Яблонська Тетяна Нилівна (1917–2005) – народна художниця, Герой України, лауреат Національної премії імені Т.Г. Шевченка дуже любила Седнів і працювала тут з особливим натхненням. Батько художниці, вчитель за професією, також у молодості мріяв стати живописцем, але не склав іспитів у Петербурзьку художню академію. 1928 року родина переїхала в Україну, а 1935-го Тетяна Яблонська вступила на навчання до Київського художнього інституту, і вже у студентські роки мала персональні виставки. Дуже любила подорожувати, всюди з інтересом сприймала все нове і незвичайне, створювала нові полотна. Великий вплив на її творчість мала Італія.
Седнів також був особливим місцем для Тетяни Нилівни, її бачили з мольбертом в усіх куточках. Вона цікавилась життям селища, вболівала за людей, з багатьма дружила, а жителі відповідали взаємністю на її любов і дружбу, навіть деякі громадські справи часом вирішували разом з художницею. Про цю близькість і взаєморозуміння, про глибоке проникнення мисткині в сутність провінційного життя розповідають і картини, написані Яблонською в Седневі: «Етюд до картини «Літо» (1965), «Юність» (1969), «Стара оселя» (1990), «Сяйво» (1992), «Будиночок Якова Яковича» (1990), «Хліб», «Весняне сонце», «На Десні», «Повернення з сінокосу», «Травень», «Льон», «Зимовий день в Седневі», «Ясний вечір».
До Седнева Тетяна Нилівна приїздила завжди з доньками, навіть платтячка їм шила місцева кравчиня, ситець на одяг купувався тут же в магазині. Гаяне Атаян, донька художниці, так говорила про матір: «Вона була скромна, поважала колег. Ми постійно сюди приїздили. Тут написала вона відомі картини «Льон», «Юність», «Зима на фермі», безліч пейзажів. Тут було багато передумано, осмислено, Седнів був для неї джерелом натхнення». І сама Тетяна Яблонська про себе: «Коли в юності бачила зірку, котра падає, я завжди говорила: хочу бути хорошим художником. Інших бажань не замовляла…у глибині старого саду я написала десятки етюдів. Часом здається, що джерело вичерпане, але життя дарує все нові відчуття, все нові варіації. Під седнівськими липами мене охоплює дух старосвітської садиби. Поруч ще живуть кілька вікових лизогубівських яблунь...».
Ось так і створювались десятки високохудожніх полотен, що стали всесвітньо відомими.
У травні 2006 року у Седневі відкрито пам’ятник Тетяні Яблонській роботи скульптора Василя Бородая і архітектора Володимира Скульського.
До Седнева Тетяна Нилівна приїздила завжди з доньками, навіть платтячка їм шила місцева кравчиня, ситець на одяг купувався тут же в магазині. Гаяне Атаян, донька художниці, так говорила про матір: «Вона була скромна, поважала колег. Ми постійно сюди приїздили. Тут написала вона відомі картини «Льон», «Юність», «Зима на фермі», безліч пейзажів. Тут було багато передумано, осмислено, Седнів був для неї джерелом натхнення». І сама Тетяна Яблонська про себе: «Коли в юності бачила зірку, котра падає, я завжди говорила: хочу бути хорошим художником. Інших бажань не замовляла…у глибині старого саду я написала десятки етюдів. Часом здається, що джерело вичерпане, але життя дарує все нові відчуття, все нові варіації. Під седнівськими липами мене охоплює дух старосвітської садиби. Поруч ще живуть кілька вікових лизогубівських яблунь...».
Ось так і створювались десятки високохудожніх полотен, що стали всесвітньо відомими.
У травні 2006 року у Седневі відкрито пам’ятник Тетяні Яблонській роботи скульптора Василя Бородая і архітектора Володимира Скульського.
Джерело: Літопис доль та днів минулих. Ч. 1. — Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2013. - С. 472-473.
Немає коментарів:
Дописати коментар