Серед археологічних комплексів некрополя поблизу с. Шестовиця одним з найяскравіших є, безумовно, курган X (№ 42 за Д.І. Бліфельдом) досліджений П.І. Смолічевим влітку 1925 р. У кургані було знайдено парне поховання (чоловік та жінка) з конем та багатим інвентарем у дерев'яній гробниці. Це одне з перших поховань подібного типу, виявлених на території Південної Русі. Саме його П.І. Смолічев обрав як взірець для розгляду у статті "Подвійні поховання X сторіччя коло Шестовиці на Чернігівщині", надрукованій 1931 р., "щоб дати більш-менш наочне уявлення про ці подвійні поховання"1. "В коротких загальних рисах" автор охарактеризував поховальний обряд та інвентар, знайдений під час досліджень.
Матеріали П.І. Смолічева, доповнені малюнками знахідок, були використані Т. Арне у спеціальній роботі, присвяченій Шес-товицькому могильнику2. Завдяки цьому вони набули широкої відомості серед науковців. З часу виходу в світ роботи Т. Арне, саме до комплексу кургану X найчастіше звертаються дослідники, які вивчають етнічні процеси періоду утворення державності в Подніпров'ї. Нетипові деталі обряду та унікальний речовий інвентар обумовили його значення для вивчення вітчизняної середньовічної культури. У цьому зв'язку принципово важливим є питання щодо достовірності запровадженої у науковий обіг інформації, визначення та класифікація знахідок, їх відображення у фаховій літературі.
Можна зазначити, що як стаття П.І. Смолічева, так і публікація Т. Арне містили фрагментарну інформацію. Більш детально Ці матеріали проаналізував Д.І. Бліфельд під час підготовки монографії "Давньоруські пам'ятки Шестовиці" (К., 1977). Проте і в ШЙ роботі був використаний лише вибірковий матеріал.
Археологічні розкопки 1925 р. в Шестовиці здійснювались експедицією Чернігівського державного музею. Це був перший, найбільш плідний рік робіт експедиції, котра діяла протягом трьох польових сезонів - до 1927 р.; розкопками керував завідувач археологічного відділу музею П.І. Смолічев3.
П.І. Смолічев належав до тих археологів-універсалів, які особисто займаються усією організаційною роботою та здійснюють майже увесь процес досліджень на пам'ятці. Він був ініціатором розкопок, забезпечив їх фінансування, найняв робітників, обрав об'єкти досліджень, власноруч розчистив більшість поховань, зробив їх замальовки, здійснив попереднє визначення та класифікацію матеріалів, оформив колекцію знахідок для передачі у фонди музею, склав звітну документацію і оприлюднив здобуті матеріали в наукових публікаціях. Колеги П.І. Смолічева по роботі в Чернігівському музеї здійснювали технічну допомогу, а саме брали участь у розчистці кількох поховань та інвентаризації знахідок. Єдиним стороннім фахівцем в експедиції був фотограф, який в разі потреби приїздив з Чернігова. Таким чином, спосіб проведення та методичний рівень розкопок був визначений рівнем кваліфікації керівника робіт та його працездатністю і сумлінністю.
Розпочинаючи розкопки в Шестовиці, П.І. Смолічев вже мав певний фаховий досвід. Освіту він отримав у Петербурзькому археологічному інституті. У 1923-1924 рр. брав участь в дослідженнях М.О. Макаренка та І.В. Моргилевського в Чернігові, проводив вивчення муміфікованих поховань ХУІІ-ХІХ ст. у Воскресенській церкві в Седневі4.
Як можна встановити, під час розкопок Шестовицького некрополя П.І. Смолічев застосовував загальноприйняту на той час методику Д.Я. Самоквасова. Кургани копали за допомогою прямокутного шурфа - колодязя з вертикальними стінками, що закладався по центру насипу і був зорієнтований по сторонах світу. Після розчистки поховання П.І. Смолічев робив у щоденнику його опис та схематичну замальовку, на якій позначав відстань між знахідками, розміри поховальної ями тощо. Згодом, для звіту П.І. Смолічев власноруч створював детальні малюнки на підставі записів у щоденнику. Проте це були саме малюнки, а не креслення, і можна погодитись з Д.І. Бліфельдом, який нарікав на "недостатню графічну фіксацію" під час розкопок у Шестовиці в 1925-1927 рр.5
Курган X входив до складу І групи Шестовицького могильника та знаходився поблизу шляху на с. Слабин, праворуч від нього. Порослий дубняком насип гарної збереженості мав напівсферичну форму. Це був один з великих курганів Шестовицького некрополя: його висота сягала 1,8 м*, а діаметр - 13,5 м6.
Вибір П.І. Смолічевим саме цього кургану як об'єкту досліджень пояснюється, безумовно, сподіваннями на багаті знахідки на зразок тих, котрі вдалось отримати в червні 1925 р. під час розкопок іншого, розташованого поруч великого кургану (II; № 36 за Д.І. Бліфельдом). Матеріали були необхідні, щоб поповнити експозицію новоствореного Чернігівського державного музею та виправдати витрати місцевої влади на фінансування робіт.
Розкопки розпочалися 8 липня і тривали чотири дні. Як і більшість курганів Шестовиці, курган X розкопали колодязем з вертикальними стінками. На початку розмір колодязя був 4 х 6 м. Проте, коли на глибині 1,4 м на дні почали окреслюватись обриси поховальної ями, з'ясувалось, що її відкрито не повністю. Тому, "рівнобіжно лініям обрізу ями"*", з півдня до колодязя зробили прирізку 4 х 3,5 х 1 м. Між ними лишили тимчасову бровку, що дозволило зафіксувати стратиграфію насипу безпосередньо над похованням. У цілому шурф мав форму неправильного п'ятикутника і охоплював більшу частину кургану7.
Вивченню будови насипу П.І. Смолічев приділив особливу увагу. Шари, котрі простежувались у "вертикальних обрізах стін", сфотографували та проміряли, їх детальний опис було вміщено у щоденнику. Спостереження над стратиграфією дозволили П.І. Смолі-чеву зробити припущення, що верхній шар насипу навмисне, для укріплення, склали з утрамбованої чи валькованої глини8, хоча Д.І. Бліфельд вважав цей висновок помилковим. На його думку, зафіксований під час робіт прошарок твердої глини - материковий глей, затверділий під дією сонця - не був структурним елементом конструкції'9.
Поглиблення "розкопу" на кургані X тривало два дні. У роботі брали участь місцеві робітники (в різні дні від 4 до 6 чоловік). Зранку третього дня приступили до розкриття поховання. Вибірка ґрунту здійснювалась "штихами" ("на штик") по всій площі колодязя. Після вибірки кожного "штиха" робили горизонтальну зачистку.
На глибині 1,5 м від вершини кургану (тобто, на 0,1 м нижче від верхнього краю поховальної ями) були виявлені сліди дерев'яної гробниці: "в середині обріза могильної ями, виявився новий чоти-рьохкутник коричнявого кольору. Це, треба гадати, є безсумніву рештки перетрухлої обставки ями"10.
На жаль, опис решток дерев'яної гробниці у щоденнику досить плутаний. Д.І. Бліфельд, на підставі аналізу польової документації, характеризує будову поховання таким чином: "Могильна яма... прямокутна, площа її 4—4,20 х 3,20-3,35 м, глибина від вершини насипу - 2,20 м, від денної поверхні -1,10м, витягнута з південного заходу на північний схід. У заповненні на глибині 1,5 м позначились нерівні смуги зотлілого дерева 0,10-0,15 м ширини, що тягайся вздовж стін на відстані 0,30-0,80 м від них і обмежували дерев'яну домовину площею 3,15 х 2,5 м"11. У цілому, наведена характеристика відповідає польовій документації 1925 р. Дивно, ЩО всупереч власним спостереженням, в публікації 1931 р. П.І. Смолічев відніс гробницю в кургані X до зрубів з чотирма кутовими стовпами12. Підстав для подібного висновку не було У нижніх шарах заповнення поховальної ями знаходився прошарок зотлілої деревини: "Під цим коричневим шаром був і похорон".
Навряд чи це були рештки підлоги, як вважав Д.І. Бліфельд13. Скоріше можна погодитись з П.І. Смолічевим, який вбачав у них сліди "перетрухлої деревляної обставки могили"', що складалась з лози, "бо.-- смуга йде не рівною лінією, а хвилястою"14. "Хвилясту" лінію могла також утворити і завалена стіна з вертикально встановлених плах (дощок) або обвалене перекриття.
Розчисткою поховання займався, як завжди, особисто П.І. Смолічев. Йому допомагали співробітники Чернігівського державного музею М.Г. Вайнштейн та В.А. Шугаєвський. Некваліфікованих робітників до розчистки не допускали. Робота тривала цілий день: "Грунт, що в ньому знаходилося поховання був надзвичайно твердий, а через це... розчистка, що переводилася виключно совками та ножами, йшла дуже тихо"15.
Фіксації "похорону" П.І. Смолічев приділив найбільше уваги. Після ретельної розчистки, коли поховання сфотографували, він детально описав його в щоденнику: "Поховання виявилося, як і в могилі II - подвійне - чоловік та жінка. Чоловіка було поховано в сидячому положенню, обличчям на N - ИЕ (на північ - північний схід - О.Ч.). Верхня частина тулубу, очевидно під натиском землі, впала на коліна й таким чином, чоловічий кістяк вказався перегнутим на двоє. Жіночий кістяк був в лежачому положенню на спині головою на - 5* (південний захід - південь - О.Ч.) ліворуч від чоловічого. Чоловік обіймав жінку лівою рукою. В ногах людських кістяків в Ш (в північно-східній - О.Ч.) частині ями містився повний кістяк коня"16. Далі на кількох сторінках наводився опис місцезнаходження інвентарю. Точність опису, підтвердженого фотографією, не викликає сумнівів. Проте і в цьому випадку відсутність креслення призвела до втрати частини цікавої інформації. Так, у похованні збереглись рештки тканини (за П.І. Смолічевим -Шовкової та вовняної), серед яких були і фрагменти з нашитими ґудзиками17, їх розташування не було чітко зафіксовано. Використати згадані матеріали для реконструкції костюму небіжчиків неможливо. Не виключено також, що частина тканини - залишки оздоблення внутрішнього простору гробниці чи вуалі, котра вкривала "похорон".
Супроводжуючий інвентар був досить численним та багатим. Його початковим визначенням (складанням колекційного опису), як завжди, займався особисто П.І. Смолічев.
Колекція знахідок з кургану, що надійшла в музей, нараховувала 179 одиниць (див. Додаток). Під час Другої світової війни вона була депаспортизована, частина речей втрачена18. Проте більшість матеріалів до сьогодні зберігається в Чернігівському історичному музеї імені В.В. Тарновського (Інв. № Арх З/З). До їх вивчення (йдеться про безпосередню роботу з музейними предметами) неодноразово звертались сучасні фахівці A.M. Кірпічніков, О.Ф. Медведєв, В.І. Кулаков та інші. Так, A.M. Кірпічніков звернувся до вивчення предметів озброєння і кінського спорядження. Найбільш цікавими можна вважати його дослідження виявлених у кургані X меча19 та кістяних накладок, декорованих зооморфним орнаментом. Останні ще П.І. Смолічев визначив як прикраси луки сідла (див. Додаток: №№ 2-3). Ця теза не була обґрунтована і викликала певні заперечення у фахівців. A.M. Кірпічніков детально розглянув знахідки та довів правильність визначення автора розкопок20.
Увагу О.Ф. Медведєва привернули кістяні пластини, що, на думку П.І. Смолічева, "слугували якимись прикрасами" (див. Додаток: №№ 10-13) чи були рештками сагайдаку. Як з'ясувалось, це -обкладинки луку21. Його реконструкція згодом була здійснена A.M. Савіним та О.І. Семеновим22.
Безумовно, найбільш детальне вивчення знахідок з кургану X здійснив Д.І. Бліфельд під час підготовки монографії, присвяченої давньоруським пам'яткам Шестовиці. Проте через депаспор-тизацію колекції, дослідник не зміг ознайомитись з усім наявним матеріалом. Деякі речі характеризувались лише за зображеннями на фотографіях, зроблених невдовзі після знахідки. На фото, що потемніли від часу, можна побачити обриси предметів, проте деталі простежуються погано. Тому, наприклад, зображення лЮдської бородатої голови на ремінних прикрасах (див. Додаток: _Nb.No 115-20) на ілюстрації в книзі "Давньоруські пам'ятки Шестовиці" відтворене у вигляді сполучення дужки та кола23.
Найбільш заплутаною є ситуація з публікацією наконечника піхов меча з кургану X. Коли цю річ знайшли, вона була вкрита товстим шаром корозії, який не дозволяв простежити деталі оформлення. П.І. Смолічев зробив малюнок, на якому зобразив гіпотетичну реконструкцію декору. На його думку, наконечник був оздоблений "орнаментом з рівнобіжних ламаних ліній та плетіння "24. На початку 1970-х рр., коли створювали нову експозицію Чернігівського історичного музею, наконечник реставрували. Виявилось, що на виробі зображено "маску" в стрічковому плетінні. Опис зображення та фото реставрованої знахідки було вміщено в монографії Д.І. Бліфельда25. Проте фото, як і в більшості видань того часу, дуже поганої якості. Тому Ф.О. Андрощук, посилаючись на старий малюнок із фонду П.І. Смолічева, вважав характеристику Д.І. Бліфельда помилковою26. Це було непорозуміння, котре могло так і залишитись. Через невдалу повторну реставрацію, викликану проявами активної корозії, наприкінці 1980-х рр. зображення на наконечнику було пошкоджене. Сьогодні воно ледь помітне. На щастя, деталі орнаменту ще 1987 р. зафіксував В.І. Кулаков, коли вивчав знахідки з Шестовиці у фондах музею. Лише завдяки його публікації існує Достовірне зображення цієї унікальної речі27.
Таким чином, хоча на сьогодні курган X можна вважати однією з найкраще вивчених та найбільш відомих пам'яток дружинної культури Подніпров'я, у фахівців є всі підстави знову звернутись До комплексного аналізу матеріалів дослідження.
Можна зазначити, що як стаття П.І. Смолічева, так і публікація Т. Арне містили фрагментарну інформацію. Більш детально Ці матеріали проаналізував Д.І. Бліфельд під час підготовки монографії "Давньоруські пам'ятки Шестовиці" (К., 1977). Проте і в ШЙ роботі був використаний лише вибірковий матеріал.
Археологічні розкопки 1925 р. в Шестовиці здійснювались експедицією Чернігівського державного музею. Це був перший, найбільш плідний рік робіт експедиції, котра діяла протягом трьох польових сезонів - до 1927 р.; розкопками керував завідувач археологічного відділу музею П.І. Смолічев3.
П.І. Смолічев належав до тих археологів-універсалів, які особисто займаються усією організаційною роботою та здійснюють майже увесь процес досліджень на пам'ятці. Він був ініціатором розкопок, забезпечив їх фінансування, найняв робітників, обрав об'єкти досліджень, власноруч розчистив більшість поховань, зробив їх замальовки, здійснив попереднє визначення та класифікацію матеріалів, оформив колекцію знахідок для передачі у фонди музею, склав звітну документацію і оприлюднив здобуті матеріали в наукових публікаціях. Колеги П.І. Смолічева по роботі в Чернігівському музеї здійснювали технічну допомогу, а саме брали участь у розчистці кількох поховань та інвентаризації знахідок. Єдиним стороннім фахівцем в експедиції був фотограф, який в разі потреби приїздив з Чернігова. Таким чином, спосіб проведення та методичний рівень розкопок був визначений рівнем кваліфікації керівника робіт та його працездатністю і сумлінністю.
Розпочинаючи розкопки в Шестовиці, П.І. Смолічев вже мав певний фаховий досвід. Освіту він отримав у Петербурзькому археологічному інституті. У 1923-1924 рр. брав участь в дослідженнях М.О. Макаренка та І.В. Моргилевського в Чернігові, проводив вивчення муміфікованих поховань ХУІІ-ХІХ ст. у Воскресенській церкві в Седневі4.
Як можна встановити, під час розкопок Шестовицького некрополя П.І. Смолічев застосовував загальноприйняту на той час методику Д.Я. Самоквасова. Кургани копали за допомогою прямокутного шурфа - колодязя з вертикальними стінками, що закладався по центру насипу і був зорієнтований по сторонах світу. Після розчистки поховання П.І. Смолічев робив у щоденнику його опис та схематичну замальовку, на якій позначав відстань між знахідками, розміри поховальної ями тощо. Згодом, для звіту П.І. Смолічев власноруч створював детальні малюнки на підставі записів у щоденнику. Проте це були саме малюнки, а не креслення, і можна погодитись з Д.І. Бліфельдом, який нарікав на "недостатню графічну фіксацію" під час розкопок у Шестовиці в 1925-1927 рр.5
Курган X входив до складу І групи Шестовицького могильника та знаходився поблизу шляху на с. Слабин, праворуч від нього. Порослий дубняком насип гарної збереженості мав напівсферичну форму. Це був один з великих курганів Шестовицького некрополя: його висота сягала 1,8 м*, а діаметр - 13,5 м6.
Вибір П.І. Смолічевим саме цього кургану як об'єкту досліджень пояснюється, безумовно, сподіваннями на багаті знахідки на зразок тих, котрі вдалось отримати в червні 1925 р. під час розкопок іншого, розташованого поруч великого кургану (II; № 36 за Д.І. Бліфельдом). Матеріали були необхідні, щоб поповнити експозицію новоствореного Чернігівського державного музею та виправдати витрати місцевої влади на фінансування робіт.
Розкопки розпочалися 8 липня і тривали чотири дні. Як і більшість курганів Шестовиці, курган X розкопали колодязем з вертикальними стінками. На початку розмір колодязя був 4 х 6 м. Проте, коли на глибині 1,4 м на дні почали окреслюватись обриси поховальної ями, з'ясувалось, що її відкрито не повністю. Тому, "рівнобіжно лініям обрізу ями"*", з півдня до колодязя зробили прирізку 4 х 3,5 х 1 м. Між ними лишили тимчасову бровку, що дозволило зафіксувати стратиграфію насипу безпосередньо над похованням. У цілому шурф мав форму неправильного п'ятикутника і охоплював більшу частину кургану7.
Вивченню будови насипу П.І. Смолічев приділив особливу увагу. Шари, котрі простежувались у "вертикальних обрізах стін", сфотографували та проміряли, їх детальний опис було вміщено у щоденнику. Спостереження над стратиграфією дозволили П.І. Смолі-чеву зробити припущення, що верхній шар насипу навмисне, для укріплення, склали з утрамбованої чи валькованої глини8, хоча Д.І. Бліфельд вважав цей висновок помилковим. На його думку, зафіксований під час робіт прошарок твердої глини - материковий глей, затверділий під дією сонця - не був структурним елементом конструкції'9.
Поглиблення "розкопу" на кургані X тривало два дні. У роботі брали участь місцеві робітники (в різні дні від 4 до 6 чоловік). Зранку третього дня приступили до розкриття поховання. Вибірка ґрунту здійснювалась "штихами" ("на штик") по всій площі колодязя. Після вибірки кожного "штиха" робили горизонтальну зачистку.
На глибині 1,5 м від вершини кургану (тобто, на 0,1 м нижче від верхнього краю поховальної ями) були виявлені сліди дерев'яної гробниці: "в середині обріза могильної ями, виявився новий чоти-рьохкутник коричнявого кольору. Це, треба гадати, є безсумніву рештки перетрухлої обставки ями"10.
На жаль, опис решток дерев'яної гробниці у щоденнику досить плутаний. Д.І. Бліфельд, на підставі аналізу польової документації, характеризує будову поховання таким чином: "Могильна яма... прямокутна, площа її 4—4,20 х 3,20-3,35 м, глибина від вершини насипу - 2,20 м, від денної поверхні -1,10м, витягнута з південного заходу на північний схід. У заповненні на глибині 1,5 м позначились нерівні смуги зотлілого дерева 0,10-0,15 м ширини, що тягайся вздовж стін на відстані 0,30-0,80 м від них і обмежували дерев'яну домовину площею 3,15 х 2,5 м"11. У цілому, наведена характеристика відповідає польовій документації 1925 р. Дивно, ЩО всупереч власним спостереженням, в публікації 1931 р. П.І. Смолічев відніс гробницю в кургані X до зрубів з чотирма кутовими стовпами12. Підстав для подібного висновку не було У нижніх шарах заповнення поховальної ями знаходився прошарок зотлілої деревини: "Під цим коричневим шаром був і похорон".
Навряд чи це були рештки підлоги, як вважав Д.І. Бліфельд13. Скоріше можна погодитись з П.І. Смолічевим, який вбачав у них сліди "перетрухлої деревляної обставки могили"', що складалась з лози, "бо.-- смуга йде не рівною лінією, а хвилястою"14. "Хвилясту" лінію могла також утворити і завалена стіна з вертикально встановлених плах (дощок) або обвалене перекриття.
Розчисткою поховання займався, як завжди, особисто П.І. Смолічев. Йому допомагали співробітники Чернігівського державного музею М.Г. Вайнштейн та В.А. Шугаєвський. Некваліфікованих робітників до розчистки не допускали. Робота тривала цілий день: "Грунт, що в ньому знаходилося поховання був надзвичайно твердий, а через це... розчистка, що переводилася виключно совками та ножами, йшла дуже тихо"15.
Фіксації "похорону" П.І. Смолічев приділив найбільше уваги. Після ретельної розчистки, коли поховання сфотографували, він детально описав його в щоденнику: "Поховання виявилося, як і в могилі II - подвійне - чоловік та жінка. Чоловіка було поховано в сидячому положенню, обличчям на N - ИЕ (на північ - північний схід - О.Ч.). Верхня частина тулубу, очевидно під натиском землі, впала на коліна й таким чином, чоловічий кістяк вказався перегнутим на двоє. Жіночий кістяк був в лежачому положенню на спині головою на - 5* (південний захід - південь - О.Ч.) ліворуч від чоловічого. Чоловік обіймав жінку лівою рукою. В ногах людських кістяків в Ш (в північно-східній - О.Ч.) частині ями містився повний кістяк коня"16. Далі на кількох сторінках наводився опис місцезнаходження інвентарю. Точність опису, підтвердженого фотографією, не викликає сумнівів. Проте і в цьому випадку відсутність креслення призвела до втрати частини цікавої інформації. Так, у похованні збереглись рештки тканини (за П.І. Смолічевим -Шовкової та вовняної), серед яких були і фрагменти з нашитими ґудзиками17, їх розташування не було чітко зафіксовано. Використати згадані матеріали для реконструкції костюму небіжчиків неможливо. Не виключено також, що частина тканини - залишки оздоблення внутрішнього простору гробниці чи вуалі, котра вкривала "похорон".
Супроводжуючий інвентар був досить численним та багатим. Його початковим визначенням (складанням колекційного опису), як завжди, займався особисто П.І. Смолічев.
Колекція знахідок з кургану, що надійшла в музей, нараховувала 179 одиниць (див. Додаток). Під час Другої світової війни вона була депаспортизована, частина речей втрачена18. Проте більшість матеріалів до сьогодні зберігається в Чернігівському історичному музеї імені В.В. Тарновського (Інв. № Арх З/З). До їх вивчення (йдеться про безпосередню роботу з музейними предметами) неодноразово звертались сучасні фахівці A.M. Кірпічніков, О.Ф. Медведєв, В.І. Кулаков та інші. Так, A.M. Кірпічніков звернувся до вивчення предметів озброєння і кінського спорядження. Найбільш цікавими можна вважати його дослідження виявлених у кургані X меча19 та кістяних накладок, декорованих зооморфним орнаментом. Останні ще П.І. Смолічев визначив як прикраси луки сідла (див. Додаток: №№ 2-3). Ця теза не була обґрунтована і викликала певні заперечення у фахівців. A.M. Кірпічніков детально розглянув знахідки та довів правильність визначення автора розкопок20.
Увагу О.Ф. Медведєва привернули кістяні пластини, що, на думку П.І. Смолічева, "слугували якимись прикрасами" (див. Додаток: №№ 10-13) чи були рештками сагайдаку. Як з'ясувалось, це -обкладинки луку21. Його реконструкція згодом була здійснена A.M. Савіним та О.І. Семеновим22.
Безумовно, найбільш детальне вивчення знахідок з кургану X здійснив Д.І. Бліфельд під час підготовки монографії, присвяченої давньоруським пам'яткам Шестовиці. Проте через депаспор-тизацію колекції, дослідник не зміг ознайомитись з усім наявним матеріалом. Деякі речі характеризувались лише за зображеннями на фотографіях, зроблених невдовзі після знахідки. На фото, що потемніли від часу, можна побачити обриси предметів, проте деталі простежуються погано. Тому, наприклад, зображення лЮдської бородатої голови на ремінних прикрасах (див. Додаток: _Nb.No 115-20) на ілюстрації в книзі "Давньоруські пам'ятки Шестовиці" відтворене у вигляді сполучення дужки та кола23.
Найбільш заплутаною є ситуація з публікацією наконечника піхов меча з кургану X. Коли цю річ знайшли, вона була вкрита товстим шаром корозії, який не дозволяв простежити деталі оформлення. П.І. Смолічев зробив малюнок, на якому зобразив гіпотетичну реконструкцію декору. На його думку, наконечник був оздоблений "орнаментом з рівнобіжних ламаних ліній та плетіння "24. На початку 1970-х рр., коли створювали нову експозицію Чернігівського історичного музею, наконечник реставрували. Виявилось, що на виробі зображено "маску" в стрічковому плетінні. Опис зображення та фото реставрованої знахідки було вміщено в монографії Д.І. Бліфельда25. Проте фото, як і в більшості видань того часу, дуже поганої якості. Тому Ф.О. Андрощук, посилаючись на старий малюнок із фонду П.І. Смолічева, вважав характеристику Д.І. Бліфельда помилковою26. Це було непорозуміння, котре могло так і залишитись. Через невдалу повторну реставрацію, викликану проявами активної корозії, наприкінці 1980-х рр. зображення на наконечнику було пошкоджене. Сьогодні воно ледь помітне. На щастя, деталі орнаменту ще 1987 р. зафіксував В.І. Кулаков, коли вивчав знахідки з Шестовиці у фондах музею. Лише завдяки його публікації існує Достовірне зображення цієї унікальної речі27.
Таким чином, хоча на сьогодні курган X можна вважати однією з найкраще вивчених та найбільш відомих пам'яток дружинної культури Подніпров'я, у фахівців є всі підстави знову звернутись До комплексного аналізу матеріалів дослідження.
Додаток.
Інвентар розкопок кургану X. Витяг з короткого звідомлення П.І. Смолічева "Розкопи сіверянських могил біля с. Шестовиці, Чернігівської округи в червні-липні р. 1925"
"1 - залізний меч так званого "франського типу"; голівка держака, перехрестя та кінцівка пихв - бронзові, оздоблені орнаментом з ламаних рівнобіжних ліній та плетіння; довжина меча з держаком 88 сант., ширина 5,5 сант; гарної сохранності; 2-3 - дві плескуваті костяні пластинки - оздоблення від луки сідла; з переднього боку вкриті гарним орнаментом, що уявляє собою фантастичних тварин або птахів, переплетених своїми тулубами та хвостами; одна пластинка цільна, а друга попсована (не вистачає 1/3), в такому вигляді й була знайдена; довжина цільної - 24 сант.; попсованої - 16 сант; 4-7 - чотири залізних стремен, одне серед них в орнаментах; 8 -залізна пряжка, по формі наближується до простокутника; довжина 5,5 сант, ширина 4 сант.; 9 - кавалок воску; 10-11 - дві плескуваті, вузькі та довгі пластинки з кости, без орнаменту; очевидно, слугували якимись прикрасами; довжина 23 сант, ширина 2 сант; 12-13 - дві такі ж костяні пластинки, але ж менших; довжина 14-16,5 сант; ширина 2 сант; 14 - залізна кінцівка списа, по формі наближається до витягнутого ромба; довжина 40 сант, ширина З сант; 15 - гребінець з кости (досить гарно зберігся), оздобдений орнаментом з рівнобіжних простих ліній; довжина 10,5 сант, ширина 3 сант; 16-19 - чотири костяні вузькі пластинки від черенків гребінця, передній, півкруглий бік орнаментовано простими лініями, спідній бік рівний; довжина 11 сант, ширина 1 сант; 20-31 - дванадцять залізних кінцівок стріл різної форми: листоподібні, ромбовидні і інш., довжина 6-9 сант; 32-36 - п'ять фрагментів залізних кінцівок стріл; 37-39 - три залізні ножі, один серед них з залізним круглим держачком; довжина 10,5-13 сант; 40 - залізний цвях з досить великою круглою плескуватою шляпкою; довжина 10 сант; 41 - залізні (вельми окислені) удила; 42-69 - фрагменти переїдених іржою залізних предметів, очевидно рештки метальових пластин сідла, колчану, збруї і інш.; 70-71 - дві костяні плескуваті, досить широкі зігнуті півкругом пластинки, без орнаменту; довжина 10-11 сант, ширина 2-3,5 сант; 72-73 - два невеликих фрагменти таких же пластинок; 74 - срібна, тонка, серцеподібної форми бляшка від одягу, без орнаменту; вкрита чорною блискучою патиною; довжина 6,5 сант; ширина 4,5 сант; 75-85 - одинадцять срібних овальних бляшок від одягу, орнаментовані двома простими перехрещеними лініями; вкриті чорною блискучою патиною; довжина 2,5 сант, ширина 2 сант; 86 - масивна бронзова бляшка від одягу, ромбовидної форми, з простокутним прорізом (1 х 1,5 сант.) всередині; оздоблена досить рельєфним орнаментом; довжина 6,5 сант, ширина 6,5 сант; 87-88 - дві бронзові крилоподібні бляшки від одягу, оздоблені орнаментом з глибоковрізаних ліній (можливо, що тут була яка-небудь інкрустація, але ж нині не заховалася); довжина 6 сант, ширина 3 сант; 89-90 - дві бронзові, подібні де-кільки до попередніх, бляшки від одягу, орнамент такого ж самого характе-ра; довжина 5 с, ширина 2 сант; 91-92 - дві трьохкутні бронзові бляшки від одягу, оздоблені рельєфним орнаментом; довжина 2,3 с, ширина 2 сант; бляшки під №№ 86-92 складають один гарнітур; 93-96-чотири бронзові бляшки овальної форми, посередині кругла вдавлена ямка; довжина 2,2 сант, ширина 1,2 сант; 97-102 -шість трьохкутних бронзових бляшок від пояса, посередині кругла вдавлена ямка, як і на попередніх; довжина 1,8 сант, ширина 1,3 сант; 103 - бронзова продовгаста простокутна бляшка (кінцівка пояса), оздоблена плетеним орнаментом, один кінець закруглено; довжина 4 сант, ширина 1,3 сант; 104 - бронзова продовгаста бляшка від пояса, оздоблена стилізованим рослинним орнаментом; довжина 2,4 сант, ширина 1 сант; 105 - бронзова (продовгаста (закреслено)) бляшка від пояса, по формі нагадує п'ятикутник, орнамент складає коло, що міститься посеред, з'єднане простою рисою з основою п'ятикутника; довжина 1,3 сант, ширина 1,2 сант.; 106 - бронзова продовгаста бляшка від пояса, оздоблена плетеним орнаментом; довжина 3 сант, ширина 1 сант; 107-114 - вісім бронзових невеликих простокутних бляшок від пояса, оздоблених геометричним орнаментом; довжина 1,2 сант, ширина 1 сант; 115-120 - шість продовгастих бронзових бляшок від пояса; один кінець загострений, а на протилежнім кінці - видображення (рельєфне) людської голови; довжина 4,5 сант, ширина 1 сант; 121 - бронзова бляшка круглої форми з геометричним орнаментом; діаметр 1,5 сант.; 122-123 - дві маленькі бронзові бляшки, по формі подібні до п'ятикутника, з плетеним орнаментом; довжина 1,2 сант, ширина 1 сант; 124 - невелика бронзова серцеподібна бляшка з крапчастим ("точечным") орнаментом; довжина 1,5 сант; 125-128 - чотири бронзових кільця, овальної форми від пояса; довжина 2 сант., ширина 1 сант; 129-60 - тридцять два бронзових круглих ґудзика з вушками, орнаментованих простими лініями; 161-171 - одинадцять бронзових ґудзиків з вушками без орнаменту; 172-173 - рештки сукна від чоловічого одягу з ознаками місць, де було нашито бляшки; 174-178 - рештки шовкової тканини від одягу, з двома пришитими бронзовими ґудзиками; 179 - бронзова пряжка від пояса, що на ньому висив меч; довжина 2,5 сант; ширина 2 сант". [Науковий архів Інституту археології HAH України. - Ф. 6. -Од. зб. 28. -Арк. 17-20].
_______________________________________
1 Смолічев П.І. Подвійні поховання X сторіччя коло Шестовиці на Чернігівщині // Записки Чернігівського наукового товариства. - Чернігів, 1931. - T. 1: Праці історично-краєзнавчої секції. - С. 59.
2 Arne T.J. Skandinawische Holzkammer-graber aus der Wilkinggerzeit in der Ukraine //Acta Archaeologica. - Kobenhagen, 1931. - T. II, Bp. 3. - S. 235-302.
3 Коваленко В., Черненко О. Петро Смолічев і перші дослідження в Шестовиці // Три століття гуманітарної та педагогічної освіти в Чернігові: від колегіуму до університету: Збірник матеріалів ювілейної наукової конференції, присвяченої 300-річчю Чернігівського колегіуму і 85-річчю Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. - Чернігів, 2001. - С. 92-100; Коваленко В., Черненко О. Перші дослідження в Шестовиці // Дружинні старожитності Центрально-Східної Європи у Ш-ХІ ст. Матеріали Міжнародного польового археологічного семінару / Інститут археології HAH України, Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка. - Чернігів, 2003. - С. 84-101.
4 Коваленко О.Б., Ткаченко В.В. Археолог за покликанням (П.І. Смолічев) // Репресоване краєзнавство (20—30-ті роки). -К.; Хмельницький, 1991. - С. 279-283; Станіцина Г.О. Петро Іванович Смолічев // Археологія. - 1992.-№ 2.-С. 101-111.
5 Бліфельд Д.І. Давньоруські пам'ятки Шестовиці. - К, 1977. - С. 12.
6 Смоличев П.І. Щоденник розкопів сіверянських могил в с. Шестовиці Чернігівської округи, проведених за дорученням Чернігівського державного музею влітку 1925 р. // Науковий архів Інституту археології HAH України - Ф. 6. - Од. зб. 25. - Арк. 111.
7 Там само. - Арк. 124, 125.
8 П.І. Смолічев. Подвійні поховання... - С. 57-58.
9 Бліфельд Д.І. Давньоруські пам'ятки Шестовиці... - С. 13.
10 Смоличев П.І. Щоденник розкопів... - Арк. 126.
11 Бліфельд Д.І. Давньоруські пам'ятки Шестовиці... - С. 138.
12 Смолічев ПЛ.. Подвійні поховання... - С. 58.
13 Бліфельд Д.І. Давньоруські пам'ятки Шестовиці... - С. 21.
14 Смоличев ПЛ. Щоденник розкопів... - Арк. 129.
15 Смоличев ПЛ. Щоденник розкопів... - Арк. 131.
16 Там само. - Арк. 131.
17 Смолічев П.І. Подвійні поховання... - С. 59.
18 Черненко О.Є. Історія формування колекції Шестовицько могильника // Музейні читання. Матеріали наукової конференції Музею історичних коштовностей України. - К., 2000.-С. 50-55.
19 Кирпичников А.Н. Древнерусское оружие. Мечи и сабли IX—ХНІ вв. - М. - Л., 1966. - САИЕ1-36.-С. 33.
20 Кирпичников А.Н. Снаряжение всадника и верхового коня на Руси IX—ХШ вв. - Л., 1973. - САП Е1-36. - С. 35-36.
21 Медведев А.Ф. Ручное метательное оружие (лук и стрелы, самострел) VIII-XIV вв. - М.: Наука, 1966. - САМ Е1-36. - С. 38, № 81.
22 Савин А.М., Семёнов А.И. Реконструкция Шестовицкого лука // Архітектурні та археологічні старожитності Чернігівщини. - Чернігів, 1992. - С. 62-66.
23 Бліфельд Д.І. Давньоруські пам'ятки Шестовиці... - С. 139; Табл. XI:
24 Смолічев ПЛ. Щоденник розкопів... - Арк. 133.
25 Бліфельд Д.І. Давньоруські пам'ятки Шестовиці...- С. 62, 140, рис. 21.
26 Андрощук Ф.О. Нормани і слов'яни у Подесенні (моделі культурної взаємодії доби раннього середньовіччя). - К., 1999. - С. 104.
27 Кулаков В.И. Ирзекапинис и Шестовицы // Проблемы археологии Южной Руси: Материалы историко-археологического семинара "Чернигов и его округа в IX—XIII вв." - К, 1988.-С. 112, рис. 1:4.
Джерело: Черненко
О. Археологічні дослідження кургану Х Шестовицького могильника / Олена Черненко // Село над Десною - Шестовиця : збірник статей і матеріалів / відп. ред. О. Б. Коваленко та ін. - Ніжин : Аспект-Поліграф, 2009. - С. 95-105.
Немає коментарів:
Дописати коментар