У 1712 році в селі Старий Білоус діє дерев’яна церква Зішестя Святого Духа. У відомостях про церкву 1875 р. зазначалось, що «в приходе сей церкви есть домовая церковь святого Феодосия Черниговского при земледельческо-ремесленно-исправительной колонии малолетних преступников, где местный причт иногда совершает Богослужение». Побудовано нове приміщення в 1887 р. У 1914 році при церкві діяла бібліотека, де знаходилося «для чтения предназначенные 34 тома».Священики: Сава Потушник (1712), ієрей Георгій Семенович (1718–1739), Георгій Любарський (до 1730 – до 1767 р.), Харитон Савелієв (1767), Петро Фіалковський (1771) та Гаврило Скачевський (1812–1826), Петро Матвійович Бивалькевич (1839–1849), Прозоров (1849), Омелян Нечаєвський (1872–1873), Іван Якович Григоровський (1874–1881), Яків Донцов (1882), Микола Осмоловський (1882–1885), Григорій Михайлович Пригоровський (1885–1894, помер у віці 78 років 1897 року), Іван Іванович Митькевич (1894–1896), Петро Добронравов (1896–1900), Василь Маркович Рожалін (1900–1914), Василь Домініанович Барзилович (1914–1920); псаломщики: диякони Георгій Скочинський (1771), Андрій Герасимович Тимошевський (1820–1846); диякон: Іван Андрійович Тимошевський (народився в с. Ст. Білоус, 1861–1890), Олександр Симеонович Богданов (1891–1898), С. Рожалін (1899–1902), Андрій Максимович Улезко (1902–1904), Дмитро Петрович Левицький (1904–1907), Сергій Павлович Бушко (1908–1920); дячки: Василь Любарський (1767), Остап Рудковський (1771), Гаврило Стефановський (1812); паламарі: Василь Налепа (1771), Созановський (1811), Шелестов (1812–1815) та Пилип Савченко (1839–1840), Павло Андрійович Тимошевський (1842–1846). Церковні старости: Ничипір Нехаєв (1824–1826), поручик Павло Григорович Березовський (1899–1905), Василь Романович Сидоренко (1908–1914).
Щоправда, знайшлися людські руки, якими в 30-і роки ХХ ст. церковну споруду знищено, матеріали використано для будівництва школи. На фундаменті старої церкви тепер стоїть пам’ятник загиблим воїнам-односельцям та визволителям села. А поруч виріс новий храм, майже точна копія попередника – відбудований за попереднім проектом, і, за давньою традицією, на пожертви прихожан. Повернулась у гідну обитель старовинна чудотворна ікона Троїцько-Іллінської Божої матері, збережена парафіянами з часів руйнації церкви. Тепер це основна святиня храму, її беруть на хресні походи в Чернігів. При храмі діє недільна школа. Багато зусиль для духовного виховання дітей докладає отець Дмитро (Крюков).
Джерело: Літопис доль та днів минулих. Ч. 1. — Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2013. - С. 527-528.
Немає коментарів:
Дописати коментар