середа, 16 березня 2016 р.

Мглинцев Микола Федорович

   Мглинцев Микола Федорович (1867–1947) – директор і вчитель Седнівської школи. У 1918 році у Седневі відкрилась вища початкова школа і Вище навчальне училище, які з 1920 р. реорганізувалися у трудову 7-літню школу. Директором було призначено Мглинцева Миколу Федоровича. Але вчителювати він почав ще в дореволюційний час. З 1889 року давав уроки в початковій школі, потім в учительській семінарії. Був старшим учителем і врешті завучем середньої школи. До Седнева приїхав з дружиною-медиком Галиною і маленькою донечкою. Тут ще й синок Левко народився. Але дружина, лікуючи людей, заразилася тифом і померла, за нею й донечка. Тяжко переживши удар долі, Микола Федорович живе для сина, але і його втрачає. Лев уже працював у школі в сусідньому селі, був одружений, коли його заарештували за те, що служив свого часу в денікінській армії, й відразу розстріляли. Єдиною втіхою залишилися школа і чужі діти. Їм віддав себе до останнього подиху. Він згадував: «Я переніс дальто-план і комплекси, педологію і проценти, але завжди тримався одного – дати дітям знання, виховати почуття любові до Батьківщини». Під час окупації Микола Федорович не покинув Седнів, але й відмовився співпрацювати з ворогом. Від голодної смерті його врятували учні, які стали партизанами. До кінця життєвого шляху Микола Федорович залишався в Седневській школі на посаді завідуючого та директора школи, викладав географію.

    В переможному 1945 році Указом Президії Верховної Ради України «За видатні заслуги в області виховання і навчання дітей, за активну участь у громадському житті удостоєний звання Заслужений учитель України. Це був 55-й рік його педагогічної діяльності. Ім’я заслуженого седнівського вчителя, улюбленця дітей і колег, багатостраждальної і дуже доброї людини кілька десятиліть ніде не згадувалося. Можливо, публікація під заголовком «56 років педагогічної діяльності» в газеті «Придеснянський колгоспник» за 14 вересня 1945 р. була останньою про Миколу Федоровича. В ній повідомлялося, що громадськість Чернігівського району вшановувала найстарішого в районі учителя Мглинцева: «Сивий дідусь, «ходяча енциклопедія», як іноді в житті звуть вчителя, на 78-му році життя працює з енергією молодого відданого громадянина, справжнього патріота своєї Батьківщини». А в 1947 році його не стало.
   Буревії історії віднесли нас далеко від тих часів, та завдяки дослідницькій роботі Андрія Курданова, Сергія Горобця, завдяки живій пам’яті земляків тепер відомі біографія неординарного педагога і патріота, його заслуги і сподвижницька праця.У жовтні 2005 р. на могилі Заслуженого вчителя України Миколи Мглинцева відкрито пам’ятник. В районі заснована спеціальна премія імені Миколи Мглинцева для нагородження педагогів. Вперше вручена в 2010 році трьом районним номінантам: вчителю світової літератури Гончарівської гімназії Валентині Мележик, директору Седнівської школи Валерію Іванову, учителю географії Радянськослобідської школи Лідії Кур’ян.

Джерело: Літопис доль та днів минулих. Ч. 1. — Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2013. - С. 64-65.

Немає коментарів:

Дописати коментар