1660 роком датоване будівництво церкви Різдва Богородиці в Олишівці, яка згоріла 1754 року. Нова церква, висока і велична, побудована у 1784 році. Церкву прикрашав іконостас, виконаний Стефаном Куликом. Той витвір мистецтва згорів від блискавки у 1841 році. Значний внесок у будівництво зробив священик Василь Шишацький. Таке повідомлення про заснування і діяльність церкви в Олишівці було розміщено в журналі «Чернігівські єпархіальні відомості», на нього посилається і автор книги «Свята Чернігівська земля» Микола Куриленко. Відомо про Євангеліє, подароване церкві митрополитом Тобольським і Сибірським Антонієм Стаховським, а також про діяльність церковно-парафіяльної школи у 1860 році.
Імена перших служителів храму стерлись із пам’яті людей. В часи гонінь на віру і церкву атеїсти намагались отримати від церковної споруди практичну вигоду, що призводило до все більшого її руйнування. Була тут і електростанція, і лазня. Відроджувати до життя багатостраждальний храм випало на долю отця Івана (Івана Григоровича Горобця). У 1992 році до Чернігівського єпархіального училища приїхали три олишівські жінки і сказали:
хочемо самі вибрати собі священика. І вказали на отця Івана. Так Олишівка стала його першим приходом, а селище вважає отця першим своїм священиком. Але його зустріли голі обідрані стіни без підлоги і стелі, а на даху, замість хреста, росла берізка. «Проте Дух Святий і благодать не покинули церкву, отож я зі своїми прихожанами були певні, що відродимо її для служіння Богу і людям». Вже стало історією, як старостиха Софія Гаврилівна Гавриш три доби не виїжджала з лісу, доки не наповнилась машина кругляками. Попиляли, постелили підлогу, підшили стелю, побілили, а тоді стали прикрашати. Все, що є зараз в церкві – робота рук самих парафіян. По краплині збирали кошти, а вони, як на гріх, кілька разів знецінювались. Справжньою «візиткою» храму Божого є чудовий іконостас – тонко різьблені із липового дерева царські ворота і 18 ікон. Не так давно одна з парафіянок придбала за свій кошт список ікони «Аз єсмь с вами и никтоже на вы». На подвір’ї ростуть молоді берізки і дзвіничка при потребі подає голос шістьма дзвонами.
Джерело: Літопис доль та днів минулих. Ч. 1. — Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2013. - С. 504-505.
Немає коментарів:
Дописати коментар