Самойлович Данило Самійлович (11.12.1742–1805) – народився в с. Янівка (з 1947 р. –Іванівка), справжнє прізвище – Сушківський. Віддаючи хлопця до вищого навчального закладу, мати, за старою народною традицією, записала його під прізвищем Самойлович, тобто син Самуїла (Самійла). Початкову освіту Данило отримав у місцевій школі, а з 1756 р. навчався у Київській академії. На шостому році навчання він був зарахований до Петербурзької медичної школи при адміралтейському госпіталі. Після закінчення цього вузу в 1765 р. працював військовим лікарем. У 1780 р. захистив докторську дисертацію з питань хірургічного акушерства при Лейденському університеті.
У 1784 р. призначений на посаду губернського лікаря Катеринославського намісництва та Таврійської області. Брав активну участь у боротьбі з епідеміями та спалахами чуми в Москві (1771), Кременчуку і Херсоні (1784), в Єлизаветграді, Одесі і на Кримському півострові (1796–1799). Свій лікарський і організаційний досвід Самойлович узагальнив у грунтовних працях про чуму, які докорінно змінили уявлення про цю хворобу. Він довів, що зараження чумою відбувається при безпосередньому зіткненні з хворими або зараженими предметами, й спростував уявлення про поширення «чумної зарази» в атмосфері. Вчений розробив і з значним ефектом впровадив у життя систему протичумних заходів; передбачив можливість запобіжних щодо чуми щеплень; намагаючись відкрити збудника чуми, провадив мікроскопічні дослідження гною з чумних бубонів. Самойлович написав ряд науково-популярних книжок, розробляв питання організації медичної освіти в Україні та Росії. Його було призначено почесним членом Російської медичної колегії і обрано до складу 12 іноземних академій. Багато чого ще зробив Данило Самійлович Самойлович за своє довге життя. За самовіддану працю у 1796 р. був нагороджений орденом Святого Володимира. У 1797 р. представлений до чину статського радника, у 1799 р. – дійсного статського радника. За тих часів такі високі нагороди серед медиків майже не зустрічалися. Помер у місті Миколаєві в 1805 році. Але сьогодні найбільшою нагородою для нього є пам’ять нащадків. На могилі українського і російського лікаря, одного з основоположників вітчизняної епідеміології Данила Самойловича споруджено пам’ятник і встановлено меморіальну дошку. Також меморіальну дошку встановлено центрі с. Жовтневе, біля колишнього госпіталю, де працював Самойлович, і на будинку Херсонської лікарні. На батьківщині ім’ям вченого названа вулиця, є така вулиця і в Чернігові. У 1970 р. жителі с. Іванівка висловили побажання увіковічнити пам’ять про славного земляка меморіальною дошкою. Цієї події довелося чекати понад 35 років, і лише в 2007 р. за ініціативою районної краєзнавчої організації на стіні школи була встановлена меморіальна дошка великому вченому Данилу Самійловичу Самойловичу-Сушківському.
У 1784 р. призначений на посаду губернського лікаря Катеринославського намісництва та Таврійської області. Брав активну участь у боротьбі з епідеміями та спалахами чуми в Москві (1771), Кременчуку і Херсоні (1784), в Єлизаветграді, Одесі і на Кримському півострові (1796–1799). Свій лікарський і організаційний досвід Самойлович узагальнив у грунтовних працях про чуму, які докорінно змінили уявлення про цю хворобу. Він довів, що зараження чумою відбувається при безпосередньому зіткненні з хворими або зараженими предметами, й спростував уявлення про поширення «чумної зарази» в атмосфері. Вчений розробив і з значним ефектом впровадив у життя систему протичумних заходів; передбачив можливість запобіжних щодо чуми щеплень; намагаючись відкрити збудника чуми, провадив мікроскопічні дослідження гною з чумних бубонів. Самойлович написав ряд науково-популярних книжок, розробляв питання організації медичної освіти в Україні та Росії. Його було призначено почесним членом Російської медичної колегії і обрано до складу 12 іноземних академій. Багато чого ще зробив Данило Самійлович Самойлович за своє довге життя. За самовіддану працю у 1796 р. був нагороджений орденом Святого Володимира. У 1797 р. представлений до чину статського радника, у 1799 р. – дійсного статського радника. За тих часів такі високі нагороди серед медиків майже не зустрічалися. Помер у місті Миколаєві в 1805 році. Але сьогодні найбільшою нагородою для нього є пам’ять нащадків. На могилі українського і російського лікаря, одного з основоположників вітчизняної епідеміології Данила Самойловича споруджено пам’ятник і встановлено меморіальну дошку. Також меморіальну дошку встановлено центрі с. Жовтневе, біля колишнього госпіталю, де працював Самойлович, і на будинку Херсонської лікарні. На батьківщині ім’ям вченого названа вулиця, є така вулиця і в Чернігові. У 1970 р. жителі с. Іванівка висловили побажання увіковічнити пам’ять про славного земляка меморіальною дошкою. Цієї події довелося чекати понад 35 років, і лише в 2007 р. за ініціативою районної краєзнавчої організації на стіні школи була встановлена меморіальна дошка великому вченому Данилу Самійловичу Самойловичу-Сушківському.
Джерело: Літопис доль та днів минулих. Ч. 1. — Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2013. - С. 169-170.
Немає коментарів:
Дописати коментар