Село Новий Білоус на зорі свого існування називалося по-різному: Євтухів, Ляхів і навіть Хомин Білоус. Втім, назву двох поселень у нижній течії річки Білоус – Старого і Нового Білоусів – більш точно було б пов’язувати з млинами: Старий Млин і Новий Млин.
Літописну згадку про «Боловос» у 1148 р. іноді сприймають як першу згадку про Старий Білоус. Насправді, мова йде про річку Боловос (Білоус) і немає жодних підстав бачити під цією назвою населений пункт. Власне, за часів Київської Русі в межах обох Білоусів існували декілька чималеньких поселень (на території Старого Білоуса археологи навіть фіксують укріплене поселення – городище). Однак до матеріалів післямонгольської доби можемо віднести хіба що уламок вінця гончарного горщика із масивним валиком та борозенкою на зовнішньому краї, подібний до керамічних виробів другої половини ХІV – ХV ст., знайдений на південній околиці с. Новий Білоус, на схилі надзаплавної тераси, експедицією 1949 р.
Літописну згадку про «Боловос» у 1148 р. іноді сприймають як першу згадку про Старий Білоус. Насправді, мова йде про річку Боловос (Білоус) і немає жодних підстав бачити під цією назвою населений пункт. Власне, за часів Київської Русі в межах обох Білоусів існували декілька чималеньких поселень (на території Старого Білоуса археологи навіть фіксують укріплене поселення – городище). Однак до матеріалів післямонгольської доби можемо віднести хіба що уламок вінця гончарного горщика із масивним валиком та борозенкою на зовнішньому краї, подібний до керамічних виробів другої половини ХІV – ХV ст., знайдений на південній околиці с. Новий Білоус, на схилі надзаплавної тераси, експедицією 1949 р.
Натомість повне мовчання середньовічних джерел свідчить на користь заснування обох населених пунктів у другій чверті ХVІІ ст. У відомих нам документах вони не згадуються до Смоленської війни (1632–1634 рр.). А в привілеї 1634 р. чернігівському старості Мартинові Калиновському фігурує лише Старий Білоус (під назвою Старий Млин). Однак у подимному реєстрі 1638 р. вперше бачимо обидва Білоуси – і Старий (50 «димів»), і Євтухів (30 «димів»). Причому, з огляду на кількість «димів» (дворів), ці села виступають вже доволі значними населеними пунктами.
Що цікаво, варіація назв – Старий і Новий Білоуси – мала б свідчити про те, що Старий Білоус виник раніше. Однак складається стійке враження, що часовий проміжок між появою двох сіл достатньо мінімальний. Відтак можемо зробити обережне припущення, що у списку міських хуторів по річці Білоус, наданих М. Калиновському в 1634 р. – «Гущин, Старий Млин, Смиків, Хвац, Рижики, Хмільниця», – одне із двох невідомих поселень могло бути тим хутірцем, із якого пізніше виник Євтухів Білоус. Поселення перелічені починаючи від устя Білоусу. Чотири з них існують і сьогодні (Старий Млин, тобто Старий Білоус, Гущин, Рижики, Хмільниця). Фаїв хутір (очевидно саме його слід розуміти під назвою «Хвац») у переписі 1666 р. описаний нероздільно з Хоминим Білоусом (так тоді називався Євтухів Білоус) і знаходився зовсім поруч, дещо південніше (у 1666 р. ревізори рухалися у зворотньому напрямку, від витоків Білоусу). Залишається не ідентифікованим Смиків хутір, який у подальшому не зустрічається в джерелах. Можливо, це і є майбутній Євтухів Білоус.
В будь-якому разі, на першому етапі існування поселення відмічаємо певну плутанину з назвою. Оскільки версія про тотожність Смикова і Євтухова Білоуса залишається суто гіпотетичною, найдавнішим варіантом назви села слід вважати саме Євтухів Білоус. У Переписній книзі 1666 р. поселення тричі названо як Хомин (Фомін) Білоус або ж просто Білоус. Тут же згадується мірошник, якого вважаємо сином засновника села: «Да к той же деревни Белоусе угодей млин о дву колесахъ хлебамелных да колеса ступное і валюшное, а держитъ млынъ деревни Белаусы мелник Степан Евтухов. На той же реки Белаусе другой млын, а держитъ млынъ той же деревни Белаусы Василей Лещонокъ да Степан Евтуховъ». Погодимось із Петром Кулаковським, який вважає, що поселення осаджене «якимсь Євтухом, що, напевно, до шляхетського стану не належав». Очевидно, Євтух був мірошником, а навколо поставленого ним млина і виникло майбутнє село.
За схожою схемою, як хутірець коло млина, що швидко розрісся, виник і Старий Білоус, на що красномовно вказує його первісна назва – Старий Млин. І в даному випадку термін «Старий» означає давність не відносно іншого села зі схожою назвою, а давність існування млина в цій місцевості. Тож обидва Білоуси могли постати майже одночасно. Відповідно прояснюється ситуація з походження назви «Ляхів Білоус»: очевидно, що обидва Білоуси виникли за поляків, однак «старий млин» мав би функціонувати ще за часів перебування Чернігово-Сіверщини у складі Московської держави, а Євтух збудував млин саме за «ляхів». Ну а назва Новий Білоус прижилася вже у ХVІІІ ст.
Що ж до Фаєвого хутора, то гадаємо, що він знаходився зовсім поруч із Новим Білоусом, дещо вище по течії Білоусу (на південній околиці села) і пізніше був поглинений у процесі розростання Нового Білоусу вздовж річкового берегу. Як записано в Чернігівській переписній книзі 1666 р.: «На той же реки Белоусе на Фаевомъ хуторе млын о дву колесах хлебомелных, а держитъ Іванъ Тимофеевъ да Михайло Мапшенок».
У ХVІІІ ст. згадки про хутір вже відсутні у документах.
Сергій ГОРОБЕЦЬ, кандидат історичних наук, співробітник Українського інституту національної пам’яті.
Що цікаво, варіація назв – Старий і Новий Білоуси – мала б свідчити про те, що Старий Білоус виник раніше. Однак складається стійке враження, що часовий проміжок між появою двох сіл достатньо мінімальний. Відтак можемо зробити обережне припущення, що у списку міських хуторів по річці Білоус, наданих М. Калиновському в 1634 р. – «Гущин, Старий Млин, Смиків, Хвац, Рижики, Хмільниця», – одне із двох невідомих поселень могло бути тим хутірцем, із якого пізніше виник Євтухів Білоус. Поселення перелічені починаючи від устя Білоусу. Чотири з них існують і сьогодні (Старий Млин, тобто Старий Білоус, Гущин, Рижики, Хмільниця). Фаїв хутір (очевидно саме його слід розуміти під назвою «Хвац») у переписі 1666 р. описаний нероздільно з Хоминим Білоусом (так тоді називався Євтухів Білоус) і знаходився зовсім поруч, дещо південніше (у 1666 р. ревізори рухалися у зворотньому напрямку, від витоків Білоусу). Залишається не ідентифікованим Смиків хутір, який у подальшому не зустрічається в джерелах. Можливо, це і є майбутній Євтухів Білоус.
В будь-якому разі, на першому етапі існування поселення відмічаємо певну плутанину з назвою. Оскільки версія про тотожність Смикова і Євтухова Білоуса залишається суто гіпотетичною, найдавнішим варіантом назви села слід вважати саме Євтухів Білоус. У Переписній книзі 1666 р. поселення тричі названо як Хомин (Фомін) Білоус або ж просто Білоус. Тут же згадується мірошник, якого вважаємо сином засновника села: «Да к той же деревни Белоусе угодей млин о дву колесахъ хлебамелных да колеса ступное і валюшное, а держитъ млынъ деревни Белаусы мелник Степан Евтухов. На той же реки Белаусе другой млын, а держитъ млынъ той же деревни Белаусы Василей Лещонокъ да Степан Евтуховъ». Погодимось із Петром Кулаковським, який вважає, що поселення осаджене «якимсь Євтухом, що, напевно, до шляхетського стану не належав». Очевидно, Євтух був мірошником, а навколо поставленого ним млина і виникло майбутнє село.
За схожою схемою, як хутірець коло млина, що швидко розрісся, виник і Старий Білоус, на що красномовно вказує його первісна назва – Старий Млин. І в даному випадку термін «Старий» означає давність не відносно іншого села зі схожою назвою, а давність існування млина в цій місцевості. Тож обидва Білоуси могли постати майже одночасно. Відповідно прояснюється ситуація з походження назви «Ляхів Білоус»: очевидно, що обидва Білоуси виникли за поляків, однак «старий млин» мав би функціонувати ще за часів перебування Чернігово-Сіверщини у складі Московської держави, а Євтух збудував млин саме за «ляхів». Ну а назва Новий Білоус прижилася вже у ХVІІІ ст.
Що ж до Фаєвого хутора, то гадаємо, що він знаходився зовсім поруч із Новим Білоусом, дещо вище по течії Білоусу (на південній околиці села) і пізніше був поглинений у процесі розростання Нового Білоусу вздовж річкового берегу. Як записано в Чернігівській переписній книзі 1666 р.: «На той же реки Белоусе на Фаевомъ хуторе млын о дву колесах хлебомелных, а держитъ Іванъ Тимофеевъ да Михайло Мапшенок».
У ХVІІІ ст. згадки про хутір вже відсутні у документах.
Сергій ГОРОБЕЦЬ, кандидат історичних наук, співробітник Українського інституту національної пам’яті.
Джерело: Чернігівський формат. - Режим доступу
Немає коментарів:
Дописати коментар