Пам'ятки археології у селі Шестовиця вже з кінця XIX ст. привертали до себе увагу шукачів старовини, а згодом і науковців. Значний внесок у справу вивчення і збереження шестовицьких старожитностей здійснили співробітники Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського (далі - ЧІМ). Протягом 1925— 1927 рр. розкопки могильника проводив П.І. Смолічев, О.О. Попко наприкінці 40-у 50-х рр. неодноразово обстежував місцеві пам'ятки. Науковий співробітник музею М.А Черепинська (Попудренко) у 1956-1958 рр. брала участь в експедиції. Д.І. Бліфельда. Однак необхідно відзначити, що після сенсаційних розкопок 1956-1958 рр. зацікавленість пам'ятками археології с. Шестовиця помітно зменшилась, і жодна експедиція до 1970 р. на них не проводила робіт.
Наприкінці серпня 1970 р. експедиція ЧІМ і археологічної секції обласної організації Українського Товариства охорони пам'яток історії та культури (далі - УТОПІК) під керівництвом М.А. Попудренко провела збір підйомного матеріалу на поселенні в урочищі Коровель (переважно - в ур. Узвіз), оглянула городище та курганний могильник в заплаві Десни, але для досліджень не знайшла жодного не пошкодженого насипу. Тому об'єктом розкопок стали два курганоподібні підвищення висотою 0,5 м, розміщенні на узліссі в урочищі Діброва, західніше лугової дороги на с. Слабин (III група за Д.І. Бліфельдом). У досліджених курганах слідів поховань чи обрядових дій не виявлено, вірогідно, вони були кенотафа-ми - меморіальними спорудами в пам'ять загиблих десь на чужині.
Наприкінці серпня 1970 р. експедиція ЧІМ і археологічної секції обласної організації Українського Товариства охорони пам'яток історії та культури (далі - УТОПІК) під керівництвом М.А. Попудренко провела збір підйомного матеріалу на поселенні в урочищі Коровель (переважно - в ур. Узвіз), оглянула городище та курганний могильник в заплаві Десни, але для досліджень не знайшла жодного не пошкодженого насипу. Тому об'єктом розкопок стали два курганоподібні підвищення висотою 0,5 м, розміщенні на узліссі в урочищі Діброва, західніше лугової дороги на с. Слабин (III група за Д.І. Бліфельдом). У досліджених курганах слідів поховань чи обрядових дій не виявлено, вірогідно, вони були кенотафа-ми - меморіальними спорудами в пам'ять загиблих десь на чужині.
Відзначимо також унікальну знахідку, виявлену членами експедиції на розораному полі в заплаві Десни: мініатюрну (4,2 х 3,6 см) різьблену іконку з пірофіліту фіолетового кольору. На іконці зображено погруддя св. Миколая, який в лівій руці тримає Євангеліє. Знахідка датується XIII ст., експонується в ЧІМ.
Найбільш трагічною для пам'яток в урочищі Коровель стала друга половина 70-х років. 1975 р. один із функціонерів районного масштабу разом із головою місцевого колгоспу М. Крутиком про-їзжали повз рештки курганного могильника на лузі, й представник району, помітивши територію, що заросла бур'яном, наказав негайно її розорати. Восени того ж року насипи, що залишилися, були розсунуті бульдозером, а площа, на якій вони розміщувалися, розорана.
Восени 1976 р. В.П. Коваленко обстежив територію розораного могильника і виявив плями від насипів. У шурфах, закладених на їх місці, знайдені уламки двох посудин, фрагменти бронзових накладок із заклепками1.
У 1978 р. в урочищі Узвоз майже 200 кв. м. давньоруського поселення було знищено самочинним піщаним кар'єром. 1979 р. на городищі в урочищі Коровель, без погодження з органами охорони пам'яток, почалося будівництво бази відпочинку обласного управління автотранспорту "Автомобіліст". Навесні 1980 р. було знищено майже 500 кв. м. площі городища, а споруда була виведена на рівень другого поверху. Того ж року, після втручання відділу охорони пам'яток історії та культури ЧІМ, Інституту археології Академії наук УРСР, Міністерства культури УРСР та обласної прокуратори, рішенням Чернігівського облвиконкому самовільне будівництво було заборонене, а згодом будівля була розібрана.
У 1981 р. біля городища і на його посаді були встановлені охоронні дошки, які зберігаються і зараз.
Влітку 1980 р. експедиція археологічної секції обласної організації УТОПІК під керівництвом О.В. Шекуна провела дослідження на новій території, виділеній під будівництво бази відпочинку "Автомобіліст".
Це мисова ділянка корінного берега, під якою знаходиться стариця Десни. Зазначена територія до 50-х років знаходилась під забудовою села, але через те, що городи постійно заносило піском з урочища Коровель, їх власники переселились в інше місце; 1955 р. вона була засаджена сосною. За згадками переселенців, на початку століття в їхніх садибах знаходились кілька великих курганів, які під час посадки лісу були знівельовані. І.П. Смолічев у 20-х рр. нарахував у цій частині села близько 20 курганів, з яких два розкопав. На ділянці забудови була проведена зачистка стінок траншеї 1941 р., що проходила на краю миса, в яких виявлений прошарок вугликів і попелу. Після його розчистки виявлено рештки поховання за обрядом тілоспалення на місці спорудження кургану2. На місці тілоспалення розчищені залишки кострища, горщик - урна, в яку були зібрані кальциновані кістки дитини, серед них - чотири молочні зуби. Розташований поряд з урною ще один горщик, вірогідно, був стравницею, заповненою їжею. За 2,5 м від кострища зафіксовані залишки ще одного поховання, що збереглося частково. Тут виявлена нижня частина великого горщика, в якому знаходились дрібні кальциновані кісточки. За обрядом поховання і керамічним матеріалом поховання датується другою половиною X ст. Тут також у шурфах знайдена кераміка доби бронзи (II тис. до н. е.), київської культури (3-5 ст. н. е.), а на мису, розташованому на протилежному боці яру, - кераміка доби бронзи, милоградської культури (6-3 ст. до н. е.). У зв'язку з наявністю на мису пам'яток археології, будівництво на зазначеній ділянці було заборонено, а територія для бази відпочинку "Автомобіліст" відведена за кількасот метрів західніше.
У зв'язку з будівництвом об'їзної дороги навколо Чернігова, що проходить у безпосередній близькості від Шестовиці, 1982 р. експедиція ЧІМ провела суцільне обстеження його околиць. Крім відомих раніше пам'яток були виявлені чотири нові:
1. Поселення "Заплава", розташоване на південь від села в заплаві Десни. Уздовж західного берега стариці Десни зафіксовані по оранці плями 4 садиб, розташованих одна за одною на відстані 30-60 м. Відзначені місця розташування споруд, що загинули в пожежі. Зібрана кераміка кінця ХШ-ХІУ ст.
2. Поселення "Мис розташоване на території села, на корінному березі поблизу озера Перекоп. На поселенні зібрана кераміка Х-ХП ст.
3. Поселення "Острів" - на невеликому підвищенні в заплаві Десни. У закладених шурфах виявлена кераміка ХІ-ХШ ст., а також частково досліджена заглиблена в материк споруда колочинської культури (7-8 ст. н. е.).
4. Поселення "Рів - 2" розташоване уздовж краю корінної тераси Десни. Від поселення "Рів - 1" його відділяє балка, яка має вихід у заплаву. Площа поселення близько 2 га, на якій зібрана кераміка кінця ХІІ-початку XIII ст.
1983 р. проведені розкопки у східній частині поселення, по якій мала пройти автотраса. Розкрита площа становить 1400 кв. м., на якій досліджені дві садиби кінця ХІІ-середини XIII ст.
Садиба А, досліджена в прибережній лінії забудови, мала площу 480 кв. м., на якій виявлено 7 будівель і три господарські ями. На території садиби котловани будівель були розташовані майже по колу, залишаючи в центрі вільну від забудови ділянку - двір, на якому в центральній частині розміщувались яма-льодник і зернова яма, в якій можна було зберігати до 700 кг зерна.
Серед виявлених споруд дві були напівземлянками стовпової конструкції з глинобитними печами, площею близько 14 кв. м., до яких примикали невеликі стіни. Обидві споруди загинули в пожежі. В одній з них на рівні горілого шару розчищений кістяк молодої жінки; між хребцями в районі шиї виявлений залізний наконечник стріли. Серед інших споруд цієї садиби були льох, снопосушарка, споруди господарського призначення, в яких зберігали їстівні припаси.
У центральній частині однієї зі споруд в розвалі знаходився ковальський горн. Від прилеглої до неї іншої садиби їх відокремлювала огорожа стовпової конструкції.
Садиба Б розташована в другій лінії забудови. Вона знаходилась за 45 м від садиби А і досліджена частково на площі 190 кв. м. На її території виявлені три напівземлянки. Дві з них мали майже однакові розміри і конструктивну схему із житлами садиби А. Тртя споруда відрізнялась від них розміром (усього 10 кв. м), з як 2,4 кв. м, займала велика глинобитна піч. У центральній част ні будівлі на опічку, в розвалі розчищене ковальське горно, долівці - ковальські шлаки, зубило, бруски, втулка тесла, дет; циліндричних замків і ключи до них. Ця будова, вірогідно, поє нувала функції житла і ремісничої майстерні. Ще одна з виявл них споруд була льохом. Знайдений на території садиб речовий матеріал представлен знаряддями праці, що використовувалися у сільському господа стві та переробці врожаю, підсобних промислах, серед них - улаки наральників, серпів, кіс, шиферних та туфових жорен, шифер грузила. Відзначимо виявлені предмети озброєння та споряджен верхового коня - наконечники стріл, стремена, вудила.
Прикраси та деталі одягу представлені фрагментами скляних браслетів, намистинами, кістяними і бронзовими ґудзикам перснями, пряжками. Найбільш масовими є знахідки предмети побуту - ножі, кресала, ключі, замки та їх деталі, голки, шила. Відзначимо знахідку деталі панікадила.
Найбільш масовим матеріалом є уламки горщиків, кришок, амфор. Судячи зі знахідок, ці садиби існували водночас у кінці ХП-першій половині XIII ст. Вони загинули в пожежі, після чо
життя на цій території не відновлювалося.
Експедиція Чернігівського історичного музею у 1984-1985 рр. провела невеликі дослідження на поселенні "Заплава", у місцях фіксації залишків споруд були розбиті два розкопи. У першому з них (1984 р.) виявлена згоріла в пожежі наземна споруда зрубної конструкції площею близько 20 кв. м., в якій в розвалі знаходилась опалювана споруда з дикого каменя та уламків шиферу4. В ЇЇ заповненні, поряд із речами, характерними для домонгольського періоду (шиферними пряслицями, фрагментами скляних браслетів, черешковим ножем), знайдені предмети, що з'явилися вже в після-монгольські часи (ножі з пластинчастим держаком, трубчастий замок та ключ до нього).
Виявлені уламки керамічного посуду також мають оформлення вінців, характерне для післямонгольського часу. На їх окремих екземплярах збереглася одно- або двостороння полива зеленого кольору Відзначимо знахідку керамічного стакану на піддоні з двосторонньою поливою, прикрашеного наліпами у вигляді гульок. Виявлена споруда, вірогідно, була ремісничою майстернею. Про це свідчать знахідки в її заповненні залізоплавильних шлаків, виплесків металу з багатокомпонентних сплавів, значна кількість брусків зі слідами заточок різних предметів.
Досліджена в 1985 р. інша споруда була площею до 15 кв. м і, вірогідно, мала господарське призначення. У ній, крім уламків горщиків та кришок, знайдені шість ножів з пластинчастими держаками.
На основі виявлених знахідок споруди датуються рубежем ХШ-серединою XIV ст. Це поселення, вірогідно, засноване мешканцями тих давньоруських поселень, що знаходились поблизу с. Шестовиця. Вони залишили їх під час татаро-монгольської навали, деякий час жили в більш безпечних місцях, а згодом повернулись на свої нажиті місця. Вони оселились не на поселеннях, де жили колись, які загинули в пожежі, а в більш безпечному місці - у заплаві, яка захищала їх від нападів кочівників.
Найбільш трагічною для пам'яток в урочищі Коровель стала друга половина 70-х років. 1975 р. один із функціонерів районного масштабу разом із головою місцевого колгоспу М. Крутиком про-їзжали повз рештки курганного могильника на лузі, й представник району, помітивши територію, що заросла бур'яном, наказав негайно її розорати. Восени того ж року насипи, що залишилися, були розсунуті бульдозером, а площа, на якій вони розміщувалися, розорана.
Восени 1976 р. В.П. Коваленко обстежив територію розораного могильника і виявив плями від насипів. У шурфах, закладених на їх місці, знайдені уламки двох посудин, фрагменти бронзових накладок із заклепками1.
У 1978 р. в урочищі Узвоз майже 200 кв. м. давньоруського поселення було знищено самочинним піщаним кар'єром. 1979 р. на городищі в урочищі Коровель, без погодження з органами охорони пам'яток, почалося будівництво бази відпочинку обласного управління автотранспорту "Автомобіліст". Навесні 1980 р. було знищено майже 500 кв. м. площі городища, а споруда була виведена на рівень другого поверху. Того ж року, після втручання відділу охорони пам'яток історії та культури ЧІМ, Інституту археології Академії наук УРСР, Міністерства культури УРСР та обласної прокуратори, рішенням Чернігівського облвиконкому самовільне будівництво було заборонене, а згодом будівля була розібрана.
У 1981 р. біля городища і на його посаді були встановлені охоронні дошки, які зберігаються і зараз.
Влітку 1980 р. експедиція археологічної секції обласної організації УТОПІК під керівництвом О.В. Шекуна провела дослідження на новій території, виділеній під будівництво бази відпочинку "Автомобіліст".
Це мисова ділянка корінного берега, під якою знаходиться стариця Десни. Зазначена територія до 50-х років знаходилась під забудовою села, але через те, що городи постійно заносило піском з урочища Коровель, їх власники переселились в інше місце; 1955 р. вона була засаджена сосною. За згадками переселенців, на початку століття в їхніх садибах знаходились кілька великих курганів, які під час посадки лісу були знівельовані. І.П. Смолічев у 20-х рр. нарахував у цій частині села близько 20 курганів, з яких два розкопав. На ділянці забудови була проведена зачистка стінок траншеї 1941 р., що проходила на краю миса, в яких виявлений прошарок вугликів і попелу. Після його розчистки виявлено рештки поховання за обрядом тілоспалення на місці спорудження кургану2. На місці тілоспалення розчищені залишки кострища, горщик - урна, в яку були зібрані кальциновані кістки дитини, серед них - чотири молочні зуби. Розташований поряд з урною ще один горщик, вірогідно, був стравницею, заповненою їжею. За 2,5 м від кострища зафіксовані залишки ще одного поховання, що збереглося частково. Тут виявлена нижня частина великого горщика, в якому знаходились дрібні кальциновані кісточки. За обрядом поховання і керамічним матеріалом поховання датується другою половиною X ст. Тут також у шурфах знайдена кераміка доби бронзи (II тис. до н. е.), київської культури (3-5 ст. н. е.), а на мису, розташованому на протилежному боці яру, - кераміка доби бронзи, милоградської культури (6-3 ст. до н. е.). У зв'язку з наявністю на мису пам'яток археології, будівництво на зазначеній ділянці було заборонено, а територія для бази відпочинку "Автомобіліст" відведена за кількасот метрів західніше.
У зв'язку з будівництвом об'їзної дороги навколо Чернігова, що проходить у безпосередній близькості від Шестовиці, 1982 р. експедиція ЧІМ провела суцільне обстеження його околиць. Крім відомих раніше пам'яток були виявлені чотири нові:
1. Поселення "Заплава", розташоване на південь від села в заплаві Десни. Уздовж західного берега стариці Десни зафіксовані по оранці плями 4 садиб, розташованих одна за одною на відстані 30-60 м. Відзначені місця розташування споруд, що загинули в пожежі. Зібрана кераміка кінця ХШ-ХІУ ст.
2. Поселення "Мис розташоване на території села, на корінному березі поблизу озера Перекоп. На поселенні зібрана кераміка Х-ХП ст.
3. Поселення "Острів" - на невеликому підвищенні в заплаві Десни. У закладених шурфах виявлена кераміка ХІ-ХШ ст., а також частково досліджена заглиблена в материк споруда колочинської культури (7-8 ст. н. е.).
4. Поселення "Рів - 2" розташоване уздовж краю корінної тераси Десни. Від поселення "Рів - 1" його відділяє балка, яка має вихід у заплаву. Площа поселення близько 2 га, на якій зібрана кераміка кінця ХІІ-початку XIII ст.
1983 р. проведені розкопки у східній частині поселення, по якій мала пройти автотраса. Розкрита площа становить 1400 кв. м., на якій досліджені дві садиби кінця ХІІ-середини XIII ст.
Садиба А, досліджена в прибережній лінії забудови, мала площу 480 кв. м., на якій виявлено 7 будівель і три господарські ями. На території садиби котловани будівель були розташовані майже по колу, залишаючи в центрі вільну від забудови ділянку - двір, на якому в центральній частині розміщувались яма-льодник і зернова яма, в якій можна було зберігати до 700 кг зерна.
Серед виявлених споруд дві були напівземлянками стовпової конструкції з глинобитними печами, площею близько 14 кв. м., до яких примикали невеликі стіни. Обидві споруди загинули в пожежі. В одній з них на рівні горілого шару розчищений кістяк молодої жінки; між хребцями в районі шиї виявлений залізний наконечник стріли. Серед інших споруд цієї садиби були льох, снопосушарка, споруди господарського призначення, в яких зберігали їстівні припаси.
У центральній частині однієї зі споруд в розвалі знаходився ковальський горн. Від прилеглої до неї іншої садиби їх відокремлювала огорожа стовпової конструкції.
Садиба Б розташована в другій лінії забудови. Вона знаходилась за 45 м від садиби А і досліджена частково на площі 190 кв. м. На її території виявлені три напівземлянки. Дві з них мали майже однакові розміри і конструктивну схему із житлами садиби А. Тртя споруда відрізнялась від них розміром (усього 10 кв. м), з як 2,4 кв. м, займала велика глинобитна піч. У центральній част ні будівлі на опічку, в розвалі розчищене ковальське горно, долівці - ковальські шлаки, зубило, бруски, втулка тесла, дет; циліндричних замків і ключи до них. Ця будова, вірогідно, поє нувала функції житла і ремісничої майстерні. Ще одна з виявл них споруд була льохом. Знайдений на території садиб речовий матеріал представлен знаряддями праці, що використовувалися у сільському господа стві та переробці врожаю, підсобних промислах, серед них - улаки наральників, серпів, кіс, шиферних та туфових жорен, шифер грузила. Відзначимо виявлені предмети озброєння та споряджен верхового коня - наконечники стріл, стремена, вудила.
Прикраси та деталі одягу представлені фрагментами скляних браслетів, намистинами, кістяними і бронзовими ґудзикам перснями, пряжками. Найбільш масовими є знахідки предмети побуту - ножі, кресала, ключі, замки та їх деталі, голки, шила. Відзначимо знахідку деталі панікадила.
Найбільш масовим матеріалом є уламки горщиків, кришок, амфор. Судячи зі знахідок, ці садиби існували водночас у кінці ХП-першій половині XIII ст. Вони загинули в пожежі, після чо
життя на цій території не відновлювалося.
Експедиція Чернігівського історичного музею у 1984-1985 рр. провела невеликі дослідження на поселенні "Заплава", у місцях фіксації залишків споруд були розбиті два розкопи. У першому з них (1984 р.) виявлена згоріла в пожежі наземна споруда зрубної конструкції площею близько 20 кв. м., в якій в розвалі знаходилась опалювана споруда з дикого каменя та уламків шиферу4. В ЇЇ заповненні, поряд із речами, характерними для домонгольського періоду (шиферними пряслицями, фрагментами скляних браслетів, черешковим ножем), знайдені предмети, що з'явилися вже в після-монгольські часи (ножі з пластинчастим держаком, трубчастий замок та ключ до нього).
Виявлені уламки керамічного посуду також мають оформлення вінців, характерне для післямонгольського часу. На їх окремих екземплярах збереглася одно- або двостороння полива зеленого кольору Відзначимо знахідку керамічного стакану на піддоні з двосторонньою поливою, прикрашеного наліпами у вигляді гульок. Виявлена споруда, вірогідно, була ремісничою майстернею. Про це свідчать знахідки в її заповненні залізоплавильних шлаків, виплесків металу з багатокомпонентних сплавів, значна кількість брусків зі слідами заточок різних предметів.
Досліджена в 1985 р. інша споруда була площею до 15 кв. м і, вірогідно, мала господарське призначення. У ній, крім уламків горщиків та кришок, знайдені шість ножів з пластинчастими держаками.
На основі виявлених знахідок споруди датуються рубежем ХШ-серединою XIV ст. Це поселення, вірогідно, засноване мешканцями тих давньоруських поселень, що знаходились поблизу с. Шестовиця. Вони залишили їх під час татаро-монгольської навали, деякий час жили в більш безпечних місцях, а згодом повернулись на свої нажиті місця. Вони оселились не на поселеннях, де жили колись, які загинули в пожежі, а в більш безпечному місці - у заплаві, яка захищала їх від нападів кочівників.
_____________________________________
1 Коваленко В.П. Розвідувальні роботи в Середньому Подесенні в 1976 р. // Археологія. -K, 1981.-№ 36.-С. 91-95.
2 Шекун A.B. Работы Черниговской областной археологической экспедиции // Археологические открытия 1980 года. - М., 1981. - С. 321-322; Сита Л.Ф. Курганні старожитності Шестовицького могильника у фондах Чернігівського історичного музею // Русь на перехресті світів (міжнародні впливи на формування Давньоруської держави) 1Х-ХІ ст. Матеріали Міжнародного польового археологічного семінару. - Чернігів, 2006. -С. 167-172.
3 Коваленко В.П., Моця А.П., Шекун A.B. Работы Шестовицкой экспедиции. // Археологические открытия 1983 года. - М., 1985. - С. 287-289; Шекун О.В. Селянські садиби ХІІ-поч. XIII ст. // Друга Чернігівська обласна наукова конференція з історичного краєзнавства // Тези доповідей. - Чернігів., 1988. - Вип. II. - С. 36-37; Шекун О.В. Садиба кінця ХІІ-першої половини XIII ст. // Русь на перехресті світів. - Чернігів, 4 2006.-С. 211-217.
4.Коваленко В.П., Шекун A.B. Исследования в Шестовице // Археологические открытия 1984 года. - М., 1986. - С. 247-247; Шекун A.B. Поселения второй половины XIII-XIV вв. в междуречье Десны и Днепра // Деснянские древности. - Брянск, 1995. - С. 113-115.
Джерело: Шекун О. Роботи археологічних експедицій Чернігівського історичного музею у селі Шестовиця у 70-х-першій половині 80-х рр. XX ст. / Олександр Шекун // Село над Десною - Шестовиця : збірник статей і матеріалів / відп. ред. О. Б. Коваленко та ін. - Ніжин : Аспект-Поліграф, 2009. - С. 118-123.
1 Коваленко В.П. Розвідувальні роботи в Середньому Подесенні в 1976 р. // Археологія. -K, 1981.-№ 36.-С. 91-95.
2 Шекун A.B. Работы Черниговской областной археологической экспедиции // Археологические открытия 1980 года. - М., 1981. - С. 321-322; Сита Л.Ф. Курганні старожитності Шестовицького могильника у фондах Чернігівського історичного музею // Русь на перехресті світів (міжнародні впливи на формування Давньоруської держави) 1Х-ХІ ст. Матеріали Міжнародного польового археологічного семінару. - Чернігів, 2006. -С. 167-172.
3 Коваленко В.П., Моця А.П., Шекун A.B. Работы Шестовицкой экспедиции. // Археологические открытия 1983 года. - М., 1985. - С. 287-289; Шекун О.В. Селянські садиби ХІІ-поч. XIII ст. // Друга Чернігівська обласна наукова конференція з історичного краєзнавства // Тези доповідей. - Чернігів., 1988. - Вип. II. - С. 36-37; Шекун О.В. Садиба кінця ХІІ-першої половини XIII ст. // Русь на перехресті світів. - Чернігів, 4 2006.-С. 211-217.
4.Коваленко В.П., Шекун A.B. Исследования в Шестовице // Археологические открытия 1984 года. - М., 1986. - С. 247-247; Шекун A.B. Поселения второй половины XIII-XIV вв. в междуречье Десны и Днепра // Деснянские древности. - Брянск, 1995. - С. 113-115.
Джерело: Шекун О. Роботи археологічних експедицій Чернігівського історичного музею у селі Шестовиця у 70-х-першій половині 80-х рр. XX ст. / Олександр Шекун // Село над Десною - Шестовиця : збірник статей і матеріалів / відп. ред. О. Б. Коваленко та ін. - Ніжин : Аспект-Поліграф, 2009. - С. 118-123.
Немає коментарів:
Дописати коментар