вівторок, 13 жовтня 2015 р.

Церква св. Георгія в Анисові

    За часів Київської Русі вже діяла церква св. Георгія в Анисові, збудована на поселенні боярина Онисима. У 1650 р. Митрополит Київський Сильвестр Косів подарував церкві антимис. У 1763 р. церква в селі «построена тщанием Черниговского Успенского  лецкого монастыря» та у 1901 р. перебудовувалася. Церковно-парафіяльне попечительство діє з 1874 р. У 1914 р. церковна бібліотека налічувала 40 книжок для читання. Церковна школа навчає 11 хлопчиків та 16 дівчат. Священики: – Миткевич (1768), Симеон Панасієвич Техановський (1816–1829), Михайло Миткевич (помер до 1865 р.), Кирило Григорович Сербинович (1855–1856), Сімеон Гаврилович Русанович (народився в Навозах, 1857–1879), Микита Галагакин (1880), Федір Норчевський (1860–1891), Лаврентій Іванович Карпенко (1888), Олексій Григоренко (1896); Василь Павлович Воронкевич (1902–1917), Гаврило Гаранько (1917–1919), Петро Прохорович Громаковський (1930); диякон Андрій Васильович Стефановський (1820–1829); псаломщики:Микола Федорович Вакуловський (1834–1844), Іван Миколайович Вакуловський (народився в Лукашівці, з 1873–1878), Михайло Вакуловський (1879–1880), Герасим Федорович Левицький (1885–1919), дячок Пилип Феодорович Вакуловський (1833–1860); паламарі: Євфімій Волинський (1823–1827), Микола Пилипович Вакуловський (1860–1867); церковні старости: селянин Антоній Григорович Кравченко (з 1905), козак Стефан Косьминович Шуба (з 1914), Параска Петрівна Нестеренко (1932).

    У 50-х роках ХХ ст. дерев’яна Георгіївська церква піддалась руйнації, відтоді довгі десятиліття ніхто не переймався духовними потребами і духовним здоров’ям жителів села. Безбожниками не стали, але віддалились, відвикли від церкви цілі покоління, виросли в переконанні, що вона не потрібна.

  1998 рік – початок відродження духовного життя в Анисові. Нелегко було починати свою місію отцю Івану (Голичу) у першому в його житті приході. Після закінчення Чернігівського єпархіального училища, священик отримав благословення служити Богу і людям в Анисові, де на той час не було ні де жити, ні де проводити богослужіння. Завдяки людям, їхній праці і місцевій владі з’явилась у селі церква, знайшлось місце родині священика. Директор сільгосппідприємства Юрій Стельмах, сільський голова Галина Лобода підтримують усіляко. Юрій Миколайович оплатив роботи над іконостасом. Учителі та дирекція школи – однодумці щодо відновлення недільної школи. Добру і скромну жінку Тетяну Пінчук отець Іван благословив на написання ікон для храму, коли виявив у неї такі здібності, тож її працею та ще одного художника внутрішнє убранство значно поліпшилось. Інші співають, прибирають, приносять дари, ідуть на сповідь. Цим і живе, так шириться церква в Анисові. На початку 2000-х рр. тут побувала ікона Різдва Христового, яка мандрувала Україною. Люди несли її селом хресним ходом, відбулась святкова Божественна літургія. Для храму та прихожан це значимі події, миттєвості духовного піднесення, свідчення духовної просвіти.  

Джерело: Літопис доль та днів минулих. Ч. 1. — Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2013. - С. 502-503.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар