вівторок, 3 травня 2016 р.

«Листи з Чернігівщини» І. Шрага як історичне джерело



Члени товариства «Громада». Сидять (зліва направо): В. Коцюбинська, І. Шраг, М. Левицький, Ф. Шкуркіна, Р. Сембратович.
    Як слушно наголошує дослідниця життя і творчості І. Шрага Т. Демченко, він не був ні науковцем, ні літератором, ні журналістом Проте, з іншого боку, справедливим буде сказати й те, що вся його діяльність органічно вписувалась у тогочасний історичний процес. Більше того, І. Шраг був не тільки продуктом тієї епохи, але й одним із її творців. Тому, говорячи про творчу спадщину І. Шрага, відзначимо, що вона насичена історичними фактами. У першу чергу це стосується його знаменитих «Листів з Чернігівщини». Їх усього дев'ять. Усі вони за підписом «Чернігівець» протягом 1892 - 1895 рр. були опубліковані у львівському місячнику політики, науки та мистецтва «Правда». Вісім з них п'ятнадцять років тому були опубліковані, а отже, є доступними для широкого загалу дослідників [2]. 
    Говорячи про «Листи з Чернігівщини» як про історичне джерело, ми маємо на увазі передусім високий рівень їхньої інформативності, насиченість фактами. Цінним у них є також і те, що місцевий матеріал подано на тлі історії імперії в цілому. Як відомо, це був час, коли на зміну демократичним реформам 60-70-х XIX ст. прийшли реформи 80-90-х рр., здійснювані з метою реанімації поміщицько-дворянського стану, який почав втрачати свою роль і значення. Зрештою, це стало загрожувати самій системі монархічного державного управління. Відтак, реформи Олександра III, названі в радянській історіографії «контрреформами», були покликані зміцнити основи самодержавства за рахунок відродження його головної соціальної опори - дворянства. Саме цими обставинами була продиктована! поява інституту земських начальників, внесення суттєвих поправокі у систему земського та міського самоуправління, судочинства, освіти, посилення боротьби проти опозиційного руху. Усі ці заходи уряду Олександра III суттєво обмежували демократичні здобутки попередньої епохи, одним з активних учасників якої був  чернігівський адвокат І. Шраг. Ця обставина, без сумніву, наклала свій відбиток на зміст і характер його «Листів з Чернігівщини». Безпосереднє знайомство з «Листами» переконує в тому, що при всій багатогранності та різноманітності наведеного в них фактичного матеріалу, його можна поділити на декілька умовних розділів. Це - критика діяльності органів місцевої адміністрації, викриття зловживань з боку останньої, відстоювання української мови в освіті, культурі тощо, нарешті, засудження існуючої форми державної влади. Своє негативне ставлення до існуючих державних порядків І. Шраг регулярно висловлював у всіх своїх «Листах». «Усі фактори, - зазначав він, - усі сучасні обставини вказують на неминучий крах системи, що тепер панує: біднота, голод, хвороби, застій економічний, застій духовний, а урядові байдуже-все більш бідноту розповсюдити хоче, бо все нові податки вигадує, до того ж додумалися, що й сіль оподаткувати хочуть» [3]. Подібних висловів щодо усіх сфер суспільного буття у «Листах» можна відшукати досить багато. 
     Надзвичайно критичними виглядають оцінки діяльності представників місцевої влади. Особливо діставалося земським начальникам, яких І. Шраг відверто називав «опричниками». «Отже завели земських начальників, - писав він, - котрих недаремно звуть «опричниками», бо на їх дивлячись згадувати доводиться опричнину царя Івана Грозного» [4]. Особливо гостро він засуджував підтримку земськими начальниками тілесних покарань, офіційно дозволених на рівні волосних судів. Як відомо, волосні суди, а також мирові посередники отримали право карати селян шляхом використання їх на громадських роботах - до 6 днів, взяття під варту - до 7 днів, штрафом - до 3 руб. та побиття різками - до 20 ударів [5]. Проте наприкінці 80-х рр. XIX ст., особливо з появою інституту земських начальників і за їх потурання, покарання різками перетворилось на пріоритетне покарання. На Чернігівщині воно поширилось навіть на козаків [6]. Історично достовірними виглядають шрагівські викриття численних зловживань з боку земських начальників Чернігівської губернії, які були характерними для всіх українських земель. Так, наприклад, селяни Полтавського повіту в с. Смородщина Полтавської губернії відверто заявляли, що ані земство, ані земський начальник на їхні потреби не звертають ніякої уваги. «Земський начальник Черненко, - повідомляти вони, - живе за 45 верст у Полтаві й тільки одного Разу навідувався до їхнього села. Ходити до нього у Полтаву - далеко, до того ж його ніколи не можна застати на місці. А в коморі земського начальника у с. Крутий Берег усіма справами заправляє писар» [7]. В іншому документі, який також стосувався Полтавської губернії, йшлося про те, що земські начальники рідко відвідують ввірені їм села, не буваючи в них по 4 - 5 років [8]. Не кращим було становище й у решті українських губерній.
   Об'єктом особливо різкої критики з боку І. Шрага на сторінках «Листів з Чернігівщини» стала особа та діяльність чернігівського губернатора О. Анастасьєва. Причому їхнє протистояння виявилось настільки принциповим, що на ньому доречно зупинитись більш докладно. У сучасній краєзнавчій літературі особа О. Анастасьєва та його діяльність на посаді чернігівського губернатора виглядають далеко не такими одіозними, якими вони представлені у шрагівських «Листах з Чернігівщини». Як зазначає Л. Студьонова, О. Анастасьєв - Режим доступу був порядною людиною і авторитетним державним службовцем. Він народився у 1833 р., брав активну участь у Кримській війні, згодом перебував на посадах віце-губернатора Гілоцької (тепер Польща), Тамбовської губерній та губернатора Пермської губернії, де зарекомендував себе з найкращого боку [9]. Ставши чернігівським губернатором, виявив себе прихильником сильної влади на місцях та зміцнення позицій дворянського стану. В оприлюдненому чернігівськими архівістами службовому формулярі зазначено, що упродовж другої половини 80-х рр. губернатор одержав три подяки від імператора 4 липня 1885, 16 січня і 12 червня 1886 рр. за «отличную распорядительность по прекращению бывших в м. Гоголево Остерского уезда беспорядков при размежевании земель», економію державних коштів при заготівлі одягу для арештантів і збирання податків у губернії [10]. Водночас О. Анастасьєв дбав про благоустрій Чернігова, збереження його унікальних пам'яток старовини. Будучи обраним церковним старостою Спаського собору, на зібрані мирянами кошти він організував капітальний ремонт цієї пам'ятки, а також сусіднього Борисоглібського собору, запросивши для цього відомого майстра пензля О. Мурашка ".Активну благодійницьку діяльність здійснювали і члени його родини, зокрема, дружина Тетяна Данилівна, яка допомагала дітям-сиротам та хворим літнім жінкам.
     Розлогу характеристику діяльності цього губернатора знаходимо у «Листах з Чернігівщини». Вже в першому з них І. Шраг вибухає цілим каскадом звинувачень на адресу О. Анастасьєва і зрештою ставить риторичне запитання - за які заслуги його обрано членом Державної Ради та за яким правом катував він людей «у Гоголеві і Стародубі?» [12]. Чому, запитував далі автор «Листів», губернатор підтримував «опричників» - земських начальників? «Хоч таких губернаторів, як був Анастасьєв і чимало в російському царстві, - писав він, - але не можна умовчати, що у нього були такі окремості, котрі не у кожного губернатора трапляються. Наприклад: він дуже енергійна людина, це певно, але ж треба додати, що він прикладав свою енергію не тільки до пропаганди різок і «сильної власті»..., а чіплявся до всього, особливо, де були гроші» [13]. Подібними характеристиками О. Анастасьєва наповнені практично всі «Листи».
    Отже, маємо фактично дві протилежні точки зору на діяльність чернігівського губернатора. Постає цілком закономірне питання: то яка ж з них є більш об'єктивною? Спробуємо відповісти на нього. З одного боку, можна припустити, що точка зору І. Шрага більше відповідає істині, оскільки його характеристика 0. Анастасьєва давалася в період губернаторства останнього. І. Шраг сам був безпосереднім свідком описуваних подій. Проте, з іншого боку, настороженість викликає зауваження Л. Студьонової про упереджене ставлення до О. Анастасьєва з боку його сучасників та істориків. При цьому вона посилається на монографію П. Зайончковського, в якій сказано, що дії О. Анастасьєва відзначалися свавіллям і беззаконням [14]. Однак, для підтвердження своїх висновків, пише Л. Студьонова, П. Зайончковський використав уривок зі спогадів голови Чернігівської губернської земської управи В. Хижнякова. Вважаємо за потрібне навести його повністю мовою оригіналу: «Для характеристики Анастасьєва приведу еще некоторые пришедшие на память факты. Однажды он вошел в мою гостиную, где сидело несколько дам, приехавших навестить мою больную жену. Он застал разговор о том, как плоха теперь прислуга. Жена прокурора 3. возмущалась дерзостью и разными провинностями своей кухарки. [...] Прокурорша, окончив визиты, возвратилась к обеду домой и застала ужасную сцену. Кухарка, с рыданиями и проклятиями накинулась на барыню, упрекая в том, что по ее жалобе ее подвергли в полиции истязанию и просила немедленно ее рассчитать. Оказалось, что Анастасьев, выслушав сетования прокурорши и желая сделать любезность даме, тотчас распорядился по телефону, чтобы ее кухарку выпороли, что с большим усердием и было выполнено» [15]. Л. Студьонова також наводить цю цитату, запозичивши її у П. Зайончковського [16], однак при цьому пише про надуманість переказаної вище історії з кухаркою, посилаючись на те, що в роки губернаторства 0. Анастасьєва телефонів у Чернігові не було взагалі: «Перший кілометр телефонного кабелю було покладено у 1903 р. для військового відомства». Це наводить на думку про особисту неприязнь до О. Анастасьєва з боку В. Хижнякова, а також і з боку І. Шрага, бо обидва дуже часто спільно виступали в опозиції до губернатора і влади, яку він репрезентував. До речі, те ж саме можна сказати й щодо губернського предводителя дворянства графа Г. Милорадовича - соратника О. Анастасьєва. Наведені вище оцінки, висловлювання та думки з приводу конфлікту між І. Шрагом і В. Хижняковим, з одного боку, й О. Анастасьєвим - з іншого свідчать про необхідність поглибленого вивчення проблеми.
    Помітне місце у шрагівських «Листах» відведено негативним явищам у судочинстві. Відчувається занепокоєння автора з приводу згортання судової реформи 1864 р. З цього приводу І. Шраг писав, що за царювання Олександра III «було знищено самі принципи судового укладу, знівечено головні його підстави - скасовано мирових суддів, зменшено компетенцію присяжних засідателів, порушено принцип відділення суду від адміністрації» [8]. Причому таке становище було характерним не тільки для Чернігівської губернії, що підтверджують численні документи. Так, у Прилуцькому повіті Полтавської губернії зафіксовано таку картину: суд - не гласний, волосний старшина стоїть біля дверей і сам підбирає свідків [9]. У Вовчанському повіті j Харківської губернії волосні суди часто виносили вироки навіть не запрошуючи звинувачених, а скарги на такі дії залишались без уваги [20]. Значною мірою підтверджується документально й решта інформації, наведеної у «Листах з Чернігівщини». Водночас вміщені в «Листах» відомості, особисті висновки й судження автора, є значною мірою суб'єктивними, а отже, потребують ретельної перевірки й ґрунтовного документального підтвердження.
_____________________________________ 

1.Демченко Т.П. Батько Шраг:-Чернігів, 2008,-С. 180.
2. І.Л. Шраг: Документи і матеріали / упоряд.: В. М. Шевченко, Т. П. Демченко, В. І. Онищенко.-Чернігів, 1997.-С. 59-126.

3 Там само.- С. 70.

4 Там само. - С. 61.

5 Дружинин Н. П. Право и личность крестьянина. -Ярославль, 1912. -С. 104-105.

6 Дружинин Н. П. Юридическое положение крестьян. - СПб., 1897. -С. 347-348.

7 Російський державний історичний архів (далі - РДІА), ф. 1405, оп. 103, сгір. 9344, арк. 8 зв.

8 Держархів Полтавської області, ф. 138, оп. 1,спр. 12, арк. 7.

9 Студьонова Л. В. Чернігівські князі, полковники, губернатори / Ред. О. В. Ткаченко,-Чернігів, 1998.-С.91.

10 Черниговские губернаторы и вице-губернаторы: Биобиблиографический справочник / Сост. Морозова А. В., Полетун Н. М.; предисл., прилож. Морозовой А. В.-Чернигов,2006.-С. 22-23.

11 Студьонова Л. В. Назв. праця.-С. 91.

12. І.Л. Шраг: Документи і матеріали...-С. 60.

13. Там само.-С. 68.

14. Зайончковский П. А. Правительственный аппарат самодержавной России в конце XIX в. -М., 1978.-С. 198.

15. Хижняков В. М. Воспоминания земского деятеля / Предисл. В. Я. Богучарского. - Пг., 1916.-251 с.

16. Студьонова Л. В. Назв. праця. - С. 93.

17. Там само.

18. І.Л. Шраг: Документи і матеріали...-С. 106.

19 РДІА, ф. 1291, д. 1 (1900), оп. 30, спр. 236, група 2, арк. 1 зв.

20 Там само, спр. 176, арк 7.
Джерело: Шевченко В. «Листи з Чернігівщини» І. Шрага як історичне джерело / Віктор Шевченко // Шрагівські читання: збірник статей і матеріалів / відп. ред. О. Б. Коваленко. - Чернігів : Просвіта, 2012. - С. 4 -9.

Немає коментарів:

Дописати коментар