Краснянська школа (з історії)

    З 1869-го і щонайменше до 1877 року в с. Красне існувала церковно-парафіяльна школа. Земську школу відкрито в 1881 році (в деяких документах помилково зазначається 1879 рік). В перший рік навчалось 62 учні. Пізніше діяла школа грамоти (згадується у 1896–1898 роках – 39 учнів, навчав псаломщик Петро Савицький, приміщення приватне).
    Очевидно, церковна школа проіснувала до революції, оскільки в 1915-му братство св. Михайла «постановило устроить в честь 300-летия Дома Романовых собственное здание для церковно-приходской школы, с отводом комнаты для братских собраний, братской библиотеки-читальни и аптечки».
    У 1896 р. Чернігівська губернія стала місцем паломництва до відкритих православному світу святих мощей Феодосія. У с. Красне в 1897 р. відкривають на честь св. Феодосія церковну школу грамоти, а «досточтимый протоиерей отец Иоанн Кронштадский…», який відвідує Чернігів, про що широко сповіщала губернська газета, жертвує на її потреби 100 карбованців. Про школу в с. Скоринець у документі 1877 року зазначалось: «учит солдат года 4». Раніше примушували віддавати дітей до школи села Виблі. Серед численних заходів у Чернігівській губернії в 1899 році з відзначення ювілею Олександра Сергійовича Пушкіна повітовим земським зібранням приймається рішення про визначення з числа найбідніших поселень Скорінця та побудови в ньому школи імені Пушкіна «с субсидией от губернского земства в 1000 руб.». У січні 1901 року школа прийняла перших учнів (у 1902 році – 52 учня).

    Кириченко Іван Степанович (1930 р.н.) – директор Краснянської школи, часто розповідав своїм учням, як в 1949 році, будучи школярем, переписував підручник фізики (один на всіх) на шматки трофейного паперу. Любов до науки привела його до Київського університету. Отримавши диплом філолога-україніста і психолога, в 1955 році розпочав трудову діяльність в Олишівській школі. Молода вчителька англійської мови стала йому дружиною, другом і супутницею на все життя. В 1960 р. подружжя вчителів з маленьким сином переїхало до Красного. Тут вже виношувався план будівництва нової школи. Іван Степанович, ставши директором, взявся за зведення нової оселі для школяриків. Немало довелось потрудитись і сім’ї Кириченків, і всьому педколективу. Чоловіча половина брала на себе найважчі роботи. Від Десни возили каміння, самі вантажили і клали фундамент. Молодий директор уміло диригував будівництвом і продовжував вчитись. Щоб викладати історію, яку дуже любив, екстерном закінчив ще й Чернігівський педагогічний інститут. У 1966 році школа отримала статус неповної
середньої, а згодом і середньої. Почали з’їжджатися на навчання діти з навколишніх сіл: Скорінця, Золотинки, Ладинки, Друцького, Топчіївки, Серединки. Працювали виробничі бригади, проводились військові навчання (школа була базовою по військово-патріотичному вихованню молоді). Іван Степанович  після виходу на пенсію став головою ветеранської організації села, переймається проблемами виховання молоді на сучасному етапі. 

     Жданов Сергій Миколайович – директор Краснянської ЗОШ, один із найдосвідченіших фахівців районної освіти. Він щедро ділиться своїм досвідом з молодшими колегами – як колективом керувати, школу тримати на висоті, і як зацікавити дітей законами фізики, адже викладає цей предмет більше тридцяти років.

   Медалісти Краснянської школи: Мельник М.П. (1971), Тимошко Н.І. (1974), Спиця А.І. (1974), Ананко Є.П. (1975), Соколова Н.Г. (1975), Ребенок М.Г. (1976), Бондаренко Л.П. (1976), Карпенко О.І. (1976), Кириченко Г.І. (1977), Музика Л.І. (1977), Ларченко М.І. (1979), Чумаченко А.А. (1979), Ярошенко Т.М. (1980), Шудра В.В. (1980), Ткаченко О.Г. (1981), Хоменок Н.М. (1985), Титок Л.П. (1985), Миткевич Т.В. (1982), Костюк С.М. (1982), Легкобит С.В. (1982), Ребенок П.Г. (1986), Томченко О.В. (1987), Дмитренко І.Л. (1987), Росляков О.І. (1989), Титок С.П. (1989), Шевгеньова О.А. (1991), Шевгеньов А.А. (1994), Залозна С.В. (1998), Афатницька Н.М. (1998), Підопригора Н.М. (1998), Ананко К.І. (1999), Деркач В.П. (1999), Гвоздь Т.Г. (2001), Зубашевська О.О. (2001), Олендра І.М. (2001), Бондаренко Н.М. (2003), Вершняк О.Г. (2003), Пупій С.М. (2003).

Джерело: Літопис доль та днів минулих. Ч. 1. — Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2013. - С. 105-107.