Сербіна Марія Іванівна (1931–2009)

    Сербіна Марія Іванівна (1931–2009) – проста селянка з Левковичів, з чотирикласною освітою, зате надзвичайно чутливою душею, закохана в життя, у природу, у рідне село. Тонко відчувала музику, мала гарний голос і співала у складі сільського самодіяльного колективу. Свої вірші присвячувала і дарувала односельцям, яких розуміла, з якими ділила нелегку трудівничу долю. Відрізнялась хіба умінням пильніше розгледіти красу навколо, гостріше відчути добро і зло, а своїми думками і настроями поділитися через віршовані рядки.

В одному з віршів самодіяльна поетеса бажає нащадкам:

«Щоб ви у незгодах – стійкими,

А у радощах – щедрі були.

Щоб достойно, щасливо і легко 
Довгу путь на цім світі пройшли».
   Земляки допомогли Марії Іванівні видати збірочку поезій «Лебедина пісня», написаних в період від 1993 по 2008 роки. «Де кожен душею великий поет» – ці слова із пісні про земляків чернігівського поета і виконавця Анатолія Кобзаря безпосередньо стосуються Марії Іванівни Сербіної.

Джерело: Літопис доль та днів минулих. Ч. 1. — Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2013. - С. 480-481.