Сучасний літопис Шестовицької територіальної громади відновлює на своїх сторінках основні історичні періоди соціально-економічного розвитку Поліського села. Дослідження чисельних документів і друкованих видань, які зберігаються в архівах, бібліотеках Чернігова та Києва, сприяли створенню літопису. Знайдені дати, події, призабуті постаті допомагають нам зрозуміти особливості обраної долі мешканцями придеснянського села на Чернігівщині.
Шестовиця - центр сільської ради. Розташована на правому березі Десни, за 18 км від м. Чернігова. Вперше в історичних документах згадується в 20-х рр. XVI ст. За даними археологічних досліджень, Шестовицю було засновано у VIII - IX ст.2 Існує кілька версій походження назва села: 1. походить від слова "шестак", яким називали шостого сина з боярського роду ; 2. взимку шлях позначали "шестами" -жердинами-віхами, щоб подорожні не збилися з нього; 3. у перекладі з давньолитовської мови Шестовиця означає підвищення над болотистою місцевістю4; 4. від боярського роду Шестовицькі.
На території села розташовано всесвітньо відомий комплекс пам'ятників в урочищі "Коровель". Коровель у перекладі з стародавньої скандинавської мови означає долина (заплава, що поросла чагарниками, підлісок). "Коровель" є першою високою точкою на правому березі Десни після Болдиної гори в м. Чернігові, і тому там знаходилася фортеця, в якій несли службу найманці-варяги.
У XVII - XVIII ст. село входило до складу володінь боярської родини Грязних, слабинських сотників та Чернігівських полковників, представників козацького роду Лизогубів та надворного радника Селецького.
За козацьким адміністративно-територіальним поділом у XVII - XVIII ст. село входило до складу Слабинської сотні Чернігівського полку. У 1782 р. входить до складу Слабинської волості Чернігівського повіту. З 1923 р. село центр Шестовицької сільської ради в складі Козлянського, а з 1930 р. - Чернігівського районів.
Шестовиця - центр сільської ради. Розташована на правому березі Десни, за 18 км від м. Чернігова. Вперше в історичних документах згадується в 20-х рр. XVI ст. За даними археологічних досліджень, Шестовицю було засновано у VIII - IX ст.2 Існує кілька версій походження назва села: 1. походить від слова "шестак", яким називали шостого сина з боярського роду ; 2. взимку шлях позначали "шестами" -жердинами-віхами, щоб подорожні не збилися з нього; 3. у перекладі з давньолитовської мови Шестовиця означає підвищення над болотистою місцевістю4; 4. від боярського роду Шестовицькі.
На території села розташовано всесвітньо відомий комплекс пам'ятників в урочищі "Коровель". Коровель у перекладі з стародавньої скандинавської мови означає долина (заплава, що поросла чагарниками, підлісок). "Коровель" є першою високою точкою на правому березі Десни після Болдиної гори в м. Чернігові, і тому там знаходилася фортеця, в якій несли службу найманці-варяги.
У XVII - XVIII ст. село входило до складу володінь боярської родини Грязних, слабинських сотників та Чернігівських полковників, представників козацького роду Лизогубів та надворного радника Селецького.
За козацьким адміністративно-територіальним поділом у XVII - XVIII ст. село входило до складу Слабинської сотні Чернігівського полку. У 1782 р. входить до складу Слабинської волості Чернігівського повіту. З 1923 р. село центр Шестовицької сільської ради в складі Козлянського, а з 1930 р. - Чернігівського районів.
ВІДОМІ ЛЮДИ СЕЛА
Милорадович Володимир Миколайович (1789 - 1864) - походив з дворянської родини, служив у Мариупольському гусарському полку, був нагороджений орденами св. Анни 2-го ст. (1813 р. у Богемії при Кульмені) та св. Володимира 4-го ст. (1813 р. за Бородинську битву). Жив у селі з 1830 по 1864 рр., займався організацією процесу навчання сільських дітей.
Морачевський Пилип Семенович (1806 - 1879) - уродженець Шестовиці, поет, письменник, перекладач, драматург. Першим переклав на українську мову Святе Письмо.
Кругол Павло Кирилович (1924 - 2004) - учасник Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 рр., нагороджений орденами Слави III ст. та Вітчизняної війни І ст., трьома медалями "За відвагу'", медаллю "За бойові заслуги".
Крутик Михайло Іванович (1926 р. н.) - працював голову колгоспу "Ленінський шлях" (1968 - 1992), нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1975), зробив значний вклад у розбудову села, за його клопотанням у село в 1991 р. проведено газ. Почесний громадянин Севастополя, має медаль "В ознаменування 175-річчя Севастополя".
Балдовський Єфрем - останній сільський священик, був шанованою людиною в селі, незважаючи на чергові утиски церкви з боку влади у 60-х рр., здійснював православні богослужіння та обряди. Помер у 80-х рр. XX ст.
Данилевський Іван Андрійович - уродженець Шестовиці, професор, до 1967 р. працював у Києві лікарем-окулістом 13.
Кирда Ніна Петрівна (1929 р. н.) - працювала фельдшером у 1960 - 1989 рр., своєю невтомною працею здобула повагу поміж односельців 14.
Дрижик Микола Іванович (1936 - 1989) - уродженець Шестовиці, генерал-майор. Після закінчення Чернігівської школи, проходив навчання в Київському училищі МВС, а згодом переведений до Львівського пожежно-технічного училища. Для проходження подальшої служби направлений до м. Владивосток Приморського краю. Службу розпочав на посаді начальника караулу окремої військової пожежної частини. Службу поєднував з навчанням - закінчив юридичний факультет Далекосхідного державного університету. Згодом був призначений на посаду заступника начальника управління пожежної охорони Приморського краю. Мав урядові та відомчі нагороди, був нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради СРСР.
Кондрашевський Анатолій Миколайович (01.06.1941 р.н.) - уродженець Шестовиці, керівник народного ансамблю "Дивосвіт", член Національної спілки музичних діячів України, Заслужений артист України 1б.
Лавріненко Іван Михайлович (1945 р. н.) - уродженець Шестовиці, по закінченню у 1960 р. школи поступив до Чернігівського медичного училища на фельдшерське відділення. Після навчання працював у селі Будище фельдшером. Після служби в армії навачався в Ніжинському педінституті. Працював на комсомольській роботі та в апараті ЦК ЛКСМУ. У 1980 р. стає кандидатом історичних наук, працює у Московському інституті молоді(сучасне - Московська гуманітарно-соціальна академія), у 1994 р. стає деканом першого в Росії факультету соціальної роботи. З 1994 р. доктор історичних наук, професор. Має звання почесного працівника вищої професійної освіти РФ, дійсний член Академії соціальної освіти, Міжнародної педагогічної академії, автор багатьох наукових праць.
Селівон Микола Федосійович (30.10.1946) - уродженець Шестовиці, голова Конституційного Суду України (2002 - 2005), з 2006 р. Надзвичайний та Повноважний Посол України в Казахстані, кандидат юридичних наук, член Спілки юристів України, Заслужений юрист України, автор близько 30 наукових праць18.
Дрижак Іван Олексійович (1947 р. н.) - уродженець Шестовиці, очолював Чернігівський загін ліквідаторів на Чорнобильській АЕС, полковник, Заслужений працівник МВС СРСР, Почесний працівник МВС України. З біографічної довідки: "Після закінчення Шестовицької 8-річної школи продовжив навчання в середній школі № 4 м. Чернігів, яку закінчив з відзнакою. Вступив до Харківського пожежно-технічного училища, яке закінчив у 1968 р. з червоним дипломом. Був направлений для подальшого продовження служби в м. Владивосток спочатку начальником окремого посту, потім начальником пожежної частини по охороні найбільшого на той час в РРФСР судоремонтного заводу. У 1974 р. призначений начальником гарнізону по охороні міста-порту Находки, а згодом переведений для продовження служби в м.Прилуки начальником загону по охороні нафтопромислів. У 1981 р. призначений начальником штабу пожежо-гасіння обласного управління пожежної охорони, де згодом працюю начальником оргстройового відділення, начальником пожежно-випробувальної лабораторії, заступником та начальником обласного управління, заступником начальника МВС УВС у Чернігівській області. У травні 1986 р. очолював зведений загін українських пожежників, які приймали участь у ліквідації аварії на Чорнобильській станції. У 1997 р. вийшов у відставку". Нагороджений орденами "За заслуги", "Закон і честь", "За відвагу", "За безпеку народу" та 13 медалями. Відзначений орденами та медалями за заслуги перед церквою 19.
Кругол Анатолій Миколайович (1971 р.н.) - уродженець Шестовиці, працював начальником фінансового управління Чернігівської райдержадміністрації (2001 -2007), заступник начальника фінансового управління Чернігівської облдержадміністрації.
Кругол Павло Кирилович (1924 - 2004) - учасник Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 рр., нагороджений орденами Слави III ст. та Вітчизняної війни І ст., трьома медалями "За відвагу'", медаллю "За бойові заслуги".
Крутик Михайло Іванович (1926 р. н.) - працював голову колгоспу "Ленінський шлях" (1968 - 1992), нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1975), зробив значний вклад у розбудову села, за його клопотанням у село в 1991 р. проведено газ. Почесний громадянин Севастополя, має медаль "В ознаменування 175-річчя Севастополя".
Балдовський Єфрем - останній сільський священик, був шанованою людиною в селі, незважаючи на чергові утиски церкви з боку влади у 60-х рр., здійснював православні богослужіння та обряди. Помер у 80-х рр. XX ст.
Данилевський Іван Андрійович - уродженець Шестовиці, професор, до 1967 р. працював у Києві лікарем-окулістом 13.
Кирда Ніна Петрівна (1929 р. н.) - працювала фельдшером у 1960 - 1989 рр., своєю невтомною працею здобула повагу поміж односельців 14.
Дрижик Микола Іванович (1936 - 1989) - уродженець Шестовиці, генерал-майор. Після закінчення Чернігівської школи, проходив навчання в Київському училищі МВС, а згодом переведений до Львівського пожежно-технічного училища. Для проходження подальшої служби направлений до м. Владивосток Приморського краю. Службу розпочав на посаді начальника караулу окремої військової пожежної частини. Службу поєднував з навчанням - закінчив юридичний факультет Далекосхідного державного університету. Згодом був призначений на посаду заступника начальника управління пожежної охорони Приморського краю. Мав урядові та відомчі нагороди, був нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради СРСР.
Кондрашевський Анатолій Миколайович (01.06.1941 р.н.) - уродженець Шестовиці, керівник народного ансамблю "Дивосвіт", член Національної спілки музичних діячів України, Заслужений артист України 1б.
Лавріненко Іван Михайлович (1945 р. н.) - уродженець Шестовиці, по закінченню у 1960 р. школи поступив до Чернігівського медичного училища на фельдшерське відділення. Після навчання працював у селі Будище фельдшером. Після служби в армії навачався в Ніжинському педінституті. Працював на комсомольській роботі та в апараті ЦК ЛКСМУ. У 1980 р. стає кандидатом історичних наук, працює у Московському інституті молоді(сучасне - Московська гуманітарно-соціальна академія), у 1994 р. стає деканом першого в Росії факультету соціальної роботи. З 1994 р. доктор історичних наук, професор. Має звання почесного працівника вищої професійної освіти РФ, дійсний член Академії соціальної освіти, Міжнародної педагогічної академії, автор багатьох наукових праць.
Селівон Микола Федосійович (30.10.1946) - уродженець Шестовиці, голова Конституційного Суду України (2002 - 2005), з 2006 р. Надзвичайний та Повноважний Посол України в Казахстані, кандидат юридичних наук, член Спілки юристів України, Заслужений юрист України, автор близько 30 наукових праць18.
Дрижак Іван Олексійович (1947 р. н.) - уродженець Шестовиці, очолював Чернігівський загін ліквідаторів на Чорнобильській АЕС, полковник, Заслужений працівник МВС СРСР, Почесний працівник МВС України. З біографічної довідки: "Після закінчення Шестовицької 8-річної школи продовжив навчання в середній школі № 4 м. Чернігів, яку закінчив з відзнакою. Вступив до Харківського пожежно-технічного училища, яке закінчив у 1968 р. з червоним дипломом. Був направлений для подальшого продовження служби в м. Владивосток спочатку начальником окремого посту, потім начальником пожежної частини по охороні найбільшого на той час в РРФСР судоремонтного заводу. У 1974 р. призначений начальником гарнізону по охороні міста-порту Находки, а згодом переведений для продовження служби в м.Прилуки начальником загону по охороні нафтопромислів. У 1981 р. призначений начальником штабу пожежо-гасіння обласного управління пожежної охорони, де згодом працюю начальником оргстройового відділення, начальником пожежно-випробувальної лабораторії, заступником та начальником обласного управління, заступником начальника МВС УВС у Чернігівській області. У травні 1986 р. очолював зведений загін українських пожежників, які приймали участь у ліквідації аварії на Чорнобильській станції. У 1997 р. вийшов у відставку". Нагороджений орденами "За заслуги", "Закон і честь", "За відвагу", "За безпеку народу" та 13 медалями. Відзначений орденами та медалями за заслуги перед церквою 19.
Кругол Анатолій Миколайович (1971 р.н.) - уродженець Шестовиці, працював начальником фінансового управління Чернігівської райдержадміністрації (2001 -2007), заступник начальника фінансового управління Чернігівської облдержадміністрації.
ЛІТОПИС СЕЛА
Найдавніші поселення - у селі Шестовиця та її округах знайдено чотири поселення епохи бронзи (II тис. до нашої ери), три поселення скіфського періоду (V -III ст. до н.е.), ранньослов'янські поселення перших століть нашої ери, сіверянське УПІ-ІХ ст.ст., а також два городища, шість поселень і великий могильник давньоруського часу IX - XIII ст. Першими (II - І ст. до н.е. - І ст. н.е.) у басейні Десни з'явилися ранні слов'янські племена зарубинецької культури:
кінець IX - початок XI ст. - функціонування Шестовицького комплексу в урочищі Коровель. Археологічні дослідження комплексу виявили матеріал, який є "эталонным для решения многих вопросов истории Древнерусской государственности эпохи ее становления...". "Раскопки последних лет показали, что городище имело сложную систему укреплений, не имеющую аналогий на других синхронних пам'ятниках региона". Крім фортечних укріплень з півночі до городища "примыкал достаточно обширный...посад...".
"В целом создается впечатление, что возникновение комплекса совпадает по времени с сообщением "Повести временних лет" о покорении Олегом северы в 884 г., когда "иде Олег на Северяне и победи Северяны и възложи на нь дань легку, и не дасть имъ Козаромъ Дани платити, рекъ азъ имъ противень, а вам не чему". Возможно, именно в связи с этим большинство исследователей считали, что в Шестовице размещался наибольший на Левобережье лагерь дружинников киевских князей, который, располагаясь всего в одном - полутора часах конной езды от города, должен был играть роль своеобразного противовеса центру летописной северы -Чернигову, как месту сосредоточения родоплеменной землевладельческой элиты, практически всегда находившемуся в оппозиции Киеву и являвшемуся его традиционным торговым конкурентом. Главной функцией Шестовицкого комплекса было держать под контролем Чернигов. Место для возведения городища было выбрано достаточно удачно. Десна, которая свободно гуляет по своей широкой (до 10 км) пойме, южнее Чернигова далеко уходит от высокой коренной террасы и только в районе Коровеля приближается к ней на расстоянии в несколько сотен метров, что позволяло достаточно эффективно контролировать главную водную артерию Днепровского Левобережья. Примерно на таком же расстоянии западнее мыса проходил древний сухопутный путь на Киев. Выйдя из Чернигова через Любечские ворота, он поворачивал на юго-запад к с. Киенка, в районе Шестовицы спускаясь по ур. Узвоз с высокой террасы в пойму р. Жердовы, и далее через Слабин, Смолин, Моровийск и Лутаву - на Вишгород.
Т.о.. городище находилось в точке максимального сближения водной и сухопутной дорог на Киев, обеспечивая надежный контроль (а при необходимости -и блокирование) обеих. К тому же, с запада едва ли не к самому подножию городища проходила р. Жердова, впадающая в широкую проточную старицу Десны тремя рукавами, устья которых могли использоваться в качестве гаваней и прекрасних естественных доков для стоянки и ремонта судов. Подходы к городищу с юга и востока были надежно прикрыты целой сетью многочисленных стариц. Т.о., единственным открытым для штурма направленим было северное, по узкому мысу со стороны посада, что позволяло достаточно успешно защищать городище силами даже небольшой профессиональной дружины.
Другим важным направленим деятельности обитателей Шестовицы было, вероятно, участие в организации великокняжеского полюдья. Шестовицкое городище, расположенное в густо заселенной местности, в непосредственной близости от крупного города, каким являлся в это время Чернигов, почти идеально подходило для этой роли.
В начале XI в. существенно изменилась политическая ситуация на Руси. В ходе... борьбы власть на Левобережье в 1023 г. захватил энергичный тьмутороканский князь Мстислав Храбрый. В то же время, гарнизоны контролировавших все подступы к Чернигову застав, по-видимому, сохраняли верность Киеву, и Мстислав, готовившийся к решительному столкновению с братом, вряд ли рискнул бы оставить у себя в тылу эту "пятую колонну". Пережив в X в. свой "звездный час", Шестовицкое городище никогда более не достигало прежнего уровня развития".
середина XI - XIII ст. - "Городище на Коровеле, занимавшее стратегические позиции на подступах к Чернигову с юга, вскоре (после восстановления в 30-х гг. XI в. на Руси единовластия Ярослава Мудрого или вслед за учреждением после смерти последнего черниговского стола) возрождается. ...не позднее середины XI в. оборонительные сооружения с напольной стороны полностью реконструируются. ...в конце XI в. (вероятно, в ходе борьбы за Чернигов между Олегом Святославичем и Владимиром Мономахом в 1093 - 1097 гг.) они тоже гибнут в огне... В начале XII в. городище снова отстраивается, причем на этом этапе... происходит замена каркасноплетневых стен на более типичные для средневековой Руси стены срубной конструкции... Но и на сей раз роль южных ворот Чернигова сослужила Шестовице плохую службу - в середине XII в.... городище в очередной раз подвергается военному розгрому... Вскоре они переживают новую реконструкцию...
Судьба городища в середине XIII в. ... достоверно неизвестна... Вероятно, в октябре 1239 г. городище Коровель было заблаговременно оставлено обитателями без сопротивления. В дальнейшем центр жизни этого микрорегиона переносится, по-видимому, на городище в центре современного села, название которого прослеживается в письменных источниках как минимум с рубежа XV - XVI вв. На самом же городище Коровель жизнь в дальнейшем долго не возрождалась. В XVII -XVIII вв. городищенская площадка некоторое время использовалась под сельское кладбище... Лишь в начале XIX в. некоторое время здесь существовал небольшой хутор".
XII ст. - шиферна іконка із зображенням Святого Миколая знайдена влітку 1970 р. в заплаві р. Десни працівниками експедиції Чернігівського історичного музею.
XIII - XV ст. - в урочищі "Діброва" функціонує поіслямонгольське поселення.
1509 р. - у метричних реєстрах зберігається запис про боярина "Шестовицького з Чернигова".
1527 р. - перша письмова згадка в "Книге большому чертежу" про Шестовицю з військовими укріпленнями часів Київської Русі в урочищі "Городок": "Шостовичи село уверх по Диене, то село боярское, домов 20".
1625 р. - "По грамоте... селищем Шестовицею оканчивались земли города Чернигова".
1628 р. - Шестовиця спірне між містом та Борисом Грязним село27. 1638 р. - у селі 20 димів.
1660 р. - діє Миколаївська церква. Перебудована у 1772 р. У 1875 р. зазначається: "церков куплена в 1835 году в Чернигове, построена прихожанами и с помощью доброхотов". Нова дерев'яна споруда збудована у 1878 р., "церква построена вновь старанием прихожан с помощью доброхотных пожертвований".
У 1898 р. повідомлялось: "В с. Шестовице со времени постройки церкви прошло более 150 лет; в церкви на престоле хранится крест, по-видимому, католический; на нем с одной стороны находится выпуклое, массивное изображение Спасителя со склоненной головой; под Спасителем - череп и скрещенные кости, а под этим буквы A.G. (по объяснению священника Adamowa Glowa)".
Священики - отець Стефан (1660); ієрей Олексій Наранович (1700); пресвитер Григорій Морачевський (1759); Григорій (1776); Марачевський (1815); Микола Марачевський (1864 - до 1873 p.); Георгій Михайлов Пригоровський (1873 - 1880); Геращенко (1885) та Муравченко (1885 - 1887); Стефан Стефанів Ярошевський (1892 - 1897); Стефан Родіонов Свириденко (1897 - 1905); Михайло Пантелемонів Михайлов (1905 - 1917); Микола Звєрєв (1918); диякон Александрович (1812); псаломщик дячок Яків Садовський (до 1873); Іван Яковлев Садовський (1873 - 1880); Іван Іванів Борисенко (уродженець с. Козел, 1885 - 1917); Миколо Феофанів Гаймановський (1914); пономар Василь Григоріїв Носачевський (1850 - 1852); Євстафій Василів Єланський (1856 - 1862); церковний староста козак Йосип Рибалко (1821); козак Петро Йосипів Силивон (1897- 1914).
На церковному цвинтарі поховані: Володимир, син губернського секретаря Петра Бельського (пом. 1880), донька священика Лідія Михайлова (пом. 1913 р.), козак Стефан Іаковлевич Асауленко (1833 - 1915), козачка Анна Трофимівна Асауленко (1835 - 1915), псаломщик Іван Іванович Борисенко (1842 - 1917) .
1666 p. - у "'Переписній книзі" зазначається, що мешканці села мають вотчину (пасіку) "за ту вотчину за медвеной оброк платят гетману по гривне".
1709 р. - дружина Чернігівського полковника Агафія Лизогуб подарувала церкві Євангеліє друковане 1648 року.
1730 р. - "Генеральное следствие о маєтностях Черниговского полка" зазначає: "Шостовиця - 22... дворов. ...и владелы черниговские полковники, а ныне владеет бывшего черниговского полковника Якова Лизогуба внук, бунчуковый товарищ Семен Лизогуб, по жалованной грамоте, данной ему Семену 1719 году в спокойное владение, и за службы тестя его гетьмана Скоропадского. Оные села наперед нынешнего владельцы, по сказках тих же сел старожилов, як оны упомнят, были во владении у сотников слабинских... Семен Лизогуб обяви подлинную жалованную грамоту 1690 году деду его Якову Лизогубу данную, на село Слабин з приселками Шестовицею".
1732 - 1913 pp. - при сільський церкві діє школа, у 1860-х pp. діє церковнопарафіяльна школа (у 1869 р. навчається 12 учнів). У 1877 р. зазначалось: "...школы нет. Прежде обучал священник Ник. Ив. Морачевский, а умер этот священник - никто больше не обучает и некому (теперешний священник старик и больной)"; 1882 - 1889 pp. діє земська школа; 23 листопада 1894 р. у церковному приміщенні відкрито церковну школу грамоти "... старанием причта, церковного старосты", за вчителя селянин власник Андрій Ємельянов Майборода навчає 60 учнів, з них 10 дівчат; 1905 р. - "до 1897 года названное общество постановило устроить у себя земское народное училище. Намерение общества было поддержано управой, соблюдены были все формальности и обществу выдано ссуду в 500 руб. для приобретения усадьбы для училища". У 1897 р. діє початкова народна школа.
Земські вчителі: Морачевська (1885 - 1887); Холодовський (1897 - 1898); Митрофан Свириденко (1899 - 1902); Рожалін (1906); Варвара Антонівна Храпачова (1906); Надія Іванівна Стефанович (1909 - 1911); Іван Іванович Новіцький (1911 -1913).
1732 р. - при сільський церкві діє шпиталь.
1749 р. - перші згадки про родину священиків Морачевських .
1767 р. - "Румянцевський опис..." зазначає: "с. Шостовица, при р. Десне... козацких дворов - 68, крестьянских дворов - 7, владения бунчукового товарища Василия Лизогуба".
1781 р. - з опису Чернігівського намісництва: "Село Шостовиця, от Андреевки в 10, от Слабина в 4 в.; положение имеет на ровном возвышенном месте, при луге реки Десны; земли пашенной и сенокосной посредственно довольно; леса мало и покупают оной с покулыцины; жители пропитание имеют от хлебопашества и частию от скотоводства. В сем селе церковь деревянная одна. Возный - 1; священник - 1; вдова священническая жена - 1; казаков выборных - 16-17; подпомощников - 54-62; подданных надворного советника Селецкого - 16-16; подсуседков разночинческих -9-10; итого дворов 95, хат 108. При селе Шестовице хутор Раздоров надворного советника Селецкого; в оном 1 хата. Хутор Коловле, от Шестовицы в 1 в., владение онаго же Селецкого, в нем 2 хаты".
1799 - 1801 рр. - з Опису Лівобережної України: "Шостовица 421 душа".
1834 р. - за клопотанням В.М. Милорадовича розпочате упорядкування військово-транспортної дороги з Чернігова на Остер (сучасна вулиця Перемоги) .
1848 р. - під час епідемії холери в селі протягом липня місяця померло близько 30 людей.
1859 р. - у селі при колодязях діє пиво-медоваренний завод Милорадовича45. 1867 - 1870 рр. - у селі землями володіють представники родини Скуратових46. 1869 р., червень - з російського Сенату повертають козаку Осаулку його клопотання.
1874 - 1908 рр. - шестовицькі кургани привертають увагу дослідників. М.О. Константинович у доповіді на III Археологічному з'їзді у Києві "О курганах Черниговского уезда" зазначав: "Недалеко от д. Шестовица, єсть 3 групы курганов, расположенных в луговой местности, ежегодно окружаемой заливною водою Десны". Він же відзначив, що шестовицькі кургани вже тоді піддавалися грабіжницьким розкопкам скарбошукачами. На деяких із поруйнованих курганів М. Константинович провів перевірочні розкопки, що зафіксували на дні грабіжницьких ям сліди поховальних кострищ з рештками тілоспаленнь. Вірогідно, саме з таких "аматорських розкопок" і надійшов у 1870-х роках до Археологічного музею Київського університету Св. Володимира меч, що походив з уранового поховання за обрядом кремації на стороні. Яскраві знахідки свідчили про неординарний характер пам'ятки, що не могло не зацікавити фахівців. Ще 1905 р. співробітник Чернігівської Губернської Вченої Архівної Комісії П. Добровольський отримав від Імператорської архівної комісії "Відкритий лист" на дослідження поблизу с. Шестовиця, проте за певних обставин реалізувати задум не зміг. Дещо пізніше кургани в ур. Коровель згадують П. Уварова та Д. Самоквасов. Деякі знахідки з них демонструвалися на виставці, присвяченій XIV Археологічному з'їзду в Чернігові у 1908 р., що привернуло до пам'ятки додаткову увагу науковців.
1874 р. - у книзі Філарета вперше подається історичний нарис про село Шестовицю, де зазначалось, що "Земли в Шестовице 4763 десятин и жители занимаясь хлебопашеством не бедны" .
1874 - 1916 рр. - у друкованих виданнях та архівних справах зустрічаємо дані про жителів села: колезький секретар Семен Антонович Осмаков (пом. 1874 р.), унтер-офіцер Кулешов (1875), міщанка з Шестовиці Ірина Никифорівна Четкова (1801 -1876), на шестовицькому лузі поховали потонулого в Десні 50-річного солдата з Чернігова Максима Павлова Лотскина (1876), дворянин Сила Петрович Якубовський (1879); Чернігівська міщанка, що мешкає в Шестовиці Аксенія Романова Лиська (1886); колежський асесор Олександр Миколаїв Морачевський (1886); козак Олексій Якович Міх (1896); козачка Улита Ісаківна Бешунова та козак Климентій Іванович Дудар (1896); козачка Улита Ігнатова Шайдіна, Устинія Шираєва, Єфросинія Савостина та Макар Кругол (1896); козак Павло Михайлів Головач (1897); козак Микола Данилович Ширай (1897); козак Іван Пилипов Мекшун (1898); землевласник Надія Дмитрівна Дурова (1898); селянка Марфа Тимофієва Мукасеєва (1899); унтер -офіцер Михайло Ничипорів Страх (1899); Громадянин Михайло Іванів Борисенко (1899); козак Федір Микитін Репа (1900); козак Антин Севастьянів Потапенко (1900); ''занимается перевозкой клади, служитель городской железно-дорожной станции, крестьянин с. Шестовица Ефим Павлов Куцый" (1902); мещанин Григорій Михайлович Борисенко (1915); курсистка Київських висших курсів Матрона Андріївна Данишевська (1915); Почесний громадянин Михайло Михайлов (1916).
1877 р. - про село знаходимо наступні відомості: озера "Вершин", "Золоте" та п'ять маленьких на громадських пасовищах здаються в аренду. Відзначається: "...отдаются для ловли с Vi (закинет раз невод - возьмет свою половину, на том и конец), за деньги не отдавали"; діють - цегельня, 19 вітряків, топчак кінний, олійниця селянина Степана Токача, два сада. У господарстві Милорадовича був водяний млин та віялка. Згадуються землевласники - Хана Тула та Розалін Мочаретови, Іван Іванович Харченко, Макар Григорович Шкурат, Сила Петрович Якубинський та Настасія Андрієва Осьмак.
1881 р. - Преосвященний єпископ Чернігівський та Ніжинський Антоній відвідав село та церкву.
1885 - 1897 рр. - у селі народилося 78, а померло 44 людини; у 1897 р. - 76 та 54.
1892 р. - у селі зафіксовано спалах холери.
1892 р. - зазначається, що шестовичане продають хліб навіть при середньому врожаї.
1897 р., 22 червня - губернська газета "Черниговские губернские ведомости" повідомляє: "В дачах села Шестовицы в посевах озимой ржи замечена саранча; к уничтожению ее приняты меры".
1898 р. - у селі утворено 71 домовласниками сільськогосподарське товариство.
1898 р. - із звіту Чернігівської губернської земської управи по питанню укріплення урвищ: "были произведены в отчетном году изыскания оврагов... В целях демонстративного укрепления, инженером Kenne осмотрены овраги по указанию Черниговской уездной земской управы, находящиеся между селениями Котами и Сядричами, Стар. Белоусом и Жукотками, у Тресвятской Слободы, Павловки, между Киенкой и Шестовицей, в Бобровице и у с. Товстолеса. Из этих оврагов оказался пригодным для демонстративного укрепления овраг у с. Шестовицы; были составлены план и профиль этого оврага, но произвести укрепление его не пришлось, так как владельцы земель, прилегающих к оврагу, не изъявили согласия на укрепление его за счет губернского земства и от дачи подписки на предоставление в распоряжение губернского земства для облесения охоронной полосы отказались, в виду того, "что окружающие овраг принадлежащие им, полосы земель - самые удобные для хлебопашества".
1898 р., 25 травня - губернська газета "Черниговские губернские ведомости" повідомляють про перебування губернатора Е.К. Андрієвського в Шестовиці: "15 мая Г. Начальник губернии Е.К. Андреевский побывал в Шестовице, где посетил храм, осмотрел школу, хлебозапасный магазин, пожарный обоз..."; з повідомлення від 20 травня: "При объезде Г. Начальником губернии... Шестовицкая сельская школа поднесла Его Превосходительству старинную картину "Младенец Христос в будущем". Г. Начальник губернии передал ту картину в Черниговский исторический музей".
1905 р. - житель села Данилевський сповіщав у Чернігівське статистичне управління про революційні заворушення в селі, що селяни мріють про безплатний наділ землі, про свій новий життєвий шлях. Згадується організатор підпільної друкурні Іван Сидорович Медвідь.
1905 р. - при церкві діє невеличка бібліотека.
1906 р. - відкрито народну бібліотеку.
1906 p., 8 грудня - губернська газета "Черниговское слово" повідомляє: "5 декабря окружным судом с участием сословных представителей, разобрано дело о разгроме в с. Шестовице лавки и дома М.Г. Левицкого. Обвиняемые крестьяне с. Муравейки..., крестьяне с. Шестовицы B.C. Завальский - на 8 месяцев с лишением прав, казак З.Г. Матюха, А.Г. Матюха, П.Е. Селивон и А.Г. Верех - приговорены на 8 месяцев в тюрьму с лишением прав; казак П.В. Сердюк - на 3 месяца в тюрьму без лишения прав по несовершеннолетию и М.К. Лыска - на 3 месяца в тюрьму без лишения прав".
1907 р., 29 травня - губернська газета "Черниговское слово" повідомляє: "заседание землеустроительной комиссии: по ходатайству Шестовицкого 3-х домохозяев т-ва о выдаче ему ссуды на покупку 1 дес.1200 саж. земли у землевладельца Я.П. Огиевского-Охоцкого в дачах с. Шестовицы".
1907 р., 6 липня - губернська газета "Черниговское слово" повідомляє: "Председатель Шестовицкого... отдела союза русского народа Огиевский и др. во всеподданнейшей телеграмме от 19 июня принес от лица отдела выражение верноподданнических чувств. Государь император Высочайше повелеть соизволил благодарить".
1907 р., 1 вересня - з листа Чернігівського губернатора Чернігівському повітовому ісправнику: "Получены мною сведения, что в с. Шестовице, вверенного вам уезда неизвестными агитаторами усиленно распространяется нелегальная литература среди местного населения и что пропаганда настолько развилась, что большинство крестьян подготовилась к восстанию с целью добиться земли и воли".
1913 р. - у школі навчальний рік розпочався 2 вересня, а закінчився 2 травня.
1913 p., 19 квітня - "Черниговская земская неделя" повідомляла про дозвіл Чернігівського губернського комітету по справах дрібного кредиту "Шестовицкому ссудо-сберигательному товариществу... увеличение предельного размера кредита по личному доверию до 200 руб."
1914 р., 21 червня - за 50-річну службу псаломщик Іван Іванович Борисенко нагороджений золотою медаллю "За усердие".
1917 р., 18 серпня - "Черниговская земская газета" повідомляє про самовільне залишення військової частини рядовим 77 сибирського стрілецького полку Івана Петровича Матюхи з Шестовиці.
1918 p., січень - у селі встановлена радянська влада.
1919 р. - у районі села Пластунською бригадою Червоної Армії було розбите велике угрупування денікінців.
1920 р. - село стає центром Шестовицької сільської ради. Голови сільради: Єгор Іванович Халій - перший голова сільської ради; Іван Сергійович Сокол (1920), Петро Якович Лавриненко (1920), Герасим Харитонович Рибалко (1921), Петро Данилович Сердюк (1923 та 1926 - 1927), Парфен Федорович Витун (1924), Кіндрат Степанович Попович (1924), Іван Іванович Куций (1924 - 1926, 1927 - 1931), В.Г. Мироненко (1931 - 1932), Е.І. Холій (1932), Трохим П. Шульга (1932), Іван Маркович Поклад (1932), Куций (1933), Балашов (1933), Брей (1933), Красковський (1933), Кирильченко (1935), Підгорець (1939), Бабарика (1945), Влас Макарович Головач (1946 - 1958), Іван Іванович Попович (1958 - 1964), Олексій Петрович Дрижак (1964 - 1969), Михайло Юхимович Гендич (1969 - 1972), Григорій Лаврентійович Число (1972 -1982), Володимир Михайлович Британ (1982 - 1987), Іван Григорович Скрибченко (1987 - 1998), Валентина Тимофіївна Заліська (з 1998).
1921 р. - організована комсомольська організація, у 1932 р. - партійна. Діє комітет незаможних селян: голова Іван Олексійович Селівон (1924).
1921 р. - до 1-го Українськго дитбудинку зараховано сироту А.І. Сердюка.
1923 р., 12 березня - на загальних зборах громадяни села заслухали доповідь про повалення самодержавства та святкування шестиріччя лютневої революції .
1924 р. - у селі працює хата-читальня; у 1927 р. завідувач Ткач.
1924 р. - у сільраді 338 селянських господарств з населенням 1981 людини, діють школа, лікбез, бібліотека. Голова сільськогосподарського товариства Прокопій Никифорович Страх (1924), завідуючі бібліотекою Катерина Миколаївна Михальченко (1924) та школою Сокоцька (1925), голова сільбудинка Іван Олексійович Селівон (1924).
1925-1927 рр. - за дорученням Чернігівського державного історичного музею перші археологічні дослідження комплексу пам'яток доби Київської Русі на правому березі Десни в урочищі Коровель біля села Шестовиця проводить завідувач археологічним відділом Петро Іванович Смолічев, складає перший план цього комплексу .
1925 р., 21 січня - на об'єднаних зборах сільради, комітету незаможних селян, осередку комсомолу та учительства слухали доповідь про життя, діяльність та смерть В.І. Леніна. З постанови: "сильно скорбят в душе о потере великого гения и учителя трудящих масс всех стран. Мы обещаем выполнить все заветы оставленные В.И. Лениным".
1925 р., 20 грудня - з протоколу розширеного пленуму Козлянського райвиконкому: "Слушали доклад о перевыборной компании. Докладчик т. Омельяненко указывает, что перевыборы Советов будут проходить из двух важных политических моментов, экономическое разделение села и возрастающей политической активности кулака. Отсюда вывод, что перевыборы должны проходить под лозунгом закрепления достижений в сотрудничестве бедняка с середняком и дальнейшего укрепления и развития двух основных груп на селе" .
1926 р., 5 січня - з протоколу загальних зборах виборців села по обговоренню доповіді про діяльність Козлянського райвиконкому: "Сокол сказав, що колись вірили в бога, то ціх краж та вбивств не було, за мою жізнь... було два випадки вбивства, а в цей термін так развито, що буде важко жіть селянству. Селівон сказав, що с каждим днем дуже розвивається уголовщина, хотя селяне обіжаються на карательну політику, що вона слаба, ні політика радянської влади не слаба, а самі селяне в цьому винуваті, з одного боку бояться, а з іншого багато прикривають бандитів, а бивають такі випадки, що міліція бешкетує з бандитами, допомагає таковим. Якуга вказав на те, що в районних всеобучних пунктах нема зборного сигналу, а збираються по співу петуха".
1926 р., 17 серпня. - з доповіді сільського голови П.Д. Сердюка на засіданні Козлянського райвиконкому: "Територія сільради охоплює 2 верстві, господарств всього 346, населення 2055 чоловік, з їх чоловиків 937, жінок 1117.По соціальному стану - заможні 25, середняків 145, бідняків 176. Всього землі 2500 дес, із їх пахотної 1750 дес, садіби 230 дес, сінокосу 570 дес; лісу 220 дес. з їх 100 молодняка культур. Худоби: коней 698, безкінних господарств 25 і маючих 1 коняку 42 господарства, 2 коней - 181 господарство, маючих 3 коней - 98 господарств. Корів всього 586, не маючих корів 26 господарств, маючих 1 корову - 94 господарства, 2 корови - 183 господарства, 3 корів - 42 господарства. Овечок 1564 шт., ягнят 861 шт., всього 2425 шт. Господарств маючих бджоли 27, в їх дупляків 280 і доданів 14. Плугів в господарствах 321, барон 642, млинів 17 із їх непрацюючих 2, соломорізок 17, приводів 7, сартіровок 4, крупорушок 1, просорошок 2, молотілок 3.
Сільрада переобрана 1 березня. Всього членів сільради 24 чол., жінок немає, кандидатів 6, по соціальності: заможніх 4, середняків 6, бідняків 11. Було проведено засідань сільради всього 14, де розглянемо питань 58, з іх на 50 % господарчі і останні адміністративні й по розпорядженню райвиконкому і вищих органів влади -громадських зборів було 19, питання розгляне ні більш господарчі. При сільраді маються громадські організації як то КНС та СТЮД, кооперація а також організації ЛКСМУ - роботу в ціх організаціях покіль що не зовсім налагоджено.
Не дивлячись на те, Сільрадою зроблена велика робота к будуванню школи а також провадиться землеустрій, де на цю роботу Сільрада потратила багато терміну, а також і охрану лугів. По благоустрію села також була робота проведена Сільрадою та її комісією, які необхідно були в селі. Благоустрій села - бандитизму нема, крім З краж за цей термін коней украдено 6 із їх знайдено 3, є замітна мілких крадіжок в селі.
Лісопорушень не замічається, з цім Сільрада веде боротьбу, що в корні це переслідується, самогонку гонения не замічається - політичне становище села благонадежне за виключенням групи котра не бажають на землеустрій.
По сільзагцу: народжень - 45, смертей - 44, шлюбів - 18 і розлучень - 1, всього з цього зібрано 50 крб. 15 коп., з яких здано 49 крб, зусталося при Сільраді 1 крб. 20 коп. Громадських сум прибутку 768 крб. 93 коп., расходу 599 крб. 6 коп., зусталося при Сільраді 161 кр. 37 коп. Було нараховано сільськогосподарського податку 25/26 р. 3078 крб. 82 коп., внесено податку 2968 крб. 82 коп., зусталося недоплати 110 крб. Страхподатків було по селу 1252 крб. 87 коп., виплачено 1150 крб. 34 коп, зусталося недоплати 102 крб. 48 коп. Недоплата Наркомземських суд: гречка на 41 крб. 37 коп. і проса 12 пуд.
Робота Сільради проводиться по всім галузям за виключенням роботи сіль комісій, які тормозят в виконанні плану Сільради". По доповіді сільського голови виступив голова райвиконкому Давидов, якій відзначив, що робота Шестовицької сільради виконується лише на 60% (не повині сільради, а тому що не було приміщення), члени сільради на 65 % відвідують сесії, "ні коїх культурних животноводств непровадить".
1926 р., 19 серпня - з плану роботи сільради на четвертий квартал: "Втягнути в КНС в члені громадських організацій як то: СТЮД, кооперація, Аерохим, Мопр..."77.
1926 р., 8 вересня - з протоколу засідання секретаріату Козлянського райвиконкому: "Слухали: обіжне розпорядження Української філії Державного Електричного Тресту заводів слабого току м. Харків з 23/VIII під № 5478 з рекомендуванням придбати радіо апаратуру. Ухвалили: заслухавши це розпорядження Секретаріат РВК личить необхідне організувати групу любителів радіо апаратури, прохати президію РВК скликати організаційне зібрання, притягнення кооперативних та інші об'єднання і такими чи іншими засобами закласти фундамент любителів
радіо .
1926 р., 12 вересня - у селі проходив розширений пленум Козлянського райвиконкому за участю голови райвиконкому Давидова та секретаря райкому КП(б)У Підковки. З протоколу пленуму: "Землеустроітель с. Шестовиці Іванов: певна група громадян с. Шестовиці яка перешкоджає нормальному проведенню земле влаштування агітаційно за зрив, або припинення останнього. Група ця активно проводить свою працю. Після розбивки полів - була постанова більшосте запахувати поля по новому, але зазначена група зривала цю постанову". Після виступу землевпорядника прийняли наступне рішення: "Прийняти до відома. Для усунення хиб при земле влаштуванні вжити таке: 1. Доручити РВК часно звернути увагу на перешкоди які чинить тутешня група, на винних скласти протоколи й передати до Нарсуду".
1927 р., 26 квітня - на засіданні сесії сільської ради В. Мекшуна виключили зі складу членів сільради в зв'язку з тим, що "поїхав орати по старому, після проведеного землеупорядження, маючі на меті повести за собою всю групу куркульського населення
1927 р., 27 квітня - на загальних зборах виборців села голова сільської ради 1.1. Куций пропонує "в сучасний момент встановить при пожежному хлеву нічне дежурство, а також регулярне дежурство ночного обхода по селу".
1927 р., травень - голова СТВ Герасим Харитонович Рибалко.
1927 р., 24 травня - на загальних зборах виборців села вирішується питання про надання матеріальної допомоги уповноваженому по землеустрою селянину К. Поповичу, який "пострадав за участь у землеустрої, у нього була пожежа".
1927 р., З липня - представник військової частини 7-го залізнично-дорожнього полку Котельников присутній на загальних зборах виборців села. На зборах слухали про побудову червоного літака та вирішили "допомогти по силі можливості повітряному флоту, а для цього доручити сільраді обійти село за добровільним пожертвуванням".
1927 р., 7 серпня - на загальних зборах виборців по доповіді голови сільської ради про Тсоавіахім вирішили "добровільно внести з кожного двору по снопу для допомоги посилення технічних коштів оборони країни".
1927 р., 22 вересня - на загальних зборах виборців слухали доповідь члена ВУЦВК Лазька про міжнародне становище та другу сесію ВУЦВК. На зборах слухали доповідь голови сільської ради про відкриття кооперації, однак питання залишилося відкритим.
1927 р. - побудовано нове приміщення школи.
1927 р., листопад - із звіту комісії сільської ради про проведення в селі свята 10-ї річниці Жовтневої революції: "5 листопада - прикрашення арки, сільради, школи, проведення урочистого засідання в сільраді; 6 листопада (неділя) - збори біля школи, демонстрація по селу з революційними піснями - члени сільради, учні, селяне, біля сільради мітинг - доповіді про міжнародне становище, виступи учнів з революційними піснями та декломаціями; після мітингу демонстрація направилась до новозбудованої школи, де відбулось відкриття; від школи демонстрація направилася до сільради, де відбулася виставка ілюстрацій до і після революційних подій, були подарунки учням; ввечері - вистава революційної п'єси; 7 листопада - шкільний ранок, збори піонерів".
1927 р., 27 грудня - на загальних зборах виборців вирішили створити комісію "по вербовці потребної кількості пайщиків та зібрання пайових внесків в розмірі трьох карбованців та 50 коп. вступних, в промежутку 2-х тижнів, зібраними в комісію ізбрати П. Граб, P.C. Попович, І.М. Поклад та Ф.Е. Бабак".
1928 р., 18 лютого - на загальних зборах виборів приймається рішення про звернення до Слабинського споживчого товариства з проханням "відкрити філію, так как в настоящій термін село свого споживчого товариства відкрити не взмозі".
1928 р., 20 лютого - на засіданні президії сільради приймається рішення про повернення виборчих прав Микиті Петровичу Селівону, тому що він відійшов від батька, колишнього церковного старости, веде окреме господарство.
1928 р., 24 лютого - з протоколу загальних зборів громадян села: "Заслухав доповідь про хлібозаготовчу компанію та реалізацію займу по зміцненню селянського господарства... загальні збори селян учитивають важность... перед радянською владою і її руководітельницею комуністичною партією про повне виконання хлібозаготівлі на 1000 пудів та реалізації займу для Шестовиці на суму 1800 карб, і маючі на увазі що нові виконання в строк вищеуказаних міропріятій радянської влади є скорійший шаг к нашему соціалістичному будівництву".
Для виконання цієї постанови збори обирають комісію, якій "доручити терміново виявити лишкі хлібних культур находящихся у селян, а також проверить з цім економічну мощність селян, твердо соблюдати класову лінію проведення в життя цієїї постанови. Серед нас не може бути ні одного селянина без облігації і которий би не продав нашей владі ізлішкі своїх хлібокультур".
На зборах обирається комісія (від сільради І. Куций, КНС П. Зуб, СТВ К. Попович, ЛКСМУ П. Ткач, селяне Г. Савоста та А. Бабак) для складання списків селян "які мають потребу в хлібі... хлібопродукти будуть відпускатися виключно біднейшему селянству".
1928 р., 5 серпня - на засіданні президії сільради вирішено провести 19 серпня збір першого снопа на оборону країни та тиждень оборони країни. "По збору першого снопа розбити село на вчастки і прикрепить до їх членів сільради".
1928 р., 28 серпня - на загальних зборах виборців села з доповіддю про хлібозаготівлю виступив голова Козлянського райвиконкому Рибалко.
1928 р., 30 вересня - на загальних зборах громадян села вирішено: "Заслухавши доповідь про недорід у південних округах, а також взагалі про необхідність мати запаси хліба для державного регулювання та розподілу його, загальні збори селян села Шестовиця ухвалюють посильно здати запаси хліба до кооперативу, а також вести боротьбу і ні в якому разі не підтримувати спекулянтів хлібом шкідливість яких для бідноти та середнячества дуже велика, хліб державі й у скрутний мент допомогу нам збоку її".
1928 р., 8 жовтня - на засіданні президії сільради вирішено для проведення підписки серед громадян на другу позику індустріалізації членам сільради зробити обхід своїх районів з підписними листами6.
1928 р. - організовано машинне товариство, діє молочарне товариство.
1927 р., 1 червня - на загальних зборах виборців села приймається рішення про утворення "хлібних запасів шляхом засипки гамазіїв".
1929 р., 16 липня - на засіданні президії сільради вирішено викликати на соціалістичне змагання села Слабин та Козероги. Основі напрямки змагання: рішуча боротьба з самогоноварінням, вчасна здача сільськогосподарського податку на 100% та державних позик, припинення лісопорубок, посадка сосни на 20 га незасіяних земель, безперебійне постачання паливом школи та сільбуда, боротьба з потравами на сіножатях та посівах .
1929 р., 12 жовтня - на засіданні пленуму сільради вирішено утворити трійку по організації нових кооперативних виробничих товариств, розглядаються акти складені на куркулів за нездачу хліба.
1930 р., 4 січня - на загальних зборах громадян села вирішено утворити в Шестовиці сільськогосподарський колектив СОЗу (спільної обробітки землі - А.К.). З постанови: "Принципово загальні збори громадян не проти переходу цілком всією громадою на статут СОЗу, але остаточне вирішення цього питання та прийняття його перенести на майбутні збори, які скликати протягом найближчого часу".
1930 р., 8 січня - на засіданні пленуму сільради прийнято постанову про зняття з церковних дзвонів: "Пленум констатує позаяк державі потрібен метал, а дзвони висять і непотрібний для села предмет, ніякої користі не дають, а тому пленум сільради постановляє приєднатися до постанови обкому ЛКСМУ про зняття дзвонів і порушити питання через райвиконком про затвердження цієї постанови" .
1930 р., 26 січня - на загальних зборах виборців села постановили "більшістю голосів проти 3-х дзвони з церкви зняти й... передати державі до фонду індустріалізації.
1930 р., 20 лютого - на засіданні пленуму сільради відбулось обговорення постанови президії ЦВК СРСР про нові завдання рад у зв'язку з широкою колективізацією сільського господарства. З протоколу засідання: "Голова сільради II. Куций вказав, що всім членам сільради вступити до колгоспу переводячи роботу до ліквідації куркуля як кляси, а також щодо втягнення населення до членів колгоспу. Сиводід І.С. вказав, коли вся бідняцко-середняцка маса вступить до колгоспу, то вона вийде з того скрутного становища в якиму вона знаходиться до цього часу. Попович К.С. вказав, що в зв'язку з загостренням міжнародного становища ми повинні так поставити роботу, щоб в найкороткий термін об'єднати всі бідняцко-середняцкі маси в колоб'єднання, впершу чергу вступити всім членам сільради та активу села. Нагорний І.Д. заявив, що я ворогом Радянській владі не був і не буду, а в колгосп писати не буду зараз і заявляю щоб мене виключили з членів сільради". У постанові зазначалось: "Одночасно сільраді провести роботу щодо усуспільнення майна індивідуального користування через організацію колективу"
1930 р., 23 березня - на засіданні президії сільради ставиться завдання колективізувати 35% населення села .
1930 р., 28 березня - з протоколу засідання пленуму сільради: "відмічаючи нездорові виступи члена сільради Куліша І.В. проти колективізації, а тому пленум сільради постановив поставити питання перед загальними зборами про відчит тов. Куліша із складу сільради, який по соцстану з'являється вище середняка" .
1930 р., 21 квітня - на засіданні пленуму сільради члена ЛКСМУ Петра Семеновича Міха обрано поштовим агентом.
1930 р., 13 жовтня - на засіданні пленуму сільради вирішується питання про "доведення до двору додаткової хлібозаготівлі в кількості 174 пуда".
1930-1937 рр. - необгрунтовано репресовані : Лавр Матвійович Мекшун (1874-1930) - одноосібник, реабілітований у 1989 р. Федір Іванович Рибалко (1890-1937) - одноосібник, реабілітований у 1989 р. Антон Максимович Якуга (1877-1930) - одноосібник, реабілітований у 1989 р.
1931 р., 4 квітня - з листа Чернігівського райвиконкому до Шестовицької сільської ради: "4 квітня 1931 року червоноармійцем була принесена скарга на те, що Шестовицька сільська рада распрдала майно його господарства за невиконання покладених на це господарство твердих завдань. Вважаючі на те, що згідно обіжника Наркомпостачання Союзу про порядок заготівлі сільськогосподарської продукції в червоноармійських господарствах з 12 лютого 1931 року, який був надісланий до всіх сільрад, забороняється доводити тверді завдання по будь-яким заготівлям до червоноармійських господарств, а тому Райвиконком пропонує сільраді суворо
додержуватись обіжника Наркомпостачання Союзу, зняти тверді завдання з господарства, до складу якого входить червоноармієць Сердюк та припинити самопродаж майна".
1931 р., 29 квітня - з заяви голови сільради 1.1. Куцого до голови Чернігівського райвиконкому: "на посаді... з 1924 року з грудня місяца за котре цеє время дуже стрепал свої нерви і більше в мене нема сил працювати на далі на цій посаді... і я бажаю працювати в колгоспі на фізичній роботі, або в міліції в м. Чернігів за міліціонера".
1931 р., 17 травня - районна газета "Червоний стяг" повідомляє про молодий колгосп "Ленінський шлях", а в грудні про ще один - "За краще життя". Одним з перших голів колгоспу "Ленінський шлях" був Петро Олексійович Граб.
1932 - 1933 рр. - під час проведення колективізації в селі було вбито сільських голів Е.І. Холія (1932) та І.І. Куцого (1933).
1932 р., 25 та 27 січня - районна газета "Червоний стяг" друкує матеріали про роботу сільської ради, де зазначається: "Тимто слабкий рух колективізації... по сільраді лише 34 відс, а сільрада на чолі з своїм головою за дальше поширення колективізації не турбується".
1932 р., 27 та 29 січня - районна газета "Червоний стяг" повідомляє, що Шестовицька сільрада, виробниче та споживче товариства "в подарунок партконференції продали державі 8 підвід з хлібом". Під час роботи 3-ої районної сільськогосподарської виробничої конференції одноосібник з Шестовиці Антон Максимович Молчан заявив про вступ до колгоспу: "надалі працювати одноосібником не хочу".
1932 р., 7 лютого - повідомляється, що в Шестовиці відбулися загальні збори колгоспників двох артілей, де ухвалено об'єднати два колгоспи в один - колгосп "Ленінський шлях".
1932 р., 23 березня - у сільбуді знаходиться радіо, завідувачем працює Головач.
1932 р., 30 березня - районна газета "Червоний стяг" друкує статтю, де вказано: "Куркулі та куркульські агенти й досі ще почувають себе дуже спокійно й добре в с. Шестовиці... Куркулі мають величезну заборгованість з усіх видів платежів. Куркульська агітація спричиняється до того, що збір насінфондів проходить неприпустимо мляво. Не дивно, що колективний рух на селі не розгортається, що село ледве мало до останнього часу 30 відс. колективізації. Нещодавно в допомогу найкращим активістам приїхали до села культ бригади РІНО та райкому фізкультури. Буксирні бригади з активістів села Андріївка та Слабина розгорнули широку масову роботу серед колгоспників та одноосібників про колективізацію, про підготовку до весняної посівкампанії. Є також зростання колективних лав - з 30 до 37 відс".
1932 р., 18 та 22 квітня - повідомляється, що колгосп 16 квітня почав масову оранку. Три колгоспні бригади змагаються поміж себе, організоване громадське харчування, комсомол з учнями утворили культбригаду, вийшов перший номер бригадних польових газет. На сівбі відзначається бригада на чолі з К. Ткачем.
1932 р., 8 та 13 травня - сількор Міх з Шестовиці у своєму виступі зазначив, що "геть незадовільно виконують пляни посіву ранніх культур одноосібники с. Шестовиці". Повідомляється, що в колгоспі на фермі вирощують 100 телят.
1932 р., 30 травня - районна газета "Червоний стяг" заносить на Чорну дошку колгосп за "ганебне відставання в сівбі - 38,3 %". Відзначаються "ударники 3-ої більшовицької сівби" на сівбі: Семен Кругол, Д.С. Миколаш, Л.С. Міх, С.К. Мекшун, М.М. Ткач, К.М. Ткач, І. Ліс, П.Я. Міх, Т.З. Підгорець, Г.Д. Дундар.
1932 р., З та 5 червня - повідомляється, що в Шестовиці посівну компанія "злочинно зривають в одноосібному секторі".
1932 р., 8 липня - з статті сількора Міха: "Я, сількор с. Шестовиці Міх П.Т., передплатив позику "4 вивершальний" на 125 відс. місячного утримання та викликаю піти за моїм прикладом селькорів Заліського (Слабин), Полуяна (Киїнка), Нака (Янівка)".
1932 р., 6 серпня - з протоколу загальних зборів у колгоспі "Ленінський шлях": "Присутньо 150 чоловік. Постановили: плян хлібозаготівлі на колгосп на 1932 рік затвердити в цілому при чому визнати що в цьому році жіто вимерзло на 43 %, обрати комісію в складі т. Мукасія С., Граба П. та Сизу Марфу, якій доручіть виявіть валову продукцію по жіту й в разі коли сума валової продукції буде нізька порушіти клопотання перед відповідними організаціями про зменшення пляну по жіту". Головою колгоспу працює Поклад.
1932 р., 10 серпня - відбулись загальні збори виборців села. Присутньо 78 мешканців села. З протоколу зборів: "Прийняття плану хлібозаготівлі та сінозаготівлі. Постановили: згідно голосування за те, щоб плян приняти як по хлібу так і по сіну показало: за те щоб плян приняти в цілому було голосів 29, а проти 2, а тому загальні збори вважають плян принятий в цілому... в кількості жита 298 га посіву озимини" .
1932 р., 15 серпня - з статті "Підсилюють темпи обмолоту": "Річний плян хлібозаготівель колгосп прийняв цілком. Колгоспники постановили підсилити темпи обмолоту з тим, щоб достроково виконати серпневі завдання по хлібозаготівлі, і до 15 річниці жовтня виконати й перевиконати річний плян. Колгосп вже здав державі хліб червоною валкою та готує другу потужну червону валку".
1932 р., 20 серпня - з статті "Рішуче натиснути на куркулів": "Шестовицька сільська рада ганебно відстає з виконанням хлібозаготівель. Здає хліб лише колгосп. Куркульсько-заможницька верхівка села не виконує твердих завдань. Є випадки продажу купкулями хліба на базарі... Куркуль агітує проти пляну хлібозаготівель, осінньої сівби, проте віє не зазнає відсічі".
1932 р., 28 серпня - повідомляється, що колгосп має 195 га луків, але "з виконанням пляну сінозаготівлі кепсько: колгосп з 284 центнери за пляном здав ЗО, а одноосібники замість 540 центнерів здали лише 75 цнт".
1932 р., З вересня - повідомляється, що в колгоспі засіяль льону 64 га, з цієї кількості колгоспники засіяль 46 га, одноосібники 18 га.
1932 р., 11 вересня - "Начальник Черниговской обласной РКМ... сообщил о чрезвычайных происшествиях... 11 сентября...Той же ночью трое неизвестных обстреляли в с. Шестовицы колхозников Петра Рыбалку, Аникея Куцого, Степана Акуленка... еще в июне-июле... в Шестовице убили председателя Халия, также местного жителя Куцого, председательствовавшего в Анисове". (В. Шкварчук. Голодомор 1932 - 33 годов на Черниговщине. - Чернигов, 2000. - С. 3, 14).
У тіж часи трапився в Шестовиці навіть "бабій бунт": "натовп селян, близько 500 осіб, "переважно жінок", напав на бригаду, що вилучала майно у куркуля, відібрала всі речі і побила бригаду" (Голодомор 1932 - 1933 рр. на теренах Чернігівського району/ Упорядник С.М. Горобець. - Чернігів, 2008. - С. 173).
1932 р., 13 вересня - повідомляється, що на сівбі озимини відзначається літній колгоспник Каленик Мекшун, йому 65 років, він є зразком свідомості, ударного виконання своїх обов'язків.
Газета друкує пояснення Всеукраїнської сільськогосподарської академії, що "стан сухої погоди не є перешкодою до широкого розгортання засіву озимини... Не чекаючи на дощі, треба сіяти в сухий грунт... Виконання засівних завдань у визначені від ЦК КП(б)У термін є запорука найкращих врожаїв".
1932 р., 13 жовтня - з виступу голови сільради Шульги: "Шестовицький колгосп свій плян з хліба виконує сумлінно. Колгосп... справді йде більшовицьким шляхом, закінчуючи хлібозаготівлі. А як село виконало плян хлібозаготівлі? На 26 відс. Одноосібний сектор села свій плян з хліба ледве спромігся виконати на 9 відс".
1932 р., 23 жовтня - з листа селянина Сизона Власа до райвиконкому: "Звертаюсь до Вас з великим проханням розглянути мою заяву та дати мені надежной допомоги в моїй справі. А саме. В 1931 році в жовтні місяці мені Шестовицька сільська рада довела тверде завдання по всім отрослям сільськогосподарських компаній. Я все виконав зокрема картоплі що було мені доведено 320 пудів, де я не як не мав змоги віконати таке завдання. Мене за це роскулачили, вигнали з хати але ж я не знаю за що? Я по соцстану був середняк мав землі до революції лише тільки 8,5 гектара їдців 9 душ було. Земля від мене не очуждалася, крім тільки каменіли мою лучу на плоху мені. Найманої праці в мене не було ніколи, машин теж не було. Пояснівши все ж своє положення в останяму слова я прошу звернути на мене особисту увагу як на селянина не письменного і середняка плотившего всі податки державі акуратно й чесно доки не довели мені тверде завдання. Просто кажучі полічили що та сільрада тепер я не маю змоги виплачувати таки податки як в цьому році по твердому завданню 64 крб. сільськогосподарського податку крім самообкладання. Хліб заготівлі жита 40 пудів, разом культур 60 пудів. Ось видно з цього що сільрада обдурила райвиконком напмсали що нібито до революції було 19 га землі в мене та вітряк. Цього в мене нічого не було. Крим що я зазначал 8,5 га землі. А тому я прошу щоб зняти з мене тверде завдання та впустити мене із моєй сім'єю в мою хату бо мені нема де життя".
З характеристики сільради на Сизона: "має хату з сіньми та коморою, 2 хліви, клуню, 2 корови, 2 коней, злосно ставиться до виконання всіх політично-господарських кампаній. В 1927 році уперто ставився проти землеустройства зриваючи його".
За невиконання твердого завдання в 1931 році (картоплі 259 пудів, зерна 11 п 38 ф та олійнасіння 7 п) райвиконком затвердив продаж майна Сизона, а саме хату з сіньми та коморою, клуню, 2 хліви, коня, віз. З протоколу пленуму сільради від 19 жовтня 1931 р.: "за невиконання хлібозаготівлі оштрафувати в 1 кратному розмірі за Законом ВУЦВКу в сумі 550 крб.".
1932 р., 25 жовтня - районна газета "Червоний стяг" занесла на Чорну дошку список одноосібників злісних змивачів хлібозаготівлі с. Шестовиця: Павло Нагарний, Іван Сиводід, Данило Кругол, Лазар Якуга, Василь Бешун.
1932 р., 2 листопада - на засіданні пленуму сільради з посади голови сільради за бездіяльність знимають Т.П. Шульгу та обирають І.М. Поклада.
1932 - 1933 рр. - не оминув Голод і Шестовиці - за даними державного архіву Чернігівської області по актових записах про смерть громадян, які заповнювалися в сільрадах, ці страшні роки забрали життя 95 жителів села (ДА ЧО. - ф. Р-9022. - Оп. 1. - Спр. 131,132; свідчення очевидців; газета «Червоний стяг», №304, 25 жовтня 1932 р.).
У липні 1933 р. рукою працівника сільради в документах зроблено записи про смерть двох людей від голоду - Завальна Явдоха Сидорівна та Кругол Зінаїда Минівна (Голодомор 1932 - 1933 рр. на теренах Чернігівського району/ Упорядник С.М. Горобець. - Чернігів, 2008. - С. 173).
1933 р., 15 квітня - газета партосередку та робіткому Котівської МТС Чернігівської приміської смуги "Колгоспна перемога" повідомляє, що бригади Дудара та Березнянського визнано кращимі на весняній сівбі.
1933 р., 21 квітня - газета "Колгоспна перемога" друкує статтю "За підрив сівби - до права", де зазначається: "Виїзна сесія нарсуду Козлянського підрайону розглянула справу Зуба Макара, селянина с. Шестовиця. Зуб поширював релігійну антирадянську агітацію, наводячи різні витяги з євангелія. Свою шкідницьку роботу Зуб спрямовував на те, щоб підривати господарсько-політичні кампанії, які провадяться на селі. Головно, Зуб намагався зірвати весняну сівбу. Сам він відмовився сіяти ярові культури, а насіння своє розтринькав. Виїзна сесія народного суду засудила Зуба Макара до позбавлення волі в далеких краях на 5 років та виселити за межі УРСР на 3 роки з поразкою в правах на 3 роки. Крім того суд присудив стягти з Зуба 1000 крб. штрафу на користь державі".
1933 р., 21 травня - на засіданні Чернігівського міськпарткомітету знято з роботи голову сільради Балашова, який напився в день релігійного свята, що вплинуло на виконання плянів весняної сівби. На його місце рекомендовано Брея (Голодомор 1932 - 1933 рр. на теренах Чернігівського району/ Упорядник С.М. Горобець. -Чернігів, 2008.-С. 173).
1933 р., 14 червня - газета "Колгоспна перемога" повідомляє, що колгосп "ганебно відстає в садінні тютюну".
1933 р., 16 червня - газета "Колгоспна перемога" друкує рапорт голови колгоспу Беліча, голови сільради Брея та секретаря парторганізації Красківського про закінчення в Шестовиці сівби ярих культур.
1933 р., 29 липня та 14 серпня - газета "Колгоспна перемога" друкує матеріал про змагання колгоспників, одноосібників та громадських організацій Слабинської та Шестовицької сільрад на уборці урожаю.
1933 р., 29 серпня - газета "Колгоспна перемога" друкує рапорт голови колгоспу Беліча, голови сільради Красківського та секретаря парторганізації Альперта про 100 % виконання поставки хліба державі по колгоспу.
1933 р., 11 вересня - газета "Колгоспна перемога" повідомляє, що сільська рада відстає у виконанні плану 3 кварталу з м'ясопоставки.
1933 р., 17 вересня - колгосп закінчив осінню сівбу на 453 га.
1933 р., 2 жовтня - голова колгоспу Беліч та сільради Красковський премійовані за дострокове виконання хлібопоставки та виконання в термін осінньої сівби.
1934 р., 22 серпня - обласна газета "Більшовик" повідомляє, що колгосп "не дбає про здачу державі добротного, кондиційного зерна... здав на приймальний пункт зерно з 24 проц. вогкості".
1934 р., 29 серпня та 11 вересня - обласна газета "Більшовик" повідомляє: "Команди підшефного Чернігівському обласному управлінню державної безпеки колгоспу "Ленінський шлях" цими днями мали зустріч із фізкультурниками ксаверівського колгоспу (Вінницька область). Зустріч відбулася на стадіоні Ксаверівки. Розігрувалися три види спорту - футбол, волейбол і городки... Лише по городках перемогли вінничани. Треба сказати, що спортивне товариство "Динамо" чимало зробило для запровадження фізкультури серед колгоспників колгоспу... Стадіон, що його збудовано при активній допомозі "Динамо" в с. Шестовицях, став улюбленим місцем для всіх колгоспників. У перших числах вересня на цьому стадіоні відбудеться полу фінальна зустріч між командами київських і чернігівських колгоспників по всіх видах легкої атлетики".
1934 р., 8 вересня - обласна газета "Більшовик" повідомляє, що колгосп не здав жодного кілограма насіння льону державі.
1934 р., 30 вересня - повідомляється, що на честь 1-ї обласної колгоспно-радгоспної олімпіади "фізкультурний колектив колгоспу готує велику червону валку картоплі".
1934 р., 6 жовтня - обласна газета "Більшовик" друкує два фото спортивних змагань на шестовицькому стадіоні - гри у волейбол та скраглі.
1934 р., 8 жовтня - обласна газета друкує матеріал де зазначається, що в Шестовиці зміцнюється фізкультурний колектив, відзначається літній колгоспник Панас Кулик, який добре грає в городки, організовано волейбольну команду та відбулась товариська зустріч з командою одеських спортсменів.
1934 р., 9 та 10 жовтня - на 1-й колгоспно-радгоспній спартакіаді Підгорний з Шестовиці зайняв друге місце з бігу на 100 м, відзначилися шестовицькі гребці на аутригерах у змаганні з бобровичанами, волейбольна команда війшла у фінал змагань та поступилась шостинській команді.
1935 р., 28 березня - обласна газета "Більшовик" до третього обласного з'їзду колгоспників-ударників друкує фото та статтю завідуючої свинотоварної ферми Мотрі Салівон "Відчого залежить порядок на фермі".
1935 р., 23 червня - друкується фото директора школи Грищенка.
1935 р., 27 серпня - на колгоспній спартакіаді Чернігівської приміської смуги першість в забігах на 100 м здобув комсомолець з Шестовиці Іван Кот, а серед дівчат - Віра Сергієчко. Відзначився у стрибках у довжину Олександр Куліш - 4 м 85 сан.
1935 р., 30 серпня - у виступі голови Чернігівської міської ради Сібіряка відзначається, що в Шестовиці "виявили велику активність в готуванні до нового навчального року".
1935 р., 18 листопада - обласна газета "Більшовик" друкує фото монтажа та пуску в Шестовиці 6 листопада електростанції. Також друкується фото ініціаторів побудови електростанції секретаря КСМ комітету облуправління НКВС Добровольського, Кушніра та Колоса. Друкується стаття "Осяяне лампочкою Ілліча". У матеріалах зазначається, що вже три роки комсомольська організація обласного управління НКВС шефствує над селом Шестовиця. Електрострум у той день прийшов до 87 хат кращих колгоспників, школу, кооператив, сільраду. "Завдяки чудовим турботливим шефам, тут утворено хату-родильню, лазню, колбуд, дитячі ясла, придбали бібліотеку, спорудили стадіон...". 10 листопада в селі виступили з виставою актори Чернігівського обласного театру ім. Т.Г. Шевченка.
1935 р., 8 та 28 грудня - друкується фото учнів-відмінників Юрка Савости та Трохима Барабаша, які займаються в організованому спочатку навчального року авіамодельному гуртку; фото учнів-відмінників Ганни Міх та Вані Сокола.
1935 р., 17 грудня - згідно постанови Чернігівського облвиконкому за кращу організацію допомоги школам у 1935 р. премійован голова культсекції Шестовицької сільради М. Грищенко.
1936 р. - у селі відкрито ФАП, працює фельдшер Трейтяк, до 1943 рю працював Іван Філіпченко, який під час бомбардувань загинув разом із сім'єю ".
1936 р., 11 листопада - обласна газета "Більшовик" повідомляє: "Комсомольці і молодь с. Шестовиці готуються до пушкінських днів. Вони вже прослухали дві доповіді - "Життя і творчість О.С. Пашкіна", "Лірика Пушкіна". За дні підготовки наочно зріс попит на твори письменника. Особливо старанно вивчають твори Пушкіна учні та піонери школи. В 7 класі організовано літературний гурток, який опрацьовує зараз поему "Євгеній Онегін". В молодших класах проведено бесіди про життя і творчість О.С. Пушкіна. Крім того, прочитані окремі казки Пушкіна".
1937 р., 21 серпня, 1 та 7 жовтня - районна газета "Червоний прапор" повідомляє, що колгосп "ганебно відстає у хлібоздачі державі", "з кварталу у квартал зриває 100 проц. Надходження до райфінвідділу прибуткового податку", виконав план зяблевої оранки лише на 10,7 проц.
1937 р., 28 та 30 серпня - обласна газета "Більшовик" друкує фото сівби озимих у колгоспі та ланкової-стахановки Галини Мукосій.
1937 - 1941 рр. - під час проведення виборів до Верховних Рад СРСР, УРСР, обласної, районної та сільських рад Шестовицька виборча дільниця діє в межах колгоспу "Ленінський шлях" з центром у приміщенні сільського клубу (1937 р., 30 жовтня). Виборчі комісії очолювали: Іван Леонтієвич Мнівець від комуністичної організації Чернігівського району (1938 р., 16 травня), Федір Кіндратович Підгорець від профспілки працівників держустанов (1939 р., ЗО жовтня), Миколо Федорович Кондрашевський від профспілки працівників початкової та середньої школи (1939 р., З листопада), Миколо Іванович Седлєр від комуністичної організації Чернігівського району (1939 р., 5 листопада), Яків Давидович Непомнящий від профспілки працівників споживчої кооперації Чернігівського району (1941 р., 4 листопада).
1937 р., 14 та 22 листопада - на загальних зборах громадян села кандидатом у депутати до Ради Союзу СРСР висунуто Голову Ради Народних Комісарів СРСР В.М. Молотова. Згодом 270 колгоспників на своїх зборах вітають згоду секретаря Чернігівського обкому КП(б)У О.Д. Міха та секретаря буринського райпарткому І.К. Титаренка балотуватися по Чернігівський виборчій окрузі у депутати до Ради Союзу і Ради Національностей Верховної Ради СРСР.
1938 р., 6, 8, 12 лютого та 1 березня - районна газета "Червоний прапор" повідомляє, що колгосп не закінчив засипки всіх насінних фондів, спостерігаються часті крадіжки сіна зі скирт, правління колгоспу не займається справою підготовки до весни, існують недоліки по будівництву свинарника та годівлі корів. На загальних зборах 5-ї бригади колгоспники взяли на себе ряд стахановських забов'язень. Головою колгоспа працює А.А. Бешун.
1938 - 1940 рр. - продавцем у крамниці від київського ССТ працює М. Силівон (1938 р., 14 лютого), а продавець Й.А. Ткач "товар, який привозиться до крамниці... ховає... його зараз же під прилавок і продає тільки тим, кому він сам хоче" (1940 р., 18 березня).
1938 р., 23 лютого та 10 березня - колбудом завідує С.К. Мекшун, бібліотекою - М. Насінник, бібліотека складається з 2040 книжок. На початку року створений автогурток (керівник І.Ф. Нагорний), однак він не діє.
1938 р., 10 та 18 березня - у колгоспі "й досі не відремонтовані 37 возів, З сівалки... з 15 парникових рам ще жодної не заклали". У статті "Злодії не покарені" зазначається, що коли колгоспники їздили до "Заготзерна" за посівним вівсом для колгоспу, вони там вкрали 113 кг жита.
1938 р., 20 березня та 12 жовтня - районна газета "Червоний прапор" повідомляє: "в колгоспі... за допомогою шефів куплено динамомашину, але вона через два місяці зіпсувалась. Правління колгоспу відправило динамомашину ремонтувати до електростанції і через рік її забрали в колгосп не відремонтованою". У статті "Електростанцію відремонтувати" зазначається, що вулиці села були освітлені. У 1936 р. відправляють на ремонт динамомашину, "у колгоспі теж є двигун, має можливість обслуговувати електростанцію, але Граб не дає на це дозволу".
1938 р., 2 червня та 10 серпня - у колгоспі "борються за одержання високих, сталінських врожаїв", однак 15 тонн зібраних огірків гниє в сараї.
1938 р., 25 - 27 серпня - на першій районній колгоспній спартакіаді сільські спортсмени стали призерами ".
1938 р., 2 вересня - районна газета "Червоний прапор" повідомляє, що на першій районній колгоспній спартакіаді команда з колгоспу с. Шестовиця зайняла друге місце.
1938 р., 12 вересня та 1 грудня - колгосп (голова Граб) має план посіву 580 га озимини, працює три трактори з котівської МТС, але колгосп "ганебно відстає у виконанні політично-господарської кампанії". "Особливо недозволено зривають м'ясопоставки одноосібники сіл... Шестовиці, які не виконали і 50 процентів плану і не ліквідували заборгованості за 1937 рік".
1939 р., 8 квітня - у статті "Виконують норми на 175 проц." Відзначаються орачі B.C. Сиводід, Т.Ф. Рибалко, Андрій Бешун, Є.М. Нагорний.
1939 - 1940 рр. - районна газета "Червоний прапор" друкує матеріал про незадовільну роботу сільського клубу (1939 р., 24 червня), завідувачем працює М.П. Граб (1940 р., 28 квітня).
1939 р., 28 червня, 10 та 26 вересня - у статті "Ліквідувати відставання" вказується на недоліки в колгоспі по підготовці до збиральної кампанії, також зазначається, що колгосп з плану 590 га засіяв тільки 300. Друкується стаття "Розгорнути агітаційно-масову роботу". Головою колгоспу працює K.M. Ширай.
1939 р., 12, 21 та 29 грудня - повідомляється, що "в колгоспі й досі не одержали грошових надходжень, бо насіння льону ще й досі не здано державі". Друкується критичний матеріал про стан справ у колгоспі: "Наслідки безгосподарності" та "Потрібне негайне втручання".
1940 р., 6 лютого - районна газета "Червоний прапор" у рубриці "В райкомі КП(б)У" друкує повідомлення: "За невиконання державних зобов'язань, за зрив роботи і трудової дисципліни, за систематичну п'янку і розкрадання колгоспного сіна, бюро PK КП(б)У своїм рішенням від 29 січня 1940 року виключило з членів ВКП(б) голову шестовицького колгоспу "Ленінський шлях" Ширая K.M. Справу передано райпрокуратурі для притягнення винних до відповідальності".
1940 р., 6 березня та 18 квітня - підготовці колгоспу до весняної посівної кампанії присвячується статті в районній газеті: "Відстають з підготовкою до сівби" та "Негайно ліквідувати недоліки".
1940 р., 28 травня - на прополюванні посівів відзначається бригада № 3, де бригадиром І. Мілаш.
1940 р., 6 липня - у районній газеті друкується стаття "Дамо нові кошти на зміцнення оборони країни" про хід передплати позики третьої п'ятирічки: "В артілі вже підписалось на позику 77 колгоспників на суму 7.870 крб. Середня передплата на одного колгоспника становить 107 крб." Головою колгоспу працює Лисенко.
1940 р., 12 та 16 липня - на районній нараді працівників сільського господарства відзначалось: "особливо незадовільно готується до збирання врожаю шестовицький колгосп...", згодом районна газета повідомляє про такий ж стан справ і по вирощуванню городніх культур.
1941 р., 20 квітня - районна газета "Червоний прапор" повідомляє, що "з винятковою організованістю і на високому агротехнічному рівні проходять весняні польові роботи в колгоспі "Ленінський шлях". Відзначається третя бригада, де бригадиром І.С. Мілаш, колгоспник М.С. Міх.
1941 р., 20 червня - повідомляється, що колгосп не використовує наявні заболочені місця та річки для розведення водоплавної птиці.
1941 р., 8-9 вересня - неподалік села відбуваються жорстокі бої радянської армії з наступаючими німецькими військовими частинами за переправу через Десну. На північний схід від села в урочищі "Плавля" німецькими військами (21-й та 55-й пехотні полки 17-ої піхотної дивізії та частинами 98-ої піхотної дивізії), які наступали з запада, були оточені і розбиті відступаючи 62-а та 45-а стрілецькі дивізії 5-ї радянської армії. Командиром 15-го стрілецького корпусу, до складу якої входили стрілецькі дивізії, під час ціх боїв був К.С. Москаленко. Залишки радянських військових частин окремими групами неподалік села здійснювали в плав переправу через Десну. У другий половині дня 8 вересня в село ввійшли німецькі війська "9.
1943 р. - під час німецько-фашистської окупації неподалік від села був затоплений один з чотирьох параплавів, якими німці по Десні з Чернігова вивозили награбовані цінності. У селі за виконанням правил нового німецького порядку слідкують поліцаї з місцевих жителів. У німецьке рабство вигнано 85 людини, спалено 71 будинок, знищено 56 чоловік. 14 травня 1943 р. в урочищі "П'ять кутів" німецькі карателі у будинку Маленьких заживо спалили 15 жителів села. За час окупації німці нанесли збитків на суму 1,906.932 крб.120
1943 р., 23 червня - у німецькому концтаборі в м. Славута Хмельницької області помер Григорій Юхимович Мєх, 1921 р.н., уродженець Шестовиці (Деснянська правда - 2008. - 2 лютого).
1943 р., 19 вересня - село звільнено від німецької окупації 896 стрілецьким полком 211 стрілецькою дивізією радянської армії. У цей день село було піддано масовому авіабомбордуванню німецькою авіацією. На фронтах Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 рр. воювало 533 воїнів - односельців, з них 356 нагороджені бойовими орденами та медалями уряду СРСР121.
1943 р., грудень - відновив свою діяльність медпункт. Фельдшером та завідувачем ФАПом до 1973 р. працює Олександра Миколаївна Мельниченко. Акушерками у різний час працюють Г.М. Зайцева, Т.Л. Янгель, У.Т. Джола, Н.П. Кирда'.
1944 р., 14 грудня - колгосп у фонд допомогт Червоній Армії здав понад план 1841 цнт картоплі.
1947 - 1966 рр. - по Шестовицькому виборчому округу депутатами до районної Ради обрані: Іван Михайлович Максаков - заступник голови райвиконкому та Федір Кіндратович Підгорець - секретар Чернігівського райвиконкому (1947); Іван Петрович Челядін - секретар Чернігівського РК КП(б)У та Василь Давидович Найдо -начальник районного шляхового відділу (1950); Влас Макарович Головач - голова сільради (1953, 1955, 1957), Ганна Іванівна Артеменко - агроном Чернігівської МТС (1953); Сергій Никифорович Кугмеров - комбайнер Чернігівської МТС (1955); Михайло Степанович Мороз - секретар райкому КП України (1957); Уляна Іванівна
Попович - ланкова (1959, 1961, 1963); Петро Юхимович Власенко - голова районної планової комісії (1966)123.
1947 - 1983 рр. - співробітником Чернігівського історичного музею О.О. Попком був вперше складений детальний опис обох городищ з посадами, відкрито кілька селищ. 1 вересня 1948 р. розпочала роботу археологічна експедиція Академії Наук УРСР під керівництвом старшого наукового співробітника інституту археології АН УРСР І.Д. Бліфельда. Влітку 1970 р. городище і посад оглянула експедиція Чернігівського історичного музею і археологічної секції обласної організації УТОПІК під керівництвом М.А. Попудренка. При повторному обстеженні місця О.В. Шекуном у 1984 р. відкрите поселення Пойма. У 1977 р. видавництво "Наукова думка" випустило книгу І.Д. Бліфельда "Давньоруські пам'ятки Шестовиці". Загоном Шестовицької Шестовицької експедиції ІА АН УРСР та Чернігівського історичного музею під керівництвом зав. сектором ЧІМ В.П. Коваленка у 1983 р. під час великих робіт в ур. Коровель був зроблений розріз напільного валу городища, який дозволив з'ясувати кілька періодів зведення валу в XI - XIII ст. Водночас Селищним загоном експедиції під керівництвом співробітника ЧІМ О.В. Шекуна проводились роботи на селищі Рів - II північніше с. Шестовиця, де виявлено дві садиби середини XII ст. з житлами, ремісничими та господарськими комплексами .
1948 -1972 рр. - районні газети "Придеснянський колгоспник" та "Шляхом комунізму" друкують повідомлення про трудові здобутки колгоспників: стаття "Працювати так, як косарі Симоненко, Якуга і Шестак", про передовиків косовиці (1948 р., 27 червня); голова артілі Я. Кругол про успіхи ланкової "Ланкова Парасковія Головач дотримує слова" (1952 р., 29 травня); стаття Г. Числа "Бригада Дрижака -передова" (1958 р., 18 червня); стаття Ф. Селівона "Хороший трудівник", про шофера Петра Підгорця (1960 р., 15 березня); стаття П. Зінчука "Першість за бригадою Дмитра Селівона" (1960 р., 23 квітня); фото та стаття телятниці О. Нагорної "В нашій роботі все головне" (1960 р., 7 травня, 9 липня, 8 вересня); відзначається телятниця М.П. Міх (1960 р., 9 липня, 8 вересня, 10 листопада); стаття Г. Числа про комбайнера "Попереду - Микола Короткий" (1960 р., 4 серпня); телятниці І.І. Бешун (1960 р., 8 вересня); переможці змагання за 1961 р. телятниці Г.Д. Ткач та С.О. Рибалко (1962 р., 11 січня); у рубриці "Рівняння на маяки!" відзначається телятниця Г.Д. Ткач (1962 р., 12 травня); переможець райзмагання телятниця Г.Д. Ткач (1963 р., 15 січня); краща свинарка району за 1971 р. В.С. Сиводід (1972 р., 15 січня).
1949-1954 рр. - народними засідателями районого суду обрано: Михайло Семенович Кругол - комірник (1949); Василь Васильович Куліш - ветфельдшер колгоспу (теж 1951 р., 25 листопада); Єфросинія Корніївна Сердюк - ланкова (1951 р., 25 листопада, 1954 р., 5 грудня); Василь Васильович Куліш - ветфельдшер колгоспу (1954 р., 5 грудня).
1949 р., 26 червня - Почесною грамотою обкому комсомолу нагороджена Марія Весела і Олена Шестак - молоді колгоспниці, які працюють в лісомеліоративній ланці і провели велику роботу по посадці лісу, збору насіння дерев, а зараз дбайливо доглядають саджанці; Похвальним листом райкому комсомолу нагороджено комсомольця Володимира Рибалко за активну участь у будівництві силосних споруд у колгоспі (1954 р., 13 червня).
1952 р. - головою колгоспу "Ленінський шлях" працює Михайло Семенович Кругол; після 1956 р. головою Ф.В. Корнієвський.
1952 - 1976 рр. - на районну Дошку Пошани за виробничі успіхи занесено колгосп "Ленінський шлях" (1952 р., 10 серпня), 1971 р., 2 листопада, 1975 p., 4 листопада (голова МЛ. Крутик, секретар парторганізації І.І. Скрипка), 1976 p., 26 жовтня.
1953 p., 9 жовтня - з протоколу сесії Шестовицької сільської ради: "На територии сельского совета имеется: 398 хозяйств колхозников, 10 хозяйств служащих, колхоз 1, школа 1, медицина 1, магазин 1, с количеством населения 1436 человек. По колхозу насчитываетсяб полеводческих бригад в которых 24 звена, 1 ферма крупного рогатого скота, 1 свиноферма, 1 овцеферма, 1 птицеферма и пасека. За колхозом закреплено 1482 га пахотной земли, 575 га луга. На 10 января 1953 года находится в личной собственности коров 304 головы, молодняка разного возраста 289 голов. Всего по колхозникам имеется в личной собственности крупного рогатого скота 593 головы. Свинопоголовья 307 голов, овцеводство и козы 70 голов, есть 32 хозяйства которые не имеют никакого скота".
1953 р. - директор школи, вчитель історії Андрій Трохимович Гулай складає історичну довідку про село. Він же у 1967 р. подає історичну довідку про село редакції видання "Історія міст і сіл Української PCP. Чернігівська область". У 1962 р. виходить збірник "Чернігівщина. Путівник" (Київ, облвидав), де вміщено нарис про Шестовицю.
1953 p., грудень - відкрито новий сільмаг (1954 p., 1 січня); завідуюча магазином О.Ф. Міх (1965).
1954-1964 рр. - відкрито сільський клуб, завідуючі Попович (1954 р., 26 вересня), Р.М. Серкина (1956) та М.Я. Ткач (1958); колектив художньої самодіяльності Шестовицького сільського клубу дали концерт для колгоспників села Киянка (1960 p., 6 лютого); завідуючий сільським клубом Микола Лавриненко (1963 р., 5 грудня; 1964 р., 17 жовтня); відбувся концерт, присвячений 20-річчю визволенню України (1964 p., 24 жовтня).
1954 p., 31 серпня - з протоколу сесії Шестовицької сільської ради: "Необходимо отметить, что благодаря партии и правительству советского государства, решением 5-й сессии Верховного Совета и сентябрьского пленума ЦК КПСС об уменьшении финансовых платежей колхозникам, а также снижения госпоставок и освобождены от налогов бескоровные хозяйства, дать возможность хозяйству обзавестись скотом личного пользования, что имеется по сельскому совету превышение против прошлого года по всем видам животноводства. Однак необходимо отметить, что в настоящее время имеются хозяйства которые не имеют коров, а также 27 хозяйств неимеющих никакого скота".
1955-1958 pp. - колгоспники відвідали обласний драматичний театр імені Т.Г. Шевченка, де проглянули п'єсу О. Корнійчука "Крила" у виконанні артистів Гомельського обласного російського драматичного театру (1955 p., 19 червня); п'єсу М. Погодіна "Кремлівські куранти" (1956 р., 20 червня); 60 колгоспників дивились виставу Старицького "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці..." (1958 p., 26 лютого).
1955 - 1977 pp. - Михайло Міх написав заяву до райкому комсомолу, де висловив бажання їхати працювати на шахтах Донбасу (1955 p., 23 червня); за комсомольськими путівками на Всесоюзну ударну комсомольську будову Волго-Дон - Атоммаш виїхали Любов Рибалко та Валентина Квачан (1977 p., 5 лютого).
1955 - 1959 pp. - у сільському клубі колгоспники переглянули кольоровий кіножурнал "Всесоюзна сільськогосподарська виставка" та кінофільм "Любимец Вены" (1955 p., 4 вересня); у селі встановлено стаціонарну кіноустановку (1959 p., 28 січня); у статті Ф. Селівона "Фільм проглянули майже всі колгоспники" повідомляється: "Великим успіхом у глядачів користується новий документальний кінофільм "М.С. Хрущов в Америці". У Шестовиці фільм демонструвався тричі" (1959 р., 19 грудня).
1955-1966 рр. - районна газета "Придеснянський колгоспник" повідомляє, що колгосп виконав два плани по здачі льонотрести (1955 р., З листопада); колгосп серед перших у районі розпочав роздільне збирання нового урожаю (1956 р., 20 липня); стаття зоотехніка В. Лугіни "Тваринники колгоспу "Ленінський шлях" борються за півмільйона літрів молока" (1957 р., 8 лютого); перевиконав завдання по заготівлі і закупки молока (1958 р., 18 червня); друкується велика стаття "Забезпечимо інтенсивну відгодівлю худоби", про зобов'язання тваринників колгоспу (1959 р., 27 травня); відзначаються здобутки колгоспників по продажу молока державі (1960 р., 23 квітня); для колгоспної гусеферми артіль серед перших у районі придбала гусенят (1960 р., 24 травня); матеріал "Шестовицькі тваринники прискорюють виробництво м'яса" (1960 р., 15 вересня); друкується великий матеріал С. Степанка і М. Дея "Шестовичани виходять на перший рубіж", про трудові здобутки колгоспників (1962 р., 20 жовтня); з статті: "У шестовицькому колгоспі луки придеснянські і придніпровські. Таких не знайдеш у жодному колгоспі. У Шестовиці картопля, буряки добре родять. Артіль непогано займається виробництвом м'яса. За це можно й похвалити. Але у виробництві молока та продажу його державі справи невтішні" (1964 р., 10 вересня); стаття голови колгоспу Ф. Корнієвського "В нас, у Шестовиці" про те, як у колгоспі будували новий млин (1966 р., 26 листопада).
1956-1959 рр. - районна газета "Придеснянський колгоспник" повідомляє, що колгоспна каса взаємодопомоги організувала голярню для обслуговування колгоспників. Відзначається, що " тепер колгоспники мають у своєму селі культурне побутове обслуговування" (1956 р., 9 травня);
друкується повідомлення Ф. Саливона "Колгоспна каса взаємодопомоги", де зазначається: "При колгоспі "Ленінський шлях" працює каса взаємодопомоги (голова Н. Сердюк). Каса надає допомогу членам грошовими позиками та продуктами. На її рахунку близько 13 тисяч карбованців. Більше 200 колгоспників вступили в члени каси. В цьому році колгоспна каса взаємодопомоги надала одноразову допомогу інвалідам Великої Вітчизняної війни для придбання протезів та протезного взуття - по 200 карбованців Ф. Саливону та В. Силі, по 160 карбованців А. Шостаку та М. Лавриненку. По 250 карбованців було видано Ф. Соколу та А. Сему для санаторного лікування. Крім грошової допомоги на лікування, каса взаємодопомоги видає гроші для спорудження хат. На ці потреби видано 4.800 карбованців. Безоплатну допомогу в розмірі 200 карбованців одержали сім'ї загиблих воїнів Є. Сокол, С. Садова, Г. Зуб та інші. Для кращого обслужування колгоспників каса разом з правлінням колгоспу відкрила перукарню, доход від якої поступає на її рахунок" (1956 р., 22 липня);
із листа скарбника каси взаємодопомоги Ф. Селівона: "Зараз уже нараховується 214 чоловік"(1957 р., 15 березня);
у листі Ф. Селівона "Колгоспники в найкращих здравницях країни" зазначається: "за рахунок каси взаємодопомоги та колгоспних коштів правління артілі "Ленінським шляхом" придбало путівки в санаторій на суму 8.500 карбованців. Нещодавно побували в здравницях сонячного Криму колгоспники Дмитро Селівон та Андрій Ткач. Інвалід Великої Вітчизняної війни Федір Сокіл лікувався в Сосновському санаторії "Маяк". Зараз відпочиває в Криму колгоспний коваль Микола Попович" (1959 р., 7 червня).
1956 р., 25 липня - бухгалтер О. Вітун у статті "Грошові аванси на трудодні" повідомляє: "Регулярно одержують грошові аванси на трудодні колгоспники артілі "Ленінський шлях'". За п'ять місяців уже видано 220 тисяч карбованців, з розрахунку по 4 карбованці на трудодень. Окремі сім'ї трудівників на польових роботах і на фермах виробили багато трудоднів. На них вони одержали великі суми авансу. Сім'я Григорія Дундара одержала 2206 карбованців, Михайло Лавріненко - 1112, свинарка Ганна Миклаш на вироблені трудодні - 2183 карбованців авансу".
1956 - 1977 рр. - районні газети "Придеснянський колгоспник" та "Шляхом комунізму" друкують фото тракториста Івана Заверняя та комбайнера Миколи Короткого за роботою (1956 р., 27 липня); бригадирів комсомольських бригад Михайла Ширая та Михайла Підгайного (1956 р., 29 липня); ланкової Параски Головач, колгоспниці Мотрі Ткач та ланкової Ольги Міх (1956 р., 1 серпня); доярок О. Ліс та О. Сапун, телятниці О. Нагарної (1958 р., 7 березня); свинарок Ганни Миклаш та Ганни Куліш (1958 р., 6 квітня); льон з колгоспу доставлено на Киселівський льонозавод (1960 р., 24 вересня); курганне силосування люпину в колгоспі (1962 р., 10 серпня); телятниці Галини Ткач та свинарки Ольги Кругол (1962 р., 20 жовтня); телятниці Галини Ткач (1962 р., 31 жовтня); доярки Марії Іванівни Івко (1963 р., 18 січня); шофера Василя Поповича (1963 р., 1 серпня); ланкової Надії Дрижак (1964 р., 4 січня); секретар парткому колгоспу Л.М. Годун з членами правління обговорює план внесення мінеральних добрив (1964 р., 4 лютого); голови колгоспу Ф.В. Корнієвского (1964 р., 13 лютого та 5 грудня); телятниць Харитини Дрижак та Ганни Ткач (1964 р., 13 серпня); будівельники Чернігівського міжколгоспбуду споруджують приміщення для молодняка на 300 голів (1964 р., 27 серпня); голова колгоспу Ф.В. Корнієвський обговорює з членами правління план роботи на наступний день (1964 р., 29 вересня); випускниць школи Олександри Л куги та Марії Куліш на косовиці (1966 р., 25 червня); ланкового комсомольсько-молодіжної ланки Михайла Колесника (1976 р., 23 вересня; 1977 р., 16 квітня); тваринниць Марії Микитівни Дрижак, Ольги Василівни Нагарної, Марії Дмитрівни Лавріненко, Ольги Григорівни Бешун (1976 р., 16 грудня); заступника бригадира тракторної бригади Петра Феодосійовича Ширая, який заочно навчається на четвертому курсі Ніжинського технікуму механізації сільського господарства (1977 р., 22 січня); головного агронома Володимира Михайловича Британа (1 лютого, 16 квітня); агронома Любов Райської (19 лютого); зоотехніка Валентини Василівни Сиводід (7 квітня); тракториста Петра Сердюка (16 квітня).
1956 р., 27 липня - комсомольську організацію колгоспу за хороші успіхи в заготівлі кормів нагороджено Почесною грамотою обкому комсомолу.
1956 р., 10 серпня - до колгоспників завітали шефи - працівники обласного товариства сліпих.
1957-1982 рр. - медалями ВСГВ та ВДНГ СРСР за досягнення у сільському господарстві нагороджені: малою срібною медаллю Михайла Михайловича Шарого -бригадира і секретаря комсомольської організації колгоспу (1957); телятницю О.Г. Бешун (1973); бронзовою медаллю - телятниці О.П. Зуб та М.Н. Кирда (1973); телятниці О.Г. Бешун, О.X. Дрижак, М.Д. Лавріненко, М.Г. Льодова (1974); колгоспники Г.М. Ткач та О.М. Шило (1982).
1957 р., 8 травня - друкується Звернення комсомольців і молоді колгоспу "Ленінський шлях" до всіх комсомольців і молоді району про змагання у створенні міцної кормової бази для тваринництва.
1957 - 1964 рр. - районні газети "Придеснянський колгоспник" та "Шляхом комунізму" друкують цифрові показники змагання колгоспу "Ленінський шлях" з колгоспом імені Молотова (с. Киїнка) (1957 р., 26 травня); імені Щорса (с. Киїнка) (1958 р., З вересня); друкується фото та текст виступу голови колгоспу Ф. Корнієвського "Будемо наздоганяти анисівців" на районній нараді передовиків сільського господарства (1960 р., 14 січня); стаття П. Зінчука "У двох сусідів" , про хліборобські справи у колгоспах імені Щорса (с. Киїнка) та "Ленінський шлях" (1960 р., 28 травня); імені Куйбишева (с. Ладинка) (1962 р., 10 липня); колгосп "Ленінський шлях" (голова колгоспу Ф.В. Корнієвський) змагається з слабинським колгоспом ім. Фрунзе (1963 р., 23 березня, 6 червня), друкується матеріал "Шестовиця - Слабин" (1963 р., 25 червня); стаття М. Ляшка "У двох сусідніх артілях" про хід жнив у колгоспах ім. Войкова (М.-Коцюбинське) та "Ленінський шлях" (1964 р., 11 серпня).
1957-1964 рр. - районна газета "Придеснянський колгоспник" та "Шляхом комунізму" друкує матеріали про село: у статті Ф. Селівона "Село Шестовиця сьогодні" зазначає: "Колгосп став невпізнаним. В господарстві є 183 дійні корови, 944 голови свиней, понад 600 - овець. Село будується. Тільки за два останні роки тут споруджено 16 нових будинків, криті залізом, або шифером. Рідко знайдеш хлібороба, в якого не було б мотоцикла, або велосипеда. Багато колгоспниць придбали швейні машини. Зросла культура села: збудовано клуб на 300 місць. Чимало жителів має власні радіоприймачі. Великий попит в селян на меблі, одяг і інші побутові речі" (1957 р., 23 серпня); стаття Ф. Селівона "Баня на фермі" (1959 р., 12 липня); з статті "Шестовиця - Сивки": "Шестовиця багата на сади. В кожного колгоспника є хоч невеличкий садок, який він любовно доглядає: дерева обкопані, підживлені" (1964 р., 11 червня).
1958 р., 1 січня - у статті інструктора райкому КП України П. Малецького "Колгосп електрифікується" зазначається: "В минулому році колгосп "Ленінський шлях" придбав устаткування для електростанції. Зараз розпочинаються роботи по електрифікації села. Обладнується приміщення під електростанцію. Електрика буде застосована в колгоспному виробництві: на очистці зерна, переробці кормів та інших трудомістких процесах на тваринницьких фермах, освітить будинки колгоспників, ввійде в їх побут. До 1 травня заплановано повністю електрифікувати вже всі виробничі приміщення і подвір'я колгоспу".
1958 - 1977 рр. - районні газети "Придеснянський колгоспник" та "Шляхом комунізму" друкують матеріали про трудівників села: нарис П. Зінчука "Молода, завзята", про телятницю Ольгу Нагорну (1958 р., 24 січня); фото та стаття Ф. Борисенка "Перехідний вимпел у Ольги Нагорної" (1959 р., 28 червня); стаття Ф. Саперного "Про тих, хто був у перших рядах", про хліборобів колгоспу (1958 р., 20 червня); стаття П. Михайлова "Чесний труд це і є подвиг", про ланкову Марію Льодову (1959 р., 21 листопада); у рубриці "Люди трудової слави" друкується фото та стаття Ф. Борисова "Його називають бійцем семирічки", про тваринника Дмитра Ткача, колишнього учасника великої Вітчизняної війни, нагородженого орденами Слави І та II ст., Червоної Зірки, двома медалями "За відвагу" (1960 р., 18 жовтня); стаття В. Мироненка "Славні трудівниці", про телятниць Ольгу Нагорну, Ольгу Страх, Галину Ткач та Марію Льодову (1961 р., 15 серпня); стаття голови групи народного контролю колгоспу В. Лугина "Дозорці на вахті" (1966 р., 5 липня); стаття М. Льодового "Тракторист колгоспу - умілець", про механізатора Миколу Яковича Ткача (1977 р., 19 лютого).
1958 - 1963 р. - районні газети "Придеснянський колгоспник" та "Шляхом комунізму" у статті помічника бухгалтера Ф. Саливона "Буде і в нас електрика й радіо" зазначає: "Якщо в 1956 році було одержано 1 мільйон 600 тисяч карбованців прибутку, то в минулому вже мали 2,5 мільйони. Тільки від тваринництва одержали більше мільйона. Тепер колгосп авансує на трудодень по 6 карбованців, виділив значну суму коштів на будівництво і культурні потреби. На загальних зборах колгоспники вирішили в цьому році електрифікувати село, ферми, механізувати трудомісткі процеси. Уже придбано устаткування електростанції і побудовано приміщення для неї, зараз проводиться підготовка до пуску. Для радіофікації села буде збільшено потужність радіовузла сусіднього колгоспу імені Фрунзе... і проведено звідти лінію до нас" (1958 р., 31 січня);
у статті голова колгоспу Ф. Корнієвського зазначається: "За минулий рік тільки грошовий доход склав 2 мільйони 500 тисяч карбованців. Половина його - від тваринництва. Зараз в колгоспі нараховується 700 голів великої рогатої худобу, 1000 свиней, 900 овець. В 1958 році ми поставили перед собою завдання... одержати не менше 3 мільйонів 500 тисяч карбованців доходу" (1955 р., 22 квітня );
у статті Ф. Селівона "Мільйон від льону" повідомляється: "в цьому році льон вирощувався на 100 гектарній площі, урожай становив по 4 центнери насінні і по 22,5 трести одержали з кожного гектара, 225 тонн трести пішло в середньому номером 2. Від реалізації льону колгосп одержав понад мільйон карбованців доходу" (1959 р., 5 листопада);
із статті голови колгоспу Ф. Корнієвського "Доб'ємось дальшого розвитку всіх галузей господарства": "Тільки від льону надійшло в колгоспну касу 1.232,8 тисячі карбованців. Від тваринництва колгосп одержав 1 мільйон 511 тисяч карбованців доходу. Від усіх галузей громадського господарства за 11 місяців одержали З мільйони 344 тисячі карбованців. Таким чином, по доходах в обчисленні на гектар землі майже наздогнали такий передовий колгосп в районі, як "Новий шлях". Крім спорудження необхідних господарський будівель пробурим свердловину для забезпечення села водою. В цьому році буде прокладено водопровід" (1960 р., 1 січня); стаття Ф.В. Корнієвського "Зростає економіка артілі" (1961 р., 16 вересня); трудівники шестовицького і сивківського колгоспів об'єднались в одне багатогалузеве господарство. Тепер в сільськогосподарській артілі є не тільки придеснянські заплави, а й придніпровські. Об'єднану артіль очолив спеціаліст сільського господарства Корнієвський Ф.В. (1963 р., 29 січня); стаття Ф.В. Корнієвського "Роздуми про вірні шляхи" про приєднання відсталих колгоспів та плани на майбутнє (1963 р., 15 жовтня); матеріал "Зрушення намітились" про справи в колгоспі: "Щодо загального доходу колгоспу, то вже зараз він становить 640 тисяч карбованців, а до кінця року буде близько 900 тисяч" (1963 р., 2 листопада).
1958 р., 25 квітня - повідомляється, що в колгоспі з 1957 р. діє пункт штучного запліднення тварин, де техніком працює Костянтин Сиводід, який пройшов спеціальне навчання при Довжицькій державній станції.
1958 - 1977 рр. - на колгоспній сцені виступили з виставою артисти обласного музично-драматичного театру імені Т.Г.Шевченка (1958 р., 30 травня); самодіяльні митці киїнського сільського клубу (1959 р., 28 листопада); учасники художньої самодіяльності місцевої восьмирічної школи дали концерт (1961 р., 4 березня); з виставою "Циганська любов" артисти Харківського театру музичної комедії (1977 р., 23 серпня).
1958 - 1963 рр. - районна газета "Придеснянський колгоспник" повідомляє, що "збулась і давня мрія завідуючої Шестовицької бібліотекою Ганни Суярко. На обидва лотерейні білети випали виграші: швейна машина і 20 карбованців. Тепер Ганна обов'язково навчиться шити" (1958 р., 1 червня); стаття М. Веремейчик "Бібліотека на замку", завбібліотекою Д.С. Туз (1963 р., 23 лютого).
1958 - 1966 рр. - районна газета "Придеснянський колгоспник" та "Шляхом комунізму" друкують матеріали про житлове будівництво: у статті Ф. Селівона "Росте економіка і добробут села" зазначає: "Тільки в нинішньому році більше 10 колгоспників побудували добротні будинки. Уже справили новосілля сім'ї хліборобів Степана Осаулка, Миколи Ребенка, Андрія Нагорного, Петра Ткача, тракториста Михайла Ледового, Івана Сиводіда, Федора Дрижака і багатьох інших" (1958 р., 30 липня); з статті Ф. Селівона "Колгоспники будуються": "побудували й перейшли цього літа в нові житла хлібороби Іван Селівон, Оксана Веремій, Дмитро Ткач, Євдокія Потапенко, Федір Число, Василь Жук та чимало інших. В день Жовтневих свят справлятимуть новосілля Федос Міх, Федір і Костянтин Кругол та Олексій Мекшун" (1959 р., 29 жовтня); з статті А. Рожаліна, В. Грабовецького "Михайло Павлович вселяється в новий дім": "Ні, не порахуєш: новоселів - півсела. Хороша ознака зростання економіки артілі і добробуту її трудівників... В селі тепер телевізор не дивина: у багатьох вечорами сяють голубі екрани... замість грубок водяне опалення в будинках... ми ж втрьох працюємо в артілі: я - механізатором, дружина й сестра - на фермі доярками. За місяць 300 - 400 карбованців разом заробляємо. Та й колгосп допоміг. І ось до Нового року - новий дім... Повертається молодь у рідне село, одружується, оселяється... в минулому році доходи артілі зросли більш як на 20 процентів. їх приносять в артільну касу такі культури, як льон, картопля. Доходне й тваринництво. Спеціалізація м'яса вивела його на шлях швидкого зростання" (1966 р., 1 січня).
1958 - 1963 рр. - районна газета "Придеснянський колгоспник" повідомляє у статті городника П. Осаулка "Подяка школярам" про допомогу надану школярами у збиранні овочів на колгоспних полях (1958 р., 17 жовтня); директор школи А. Гулай (1961р., 11 березня; 1963 р., 28 вересня); у статті Н. Бажанової "Юні дослідники" йдеться про роботу пришкільних ділянок під керівництвом вчителя біології Олександа Миколайовича Лавріненка (1963 р., 28 вересня).
1958 р., 19 жовтня - районна газета "Придеснянський колгоспник" повідомляє, що колгосп придбав апаратуру для радіовузла і закінчуються роботи по радіофікації села.
1958 р., 12 листопада - районна газета "Придеснянський колгоспник" друкує статтю Ф. Селівона "Змагання братів" другої та третьої бригад Олексія та Федора Дрижаків (1958 р., 12 листопада); стаття П. Маленького "У бригадах братів Олексія і Федора Дрижаків" (1959 р., 4 лютого).
1958 р. - встановлено державний заказник місцевого значення "Коровель", ланд., 50 га, ділянка цінного соснового лісу, віком понад 60 років, на крутосхилах над заплавою ріки Десни, місце давніх поселень людини епохи бронзи та курган-могила IX-Хет.130
1959 р., 25 січня - районна газета "Придеснянський колгоспник" повідомляє, що в селі нещодавно засяяли лампочки Ілліча.
1959 р., 4 лютого - хлібороби колгоспу одностайно назвали своїм кандидатом до обласної ради першого секретаря райкому КПУ Василя Йосиповича Глушка.
1959 р., 25 лютого - районна газета "Придеснянський колгоспник" повідомляє, що при колгоспі відкрито ощадну касу, "з дня відкриття її вкладниками каси стали 193 колгоспники. Число їх і суми вкладів зростають".
1959-1972 рр. - друкується стаття Ф. Селівона "Настя Селівон і Галина Зуб -кращі листоноші" (1959 р, 29 квітня), відкрито поштове відділення (1971), першим завідувачем працює Галина Миколаївна Мирошко, згодом K.M. Марченко, а з 1972 р. Олександра Федорівна Коспаренко m.
1960 р., 14 січня - районна газета "Придеснянський колгоспник" повідомляє, що у центрі села розпочато буріння свердловини для артезіанського колодязя. Ці роботи ведуться під керівництвом майстра Чернігівської РТС Пустовойта. Завершується буріння другої свердловини, де цією роботою керує колгоспник Павло Підгайний; у листі колгоспника А. Попович "Колгосп розцвітає" повідомляється: "Вже прокладено близько одного кілометра водопровідних труб і встановлено п'ять колонок" (1961 р., 28 лютого).
1960-1964 рр. - районні газети "Придеснянський колгоспник" та "Шляхом комунізму" друкують матеріали про Шестовицьку сільську раду: тримає першість у змаганні сільрад району по продажу молока державі (1960 р., 31 травня); стаття голови сільради І. Поповича "Особистий приклад і діловитість" (1964 р., 29 вересня).
1961-1991 рр. - на районну Дошку Пошани за досягнуті трудові здобутки занесено: Ф.В. Корнієвський - голова колгоспу (1961, 1963); О.С. Селивон - ланкова (1961); Г.Д. Ткач - телятниця (1961, 1964); І.П. Сиводід - комбайнер (1964, 1965); Д.В. Ткач - скотар (1965); В.М. Лугін - зоотехнік (1966); М.Т. Савоста - доярка (1966); Г.Л. Число - агроном (1966); П.Ф. Нагорний - чабан (1966); А.Я. Сердюк -чабан (1966); С.С. Сапун - ланкова (1968); У.П. Ткаченко - ланкова (1968); І.П. Заверняй - комбайнер, ланковий механізованої ланки (1969, 1970, 1971, 1972, 1973, 1978); М.І. Крутик - голова колгоспу (1971, 1972, 1974, 1975); М.Г. Колесник ланковий механізованої ланки по вирощуванню картоплі (1973, 1974, 1975, 1979, 1980); І.Л. Бешун - ланковий механізованої ланки (1975, 1976, 1977, 1978); Г.М. Сапун - завідуюча комбінатом комунальних підприємств (1976) та приймальниця комплексно-приймального пункту (1980); О.Г. Брик - директор школи, пропагандист парторганізації колгоспу (1978); О.Ф. Колесник - завідуючий магазином продтовари села Шестовиці (1980); М.Ф. Шестак - оператор по вирощуванню телят (1981); В.Ф. Садовий - водій (1983); Є.Д. Сокіл - інженер по техніці безпеки (1983); В.В. Сапун - ланковий механізованої ланки по вирощуванню льону (1986); В.Т. Заліська - завідувачка продуктовим магазином (1988); П.Ф. Ширай - бригадир тракторної бригади (1989); В.В. Сиводід - технік штучного запліднення корів (1991).
1963 р., 2 лютого - планується, що село одержить у другому кварталі електроенергію від Чернігівської ТЕЦ.
1963 р., 5 жовтня - у рубриці "Люби і знай свій рідний край" друкується стаття М. Вечоріна про Шестовицю "найдавніше із сіл".
1964-1966 рр. - районна газета "Шляхом комунізму" друкує статтю секретаря паркому колгоспу Л. Годуна "Будні нашого парткому" (1964 р., 4 липня); статтю секретаря парторганізації колгоспу Г. Числа "Бойовитіше, оперативніше" про черговий випуск колгоспної стінної газети "За урожай" (1966 р., 23 червня).
1965-1970 рр. - встановлено надгробок на братській могилі червоноармійців, які загинули в 1919 р.; пам'ятні знаки (1945, 1947) на 3-х братських могилах радянських воїнів, загиблих в 1943 р. при визволенні села. У 1970 р. відкрито меморіал Слави в пам'ять про воїнів-односельців, полеглих (169 чол.) під час Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 рр.
1966 р., З лютого - районна газета "Шляхом комунізму" повідомляє, що колгосп "Ленінський шлях" має 646 га лісу, "кожного року в лісі треба проводити санітарну вирубку 65-гектарної дільниці... артіль може заготовляти щороку 353 кубометри хмизу, мало товарної деревени, дров".
1967 р. - у колгоспі 9 вантажних машин, 11 тракторів, 7 зернових та 12 картопляних комбайни, працює млин на переробці зерна.
На березі Десни біля Шестовиці на відстані 2 км діє зупинка для річкових катерів.
1970 - 1977 рр. - у грудні 1970 р. колгосп визнано переможцем змагання в 1970 р. по збільшенню виробництва і продажу державі м'яса (1970 р., 19 грудня); республіканського змагання, за досягнуті успіхи у сільськогосподарському виробництві з врученням ІІІ-ої премії (1971 р., 8 травня); районного змагання по виробництву м'яса у першому році IX п'ятирічки (1971 р., ЗО грудня); районного змагання за 1973 р. за високі показники по збільшенню виробництва і заготівель м'яса (1974 р., З січня); районного змагання за високі показники по виробництву і продажу державі м'яса (1977 р., січень).
1972 р. - до районної книги Трудової Слави занесено колгоспницю Ольгу Григорівну Бешун.
1973-1989 рр. - завідуючими ФАПом працюють Н.П. Кирда (1973 - 1989), О.В. Резин (1975 - 1977), Л.Д. Бороденчик (з 1989).
1973-1977 рр. - на території села проходили зйомки художніх фільмів "В бій йдуть тільки старики" (1973) та "Підпільний обком діє" (1977)ш.
1974р., 17 жовтня - районна газета "Шляхом комунізму" повідомляє, що за останні роки в селі побудовано приміщення сільської ради, побутовий комбінат, баню, господарські споруди колгоспу, до села підведена асфальтову дорогу.
1976 р., 20 листопада - у колгоспі два стипендіати - Наталія Сиводід навчається на третьому курсі бухгалтерсько-економічного факультету Київської сільгоспакадемії та надія Підгайна скоро закінчить бухгалтерський відділ Сосницького сільгосптехнікуму.
1977 р., 17 січня - відкрито новозбудований на кошти колгоспу Будинок культури на 250 місць.
1977 р., 15 жовтня - у селі відбувся районний семінар голів і секретарів сільських та селищних рад.
1977 р., З грудня - районна газета "Шляхом комунізму" повідомляє, що видавництво "Наукова думка" видало монографію І.Д. Бліфельда "Давньоруські пам'ятки Шестовиці".
1979 р. - колгоспу "Ленінський шлях" присвоєно звання "Господарство високої культури землеробства".
1980 р. - розпочате будівництво бази автомобілистів.
1981 р. - збудовано приміщення ФАПу. Завідуючими працюють Людмила Дмитрівна Бороденчук (1978 - 2007) та Катерина Юріївна Бібік (з 2007).
Протягом 60 - 80-х рр. урядовими нагородами СРСР відзначені 64 передовика сільського господарства та трудівників села:
орден Трудового Червоного Прапора - Федір Васильович Корнієвський -голова колгоспу (1966); Марія Григорівна Савоста - свинарка (1971); Віра Силівна Сиводід - свинарка (1973); Іван Петрович Сиводід - бригадир (1973); Михайло Іванович Крутик - голова колгоспу (1975); Микола Ілліч Шестак - комбайнер (1975); Іван Григорович Якуга - водій автомашини (1977); Петро Прокопович Заверняй -тракторист (1977);
орден "Знак Пошани" - Марія Дмитрівна Лавріненко - ланкова (1966); Іван Феодосійович Селивон - тваринник (1971); Михайло Григорович Колесник -тракторист (1973); Марія Данилівна Ребенок - доярка (1976); Володимир Михайлович Британ - агроном (1977); Олександр Сергійович Страх - тракторист-машиніст (1986);
орден Трудової Слави III ст. - Ольга Григорівна Бешун - телятниця (1975); Ганна Митрофанівна Ткач - ланкова (1977);
медаль "За трудову доблесть" - Іван Ілліч Бешун - скотар (1966); Василь Михайлович Лугина - зоотехнік (1966); Марія Никифорівна Кирда - телятниця (1975); Іван Прокопович Заверняй (1977); Микола Семенович Кругол - комбайнер (1978); Марія Федорівна Шестак - оператор по виробництву яловичини (1981);
медаль "За трудову відзнаку" - Уляна Павлівна Ткаченко - ланкова (1966); Григорій Михайлович Головач - бригадир (1973); Олександр Сергійович Страх -тракторист (1978);
медаль "Медаль материнства" II ст. - Марія Тарасівна Мекшун (1946);
медаль "Ветеран праці" - Ганна Іванівна Лугина, Анастасія Дмитрівна Куліш, Петро Іванович Веселий, Марія Дмитрівна Лавріненко, Марія Олексіївна Нагорна, Василь Федорович Бабак (1977); 1978 р. - Ольга Олександрівна Зуб, Костянтин Андрійович Кругол, Ольга Хомівна Лавріненко, Семен Терентійович Міх, Олександра Пантеліївна Підгайна, Уляна Іванівна Побіжко, Ганна Петрівна Селівон, Сергій Панасович Страх, Ганна Кіндратівна Ткач, Марія Петрівна Ткач, Єфросинія Данилівна Шестак.
1984 р., 13 березня - на обласну Дошку пошани занесено колгосп "Ленінський шлях" (голова М.І. Крутик, секретар парторганізації І.Г. Скрибченко, голова профкому Є.Д. Сокол, секретар комсомольської організації В.М. Сиводід).
1986 р., грудень - біля села відкрито аеропорт "Чернігів - 2".
1986 р. - уродженци Шестовиці приймають участь у ліквідації аварії на Чорнобильський станції: Володимир Олександрович Черненко (1962 - 2006), Володимир Миколайович Шестак (1957 - 2006), Анатолій Андрійович Граб (1959 -2001). (Чернігів Чорнобильський /Упорядник Є.Г. Сонник. - Чернігів, 2007. - С. 543, 465- 466).
1988 р. - біля села завершено будівництво автомобільного мосту через річку Десна та автотраси Київ - Ленінград.
1991 р., 28 вересня - перша черга, а це 12 км газопроводу, почала діяти, 25 сімей одержали газ.
1992 р., 2 вересня - технік штучного запліднення корів Валентина Олександрівна Островська із колгоспу "Придеснянський" здобула перемогу на обласному конкурсі серед техніків штучного запліднення сільськогосподарських тварин. А на республіканському конкурсі виборола почесне третє місце і була нагороджена бронзовою медаллю змагання.
1992 р., 28 жовтня - футбольна команда "Десна" стала чемпіоном району. Це перша вагома перемога з дня заснування - 1972 р. У 1995 р. команда стає володарем кубка району, а в 1996 р. - володарі суперкубку району.
1993 р., 24 грудня - районна газета "Наш край" друкує текст пісні "Шестовиця" на вірші Миколи Малого та музику Петра Григоровича Зуба.
1994 р., жовтень - на змаганнях з чотириборства "Дружба" у залік районної спартакіади серед учнів неповних середніх шкіл відзначився учень Шестовицької школи Андрій Колобой.
1998 р. - 2007 рр. - в урочищі "Коровель" розпочала працювати Міжнародна археологічна експедиція по дослідженню варязького укріпленого поселення. На базі експедиції проходять Міжнародні польові археологічні семінари, видаються збірники наукових статей, відбуваються показові виступи бійців та конкурс історичного костюму Міжнародного Фестивалю з історичного фехтування "Коровель". З роботою Шестовицької експедиції ознайомились Надзвичайні та Повноважні Посли Норвегії, Швеції, Польщі, Фінляндії, а також у 2005 р. голова облдержадміністрації Владислав Атрошенко 138.
2001 р., 10 листопада - районна газета "Наш край" у рубриці "Село на нашій Україні" друкує матеріал про Шестовицю, де вміщено історичну довідку складену краєзнавцем, уродженцем Шестовиці Юрієм Володимировичем Ярошенко.
2003-2008 рр. - подальші записи здійснюються в Літописі Шестовицької територіальної громади.
Джерело: Курданов А. Л. Літописним рядком про минуле та сучасне села Шестовиця / А. Л. Курданов. - Чернігів, 2009. - 52 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар