Деякі нові дані про родину Іллі Шрага

      Родинні зв'язки, дружні стосунки, симпатії й антипатії - все те, що називають приватним життям, є важливою складовою характе­ристики як звичайної людини, так і видатної історичної постаті. Тож ці сюжети постійно викликають інтерес не тільки у загалу, але й в істориків. Проте досить довго радянська історіографія прагнула вилучити із життєписів тих діячів, які визнавалися гідними вивчення й популяризації, факти, котрі могли б заплямувати світлий образ. Відтак біографії видатних осіб виглядали надто вже прикрашеними, вихолощеними, позбавленими людських рис і, як наслідок, нецікави­ми. Становлення наукових засад біографістики відбувалося досить складно. Як вважав один із фундаторів цієї наукової дисципліни В. Чишко, проблема полягає в тому, що досліднику доводиться ви­користовувати "всю сукупність джерел, біографічних досліджень та різновидову біографічну продукцію". Окрім того, треба враховувати ще одну особливість складання наукової біографії, яку вищеназва­ний автор визначив так: "Оскільки об'єктом біографістики як науки є особа, діяч в історії як явище в його різноманітних зв'язках з сус­пільством, у сфері біографістики діють закони історичної методо­логії, методик та методів пізнання людини як особистості в історич­ному процесі; вони передбачають і залучення до наукового дослід­ження особистості як частини біографістики методик різних наук, в тому числі психології, соціології, філософії та літературознавства" [1, с. 6-7]. Зрештою, в українській історіографії була розроблена струнка теорія компонування наукової біографії, яка стала назива­тися просопографією. Як показала І. Старовойтенко: "5) деталі при­ватного життя, їх вплив на основну діяльність; 6) родинний статус, взаємостосунки між членами родини, ступінь впливу на особистість близьких людей, або приятелів", посідають суттєве місце при скла­данні наукової біографії персонали, аналізі складних переплетінь її долі [2, с. 7-8]. Використовуючи ці та деякі інші теоретичні поло­ження, дослідники життєвого шляху та громадської діяльності І. Шрага, спробували відтворити і родинне життя чернігівського діяча [З, с. 201-210; 4, с. 251 -252]. Відразу відзначимо, що ці наміри уск­ладнюються через брак і розрізненість матеріалів.

    Зокрема, автор цих рядків у невеликому сюжеті про сім'ю "батька Шрага" свідомо (через фрагментарність відомих на той час матері­алів) оминула один цікавий факт із його біографії. Йдеться про на­явність у Шрага позашлюбного, але усиновленого сина. Очевидно, що на цю тему, якщо й не накладалося табу, то вона не надто часто зринала у родинному листуванні [5], тому збереглося надто мало документів...
    Старший син Іллі Шрага - теж Ілля (Ілія - так його ім'я записа­не в метричній книзі Катерино-Покровської церкви) народився 8 бе­резня 1885 р. в Чернігові, охрещений у квітні того ж таки року. Мати дитини - "вдова Санкт-Петербургского мещанина Александра Стефанова Георгондопулло, православного вероисповедания" [6, арк. 175 зв]. "Восприемниками" (хрещеними) новонародженого стали "председатель Черниговской Межевой палаты надворный совет­ник Илья Андреев Лизогуб и вдова подполковника Феодосия Кириллова Крупицкая" [6, арк. 176]. А. Лизогуб - старший син Андрія Лизогуба, І. Шраг знав його ще з дитячих років, щиро з ним товари­шував, а Ф. Крупицька - його рідна тітка, сестра матері - Парасковії Кирилівни Шраг (уродженої Колодкевич). У своїй "Автобіо­графії" І. Шраг, до речі, згадує про Крупицьких [7, с. 40]. Звичайно, ці факти самі по собі не доводять, що І. Шраг був батьком дитини. Але згодом з'явилися й інші дані.
    У Державному архіві Чернігівської області зберігається цікава справа "Дело Черниговского Губернского правления по прошению кандидата юридических наук Илии Шрага об усыновлении ему не­законнорожденного сына мещанки Александры Георгондопулло - Илии. Началось 25 января 1886 года, кончилось 6 ноября 1886 г." [8]. Спочатку у течці було 17, а потім залишилося 13 аркушів. Крім важливості документів для заповнення прогалин у біографії І. Шра­га (копії записів про хрещення, одруження, диплома про присуджен­ня ступеня кандидата юридичних наук, свідоцтва про зарахування до числа присяжних повірених Київської судової палати), вони вик­ликають інтерес як ілюстрація до процедури усиновлення. У Російській імперії це питання належало до прерогатив самодержця.
    Тому справа відкривається "прошением" І. Шрага до імперато­ра:
"Всепресветлейший, Державнейший, Великий Государь Импе­ратор Александр Александрович, самодержец Всероссийский, Го­сударь Всемилостивейший! [Звернення стандартне, віддруковане на бланку, тут же вказана й ціна бланку - 60 коп. сріблом. - Т. Д.]

просит присяжный поверенный, 

кандидат юридических наук 

Илья Людвигович Шраг,

 а о чем, тому следуют пункты 

I

    В марте 1885 года у вдовы петербургского мещанина Алексан­дры Степановны Георгондопулло родился сын, Илия, крещеный 19 апреля того же года, который принят мною на воспитание; не имея собственных детей, и пользуясь правом, предоставленным зако­ном лицам, пользующимся правами почетного гражданства, отно­сительно усыновления приемышей и воспитанников (примеч. к ст. 154 Т.Х, ч. 1 й по прод. 1881 г.), я желаю усыновить названного выше ребенка.

II К сему

   Из прилагаемых при этом, в засвидетельствованных копиях, метрического свидетельства о моем рождении и диплома на сте­пень кандидата юридических наук видно, что как по рождению, так и по воспитанию я пользуюсь правами почетного гражданства (502 и 506 ст. Т. IX Зак. о собр.), и что, следовательно, в отношении права усыновления ко мне применяются правила, изложенные в 151, 152,154 ст. Т. X ч. 1 й и примеч. к последней статье по продол. 1881 г. - Рождение ребенка, об усыновлении которого я ходатайствую, доказывается прилагавшимся при этом метрическим свидетель­ством [Цього документу у течці немає. - Т. Д.], согласие его мате­ри на такое усыновление удостоверяется прилагаемой при этом ее подпиской, отсутствие у меня детей, нахождение у меня на воспи­тании ребенка Илии и сама личность его матери устанавливаются удостоверением местной полиции, а согласие моей жены на усы­новление доказывается подпиской, выданной ею и собственноруч­но ею подписанной.
    На основании изложенного и прилагая при этом: метрическое свидетельство о моем рождении, диплом на степень кандидата юридических наук и свидетельство на звание присяжного поверен­ного, в засвидетельствованных копиях, метрическое свидетельство о рождении и крещении сына Александры Георгондопулло, Илии, с копией, удостоверение местной полиции о неимении у меня детей и о нахождении у меня на воспитании ребенка Илии, подписку его матери о согласии на усыновление и подписку моей жены,
   Всеподданейше прошу
    Дабы повелено было: незаконнорожденного сына вдовы С-Петербургского мещанина Александры Степановны Георгондопулло Илью, рожденного 8 марта 1885 года и крещеного 19 апреля того же года, усыновить мне и ввести его во все права, законным детям принадлежащие, с присвоением ему моей фамилии. - Прошение сие к поданню подлежит в Черниговское Губернское правление 1886 года января 25 дня, - к прошению мною сочиненному и переписан­ному, присяжный поверенный, кандидат юридических наук Илья Людвигов Шраг руку приложил.
    Жительство имею в г. Чернигове, 1й полицейской части, по Шос­сейной улице, в доме Кривуши" [8, арк. 1,1 зв].
    У справі є підписки О. С. Георгондопулло [8, арк. 3] і дружини Євдокії Захарівни Шраг про згоду на всиновлення. Причому перша з них із сином, як свідчать документи, мешкали разом із Шрагом, бо він забрав Іллю-молодшого 19 квітня 1885 р., відразу після хре­щення [8, арк. 2], а Є. Шраг-на іншій квартирі. Нотаріус Яків Іса- акович Козинцев засвідчив: "в месте жительства ее в г. Чернигове, по Гончей улице, в доме Фесюковой, куда я, нотариус, по приглаше­нию прибыл для совершения этого засвидетельствования. 1886 г., 7 января" [8, арк. 4]. ЗО січня 1886 р. Губернське правління розглянуло питання про усиновлення, винесло позитивну ухвалу і 14 лютого того ж року відправило справу в "Правительствующий Сенат" [8, арк. 7]. Указ Олександра III був виданий 14 жовтня 1886 р. [8, арк. 10], а в листопаді, згідно з вищеназваним джерелом, І. Шрагу вручили ко­пію постанови про усиновлення Іллі-молодшого [8, арк. 11 зв].
     Очевидно, з юридичної точки зору документи складені бездо­ганно. Впадають в око ретельно підібрані документи, що з позитив­ного боку характеризують усиновлювача. Проте у справі відсутня будь-яка інформація особового характеру про О. С. Георгондопул­ло, навіть її рік народження не вказано. Складається враження, що вона була, кажучи сучасною мовою, сурогатною матір'ю. На нашу думку, укладачі документів, й І. Шраг у тому числі, свідомо здійсни­ли замовчування, щоб затушувати роман усиновлювача і матері новонародженого. Не пощастило простежити подальшу долю і навіть встановити дату смерті Є. 3. Шраг (в метричних книгах Чернігова не виявлено відповідного запису). Очевидно, сімейне життя І. Шра- га і матері його всиновленого рідного сина, не склалося. У 1890 р. він обвінчався з вдовою присяжного повіреного Єлизаветою Ісааків- ною Віхман (уродженою Мачерет) [9, арк. 119 зв]. Ймовірно, 0. С. Георгондопулло виїхала з сином із Чернігова.
     У особистому фонді І. Л. Шрага в Чернігівському історичному музеї ім. В. Тарновського (далі - ЧІМ) зберігаються два листи, які безпосередньо стосуються його старшого сина. Це лист О. С. Ге­оргондопулло (діловий, холодний, без зазначення дати і місця, звідки відправлений). Вона просила: "Будьте добры, ответить мне к како­му сословию причисляется мой сын". Жінка твердила: "сыну необ­ходимо надо иметь подлинные бумаги, а на его бумагах написано "копия", а этого нельзя", просила вислати "подлинную метрику" [10]. І. Шраг (він мав таку звичку) на листі написав: "Ответ[ил] 4 июня" (але без року). Ймовірно, що вимога щодо оригіналу метрики по­в'язана зі вступом хлопчика до школи. І. Шраг, мабуть, вислав до­кумент, бо у вищеаналізованій справі він відсутній.
     Ще один цікавий документ - лист, датований 2 лютого 1914 р., надісланий із Цюриха. Його написала М. П. (Марія Петрівна) Шраг -дружина Іллі Шрага-молодшого (Льоні). В листі йдеться про фінан­сові труднощі молодої сім'ї, викликані купівлею в жовтні 1913 р. фотографічної лабораторії. Авторка не приховує своєї тривоги з при­воду душевного стану чоловіка: Льоня "еще нервнее стал, не знаю, как он будет работать и так относиться к неудачам, надо ведь ко всему быть готовым, нельзя же чтобы все так гладко шло, надо выждать пока хватит сил, а потом уже прикрывать лавочку...". Вона підкреслює, що чоловік відмовився писати батькові й сама ображе­на на І. Шрага: "Не писала Вам потому, скажу откровенно, я обиже­на на Вас, что Вы в 5 лет не могли к нам приехать. Я никак не могу себе представить, как это отец не хочет повидать своего сына в таком исключительном положении, Вы сами видите, сколько он пе­ременил промыслов, мой отец (Царство ему небесное, умер без меня) всегда говорил, девять промыслов, а 10 голод...". "Но теперь я ко всему привыкла и к письмам Александры] Степ[ановны], и к Вашему нехотению повидаться с Леней". Далі в листі повідомляєть­ся, що Олександра Степанівна прислала сину 200 рублів. Що відповів Шраг- невідомо, але в листі знаходиться корінець квитанції на гро­шовий переказ-75 рублів [11].
    На цьому інформація про цю гілку Шрагового роду обривала­ся...
     Восени 2009 р. до Чернігівського історичного музею зателефо­нувала жінка з Росії, яка повідомила, що вона - онука Іллі Шрага-молодшого й цікавиться його батьками. В результаті телефонних розмов і обміну електронними листами ми отримали від правнучки Іллі Людвиговича Шрага - Марини Євгенівни Шраг, яка мешкає у Санкт-Петербурзі, електронні копії унікальних документів, які про­ливають світло на подальшу долю старшого сина Шрага, його ма­тері, дружини й нащадків. Це - фотографії Іллі Ілліча, його нарече­ної, а потім дружини Марії Петрівни, єдиного сина цієї пари, старшо­го онука І. Шрага - Євгена, лист І. Шрага до вищезгадуваної М. П. Шраг, довідка про про її роботу в Чернігові у 1919 -1920 рр., газета з некрологом про смерть Є. І. Шрага - всього 15 одиниць. У свою чергу, автор цих рядків надіслала копії наявних у Чернігові документів правнучці І. Шрага.
    Марина Шраг дуже зацікавилася своїм родоводом, збиралася відвідати Чернігів. Будемо сподіватися, що її мрія побувати в місті, де жив її прадід і народився дід, здійсниться. На жаль, її батько помер, коли вона була дитиною, відтак не стало людини, яка могла б поділитися спогадами, чимало фотографій і документів втрачено, тому у неї збереглося не так багато даних. Проте з тих матеріалів, які були люб'язно нам передані, можна зробити певні висновки.
    Ілля Шраг-молодший навчався в російському інституті/універ­ситеті (про це свідчить його фотографія у мундирі й шинелі, очевид­но, студента технічного вузу з товаришем). На лицьовій стороні фото напис: "Eichenwald. Mockov". На іншому фото він виглядає стар­шим: сидить у папасі й пальті, у чоботях, крізь вилоги коміру видно ґудзик якогось мундира. Можна припустити, що юнак брав участь у революційних подіях і змушений був емігрувати до Швейцарії.
     У родинному архіві Шрагів збереглося і два фото його дружини Марії Петрівни Шраг (її дівоче прізвище, як повідомила М. Шраг, Інзер). На одній із світлин, із зазначенням прізвища фотографа у Твері - вона зовсім юна. Інше, зимове, фото зроблено у Москві на Арбаті й має напис на звороті: "невестой, ноябрь 22-го 1908 года". Оскільки єдиний син подружжя Євген народився у 1909 р. (точна дата невідома), то можна припустити, що І. Шраг-молодший та М. Інзер одружилися наприкінці 1908 чи на початку наступного року. От тільки, де - в Росії чи на еміграції?
     Цикл наступних фотографій умовно можна назвати швейцарсь­ким. На одній з них зафіксована щаслива родина: усміхнений бать­ко, мати, між ними схожий на янголятко хлопчик років чотирьох. На двох наступних світлинах син Женя сам. Можна припустити, що фотографував його батько. Завершує цю невелику добірку зобра­ження стели на цвинтарі з чітко викарбуваним написом: "Борцу за свободу и счастье России Илье Шрагу от безумно любящей и стра­дающей матери. Родился 8 марта 1885 г. Умер 5 декабря 1914 г." Перед пам'ятником кущ білої лілії. Отже, І. Шраг-молодший не до­жив і до свого тридцятиріччя. Причини його смерті, обставини спо­рудження пам'ятника залишаються невідомими. Згідно інформації М. Шраг, її дідусь помер і похований у Швейцарії (можливо, в Цю­риху). Той факт, що його вдова і син мешкали у цій країні засвідчує паспорт, виданий 24 липня 1917 р. у Берні повіреним Російського Тимчасового уряду у Швейцарії "российской гражданке, бывшей политической эмигрантке Марии Петровне Шраг с сыном Евгени­ем" "для возвращения в Россию через Францию и Англию". Доку­мент помережаний візами, печатками та підписами урядовців не тільки вищеназваних країн, на ньому є позначки і шведських чинов­ників. Ймовірно, восени мати з сином нарешті дісталися до Моск­ви. І. Л. Шрагу лист надійшов уже на початку зими, але, очевидно, відправляли його набагато раніше. І. Шраг відповів невістці 12 грудня 1917р. Він писав, що не може приїхати у Москву, але запрошував до себе у гості, просив вислати фотографії, цілував онука. Зрештою вдова старшого сина І. Шрага з його онуком приїхали до Чернігова. На жаль, невідомо, коли це сталося. Зберігся тільки документ, який засвідчує, що М. П. Шраг з січня 1919 р., "после освободжения Черниговщины от петлюровщины" і до 10 лютого 1920 р. працюва­ла в губернському відділі соціального забезпечення, більше того, була його організатором, а згодом очолила підвідділ охорони дитин­ства. У довідці вказано: "Все возложенные революционной влас­тью обязанности на тов. Шраг последней выполнялись честно". Можна припустити, що М. П. Шраг з сином приїхали до свекра й дідуся у 1918 р., після смерті останнього (квітень 1919р.) затрима­лися у Чернігові ще майже на рік, а потім повернулися до Москви.
    Яким чином Євген Ілліч опинився в Якутську, можна тільки гада­ти. Щоправда, радянська історія 20 - 30-х рр. XX ст. дає однозначну причину такого переміщення, (арешти, табори, заслання), але досто­вірної інформації ми не маємо. Натомість є три фотографії старшого онука І. Шрага. На одній він знятий у формі матроса річкового флоту, на двох інших у цивільному одязі. Фото, де Є. Шраг зображений у повний зріст, підписане: "Курорт Дарасун, 18. III. 60". Очевидно, це одна з останніх фотографій Шрага-онука. Серед надісланих його донь­кою документів є некролог із газети "Разведчик недр" - органу Якутсь­кого геологічного управління і теркома (територіального комітету) профспілки робітників гшлогорозвідувальних робіт-за 6 березня 1961 р. У некролозі подані скупі біографічні відомості: Євген Ілліч Шраг рап­тово помер 25 лютого в Якутську. Народився у 1909 р., у 1932 р., отримавши середню освіту, став штурманом-судноводієм. Все жит­тя пропрацював на водному транспорті, і остання його посада- стар­ілий інженер-інспектор по флоту Якутського геологічного управління.
     Такими є дані про одну із гілок Шрагового роду - сім'ї його стар­шого сина. У цьому сюжеті багато прогалин, виразно проступають давні образи й непорозуміння. Але факти доводять, що І. Шраг не покинув напризволяще свого сина, підтримав, настільки зміг, невістку й онука. Ця історія, відтворена завдяки щирій зацікавленості його прав­нучки, на нашу думку, засвідчує справедливість висновку, зроблено­го нами у монографії про І. Шрага: він був гарним сім'янином [З, с. 205]. За дивним збігом обставин - саме на III Шрагівських читан­нях, де був оприлюднений цей матеріал, одна з упорядниць корпусу епістолярної спадщини Є. Чикаленка й А. Ніковського І. М. Старо- войтенко презентувала книгу листування вищеназваних діячів. Там є згадка про І. Шрага, що прямо стосується нашої теми. 5 червня 1915р., повернувшись із Чернігова, А. Ніковський писав Є. Чикаленку: "У Чернігові музей Тарновського та І. Л. Шраг з сем'єю найбільше цікаві особливості цього поганенького міста" [ 12, с. 300]. Хоча оцінка Черні­гова несправедлива, але те, що родина Шрагів здобула статус свого роду місцевої пам'ятки, служить підтвердженням нашого висновку. 

________________________
1. Чишко В. Біографічна традиція та наукова біографія в історії і сучасності. - К., 1996.
2. Старовойтенко І. Просопографія: підходи до трактування змісту наукової дисципліни в історіографії // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Збірка наук, праць: - К., 2006. - Число 13: У двох част. - Част. 1.
3. Демченко Т. Батько Шраг. - Чернігів, 2008.
4. Рахно О. Ілля Шраг // Рахно О. Чернігівські земці (історико-біографічні нари­си). - Чернігів, 2009.
5. У листах до І. Шрага його матері П. К. Шраг та двоюродної сестри У. М. Колодкевич подібна інформація відсутня.
6. Державний архів Чернігівської області (далі - ДАЧО). - Ф. 679. -Оп. 10. - Спр. 505.
7. І Л. Шраг: Документи і матеріали / упоряд. В. М. Шевченко та ін. - Чернігів, 1997.
8.ДАЧО.-Ф. 127.-Оп. 132а.-Спр. 18. Щира подяка доценту О. Я. Рахну, який звернув увагу автора на ці документи.
9 ДАЧО. - Ф. 679. - Оп. 10. - Спр. 1686. Щира подяка кандидатові історичних наук Г. В. Морозовій за надану інформацію про відповідний запис у метричній книзі.
10. ЧІМ. - Ал № 59 - 603/240. - Арк. 18-19.
11. ЧІМ. - Ал № 59 - 603/230.
12. Є. Чикаленко, А. Ніковський. Листування. 1908 - 1921 роки / упоряд.: Н. Миронець, Ю. Середенко, І. Старовойтенко. Вс. ст.: Ю. Середенко, І. Старовойтенко. - К., 2010.

ДЖЕРЕЛО: Демченко Т.  Деякі нові дані про родину Іллі Шрага / Тамара Демченко // Шрагівські читання: збірник статей і матеріалів / відп. ред. О. Коваленко. - Чернігів : Лозовий, 2011. - Вип. І. - С. 8 - 17.