Здається, у випадку з Брусиловим маємо ще один населений пункт чернігівської округи, який безперервно існував ще з часів Київської Русі. Що, однак, стало повною несподіванкою для всіх. Філарет Гумілевський взагалі не володів скільки-небудь важливою інформацією про Брусилів, так і не вмістивши окремої довідки про село і «Історико-статистичному описі Чернігівської єпархії». А відомий історик XIX ст. Олександр Лазаревський обмежився припущенням, що «село Брусилов, судя по названию, заселено выходцами из Брусилова киевского, который не раз был разорен татарами. Наибольшее разорение он потерпел во второй половине XVI века, когда полностью запустел. Очень вероятно, что до этого разорения жители киевского Брусилова и переселились на левый берег Дніпра».
Власне, лише в ХХІ ст. історики почали впевнено ототожнювати село Перекоп, яке ще литовських часів існувало у місці впадіння Снова в Десну, з Брусиловом.
Археологічні матеріали доби Київської Русі доволі скромні. В районі Брусилова фіксується лише невеличке укріплене поселення – городище у місцевості «Ляхове місце» із залишками невеликого валу та рову, яке займало мис (розміром 100 на 30 метрів) правого берега річки Снов, у місці її впадіння в Десну. Однак у польовому сезоні 2001 р. експедиція Чернігівської обласної інспекції по охороні пам’яток історії та культури проводила розвідку в нижній течії Снову, виявивши нову пам’ятку післямонгольського періоду: Брусилів–посад (друга половина ХІІІ – ХV ст.). Тим часом більш уважне вивчення колекції знахідок Чернігівської археологічної експедиції 1947 р. на тому ж таки городищі дозволило датувати уламки гончарного посуду тим же періодом – другою половиною ХІІІ – ХV ст. Отже, давньоруське поселення пережило монгольську навалу і існувало у наступні два століття.
А вже 1527 р. датується перша письмова згадка про Перекоп, який у так званій «Пам’яті» або Реєстрі кордонів Чернігівських фігурує як досить велике поселення, на 40 «димів». Авторитетна дослідниця литовської доби на Чернігово-Сіверщині Олена Русіна прийшла до висновку, що «Пам’ять» являла собою не тільки й не стільки опис кордонів Литви з Московщиною, скільки щось на зразок реєстру втраченої Вільном власності внаслідок зради Семена Можайського, коли в 1500 р. майже весь регіон одночасно опинився у підданстві Московського князівства. Відтак весь комплекс відображає ситуацію останніх десятиріч ХV ст. А з цього випливає доволі надійна ідентифікація Перекопа з дослідженим поселенням на брусилівському городищі. І буде логічним припустити, що назва мала б зберегтися ще з часів Київської Русі.
Село мало вигідне географічне розташування у місці впадіння Снова в Десну, на початку ХVІІ ст. тут функціонували перевози через Десну (паромний) та Снов. Вірогідно, що в часи Смути Перекоп на деякий запустів (як і всі інші населені пункти чернігівської округи), однак це ніяк особливо не вплинуло на долю поселення, яке відродилося незабаром після 1618 р. Відомо, що в березні 1623 р. у Перекопському грунті отримав «обрубець» Камінь чернігівський пушкар Онись Гришкович. А ще через 10 років, у лютому 1633 р. село Перекоп разом з низкою виступних з Десни озер отримав Ян Горбачевський. Петро Кулаковський припускає, що повторно Перекоп був осаджений з Чернігова – або війтом, або міщанами, які, однак, не втримали його у своїй власності.
Важлива подія в історії села мала місце в травні 1636 р., коли Перекоп за поступкою Горбачевського отримав відомий польський урядовець Адам Кисіль. На самому початку 1640-х рр. А. Кисіль (на тоді – чернігівський підкоморій) поруч з Перекопом заснував слободу Новий Брусилів. Прикметник «новий» у назві цілком може свідчити на користь того, що слобода заселялася вихідцями з київського Брусилова, як те припускав О. Лазаревський (тобто, був і якийсь інший Брусилів, давній). І хоча вже в травні 1641 р. А. Кисіль поступився своїми набутками Миколаєві Фірлею Броневському, однак на той час вже почала писатися нова історія поселення на берегах Десни і Снову.
І тепер остаточно вимальовується схема розвитку населеного пункту. Від часів Давньоруської держави у місці впадіння Снову в Десну існувало укріплене поселення («городище») Перекоп. В середині ХVІІ ст. поруч із ним Адамом Киселем була оселена слобода Новий Брусилів. Вірогідно, їх розростання призводило до розмивання кордонів між обома поселеннями (у Чернігівській переписній книзі 1666 р. фіксується вже подвійна назва: «Перекоп, а Брусилов тож»). І коли надалі вони злилися, то в силу певних обставин закріпилася саме друга назва. Зауважимо, що процес злиття обох поселень розтягнувся у часі, назва Перекоп трапляється навіть у гетьманських універсалах ХVІІІ ст.
Сергій ГОРОБЕЦЬ, кандидат історичних наук, співробітник Українського інституту національної пам’яті
Археологічні матеріали доби Київської Русі доволі скромні. В районі Брусилова фіксується лише невеличке укріплене поселення – городище у місцевості «Ляхове місце» із залишками невеликого валу та рову, яке займало мис (розміром 100 на 30 метрів) правого берега річки Снов, у місці її впадіння в Десну. Однак у польовому сезоні 2001 р. експедиція Чернігівської обласної інспекції по охороні пам’яток історії та культури проводила розвідку в нижній течії Снову, виявивши нову пам’ятку післямонгольського періоду: Брусилів–посад (друга половина ХІІІ – ХV ст.). Тим часом більш уважне вивчення колекції знахідок Чернігівської археологічної експедиції 1947 р. на тому ж таки городищі дозволило датувати уламки гончарного посуду тим же періодом – другою половиною ХІІІ – ХV ст. Отже, давньоруське поселення пережило монгольську навалу і існувало у наступні два століття.
А вже 1527 р. датується перша письмова згадка про Перекоп, який у так званій «Пам’яті» або Реєстрі кордонів Чернігівських фігурує як досить велике поселення, на 40 «димів». Авторитетна дослідниця литовської доби на Чернігово-Сіверщині Олена Русіна прийшла до висновку, що «Пам’ять» являла собою не тільки й не стільки опис кордонів Литви з Московщиною, скільки щось на зразок реєстру втраченої Вільном власності внаслідок зради Семена Можайського, коли в 1500 р. майже весь регіон одночасно опинився у підданстві Московського князівства. Відтак весь комплекс відображає ситуацію останніх десятиріч ХV ст. А з цього випливає доволі надійна ідентифікація Перекопа з дослідженим поселенням на брусилівському городищі. І буде логічним припустити, що назва мала б зберегтися ще з часів Київської Русі.
Село мало вигідне географічне розташування у місці впадіння Снова в Десну, на початку ХVІІ ст. тут функціонували перевози через Десну (паромний) та Снов. Вірогідно, що в часи Смути Перекоп на деякий запустів (як і всі інші населені пункти чернігівської округи), однак це ніяк особливо не вплинуло на долю поселення, яке відродилося незабаром після 1618 р. Відомо, що в березні 1623 р. у Перекопському грунті отримав «обрубець» Камінь чернігівський пушкар Онись Гришкович. А ще через 10 років, у лютому 1633 р. село Перекоп разом з низкою виступних з Десни озер отримав Ян Горбачевський. Петро Кулаковський припускає, що повторно Перекоп був осаджений з Чернігова – або війтом, або міщанами, які, однак, не втримали його у своїй власності.
Важлива подія в історії села мала місце в травні 1636 р., коли Перекоп за поступкою Горбачевського отримав відомий польський урядовець Адам Кисіль. На самому початку 1640-х рр. А. Кисіль (на тоді – чернігівський підкоморій) поруч з Перекопом заснував слободу Новий Брусилів. Прикметник «новий» у назві цілком може свідчити на користь того, що слобода заселялася вихідцями з київського Брусилова, як те припускав О. Лазаревський (тобто, був і якийсь інший Брусилів, давній). І хоча вже в травні 1641 р. А. Кисіль поступився своїми набутками Миколаєві Фірлею Броневському, однак на той час вже почала писатися нова історія поселення на берегах Десни і Снову.
І тепер остаточно вимальовується схема розвитку населеного пункту. Від часів Давньоруської держави у місці впадіння Снову в Десну існувало укріплене поселення («городище») Перекоп. В середині ХVІІ ст. поруч із ним Адамом Киселем була оселена слобода Новий Брусилів. Вірогідно, їх розростання призводило до розмивання кордонів між обома поселеннями (у Чернігівській переписній книзі 1666 р. фіксується вже подвійна назва: «Перекоп, а Брусилов тож»). І коли надалі вони злилися, то в силу певних обставин закріпилася саме друга назва. Зауважимо, що процес злиття обох поселень розтягнувся у часі, назва Перекоп трапляється навіть у гетьманських універсалах ХVІІІ ст.
Сергій ГОРОБЕЦЬ, кандидат історичних наук, співробітник Українського інституту національної пам’яті
Джерело: Чернігівський формат. - Режим доступу
Немає коментарів:
Дописати коментар