересные конкурсы; прекрасная природа заповедника; купание в озере и рыбалка; поедание удивительного шашлыка; вечера поэзии и дискотеки; задушевные ночные группы для полуночников и мафиозных структур; и, конечно же, костюмированный бал-маскарад”.

У селі закрито старе сміттєзвалище і відкрито нове на колишній фермі. У Малійках “Біокард –Агро” розібрали телятник, а у Ведильцях збудували нову вагову, встановили сушарку для кукурудзи, огороджено машинно-тракторний стан та КЗС. Восени на паї за 2013 р. давали зерно кукурудзи по 650 кг.

28 вересня – делегація у складі Богуш К.П., Коротич-Слюти О.В., Кузьменко В.М., Рудої Г.І., Самійленка В.Ф., Авраменка О.Я., Петровського Д.В., Музиченко М.К. з виставковим майданчиком від громади присутні на літературно-мистецькому святі “Седнівській осені – 2013”. Особливістю цієї осені була спроба організувати конкурс “Красуня Седнівської осені”. Нашу громаду представляла учениця 9 класу Ведильцівської ЗОШ І-ІІІ ст. Блашкун Катерина Анатоліївна.

19 листопада – керівники бюджетних організацій та установ сільської ради їздили на співбесіду до керівників відділів РДА. Обговорювались проблемні питання громади: організація нового сміттєзвалища та централізованого вивозу сміття, облаштування дитячого садочка, проблеми школи та ФАПу.








Немає коментарів:

Дописати коментар