четвер, 15 жовтня 2015 р.

Д.І. БЛІФЕЛЬД - ДОСЛІДНИК ДАВНЬОРУСЬКИХ СТАРОЖИТНОСТЕЙ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОКРУГИ


  Серед дослідників археологічних пам'яток Чернігівщини виді­ляється постать Давида Ісаковича Бліфельда, який усе своє життя присвятив вивченню старожитностей доби Київської Русі.
   Народився він 10 жовтня 1908 р. у м. Волочиську Хмель­ницької області в родині службовців. Трудову діяльність розпочав у 1928 р. Завідував клубом у м. Волочиську, а потім бібліотекою Будинку працівників освіти у м. Проскурові (нині м. Хмельниць­кий). У 1933 р. закінчив Проскурівський технікум політосвіти і деякий час викладав у ньому. У 1939 р. закінчив з відзнакою істо­ричний факультет Київського держуніверситету ім. Т. Шевченка, а в 1941 р. - аспірантуру Інститу археології АН УРСР.
Під час другої світової війни, звільнений за станом здоров'я від служби в Червоній Армії, протягом 1941-1943 рр. пе­ребував у евакуації в Уфі та Москві, працюючи молодшим науко­вим співробітником Інституту суспільних наук, потім Інституту історії та археології АН УРСР. Перебуваючи в Уфі, вивчав архео­логічні старожитності Башкири і у 1943 р. захистив кандидатську дисертацію "Археологічні пам'ятки Башкирі!' середини І тис. н. е." З 1944 р. і до останніх днів життя працював старшим науковим співробітником відділу слов'янської археології ІА НА УРСР1.
    Д.І. Бліфельд був вченим з широким колом інтересів, що від­билося в його експедиційній польовій роботі та наукових публіка­ціях. Він керував багатьма археологічними експедиціями в Києві, Переяславі-Хмельницькому, Надпоріжжі, зоні будівництва Кахов­ської ГЕС, басейні нижньої течії Десни, Чернігові та його околи­цях. Д.І. Бліфельд приділяв значну увагу вивченню давньоруських міст, їх економіки, культури, історичної топографії та соціального складу населення. Але передусім його цікавили ранньофеодальні  могильники Північного Лівобережжя, які учений досліджував під час експедицій у 1948, 1949, 1952, 1956-1958 рр. 

    Необхідно відзначити певну нерівномірність в охопленні ар­хеологічними дослідженнями території Північного Лівобережжя. Більше уваги науковці приділяли східній частині - дослідження проводилися, в основному, у верхній та середній течіях головних артерій - Десни, Сейму, Сули, Ворскли (Д.Т Березовець, С.С. Бе-резанська, М.В. Воєводський, Ф.В. Лучицький, Ф.Б. Копилов). У західних районах, безпосередньо в Придніпровській смузі, до­сліджень проведено значно менше (Ф.Б. Копилов, О.О. Попко, Я.В. Станкевич). Відтак археологічні пам'ятки цієї частини Ліво­бережжя на той час були практично не вивчені.
   Тому першим завданням Деснянської експедиції ІА АН УРСР (керівник Д.І. Бліфельд) за участі Чернігівського історичного музею було виявлення археологічних пам'яток різних епох та їх систематичне вивчення. Археологічні дослідження на терені Чер­нігівщини проводились, головним чином, уздовж великих річок, але скласти уявлення про заселення цього регіону без обстежен­ня допливів Десни було неможливо. Оскільки на основній водній артерії навколо великих міст частіше зустрічалися укріплені по­селення - городища, то склалося враження, що основним типом давньоруського поселення було саме городище. Відкриті селища зовсім не вивчалися. Звідси другим завданням Деснянської експе­диції було з'ясування характеру давньоруських сільських поселень, так би мовити, периферії, районів більш-менш віддалених від основних міських центрів і головної водної магістралі - Десни. При цьому малося на увазі з'ясувати й характер могильних пам'яток при сільських поселеннях2.
   Здійснити ці завдання планувалось протягом кількох років, шляхом планомірного і більш-менш суцільного вивчення розвід­ками і значною мірою стаціонарними розкопками басейну Десни До впадіння Сейму. Передусім була обрана територія на північ від Чернігова у басейні двох допливів Десни - Білоуса й Стрижня.
   Цей мікрорегіон за своїми розмірами невеликий і має в гео­графічному відношенні, до певної міри, замкнутий характер: з півдня його обмежує Десна, з півночі й сходу - великі болота Перисте і Замглай, із заходу - Дніпро. Річкова мережа дуже густа і складається з малих річок. Дві з них - Стрижень і Білоус - праві допливи Десни, що течуть із півночі на південь, і були основним районом робіт археологічної експедиції 1949 р.
   Як виявилось, більшість поселень на берегах Білоуса у часи Давньої Русі являла собою відкриті селища. Городища тут лише два - в гирлі Білоуса біля с. Гущина та у його верхів'ях біля с. Рого-ща, на відстані ЗО км одне від одного. Таким чином, Д.І. Бліфельд дійшов висновку про те, що, на відміну від околиць Чернігова, де на берегах Десни було виявлено чимало городищ, уздовж дрібних річок розташовувались здебільшого відкриті селища. Між ними виникали лише поодинокі городища, що відігравали, очевидно, роль замків. Внаслідок проведених розвідок та розкопок протягом польового сезону 1949 р. були виявлені археологічні пам'ятки різ­них часів, головним чином, доби Київської Русі.
   На північній околиці с. Новий Білоус було зафіксовано могиль­ник з 12 насипів. Серед розкопаних курганів у 2 виявлені рештки давніх поховань за обрядом трупоспалення на місці та 1 кенотаф. За поховальним інвентарем (горщики, уламок ножа, бронзова квадратна застібка, серцевидна прорізна бляшка) вони датуються X ст. Могильник з 10 курганів був зафіксований на західній околи­ці с. Кошівка, де було розкопано найбільший курган, під насипом якого виявлено поховання з трупопокладенням у могильній ямі. Крім того, курганні групи були зафіксовані на околицях сіл Ста­рий Білоус та Рудка3.
    На правому березі р. Білоус на західній околиці с. Табаївка експедиція Д.І. Бліфельда продовжила дослідження Табаївсько-го некрополя, започатковані М.О. Константиновичем у 1873 р., В.Б. Антоновичем у 1881 р. та П.М. Добровольським у 1904 р. На території кладовища були розкопані 2 насипи та ще 3 - в урочищі Волотуха. Під курганними насипами було виявлено поховання за обрядом трупоспалення на стороні. Це дозволило Д.І. Бліфель-ду зробити висновок про те, що Табаївські кургани, мають багато спільного з курганами Шестовицького, Чернігівського, Гньоздівсько-го могильників і можуть бути датовані кінцем ІХ-початком X ст.4 Серед поховального інвентаря особливу увагу Д.І. Бліфельда при­вернула ливарна формочка, яка була розрахована на виготовлення кількох предметів одночасно. Він з'ясував, що для виготовлення цієї ливарної форми потрібно було використати не менше 10 ін­струментів5.
  Крім того, Д.І. Бліфельд провів розкопки на городищі біля с. Рогоща, що розташоване на лівому березі р. Білоус навпроти с. Табаївка. На площі 312 кв. м було досліджено 2 напівземлянки, що за речовим матеріалом датуються ІХ-Х ст. та XII—XIII ст., а також господарські комплекси ХІІ-ХШ ст. Це дозволило йому зробити ви­сновок, що Табаївський могильник, безперечно, був покинутий ме­шканцями городища літописного Оргоща, заснованого у ІХ-Х ст.6
   Під час розвідок в цьому регіоні Д.І. Бліфельд відкрив давньо­руські поселення біля сіл Старий та Новий Білоус, Юр'ївка. Було також обстежено городище та селище в ур. Ялівщина, що на пів­нічній околиці Чернігова. Здобуті матеріали навели Д.І. Бліфельда на думку, що городище виконувало функцію фортеці, блокуючи водний шлях до Чернігова по р. Стрижень7.
   Увагу дослідника привернули давньоруські пам'ятки біля с Шестовиця, які ще у 20-х рр. XX ст. розпочав вивчати П.І. Смо-лічев (42 насипи)8. У 1946-1947 рр. експедиції під керівництвом Я.В. Станкевич та І.І. Ляпушкіна дослідили, відповідно, ще 7 та 1 кургани9. Але найбільш значними виявилися результати досліджень експедиції під керівництвом Д.І. Бліфельда у 1948, 1956-1958 рр.
    У 40-50-х рр. XX ст. поновилася дискусія з приводу етнічної приналежності небіжчиків у давньоруських некрополях. Крім того, Д.І. Бліфельдом була запропонована перша "соціологічна" кла­сифікація поховань, що спростувала висловлену Б.О. Рибаковим думку щодо кочівницького походження цих пам'яток10. Завдяки роботам, проведеним на території Середнього Подніпров'я, йому вдалося розробити типологію "дружинних" поховань, поділивши їх на чотири групи: поховання одного дружинника, поховання во­їна з конем, поховання воїна з жінкою, поховання воїна з жінкою та конем11.
    Розкопки комплексу пам'яток на мису ур. Коровель були про­ведені Шестовицькою археологічною експедицією Інститута архео­логії АН УРСР під керівництвом старшого наукового співробітника ІА АН УРСР Д.І. Бліфельда у 1948 р. До її складу входили молод­ший науковий співробітник ІА АН УРСР Ф.Б. Копилов, старший науковий співробітник Чернігівського історичного музею МА. Че-репинська (Попудренко) та студент Академії мистецтв у Ленінграді Б.Б. Лобановський. Основні роботи експедиція зосередила на горо­дищі в урочищі Коровель, що на південній околиці села Шестови-ця, та на могильнику.
    У південно-східній частині городища було закладено 5 розкопів (розкопи 3 та 4 досліджувалися окремими паралельними ділянка­ми), шурф та траншею, загальною площею 532 кв. м. Це дозволило встановити послідовність заселення городища: від ранньоро-менських часів до XIII ст., про що засвідчив керамічний матеріал та житло-господарські комплекси, індивідуальні знахідки, серед яких виділяються глиняне пряслице, свинцеве грузило, мініатюр­ний залізний серп, трубчатий замок, двозубі кістяні наконечники стріл з прокресленими хрестами, срібне скроневе кільце, висла князівська печатка12.
    Перед експедицією стояло завдання визначити доцільність подальших систематичних досліджень Шестовицького могильни­ка. За порадою директора ІА АН УРСР П.П. Єфименка, дослід­ження курганів велися широкими траншеями, що прорізували сере­дину насипу із заходу на схід із залишенням контрольної бровки посередині, яка потім, після фіксації стратиграфії насипу, зно­силась. У першій курганній групі було досліджено 12 курганів за обрядом трупоспалення на стороні та на місці поховання і, як зауважив Д.І. Бліфельд, "якихось певних відмінностей в характері курганів, в залежності від їх місця в групі, або від їх розміру не встановлено"13.
    Під час звіту Д.І. Бліфельда на відділі слов'янських племен і міст Київської Русі в квітні 1949 р. жваво обговорювалися резуль­тати Шестовицької експедиції. В.К. Гончаров вважав, що дослі­дження Шестовицького комплексу безперспективне. Протилеж­ну думку мали наукові співробітники відділу Д.Т. Березовець та Є.В. Махно, які вважали, що "продолжать работьі в Шестовице целесообразно" тому що, потрібно визначити стратиграфію горо­дища. Відділом було прийнято рішення про продовження робіт Шестовицької експедиції в польовому сезоні 1949 р.14 Але провід­ною темою відділу натоді стали розкопки на території давньорусь­ких міст. У Чернігові наприкінці 40-на початку 50-х рр. XX ст. роботи проводив завідувач відділу ВА. Богусевич15. Тому, дослі­дження курганних груп Шестовицького некрополя Д.І. Бліфельд проводив протягом 1956-1958 рр.
    Загалом, у семи курганних групах Шестовицького могильни­ка було розкопано 98 насипів, що дозволило простежити майнову і соціальну диференціацію у середовищі місцевих мешканців та розробити класифікацію дружинних поховань. Детальний аналіз усіх поховань Шестовицького могильника містить підготовлена Д.І. Бліфельдом і видана вже після його смерті співробітниками відділу слов'янськиїх племен ІА АН УРСР монографія "Давньо­руські пам'ятки Шестовиці" (К., 1977).
   На жаль, у висновках до книги не була врахована думка само­го дослідника. Протягом 70-х рр. XX ст. йшла жорстока боротьба з "норманізмом". Тому, скоріше за все, за цих обставин і з'явився ви­сновок, що давньоруська дружина набиралася переважно з місцево­го слов'янського населення. Це дало привід віднести Д.І. Бліфельда разом із Я.В. Станкевич до представників теорії про автохтонне походження поховань у камерах16. У протоколах засідань відділу слав'янських племен Інституту археології АН УРСР зберігаються записи про обговорення доповіді археолога "Деякі риси побуту за матеріалами Шестовицького могильника", прочитаного у листо­паді 1961 р. Це був останній виступ Д.І. Бліфельда на засіданні відділу (археолог помер у 1966 р.)17. Підсумовуючи дискусію, він визнав, що "наличие в Шестовице варяжских погребений говорит, что они жили в определенных отведенных для них местах". Його підтримали В.П. Петров, В.Й. Довженок, М.Ю. Брайчевский, Є.В. Махно, зазначивши, що "нечего бояться признания того фак­та, что в составе древнерусской дружины были наемники - варя­ги, явление типичное для всех стран"18.
    Це засвідчують камерні поховання Шестовицького некрополя. В усіх групах Шестовицького могильника Д.І. Бліфельд нарахував 39 курганів за обрядом трупопокладення, серед яких, як вважає Ф.О. Андрощук, критеріям камерних поховань відповідають 34 по­ховальні ями курганів19. Усі виявлені зрубні поховання датуються X ст. Поховальний інвентар камер такий самий, як і в комплексах на території Скандинавії. Чоловіче вбрання було представлене еле­ментами поясного набору, зброєю, кресалами, кільцевими фібу­лами, жіноче - намистом, фібулами та ножицями20. Загалом, саме завдяки розкопкам Д.І. Бліфельда, Шестовицький могильник став всесвітньо відомою середньовічною пам'яткою. Крім того, дослід­ник провів незначні розкопки на городищі в урочищі Коровель, де зафіксував 2 напівземлянкові житла ІХ-Х ст., що хронологічно відповідають поховальним пам'яткам21.
    В експедиціях Д.І. Бліфельда набували досвіду та навичок ар­хеологічних досліджень співробітники Чернігівського історичного музею М.А. Попудренко (Черепинська) та 1.1. Єдомаха. Результати досліджень Д.І. Бліфельда на терені Чернігівщини опубліковані, звіти знаходяться в Науковому архіві Інституту археології НАН України і активно використовуються сучасними фахівцями. 
__________________________________________

1. Д.І. Бліфельд (1908-1966: Некролог) // Археологія. - К., 1966. - Т. 20. - С. 235-236; До­вженок В.И. Блифельд Д.И. (1908-1966) // Советская археология. - 1967. - № 3 - С. 324.

2. Бліфельд Д.І. Звіт про роботу Деснянської археологічної експедиції 1949 р. // Науковий архів Інституту археології (далі - НА ІА) HAH України. - 1949/7. - № 1054. - С. 2.

3. Бліфельд Д.І. Деснянська археологічна експедиція 1949 р. // Археологічні пам'ятки УРСР. - 1955.- Т. 5.-С. 12-15.

4. Там само. - С. 17-20.

5. Бліфельд Д.І. До питання про ремесло та ремісників у Київській Русі // Археологія. -

1954.-Т.IX.-С. 31-33.

6. Бліфельд Д.І. Деснянська археологічна експедиція 1949 р.... - С. 15-16, 20.

7. Там само. - С. 14.

8. Смолічев П.І. Розкопки сіверянських могил в с. Шестовиці на Чернігівщині влітку 1925 р. // Україна. - 1926. - Кн. 1. - С. 178-180; Його ж. Подвійні поховання X ст. коло Шестовиці на Чернігівщині // Записки Чернігівського наукового товариства. - Черні­гів, 1931. - Т. 1. Праці історико-краєзнавчої секції. - С. 56-64.

9. Станкевич Я.В. Шестовицька археологічна експедиція 1946 р.//Археологічні пам'ятки УРСР. - 1949. - T. 1. - С. 50-53; Ляпушкін 1.1. Дослідження Дніпровської Лівобереж­ної експедиції 1947-1948 рр. //Археологічні пам'ятки УРСР. - 1952. -T. 3. -С. 298.

10. Рыбаков Б.А. Древности Чернигова // Материалы и исследования по археологии
СССР. - М. - Л., 1949. - № 11. Материалы и исследования по археологии древнерус-
ских городов - Т. 1. - С. 52-53.

11. Блифельд Д.И. К исторической оценке дружинных погребений в срубных гробницах Среднего Поднепровья IX-X вв. // Советская археология. - 1954. - № 20. - С. 148-162.

12. Бліфельд Д.І. Звіт про роботу Шестовицької археологічної експедиції Інституту архе-
ології АН УРСР // НА ІА HAH України. - 1948/11. - № 814. - С. 1-23; Бліфельд Д.І.
Дослідження у Шестовиці//Археологічні пам'ятки. - К., 1952.-Т. З.-С. 123-131.

13. Бліфельд Д.І. Звіт про роботу Шестовицької археологічної... - С. 24.

14. НА ІА HAH України. - Ф. 50. - Оп. 1. - Спр. 55. - Арк. 45 зв. - 46; Спр. 72. - Арк. 9.

15 НА ІА НАНУ. - Ф. 50. - Оп. 1. - Спр. 89. - Арк. 59 зв - 60 зв.; Спр. 152. - Арк. 7-8.

1.6 Андрощук Ф.О. Нормани і слов'яни у Подесенні (моделі культурної взаємодії доби
раннього середньовіччя). - К., 1999. - С. 23.

17. Д.І. Бліфельд (1908-1966: Некролог)... - С. 235; Довженок В.И. Блифельд Д.И. (1908- 1966)... -С. 324.

18. НА ІА HAH України. - Ф. 50. - Оп. 1. - Спр. 444. - Арк. 111.

19. Андрощук Ф.О. Нормани і слов'яни у Подесенні (моделі культурної взаємодії доби
раннього середньовіччя). - К., 1999. - С. 40-42, Таб. 7.

20. Бліфельд Д.І. Давньоруські пам'ятки Шестовиці. - К., 1977.

21. Бліфельд Д.І. Дослідження у Шестовиці // Археологічні пам'ятки УРСР. - 1952. - Т. 3. -
С 123-131.

ДЖЕРЕЛО : ЯСНОВСЬКА Л. Д. І. БЛІФЕЛЬД - ДОСЛІДНИК ДАВНЬОРУСЬКИХ СТАРОЖИТНОСТЕЙ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОКРУГИ / ЛЮДМИЛА   ЯСНОВСЬКА // СЕЛО НАД ДЕСНОЮ - ШЕСТОВИЦЯ : збірник статей і матеріалів. - С. 132-139.  

Немає коментарів:

Дописати коментар