У пам'ять генералу Гапичу

Минуло рівно півроку, як ми втратили патріота рідного краю, людину з вели­ким добрим серцем. Без нього не відбувався жоден важливий захід у районі, бо своїй справі віддавався сповна й мав неабиякий авторитет. До нього йшли й за порадою, і за підтримкою. Таким генерал Гапич був по життю: доброзич­ливим, відповідальним, мужнім, чесним, справедливим. 12 жовтня Анатолія Васильовича ГАПИЧА ми мали б вітати із 70-річним ювілеєм, та, на жаль, у цей день схилимо голови у скорботі за його світлою пам'яттю.

    Сім років Анатолій Васильович очолював ве­теранську організацію Чернігівського району. Як голова ветеранської орга­нізації, депутат Чернігівської районної ради ак­тивно займався підготовкою до святкування 70-ї річниці Перемоги, але так її й не дочекав­ся. Його вклад у розвиток нашого краю неоці­ненний. Присягнувши на вірність своєму народу, Анатолій Гапич йому не зрадив, до останніх хвилин життя був палким патріотом України, опорою для всіх, хто його оточував.
   У глибокій скорботі за рідною людиною вдо­ва Анатолія Васильовича - Катерина Микола­ївна, для якої біль від утрати не вщухне і з ча­сом. Тримайтеся, Катерино Миколаївно, його смерть - велика втрата для всіх, а його життя - гарний приклад для наслідування. Вічна Вам пам'ять, Анатоліє Васильовичу, спочивайте з миром.