Ще з 1882 р., коли в Шестовиці вперше було відкрито школу, протягом тривалого часу існувала проблема будівництва приміщення, яке б відповідало санітарно-гігієнічним нормам і могло вмістити усіх дітей шкільного віку.
У березні 1926 р. на засіданні виконкому сільради її голова П.Д. Сердюк офіційно порушив питання про будівництво нової школи. Невдовзі воно було затверджене райвиконкомом. На загальних зборах громади села було обрано двох уповноважених з питань будівництва - Івана Олексійовича Селівона та Федіра Юхимовича Бабака.
Протягом квітня - червня 1926 р. досить оперативно було проведено підготовчі заходи: складено технічний план, із загального земельного фонду виділено територію площею 1,2 га, вимічено район вирубки лісу, укладено договір між райвиконкомом і громадою с. Шестовиця про фінансування новобудови. Будували школу всім селом майже півтора року. Були, звичайно, і свої труднощі: цеглу і щебінь доводилось возити підводами за 25-30 кілометрів із Ковпити. Але, незважаючи на це, нова школа була збудована, і 6 листопада 1927 р. відбулось урочисте її відкриття. Першим директором школи став Дмитро Юхимович Романенко.
Минали свята і будні, притьмарені нелегким сільським життям, але школа жила, залишаючись осередком духовності. До Другої світової війни школу встигло закінчити вісім випусків. За цей час змінилось чотири директори школи. Останній з них, Микола Федосович Кондрашевський залишився вчителювати в ній і в період нациської окупації. У цей час навчання велось лише за програмою початкової школи. Після визволення села було одразу ж відновлено роботу школи, полагоджено приміщення. Проте нормальному функціонуванню навчального закладу заважали нестача палива, відсутність освітлення, скла у вікнах та шкільного приладдя. Директорами школи у цей нелегкий час працювали Г.С. Щербацький (1944-1947) Та М.Г. Лук'яненко (1947-1950).
За нового директора Андрія Трохимовича Гулая, який залишався на цій посаді 19 років (1950-1969), було закладено сад, збудовано приміщення початкової школи, розпочато роботу вечірньої школи, яка продовжувала працювати до середини 80-х рр.
У пам'яті жителів Шестовиці назавжди залишаться імена таких вчителів, як Ольга Яківна Ступак, Тетяна Федорівна Шестак, Софія Матвіївна Медвідь, Єфросинія Андріївна і Григорій Степанович Щербицькі, Галина Якимівна і Іван Федорович Міщенки, Василь Юхимович Шостак, Олександр Миколайович Лавріненко, Іван Іванович Карпенко, Софія Семенівна Мельниченко та ін. Виплекану ними традицію відповідального й творчого ставлення до справи успадкували Любов Антонівна Скрипка, Уляна Євдокимів-на Тарасовець, Анатолій Михайлович Щербатий, Ольга Іванівна Кропив'янська, Ользга Іванівна Британ, Ольга Григорівна Сірик.
Турбувалась школа і про збереження здоров'я дітей. Так, наприкінці 70-х рр., коли директором школи був Олексій Григорович Брик (1975-1979), було відкрито їдальню. Щодо матеріальної бази школи, то найбільше для її розбудови було зроблено за директорства Дмитра Григоровича Биковця (1979-1988 та 1992-1995): повністю укомплектовано майстерню, навчальні кабінети, придбано нові навчальні посібникі, технічні засоби навчання - фільмоскопи, кодоскопи, телевізори, магнітофони тощо, створено лижну базу. Чимало було зроблено для розвитку фізичної культури вчителем Володимиром Івановичем Ярошенком. Він разом з вчителем фізкультури А.М. Щербатим за сприяння директора школи Д.Г Биковця та голови колгоспу "Ленінський шлях" Михайла Івановича Крутика, спорудив спортивний майданчик та гімнастичний зал. Згадаймо директорів школи І.Ф. Мищенка (1969-1971), М.Д. Назаренка (1971-1975), Н.К. Іванкіну (1988-1991), І.В. Бардака (1995-1998), І.Г Скрибченка (1998-2004).
Найкращою оцінкою роботи школи та її педагогічного колективу є той факт, що з 96 випускників школи, які закінчили її 1991-2000 рр. 48,9 % навчаються або закінчили вузи та технікуми, з 43 % здобули середню та середню спеціальну освіту.
Джерело: Демченко О. Історія та сьогодення Шестовицької школи / Олександр Демченко, Юрій Ярошенко // Село над Десною - Шестовиця : збірник статей і матеріалів / відп. ред. О. Б. Коваленко та ін. - Ніжин : Аспект-Поліграф, 2009. - С. 205-207.
У березні 1926 р. на засіданні виконкому сільради її голова П.Д. Сердюк офіційно порушив питання про будівництво нової школи. Невдовзі воно було затверджене райвиконкомом. На загальних зборах громади села було обрано двох уповноважених з питань будівництва - Івана Олексійовича Селівона та Федіра Юхимовича Бабака.
Протягом квітня - червня 1926 р. досить оперативно було проведено підготовчі заходи: складено технічний план, із загального земельного фонду виділено територію площею 1,2 га, вимічено район вирубки лісу, укладено договір між райвиконкомом і громадою с. Шестовиця про фінансування новобудови. Будували школу всім селом майже півтора року. Були, звичайно, і свої труднощі: цеглу і щебінь доводилось возити підводами за 25-30 кілометрів із Ковпити. Але, незважаючи на це, нова школа була збудована, і 6 листопада 1927 р. відбулось урочисте її відкриття. Першим директором школи став Дмитро Юхимович Романенко.
Минали свята і будні, притьмарені нелегким сільським життям, але школа жила, залишаючись осередком духовності. До Другої світової війни школу встигло закінчити вісім випусків. За цей час змінилось чотири директори школи. Останній з них, Микола Федосович Кондрашевський залишився вчителювати в ній і в період нациської окупації. У цей час навчання велось лише за програмою початкової школи. Після визволення села було одразу ж відновлено роботу школи, полагоджено приміщення. Проте нормальному функціонуванню навчального закладу заважали нестача палива, відсутність освітлення, скла у вікнах та шкільного приладдя. Директорами школи у цей нелегкий час працювали Г.С. Щербацький (1944-1947) Та М.Г. Лук'яненко (1947-1950).
За нового директора Андрія Трохимовича Гулая, який залишався на цій посаді 19 років (1950-1969), було закладено сад, збудовано приміщення початкової школи, розпочато роботу вечірньої школи, яка продовжувала працювати до середини 80-х рр.
У пам'яті жителів Шестовиці назавжди залишаться імена таких вчителів, як Ольга Яківна Ступак, Тетяна Федорівна Шестак, Софія Матвіївна Медвідь, Єфросинія Андріївна і Григорій Степанович Щербицькі, Галина Якимівна і Іван Федорович Міщенки, Василь Юхимович Шостак, Олександр Миколайович Лавріненко, Іван Іванович Карпенко, Софія Семенівна Мельниченко та ін. Виплекану ними традицію відповідального й творчого ставлення до справи успадкували Любов Антонівна Скрипка, Уляна Євдокимів-на Тарасовець, Анатолій Михайлович Щербатий, Ольга Іванівна Кропив'янська, Ользга Іванівна Британ, Ольга Григорівна Сірик.
Турбувалась школа і про збереження здоров'я дітей. Так, наприкінці 70-х рр., коли директором школи був Олексій Григорович Брик (1975-1979), було відкрито їдальню. Щодо матеріальної бази школи, то найбільше для її розбудови було зроблено за директорства Дмитра Григоровича Биковця (1979-1988 та 1992-1995): повністю укомплектовано майстерню, навчальні кабінети, придбано нові навчальні посібникі, технічні засоби навчання - фільмоскопи, кодоскопи, телевізори, магнітофони тощо, створено лижну базу. Чимало було зроблено для розвитку фізичної культури вчителем Володимиром Івановичем Ярошенком. Він разом з вчителем фізкультури А.М. Щербатим за сприяння директора школи Д.Г Биковця та голови колгоспу "Ленінський шлях" Михайла Івановича Крутика, спорудив спортивний майданчик та гімнастичний зал. Згадаймо директорів школи І.Ф. Мищенка (1969-1971), М.Д. Назаренка (1971-1975), Н.К. Іванкіну (1988-1991), І.В. Бардака (1995-1998), І.Г Скрибченка (1998-2004).
Найкращою оцінкою роботи школи та її педагогічного колективу є той факт, що з 96 випускників школи, які закінчили її 1991-2000 рр. 48,9 % навчаються або закінчили вузи та технікуми, з 43 % здобули середню та середню спеціальну освіту.
Чимало випускників Шестовицької школи стали відомими людьми: Микола Федосійович Селівон - Заслужений юрист України, кандидат юридичних наук, член Національної Спілки юристів України, обирався головою Конституційного Суду України; Іван Олексійович Дрижак - працював заступником начальника УМВС України в Чернігівський області; Анатолій Миколайович Кругол - перший заступник голови Чернігівської РДА; Галина Тимофіївна Стефурина (Міх) - викладач Івано-Франківського фізкультурного коледжу та ін.
Тож сподіваймося, що педагогічний колектив Шестовицької школи продовжуватиме кращі традиції своїх попередників, а її випускники будуть гідними громадянами України.Джерело: Демченко О. Історія та сьогодення Шестовицької школи / Олександр Демченко, Юрій Ярошенко // Село над Десною - Шестовиця : збірник статей і матеріалів / відп. ред. О. Б. Коваленко та ін. - Ніжин : Аспект-Поліграф, 2009. - С. 205-207.
Немає коментарів:
Дописати коментар