Стежками рідного краю: Історія Олишівської селищної бібліотеки

Завідувачка Олишівської селищної бібліотеки-філії
Тетяна Іванівна Шеремет

Олишівка – одне з найвидатніших заселених місцевостей Полісся, яка розташована біля річки Смолянка. Виникло це поселення на початку XVI ст.
Cелище з давніх-давен славилося чудовою природою, співаками, музикантами, танцюристами, народними мудрецями. Вабить Олишівка своєю чудовою природою, родючими полями, чистим повітрям, насиченим ароматом дикоростучих і з любов’ю виплеканих селянами квітів.
А ще в Олишівці в центрі селища завжди гостинно зустрічає всіх селищна бібліотека, історія якої тісно переплелась з історією краю та життям і долею багатьох людей.
Цікава історія віддаляє нас з часів першої книгозбірні. Свій початок бере вона ще з 1898 року, саме тоді з’явились перші відомості про невеличку бібліотеку в селі.

Витоки.

«Масовій появі народних бібліотек сприяло губернське земство, яке в 1898-1899 рр. починає їх відкривати на кошти «…в пам'ять бракосочетания Его Императорского Величества Государя Императора Николая II». Таким чином у 1898 році зявляється бібліотека в Олишівці. Губернська газета за 10 січня 1899 року повідомляла про урочисте відкриття бібліотеки в Олищівці: «…Перед открытием местным священником был совершен молебен, привлекший массу народа. По окончании молебствия начали раздачу книг, которых было взято болем 80. Всем присутствующим председательницей совета библиотеки А.К. Шрамченко был предложен завтрак» (Джерело: Курданов Л.А. «Сільська бібліотека – як все починалося» ( Про забуті сторінки становлення бібліотечної справи в селах тодішнього Чернігівського повіту) / Л.А.Курданов. // Наш край.-2006.- №№ 71-72-С.8 )
Отже, це був перший заклад культури на Олишівській землі, який було відкрито 14 жовтня 1898 року. Своєю появою вона зобов’язана прогресивній інтелігенції села, яка відігравала велику роль в подоланні неграмотності.
З великою цікавісю олишівці сходилися після важкого трудового дня до хати-читальні (1910 рік), розміщалися хто де. Книг було мало. Зроблено було кілька дерев’яних стелажів. Читачів було багато, всім було цікаво про що пишуть в газетах та в книжках. Але письменного населення була менша половина, от, читала їм в слух книжки і новини з газет бібліотекар Шрамченко Н.П.. Так і проходили читацькі вечори у Олишівській хаті – читальні.

Бібліотека 1986 р.

Декілька разів бібліотека міняла своє місцезнаходження . Спершу вона розміщалась у шкільному будинку (1923 р.- бібліотека вже мала фонд 1800 прим. книг та обслуговувала 8 сіл.), потім перемістилась до приміщення сільбуду (1927), де займала дві кімнати. У 1932 році Олишівка стала райцентром. На базі діючої відкрито районну дитячу та районну бібліотеку для дорослих. Районна дитяча бібліотека діяла у одній з квартир по вул. Озерній. У 1935 році бібліотека перемістилась до сільбуду. В 1958 році збудували нове приміщення для бібліотеки., в якому одну половину займала районна бібліотека для дорослих, а другу-районна бібліотека для дітей.

Кожне десятиріччя вносило свої особливості і корективи в роботу бібліотеки: відлига і свободи 60-х, ідеологічно-заполітизовані 70-ті і 80-ті роки, бурхливі 90-ті, нові віяння 2000-х… Минали роки, змінювалися завідуючі і працівники, бібліотека міцніла, бо кожний із них залишав частинку своєї душі у цьому книжковому храмі для олишівців.
З великою вдячнісю і теплотою згадують олишівці нині покійну Варвару Григорівну Гаєвську. Вона була берегинею Олишівської книжкової скарбниці протягом 43 років. Досконало знала всі тонкощі своєї справи: зберігання, розташування, контроль, переоблік, списання книжкового фонду тощо. Чесна, скромна, доброзичлива, Варвара Григорівна, майже все своє трудове життя віддала бібліотеці і є прикладом працьовитості і відданості. Про роботу бібліотеки у 60-70 роках із спогадів Гаєвської Варвари Григорівни:

Спогади Гаєвської Варвари Григорівни, бібліотекаря Олишівської бібліотеки 1930 року

народження, яка пропрацювала у бібліотеці з 1951 по 1994 рік:

"В Олишівку я приїхала по направленню у 1951 році після закінчення Ніжинського культосвітнього училища. Я надзвичайно пишалася тим, що стала працювати на відповідальній посаді завідуючої пересувним фондом Олишівської районної бібліотеки

Пригадую першу зустріч із колективом бібліотеки. Завідуюча Бокач Антоніна Семенівна тоді спитала мене: «Варя! Чи любиш ти свою професію? Якщо любиш, то працювати тобі буде цікаво».

Бібліотекар Галина Іванівна Сіренко теж дала мені пораду, щоб я не відкладала на завтра вирішення якихось питань, бо тоді завтрашній день буде не такий завантажений, як попередній. Завідуюча читальним залом Скоробагатько Тетяна Павлівна додала: «Варя, щоб ти стала справжнім бібліотекарем, необхідно самій багато читати.» Ось ці три наставники мої і допомогли мені стати хорошим бібліотекарем.

Пригадую з яким натхненням ми взялися ремонтувати ще дві виділені для бібліотеки кімнати. Бо наш фонд налічував близько 15 тисяч книг і розміщувався лише в одній кімнаті. Так десь у 1953 році Олишівська районна бібліотека мала абонемент, читальний зал і книгосховище.

Після ремонту двох кімнат для бібліотеки у будинку культури Олишівська дитяча районна бібліотека переїхала за адресою по вулиці Озерній – 14. Колектив налічував трьох працівників: завідуюча бібліотекою – Бокач Ніна Семенівна, завідуюча абонементом Дзюб Паша Василівна, завідуюча читальним залом І. Юрченко. Колектив районної бібліотеки для дорослих очолила Москалець Роза Михайлівна. До реорганізації Олишівського району (1960р.) колектив районної бібліотеки налічував трьох працівників: завідуюча абонементом – Сіренко Галина Іванівна, завідуюча читальним залом – Скоробагатько Тетяна Павлівна, завідуюча пересувним фондом – Гаєвська Варвара Григорівна.

Як завідуюча пересувним фондом я з вузлом книг пішки добиралась до таких населених пунктів, як Чемер, Підлісне, Вовчок, Золотинка, Друцьке, Ладинка, Серединка, Топчіївка, Красне, Скорінець. Обслуговували також і відділення колгоспу, ферми, бригади в спеціально обладнаних кімнатах. Ввечері – читальний зал переповнений читачами. Одні працівники бібліотеки проводили заходи в читальному залі, інші йшли до зали, де проводився показ кінофільму. Отримували надзвичайне задоволення від роботи. Я була щаслива від правильності вибору професії".

Бібліотечне покликання... Це коли частиною твого життя стають люди та книги. Коли радо зустрічаєш читача, пропонуєш йому літературу, просто поговориш, вислухаєш людину і ...пам’ятаєш своїх читачів. Хтось із мудрих сказав: „Бібліотекар – це не професія, а стан душі”. Добре і щедре серце, а ще уміння, бажання, винахідливість мала бібліотекаря Скоробагатько

Тетяни Павлівни Це так важливо – підібрати ключик до читацьких сердець, зробити так, щоб кожне відвідування бібліотеки стало яскравим і незабутнім. Ось так працювала Тетя Іванівна.

Спогади колишнього бібліотекаря Скоробагатько Тетяни Павлівни.

"Народилася я у 1928 році в с. Гальчин, Козелецького району, Чернігівської області. Закінчила в 1948 р. культосвітній технікум м. Мелітополя. В 1952 році мені запропонували працювати в Олишіській бібліотеці, яка на той час знаходилась у приміщенні Будинку культури. В 1958 році бібліотека переселилася новозбудоване приміщення. Бібліотека в Олишівці до 1961 року була районною. Колектив районної бібліотеки очолювала Москалець Роза Михайлівна, Гаєвська Варвара Григорівна була завідувачкою фонду, Сіренко Галина Ф. працювала на абонементі. Я відповідала за роботу в читальному залі і була його завідуючою.

Люди в ті часи активно відвідували бібліотеку. Читали художню, пізнавальну літературу, твори відомих політиків. Відвідували бібліотеку родинами. Пригадую захоплену читанням сім'ю Панченків. Вони обов'язково перечитували всі нові надходження, чекали їх із нетерпінням. Читацькі конференції, літературні вечори, диспути проводились у клубі, бо читальний зал бібліотеки, який розрахований на 49 місць не міг умістити всіх бажаючих.

Ми, як працівники районної бібліотеки відвідували села, де працювали молоді бібліотекарі та допомагали їм правильно вести бібліотечну роботу.

Важливою формою роботи були пересувки. Ходили пішки в найближчі села та хутори (всього 12 сіл), обслуговували читачів. А також допомогали місцевому колгоспу. Вважалося в ті роки, якщо відвідуєш ти бібліотеку, значить ти культурна, освічена людина. В 1960 році відбулась реорганізація району. Олишівка входить до Чернігівського району. Бібліотек районна і дитяча об’єднались.

Бібліотека постійно у вирії тогочасного життя. Функціонують пересувки на виробничих ділянках, запроваджується бригадний абонемент. Всі ці форми роботи охоплювали бібліотечним обслуговуванням та читанням широке коло виробників різних галузах. Постійно проводиться масова робота: читацькі конференції, літературні вечори, бесіди, голосні читання, усні журнали, зустрічі з цікавими людьми".

У вирі бібліотечного життя.

Особливим багатством бібліотек завжди були і будуть її читачі, хто як не вони найдосконаліше розкажуть про роботу своєї бібліотеки.
Хто з нас не любить книжок? Дійсно, важко уявити таку людину. Велика радість – тримати книгу, величезне щастя – читати її, бо книжковий світ дивний і неповторний. Ще з дитинства книга непомітно входить в наше життя і залишається з нами назавжди. Ось так, Григорій Трохимович Штома, найкращий та найстаріший читач, не уявляє своє життя без книги. Книга для неього і друг, і порадник. Саме до книжок він звертається упродовж всього свого життя. За всі ці роки він прочитав дуже багато книг. Серед них книги з історії нашої Батьківщини, про рослинний і тваринний світ. Найбільше йому подобаються твори сучасних українських письменників та історичні повісті та романи. Він вважає, що ні телебачення, ні комп`ютер ніколи не зможуть замінити щасливих годин спілкування з книгою. Бо книга відкриває великий світ, збагачує знання, народжує мрії, допомагає у навчанні і самовихованні.

Знайомою дорогою крокує до рідної бібліотеки вже 50 років Олександр Григорович Пасічний.… Ціле життя. Мабуть, такими життями і вимірюється історія – історія в особистостях. Історія нашою бібліотеки не виняток.

1980 року, в зв’язку з утворенням Чернігівської ї централізованої бібліотечної системи, книгозбірня змінює свій статус — вона стає бібліотекою-філією. Авторитет бібліотеки зростає, значно більшає читачів, книговидача. Збільшився обсяг надходжень книг та періодичних видань. В бібліотеці організовуються ілюстровані книжкові виставки, перегляди літератури, тематичні полиці, оформляються альбоми, тематичні папки, проводяться зустрічі з ветеранами, вдовами.
Кожна нація має свої звичаї, що народжувалися впродовж багатьох століть і освячені віками. У бібліотеці-філії активно ведеться краєзнавча робота. Краєзнавство - це безцінна скарбниця історичного досвіду багатьох поколінь, всього найкращого, що в сфері матеріальної і духовної культури витримало випробування часом. Воно є своєрідним містком, який поєднує покоління минулі з поколіннями сьогоднішніми й прийдешніми. Для краєзнавчого куточка „У звичаях, традиціях народу ти душу свого краю впізнавай". вишукуються нові, оригінальні форми популяризації краєзнавчої літератури, збирається легенди, пісні, фольклорно-етнографічний матеріал. Користувачі мають можливість ознайомитися із старовинними предметами побуту, вишиванками, одягом, унікальними роботами з бісеру, різьби по дереву, народними звичаями та обрядами, взяти в них участь, відкрити для себе унікальні лексичні багатства місцевої говірки. Старовинні традиції відроджуються шляхом проведення конкурсів на краще знання колядок, турнірів знавців народних прислів'їв „Золота криниця мудрості", вечорниць, уроків народознавства.
А ще цікавою сторінкою життя бібліотеки є регулярні Дроздівські читання, адже життя і творчість цього відомого письменника декілька років були пов’язані з Олишівкою Ще проживає багато друзів Володимира Григоровича Дрозда, які пам’ятають його та читають його твори.
В бібліотеці створено куточок, який присвячують ще одному відомому олишівцю-художнику Олександру-Савченко-Більському.
У кожного з усіх бібліотекарів та читачів Олишівської селищної бібліотеки-філії своя доля, своє життя. Разом це створює долю бібліотеки, її та нашу історію.
Олишівська бібліотека завжди була підпорядкована служінню громадянам, саме тому вона була успішною на протязі всієї історії її існування, залишалася у всі часи відкритою, сучасною прогресивною, а саме головне –потрібною людям. І головне - книгозбірня з впевненістю може заявити громаді села: «Я вам потрібна»!